Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №520/26146/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 р.Справа № 520/26146/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕЙЛ-2012» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/26146/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕЙЛ-2012»

до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕЙЛ-2012» (далі – позивач, заявник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (далі – заявник), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про відмову у продовженні строку дії Договору від 23.09.2021 №05-07/1, оформлене листом від 06.08.2026 № 11.02-11/4487.

Після відкриття провадження у справі позивач надав до суду заяву про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якої просив суд:

- заборонити Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, а саме: виносити рішення/накази щодо визначення автомобільних перевізників для обслуговування автобусних маршрутів № 1592 «Харків – Пісочин»; № 1502 «Харків – Люботин», № 1502-А «Харків – Люботин через Старий Люботин»; № 1168 «Харків – Солоницівка»;

- зупинити дію рішення Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про відмову у продовженні строку дії Договору від 23.09.2021 № 05-07/1, оформленого листом від 06.08.2026 № 11.02-11/4487, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що проведення конкурсу 08 вересня 2026 року створює реальний ризик того, що до моменту вирішення судом цього спору спірні маршрути будуть передані іншому перевізнику, а з переможцем конкурсу буде укладено новий договір. Відтак, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі створює ризик не лише ускладнення виконання майбутнього судового рішення, а й фактичної втрати його ефективності для позивача. При цьому, саме по собі звернення позивача до суду не зупиняє процедуру визначення нового перевізника, що й обумовлює необхідність застосування судом заходів забезпечення позову.

Крім того, вказував на наявність обставин очевидних ознак протиправності спірного рішення. Листом № 11.02-12/181 від 12.01.2026 року Департамент прямо повідомив перевізників, договори яких закінчуються у 2026 році, про необхідність надати копії реєстраційних документів та протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів. Позивач повністю виконав визначені Департаментом вимоги та листом № 66 від 05.06.2026 року. Отже, ще до прийняття спірного рішення відповідач мав у своєму розпорядженні документи, які підтверджували спроможність позивача виконувати договірні зобов`язання, проте відповідач відклав розгляд питання продовження договору. При цьому така відстрочка не була пов`язана з необхідністю отримання будь-яких додаткових доказів щодо спроможності Позивача, проведення перевірки технічного стану транспортних засобів або встановлення інших обставин, передбачених пунктом 4-1 Порядку № 1081. За таких обставин у Відповідача була реальна можливість надати оцінку поданим Позивачем документам та прийняти рішення про продовження або відмову у продовженні Договору у встановленому законом порядку та розумні строки.

Також заявник вказував, що оскільки відповідно до абзацу дев`ятого пункту 53 Порядку № 1081 організатор перевезень зобов`язаний провести конкурс не пізніше ніж за 45 календарних днів до дня закінчення строку дії договору, укладеного з попереднім переможцем конкурсу. Отже, враховуючи, що строк дії Договору № 05-07/1 закінчується 22 вересня 2026 року, конкурс щодо відповідного об`єкта мав бути проведений не пізніше 08 серпня 2026 року, проте конкурс призначено лише на 08 вересня 2026 року. Тобто в день, коли позивач фактично отримав інформацію про відмову у продовженні чинного Договору та виникнення необхідності захищати своє право у судовому порядку, відповідач одночасно розпочав процедуру визначення іншого перевізника на ті самі маршрути. Фактично це створює ситуацію, за якої Позивач може реалізувати своє право на звернення до суду, однак об`єктивно не має достатнього часу для отримання судового рішення щодо законності оскаржуваного рішення до моменту проведення конкурсу.

Також заявник зазначав, що у новооголошеному конкурсі відповідачем встановлено принципово іншу вимогу – загальна пасажиромісткість автобуса відповідно до його технічної характеристики повинна становити лише від 20 пасажирських місць, яка не є відтворенням раніше визначених умов перевезень та не відповідає параметрам, які протягом дії Договору були визначені сторонами для відповідних маршрутів. Зміна параметрів конкурсу має істотне значення, оскільки вимоги до пасажиромісткості безпосередньо визначають коло потенційних перевізників, які можуть взяти участь у конкурсі.

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову не створить жодних негативних наслідків для пасажирів, не призведе до припинення чи обмеження транспортного сполучення та не вплине на забезпечення потреб населення у регулярних пасажирських перевезеннях, оскільки перевізник в особі ТОВ «ТРАНСМЕЙЛ-2012» продовжить виконувати зобов`язання по Договору від 23.09.2021 № 05-07/1 до вирішення справи по суті та визначення нового перевізника у разі, якщо позовні вимоги не будуть задоволені. Заявлений захід забезпечення позову є необхідним, тимчасовим та співмірним заявленим позовним вимогам, забезпечує збереження існуючого стану правовідносин до вирішення спору по суті, відповідає принципу пропорційності та дозволяє одночасно гарантувати ефективний судовий захист прав позивача і належне забезпечення публічного інтересу, пов`язаного із безперервним здійсненням регулярних пасажирських перевезень.

У разі якщо обмежитися виключно зупиненням дії оскаржуваного рішення, Відповідач формально може провести конкурсну процедуру та визначити її переможця. У такому випадку виникнуть нові правовідносини з третьою особою, які не є предметом цього спору, однак безпосередньо впливатимуть на можливість реального поновлення прав Позивача у разі задоволення позову. Саме тому одночасно із зупиненням дії оскаржуваного рішення необхідним є застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу приймати рішення щодо визначення іншого автомобільного перевізника на спірних маршрутах. Аналогічний підхід застосовано Одеським окружним адміністративним судом в ухвалі від 28.01.2026 у справі № 420/40922/25, якою суд забезпечив позов шляхом заборони Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради приймати рішення про дострокове одностороннє розірвання договорів із позивачем та одночасно заборонив призначати інших перевізників на відповідні маршрути до набрання законної сили рішенням суду.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕЙЛ-2012» про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМЕЙЛ-2012" до Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення:

зупинено дію рішення Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про відмову у продовженні строку дії Договору від 23.09.2021 № 05-07/1, оформленого листом від 06.08.2026 № 11.02-11/4487, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі;

у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Вирішуючи питання забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про відмову у продовженні строку дії Договору від 23.09.2021 № 05-07/1, оформленого листом від 06.08.2026 № 11.02-11/4487, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності дій Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації щодо відмови у продовженні строку дії Договору від 23.09.2021 №05-07/1, оформлене листом від 06.08.2026 № 11.02-11/4487, і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.

Разом із тим, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині вимоги про заборону Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії щодо прийняття рішень (наказів) про визначення автомобільних перевізників для обслуговування автобусних маршрутів № 1592 «Харків – Пісочин», № 1502 «Харків – Люботин», № 1502-А «Харків – Люботин через Старий Люботин», № 1168 «Харків – Солоницівка», оскільки такий захід забезпечення позову не відповідає предмету заявленого позову, оскільки спрямований на регулювання правовідносин, пов`язаних із визначенням автомобільних перевізників за результатами конкурсної процедури, тоді як предметом спору є виключно правомірність рішення відповідача про відмову у продовженні строку дії Договору від 23.09.2021 № 05-07/1. Більше того, застосування такого заходу за своїм змістом призвело б до втручання у проведення публічної конкурсної процедури, що відповідно до частини шостої статті 151 КАС України не допускається. При цьому застосований судом захід у вигляді зупинення дії оскаржуваного рішення є достатнім для забезпечення ефективного захисту прав позивача на час розгляду справи.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕЙЛ-2012» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року у справі № 520/26146/26 в частині відмови у застосуванні заходу забезпечення позову щодо заборони Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, а саме: виносити рішення/накази щодо визначення автомобільних перевізників для обслуговування автобусних маршрутів № 1592 «Харків – Пісочин»; № 1502 «Харків – Люботин», № 1502-А «Харків – Люботин через Старий Люботин»; № 1168 «Харків – Солоницівка»; постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити заяву; в іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування заявленого заходу забезпечення позову у вигляді заборони Департаменту приймати рішення (накази) про визначення автомобільних перевізників за спірними маршрутами є передчасним та таким, що зроблений без належної оцінки обставин. При цьому судом не було належним чином враховано характер спірних правовідносин, а також можливі наслідки прийняття Департаментом відповідних рішень до остаточного вирішення спору по суті.

Наголошує, що суд першої інстанції фактично ототожнив заявлений позивачем захід із втручанням у конкурсну процедуру без врахування змісту та мети заявленого заходу, оскільки позивач не просив суд заборонити або втручатися у порядок проведення конкурсу, встановлювати умови його проведення, змінювати склад конкурсної комісії, оцінювати конкурсні пропозиції або іншим чином здійснювати дискреційні повноваження замість суб`єкта владних повноважень. Заборона прийняття рішення про визначення перевізника не перешкоджає відповідачу провести конкурс, розглянути конкурсні пропозиції та визначити результати конкурсного відбору, а лише тимчасово унеможливлює оформлення цих результатів шляхом прийняття рішення (наказу) про визначення нового перевізника до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Крім того, скаржник зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про невідповідність заявленого заходу предмету позову, оскільки прийняття відповідачем рішення про визначення іншого перевізника до остаточного вирішення спору може створити обставини, яких не існувало на момент звернення позивача до суду, та тим самим ускладнити таке поновлення. За таких обставин заборона прийняття рішення про визначення нового перевізника є необхідним доповненням до вже застосованого заходу забезпечення позову, оскільки дозволяє зберегти можливість реального поновлення прав позивача до остаточного вирішення спору. Обраний позивачем захід забезпечення позову забезпечує належний баланс між необхідністю ефективного захисту прав позивача, повноваженнями відповідача та інтересами інших потенційних учасників конкурсної процедури.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

28.09.2026 до суду надійшла заява Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації про проведення розгляду справи без участі відповідача та вирішення справи за наявними матеріалами справи з урахуванням вимог чинного законодавства.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження, про призначення даної справи до апеляційного розгляду та повістки про виклик на 05.10.2026.

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частинами першою, другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Згідно з частинами першою, другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами, зокрема співмірними між негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 24.05.2023 у справі №640/10883/22, від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.

Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

У постановах від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, від 20.05.2020 у справі № 640/11330/19, від 13.10.2021 у справі №640/9082/21, від 12.03.2025 у справі № 380/20209/24 Верховний Суд дійшов висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач визначив вжиття такого заходу, зокрема, як заборона Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії, а саме: виносити рішення/накази щодо визначення автомобільних перевізників для обслуговування автобусних маршрутів № 1592 «Харків – Пісочин»; № 1502 «Харків – Люботин», № 1502-А «Харків – Люботин через Старий Люботин»; № 1168 «Харків – Солоницівка».

Як правильно встановив суд першої інстанції, такий захід забезпечення позову не відповідає предмету заявленого позову та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Предметом спору є правомірність рішення відповідача про відмову у продовженні строку дії договору про організацію перевезень пасажирів, тоді як запропонований позивачем захід фактично спрямований на недопущення проведення інших процедур та прийняття рішень щодо визначення автомобільних перевізників на відповідних автобусних маршрутах.

Застосування такого заходу призвело б до фактичного блокування реалізації відповідачем наданих йому повноважень щодо організації та управління маршрутною мережею, а також могло б вплинути на права та законні інтереси інших автомобільних перевізників, які не є учасниками цієї справи. При цьому вирішення питання щодо визначення перевізників за результатами відповідних процедур не є предметом заявленого позову та не може бути фактично вирішене шляхом забезпечення позову.

Наведений підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 21.09.2023 у справі № 580/244/23 та від 13.02.2024 у справі № 600/4144/22-а.

Так, у постанові від 21.09.2023 у справі № 580/244/23 Верховний Суд зазначив, що такі заходи забезпечення позову, як заборона відповідачу укладати на час вирішення справи в суді з іншими перевізниками договори на перевезення пасажирів, не є адекватним предмету позову, оскільки стосується необмеженого кола осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені відповідним заходом забезпечення позову.

У подібних правовідносинах у постанові від 13.02.2024 у справі № 600/4144/22-а Верховний Суд звернув увагу, що такі заходи забезпечення позову, як заборона Департаменту транспорту та окремих питань комунального господарства Чернівецької міської ради вчиняти дії, пов`язані з достроковим розриванням в односторонньому порядку Договорів №1 та №5 від 31 березня 2021 року на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях №5 та №34 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Денисівка-1", стосуються не тільки тих дій, які вже відбулися (не тільки позачергових перевірок), а й заборони здійснювати перевірки у подальшому. Також Верховний Суд звернув увагу на те, що забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії на дострокове в односторонньому порядку розривання Договорів №1 та №5 від 31 березня 2021 року до вирішення справи по суті і набрання законної сили рішенням, позбавляє відповідачів можливості вчиняти дії щодо укладання договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Чернівцях №5 та №34 з іншими перевізниками, а отже, впливає на інтереси територіальної громади м. Чернівців, тобто стосується необмеженого кола осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені відповідним заходом забезпечення позову.

Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.09.2026 у справі № 720/40922/25 (на яку посилається апелянт) повна заборона вчиняти буд-які дії щодо припинення договорів незалежно від підстав, строків та характеру порушень, є надмірною та непропорційною. Застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову, повністю блокує реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування щодо управління маршрутною мережею міського транспорту та фактично зберігає за МПП «НІКА» (позивач у тій справі) статус перевізника незалежного від наявності порушень умов договору.

Колегія суддів враховує, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення чи дії можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив відсутність необхідного зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову та предметом спору, а також обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви в цій частині.

Щодо доводів апелянта про необґрунтованість висновку суду першої інстанції в частині недопустимості застосування заявленого заходу забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 151 КАС України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Зі змісту вказаної норми слідує, що законодавцем заборонено здійснення не лише заходів, які припиняють чи зупиняють проведення публічної конкурсної процедури, а й будь-яке інше втручання у її проведення.

Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації виносити рішення/накази щодо визначення автомобільних перевізників для обслуговування автобусних маршрутів, призвело б до обмеження можливості завершення конкурсної процедури шляхом оформлення та реалізації її результатів до набрання законної сили судовим рішенням, що за своїм змістом є іншим втручанням у проведення публічної конкурсної процедури, забороненим частиною шостою статті 151 КАС України.

Відтак посилання апелянта на те, що заборона прийняття рішення про визначення перевізника не перешкоджає проведенню самого конкурсу, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки прийняття рішення за результатами конкурсу є складовою його проведення та завершення.

Крім того, заборона визначати іншого перевізника фактично забезпечувала б збереження за позивачем можливості продовжувати обслуговування маршруту до вирішення спору по суті (зважаючи на закінчення 22.09.2026 строку дії договору №05-07/1 від 23.09.2021 відповідно до пункту 6.1), хоча питання правомірності відмови у продовженні строку дії договору є безпосереднім предметом розгляду у цій справі. Отже, заявлений захід виходить за межі необхідного для забезпечення позову та фактично втручається у сферу повноважень відповідача щодо організації перевезень.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений захід забезпечення позову за своїм змістом призводить до втручання у проведення публічної конкурсної процедури, що відповідно до частини шостої статті 151 КАС України є недопустимим.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про забезпечення позову неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Виходячи з того, що в іншій частині задоволення заяви про забезпечення позову ухвала суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване судове рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСМЕЙЛ-2012» залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 по справі №520/26146/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна

Повний текст постанови складено 07.10.2026 року.