Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №440/9880/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 440/9880/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. (постановлену суддею Алєксєєвою Н.Ю.) по справі № 440/9880/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 поштою направив до Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов до Військової частини НОМЕР_1 (в подальшому – ВЧ НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (в подальшому – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (в подальшому – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження служби із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році; зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 11.06.2022 р. по 07.11.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській щодо не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження служби із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році з 03.07.2017 р. по 10.06.2022 р.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у Полтавській області та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця за період з 03.07.2017 р. по 31.12.2017 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2017 р., передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2018 р., передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2019 р., передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік, з 01.01.2020 р. по 31.12.2020 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020 р., передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2021 р. по 31.12.2021 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р., передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з 01.01.2022 р. по 11.06.2022 р. із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів; визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за усі роки служби з урахуванням раніше виплачених сум за період з 11.06.2022 р. по 07.11.2022 р.; зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за усі роки служби з урахуванням раніше виплачених сум за період з 11.06.2022 р. по 07.11.2022 р.; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській області та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за усі роки служби з урахуванням раніше виплачених сум з 03.07.2017 р. по 10.06.2022 р.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у Полтавській області та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за усі роки служби з урахуванням раніше виплачених сум з 03.07.2017 р. по 10.06.2022 р.; визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час; зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 у ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській щодо не нарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у Полтавській області та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час; визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за недоотримане речове майно за період з 11.06.2022 р. по 07.11.2022 р.; зобов`язати відповідача ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію за недоотримане речове майно за період з 11.06.2022 р. по 07.11.2022 р.; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації за недоотримане речове майно за період з 03.07.2017 р. по 10.06.2022 р.; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у Полтавській області та ІНФОРМАЦІЯ_4 у Полтавській нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за недоотримане речове майно за період з 03.07.2017 р. по 10.06.2022 р.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2025 р. по справі № 440/9880/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 19.07.2022 р. по 07.11.2022 р. із зазначенням підстав для поновлення строку з доказами поважності причин його пропуску (зокрема, грошовим атестатом, виданим позивачу; доказами на підтвердження наявності у позивача перешкод щодо звернення до відповідача із заявою щодо отримання детального розрахунку спірного грошового забезпечення у період з дня звільнення з військової служби (отримання грошового атестату) до дня закінчення встановленого законом трьох місячного строку звернення до суду); доказами на підтвердження наявності у позивача перешкод щодо звернення позивача до суду з даною позовною заявою з листопада 2022 року).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. у справі № 440/9880/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. по справі № 440/9880/25 скасовано, справу № 480/9880/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії направлено до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: оригіналу позовної заяви з додатками та примірника позовної заяви з доданими до неї матеріалами для відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України та на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки, відповідно до вимог ч. 7 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно з ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, у строк, встановлений ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 р.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Згідно з п. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України, днем вручення судового рішення є день поставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 р. направлено ОСОБА_1 (особистий електронний кабінет у електронній системі документообігу у позивача відсутній) на вказану ним в позовній заяві адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

Проте, конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким надіслано копію ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 р., повернувся 25.05.2026 р. на адресу суду з відміткою пошти від 21.05.2026 р. «адресат відсутній».

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 , у зв`язку з не усуненням ним недоліків позовної заяви.

Доводи апелянта, що, відповідно до вимог ч. 7 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки вказана правова норма забороняє повторно повертати позовну заяву лише з тих самих підстав, з яких вона вже поверталася та вказана ухвала про повернення позовної заяви за результатами її перегляду скасована, а справу направлено для продовження розгляду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постанові Верховного Суду від 20.03.2026 р. у справі № 600/4016/24-а.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. з підстав помилковості застосування судом першої інстанції ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України, а в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції підставою для повернення позову слугувало ненадання позивачем, у якого відсутній особистий електронний кабінет у електронній системі документообігу, оригіналу позовної заяви з додатками та примірника позовної заяви з доданими до неї матеріалами для відповідача.

Тобто, підстави для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.20205 р. та від 04.05.2026 р. та повернення його позовної заяви ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. та від 22.06.2026 р. не є тотожними, що свідчить про відсутність порушення судом першої інстанції частини 7 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України при постановлені оскаржуваної ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 5, 122, 169, 251, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 р. по справі № 440/9880/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня ухвалення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова