Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/10214/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/10214/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, по справі № 520/10214/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, в якому просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/11885/24 індексації грошового забезпечення.

-стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/11885/24 індексацію грошового забезпечення на суму 33 793,64 грн. ( тридцять три тисячі сімсот дев`яносто три гривні 64 копійки) у вигляді утриманих податку на доходи фізичних осіб у розмірі 26447,20 грн. та військового збору у розмірі 7346,44 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо безпідставного утримання з ОСОБА_1 сум податку на доходи з фізичних осіб з донарахованої на виконання рішення по справі № 520/11885/24 індексації грошового забезпечення.

Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/11885/24 індексацію грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 26447,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або співробітнику ДСНС України включаються до загального місячного (річного) оподаткування доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу, і військовим збором на загальних підставах.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугою років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ГУДСНС України в Харківській області на виконання Рішення по справі № 520/11885/24 було перераховано ОСОБА_1 28.03.2025 року індексацію грошового забезпечення.

Сума перерахованої до сплати індексації, з урахуванням раніше отриманих сум, становила 146928,87 грн., з якої відповідачем фактично сплачено позивачу 113135,23 грн. самої індексації, утримано та перераховано до бюджету 7346,44 грн. військового збору, утримано та перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб 26447,20 грн.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних позивачеві сум на виконання рішення по справі № 520/11885/24 військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб чим обумовлена потреба позивача у судовому захисті, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення по справі № 520/11882/24, відповідач повинен був нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком № 44.

Згідно з п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Відповідно до п.3 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Відповідно до п.п. 4-5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України № 2755-VI (2755-17) від 02.12.2010, який з вказаної дати регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Отже, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/11885/24 встановлено ненарахування та невиплату Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, а саме індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, то позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача, що позивач у зв`язку з його звільненням втратив статус та не має права на виплату компенсації, оскільки з аналізу приписів пункту 168.5 статті 168 ПК України слідує, що компенсації підлягає сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана не тільки з грошового забезпечення, а й з грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, тобто для виплати військовослужбовцю компенсації податку з доходів фізичних осіб немає значення чи є виплачені суми складовими грошового забезпечення, чи не є такими складовими та чи виплачені вони під час проходження військової служби чи після звільнення зі служби на виконання судового рішення.

Вказана правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17 та від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач на виконання рішення суду здійснив розрахунок грошового забезпечення, нарахував кошти 146 928,87 грн., з яких виплатив позивачу суму 113 135,23 грн (платіжна інструкція № 7656 від 27.03.2025) та утримавши, зокрема, податок на доходи фізичних осіб 26 447,20грн. (18%) (платіжна інструкція № 7657 від 27.03.2025).

Таким чином, у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, утриманого із сум грошового забезпечення, виплачених на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/11885/24, у порядку та розмірах, визначених Порядком № 44.

Водночас, як встановлено матеріалами справи, відповідач, здійснивши виплату нарахованої індексації грошового забезпечення, не виконав обов`язку щодо одночасної виплати позивачу грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб, чим допустив порушення вимог пунктів 25 Порядку №44 та пункту 168.5 статті 168 ПК України.

Враховуючи викладене, у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з індексації грошового забезпечення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на лист Державної податкової служби України від 28.05.2024 № 6995/5/99-00-24-01-01-05, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки листи (роз`яснення) не є нормативно-правовими актами, натомість відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до таких посилань відповідача та не приймає їх до уваги.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у непроведенні виплати позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб при виплаті грошових коштів на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/11885/24 та стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 недоотриману на виконання рішення по справі № 520/11885/24 індексацію грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 26447,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/10214/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова