Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/30776/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 520/30776/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 (головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі №520/30776/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області , 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст заяви та її обґрунтування.

06.08.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій вона просила суд зобов`язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/30776/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 в повному обсязі, а саме: підтверджуючі документи виконання рішення суду, квитанції про перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, розрахунок донарахованого грошового забезпечення (розрахунок на доплату), довідки про перераховане грошове забезпечення.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що на час подання до суду заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі відповідачем рішення суду не виконане. Зауважив, що після вирішення публічно-правового спору та набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. Водночас невиконанням рішення суду, яке набрало законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

ІІ. Зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що судовий контроль може бути застосований лише як додатковий спосіб виконання рішення за умови, що звичайний спосіб виконання такого рішення не дав очікуваного результату за відсутності об`єктивних (поважних) причин або якщо боржник перешкоджає виконанню такого судового рішення, що може бути захищено судом у порядку ст. 382 КАС України. Сам факт складення адвокатського запиту не свідчить про його направлення відповідачу, його отримання останнім та виникнення у відповідача відповідного обов`язку щодо надання відповіді, водночас ненадання відповіді на адвокатський запит не свідчить про вчинення перешкод з боку відповідача у виконанні рішення суду. Позивач та його представник, який є адвокатом, взагалі жодних дій щодо звернення судового рішення до виконання у порядку встановленому законодавством не вчинили, оскільки виконавчий лист взагалі не отримували. Отже, фактичні обставини свідчать лише про пасивну поведінку позивача, який, отримавши рішення суду, не звернувся до відповідних органів виконавчої служби щодо його виконання.

За таких обставин, ураховуючи ненаведення позивачем у заяві обґрунтованих підстав та ненадання доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, доказів вчинення позивачем будь-яких дій для виконання рішення суду, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 по справі № 520/30776/25; ухвалити нове рішення, яким зобов`язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/30776/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідачем не виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/30776/25, докази виконання відсутні. Окремо наголосив, що відповідно до ч.4 ст.382 КАС України відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви. Після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили, суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. Із набранням чинності нової редакції КАС України в редакції Закону № 4094-IX, законодавцем розширено повноваження суду та аналіз вказаних норм свідчить, що в категоріях справ щодо пенсійних виплат, у суду наявне не право, а обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати звіт про його виконання.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу положень частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до частини четвертої статті 229, частини першої статті 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

V. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Згідно зі статтею 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Таким чином, КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №520/30776/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.02.2020 по 31.03.2023 грошового забезпечення, у тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у листопаді 2022, та матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2020, у червні 2021 та у квітні 2022, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року;

зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.02.2020 по 31.03.2023, у тому числі матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої у листопаді 2022, та матеріальної допомоги на оздоровлення, виплаченої у липні 2020, у червні 2021 та у квітні 2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнано протиправними дії 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.04.2023 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня кожного календарного року;

зобов`язано 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2023 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум;

у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 залишено без задоволення апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області; задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/30776/25 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Харківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 22.08.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням та зобов`язання 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 22.08.2025 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, з 01.01.2025 по 22.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Прийнято в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:

визнано протиправними дії 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Харківській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 22.08.2025 із застосуванням фіксованого показника в розмірі 1762,00 грн для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням;

зобов`язано 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС України у Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби цивільного захисту з 20.05.2023 по 22.08.2025 із застосуванням з 20.05.2023 по 31.12.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2024, з 01.01.2025 по 22.08.2025 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум;

в іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/30776/25 залишено без змін.

Висновуючи про факт виконання відповідачем рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав та не надано доказів на обґрунтування заяви про встановлення судового контролю, зокрема, що свідчать про ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі, а також не надано доказів вчинення позивачем будь-яких дій для виконання рішення суду. Крім того, суд зазначав, що фактичні обставини свідчать лише про пасивну поведінку позивача, який, отримавши рішення суду, не звернувся до відповідних органів виконавчої служби щодо його виконання.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Приписами частини четвертої статті 382 КАС України визначено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви, а отже й ухваленню рішення судом про її задоволення.

Аналіз норми статті 382 КАС України в її системному взаємозв`язку з нормами статті 372 цього Кодексу, дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав, безвідносно до факту відкриття виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення (ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 813/5500/14, від 01 грудня 2021 року у справі № 200/3958/19-а, від 11 травня 2023 року у справі № 640/9835/20).

Оскільки виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється як добровільно (самим боржником), так і в примусовому порядку (органами державної виконавчої служби), то судовий контроль за виконанням судового рішення безпосередньо не залежить від тієї обставини, чи відкрито станом на час вжиття заходів такого контролю виконавче провадження та чи звертався позивач до державного виконавця з виконавчим листом.

Звернення позивача до суду на підставі статті 382 КАС України та примусове виконання рішення суду у порядку виконавчого провадження є окремими самостійними процедурами, спрямованими на виконання судового рішення, та можуть застосовуватися одночасно, а тому, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не вичерпано заходи примусового виконання судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у розумінні статті 382 КАС України не є підставою, яка обмежує право заявника на подачу заяви про встановлення судового контролю задля забезпечення виконання рішення суду, а отже, суд в цій частині припустився довільного тлумачення норм процесуального права.

При цьому колегія суддів зауважує, що тлумачення норм статті 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з положеннями статті 372 КАС України свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження). Зокрема, до таких підстав належать випадки, якщо: рішення суду ще не виконано, зокрема в порядку його примусового виконання; існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання; існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення або дають підстави вважати, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату або що відповідач (його правонаступник) створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку тощо.

Тобто на стадії заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення суд має перевірити лише наявність ознак невиконання (неповного виконання) судового рішення, на які вказує заявник, не вдаючись при цьому до аналізу причин невиконання чи правильності дій боржника або наявності чи відсутності виконавчого провадження з виконання рішення суду. Факт невиконання судового рішення власне є достатньою і самостійною підставою для задоволення заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2026 у справі № 990/282/24.

Покладення судом першої інстанції в цьому випадку на позивача обов`язку довести факт вжиття усіх можливих та необхідних заходів виконання судового рішення та відсутності за наслідком цих заходів очікуваного результату вже на стадії розгляду заяви про встановлення судового контролю фактично перекладає тягар доказування на сторону, на користь якої ухвалено судове рішення, та звільняє суб`єкта владних повноважень від процесуального обов`язку з виконання судового рішення, в тому числі зазначити у звіті про виконання судового рішення відомості про обставини, які ускладнюють виконання такого рішення.

Відсутність доказів отримання адвокатського запиту означає лише те, що такий запит не може самостійно підтверджувати факт обізнаності відповідача про відповідне звернення та допущення ним бездіяльності у відповідь на нього, проте ця обставина не спростовує факту невиконання судового рішення та не є підставою для відмови у встановленні судового контролю.

Колегія суддів наголошує на тому, що, дійсно, встановлення судового контролю у цій категорії справ, є правом, а не обов`язком суду, однак, задля того, щоб відмовити в його встановленні, суд має перевірити належним чином доводи заявника, викладені в його заяві та навести підстави для висновку про відмову в задоволенні заяви, поданої у порядку статті 382 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує, що при розгляді заяви про встановлення судового контролю судом першої інстанції фактично призначено до розгляду та вирішено питання по суті однією ухвалою, тобто без надання можливості відповідачу висловити свої заперечення або надати відповідні пояснення разом з доказами щодо виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного, судова колегія підсумовує, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень статті 382 КАС України знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що ухвала про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення за своєю правовою природою належить до судових рішень, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, оскільки вона приймається на стадії виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, і не зупиняє рух справи. Тому в суду апеляційної інстанції немає правових підстав для направлення матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду на підставі статті 320 КАС України.

Натомість відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Тож у разі скасування ухвали про відмову в установленні судового контролю апеляційний суд наділений повноваженнями самостійно вирішити питання по суті.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до частини другої-третьої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову в задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Враховуючи встановлені судом обставини та вжиття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення, з урахуванням триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану, колегія суддів вважає достатнім строком для надання звіту у цьому випадку три місяці з дня отримання цієї ухвали.

Судова колегія враховує, що вирішення питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання рішення у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд.

Зважаючи на передчасність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в цій справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 по справі № 520/30776/25 та ухвалення нового судового рішення про задоволення її заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яким слід зобов`язати відповідача протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї постанови подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №520/30776/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 по справі №520/30776/25 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №520/30776/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026 задовольнити.

Зобов`язати 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї постанови подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №520/30776/25 з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна