Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/33862/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 520/33862/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 року (ухвалене суддею Заічко О.В.) в справі № 520/33862/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення №1 від 15.10.2025 р. Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у наданні їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" за загиблим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зобов`язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видати відповідне посвідчення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що основним мотивом для відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив те, що у Витягу з протоколу засідань ВЛК №6167 від 20.08.2024 р. причинно-наслідковий зв`язок смерті старшого сержанта ОСОБА_2 сформульовано як «травма та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби», а не «пов`язані із захистом Батьківщини». Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що відсутність у рішенні ВЛК прямого посилання на «захист Батьківщини» повністю позбавляє позивачки права на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матерю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до довідки №2084/10281 від 21.09.2025 р. наданої військовою частиною НОМЕР_1 , яка видана ОСОБА_1 « ОСОБА_2 , дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи Покровському районі Донецької області. Підстави: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині): №222 від 09.08.2023 р., №294 від 17.10.2023 р., №23 від 23.01.2024 р., №58 від 27.02.2024 р. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.»

Відповідно до витягу з протоколу засідань військово-лікарської комісії Центральної- військово-лікарської комісії Збройних сил України від 20.08.2024 р. №6167 «травма старшого сержанта ОСОБА_2 , 1986 року народження, одержана в результаті нещасного випадку (дія шкідливих і токсичних речовин), яка призвела до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби».

15.10.2025 р. позивачка звернулась до Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради з заявою про встановлення їй статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» за померлого сина ОСОБА_2

15.10.2025 р. Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради прийнято рішення №2 про відмову ОСОБА_1 в надані статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України", оскільки наданий позивачкою Витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 20.08.2024 р. № 6167 не надає права на встановлення статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України".

Не погодившись з відмовою відповідача у наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для надання позивачці статусу членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі їй посвідчень членів сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 10-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, оскільки військово-лікарською комісією Центральної- військово-лікарської комісії Збройних сил України не встановлено, що одержана ОСОБА_2 травма, що призвела до його смерті, одержана ним під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, як того вимагають положення ст. 10-1 Закону №3551-XII.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в подальшому - Закон № 2011-XII).

За приписами ст. 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону № 2011-XII, вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (в подальшому - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно ст. 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст.10-1 Закону № 3551-ХІІ, до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать, зокрема: сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з ч. 4 ст. 10-1 Закону № 3551-ХІІ, підставою для надання членам сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої цієї статті, статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України є довідка про безпосередню участь такої особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил України, Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших утворених відповідно до закону військових формувань чи правоохоронних органів, у взаємодії з якими така особа брала безпосередню участь у здійсненні зазначених заходів.

Згідно з ч. 5 ст. 10-1 Закону № 3551-ХІІ, до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

За приписами ч. 6 статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ, члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (в подальшому - Порядок № 740).

Згідно з п. 4 Порядку № 740, підставами для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, є: для осіб, зазначених в абзаці п`ятому (крім членів сімей осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади) пункту 2 цього Порядку: свідоцтво про смерть (копія) або повідомлення про загибель особи; документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, і загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до п. 5 Порядку № 740, для встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, членам сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, необхідно подати структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) заяву і документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку.

Згідно з п. 6 Порядку № 740, рішення про встановлення статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302.

Відповідно до п. 4 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. № 302, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України».

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї військовослужбовців Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є матер`ю ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув.

Відповідно до витягу з протоколу засідань військово-лікарської комісії Центральної-військово-лікарської комісії Збройних сил України від 20.08.2024 р. №6167 вбачається, що травма старшого сержанта ОСОБА_2 , 1986 р.н., одержана в результаті нещасного випадку (дія шкідливих і токсичних речовин), яка призвела до смерті, та причина смерті, так пов`язані з проходженням військової служби.

ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 30.03.2024 р.

Зі змісту довідки Військової частини НОМЕР_1 №2084/10281 від 21.09.2025 р., виданої на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що ОСОБА_2 , дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи Покровському районі Донецької області. Підстави: наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині): №222 від 09.08.2023, №294 від 17.10.2023, №23 від 23.01.2024, №58 від 27.02.2024. Ця довідка є підставою для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при прийняті спірного рішення про відмову позивачці в надані статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" Управлінням соціального захисту населення Чугуївської міської ради не враховано довідка командира Військової частини НОМЕР_1 №2084/10281 від 21.09.2025 р., яка підтверджує безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та дає підстави для надання особі статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що, відмовляючи позивачці у встановленні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника та Захисниці та видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв не обґрунтовано, тобто, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку з чим позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради №2 від 15.10.2025 р. про відмову в наданні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" необхідно задовольнити та визнати протиправним і скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що, оскільки відповідачем при прийнятті спірного рішення не надано оцінки вищезазначеній довідці про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, тому позов в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню шляхом зобов`язання Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видачі відповідного посвідчення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 р. та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради №2 від 15.10.2025 р. про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наданні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" за загиблим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та зобов`язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видачі відповідного посвідчення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Судовим розглядом встановлено, що при поданні адміністративного позову позивачкою сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн., та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 605,60 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 908,40 грн., а всього 1514 грн. підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 в справі № 520/33862/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради №2 від 15.10.2025 р. про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наданні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України" за загиблим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради повторно розглянути питання про встановлення ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та видачі відповідного посвідчення, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок, а разом 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич