Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №520/13220/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 520/13220/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, по справі № 520/13220/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області щодо не виплатити компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2025 року позов задоволено.

Взнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу та невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.10.2012 по 01.04.2017 та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 року та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 року у справі № 643/17290/15-а ОСОБА_1 поновлено пенсію з 01.10.2012 року. Виплата пенсії в призначеному розмірі здійснюється з 01.08.2016, пенсія за період з 01.10.2012 по 31.07.2016 в загальному розмірі 24577,03 грн. виплачена в серпні 2016 року.

Крім того, відповідач зазначає, що на виконання додаткової постанови Московського районного суду м. Харкова від 21.10.2016 у справі № 643/17290/15-а ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2012 року. Виплата пенсії в перерахованому розмірі провадиться з 01.04.2017, нараховані кошти по перерахунку за період з 01.10.2012 по 31.03.2017 в загальному розмірі 40 913,97 грн. виплачені в квітні 2017 року. Відповідач зазначає, що позов подано поза межами встановленого законом строку.

Окрім того, відповідач зазначає, що судове рішення не містить зобов`язань щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 у справі №643/17290/15-а було зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 зазначений в заяві банківський рахунок з 1 жовтня 2012 року.

Додатковою постановою Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2017 року, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова перерахувати розмір пенсії за віком відповідно чинного законодавства з 1 жовтня 2012 року.

27.08.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та просив надіслати довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2012р. по серпень 2024р., та виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії із зазначенням страхового стажу та заробітної плати, що враховано при розрахунку розміру з 01.10.2012р. по серпень 2024р. із врахуванням всіх законодавчих актів щодо перерахунку розміру пенсії; виплатити компенсацію втрати частини доходу за весь період невиплати пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.09.2024 року повідомлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 у справі № 643/17290/15-а, з урахуванням ухвали Московського районного суду м.Харкова від 25.02.2016 у справі № 643/17290/15-а щодо виправлення описки в постанові Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на зазначений в заяві банківський рахунок з 01.10.2012 року. На виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено пенсію з 01.10.2012 року. Виплата пенсії в призначеному розмірі здійснюється з 01.08.2016, пенсія за період з 01.10.2012 по 31.07.2016 в загальному розмірі 24577,03 грн. виплачена в серпні 2016 року. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.10.2016 у справі № 643/17290/15 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перерахувати розмір пенсії за віком відповідно чинного законодавства ОСОБА_1 з 01.10.2012 року. На виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2012 року. Виплата пенсії в перерахованому розмірі провадиться з 01.04.2017, нараховані кошти по перерахунку за період з 01.10.2012 по 31.03.2017 в загальному розмірі 40913,97 грн. виплачені в квітні 2017 року. Одночасно повідомлено, що вищезазначеними постановами не передбачено нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

03.11.2024 представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою та просив: пенсію виплачувати в АТ "Ощадбанк" відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам; відповідь надати протягом 5 днів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 07.11.2024 року повідомлено, що порядок виплати пенсії через банківські установи визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках» (далі - Порядок). Пунктом 10 Порядку визначено, що заява про виплату пенсії (додаток 1) або заява про виплату пенсії з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії встановленого зразка може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». З інструкцією щодо реєстрації на веб-порталі та входу в особистий кабінет за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП) можна ознайомитись на сайті за посиланням https://portal.pfu.gov.ua/.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходу та невиплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані кошти по перерахунку за період з 01.10.2012 по 31.03.2017 в загальному розмірі 40913,97 грн. виплачені в квітні 2017 року, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виплата пенсії має проводитись на визначений пенсіонером банківський рахунок, оскільки позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.

Колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог в частині виплати компенсації втрати частини доходів з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року та доводів апеляційної скарги щодо пропущеного строку звернення до суду з позовом, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами, законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спричинено досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).

У свою чергу, питання пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ, який, проте, не визначає спеціальних строків для звернення до суду.

У відповідності до статті 1 Закону Законом № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 зазначеного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що умовами для виплати суми компенсації, у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому, норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до органу Пенсійного фонду України за виплатою такої компенсації.

З аналізу норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у справі, що переглядається - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Також, колегія суддів зазначає, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Так, у постанові від 02.04.2024 року у справі № 560/8194/20, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.06.2021,17.11.2021, 27.07.2022, 11.05.2023 (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20, відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулював такі висновки:

у спорах цієї категорії справ суди повинні застосовувати шестимісячний строк звернення до суду з позовом, визначений частиною першою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду;

отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку. Відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

Вказані висновки підлягають врахуванню під час вирішення спірних правовідносин, в силу ст. 242 КАС України.

За таких підстав, перебіг шестимісячного строку звернення з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ починається з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди.

Крім того, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.

Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформаціїпро правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів приходить до висновку, що отримання позивачем інформації відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 у справі № 643/17290/15-а, з урахуванням ухвали Московського районного суду м.Харкова від 25.02.2016 у справі № 643/17290/15-а щодо виправлення описки в постанові Московського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова поновити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на зазначений в заяві банківський рахунок з 01.10.2012 року.

На виконання рішення суду ОСОБА_1 поновлено пенсію з 01.10.2012 року.

Виплата пенсії в призначеному розмірі здійснюється з 01.08.2016, пенсія за період з 01.10.2012 по 31.07.2016 в загальному розмірі 24577,03 грн. виплачена в серпні 2016 року.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 21.10.2016 у справі № 643/17290/15 зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова перерахувати розмір пенсії за віком відповідно чинного законодавства ОСОБА_1 з 01.10.2012 року.

На виконання рішення суду ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2012 року.

Виплата пенсії в перерахованому розмірі провадиться з 01.04.2017, нараховані кошти по перерахунку за період з 01.10.2012 по 31.03.2017 в загальному розмірі 40913,97 грн. виплачені в квітні 2017 року.

Отже, позивач повинен був дізнатись про порушення свого права з першого числа місяця, який слідує після квітня 2017 року, та з цього дня протягом шести місяців звернутися до суду з позовом.

В той же час, з позовною заявою позивач звернувся до суду лише 23.05.2025 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду.

Позивачем не надано доказів поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення з позовом до суду, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплатити компенсації втрати частини доходу та зобов`язання Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року, підлягає залишенню без розгляду на підставі частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині знайшли своє підтвердження, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплатити компенсації втрати частини доходу та зобов`язання Головне Управління Пенсійного Фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року, підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, то колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках (далі - Порядок 1596), яким визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Згідно до пункту 4 Порядку №1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).

Згідно з абзацом 1 пункту 6 Порядку №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Абзацом 3 пункту 4 Порядку №1596 визначено, що допомога на поховання, сума пенсії, грошової допомоги, недоотримана у зв`язку із смертю одержувача, пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон та у випадках, що потребують термінових виплат, виплачуються органами Пенсійного фонду України, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача (особи, яка має право на отримання виплат у зв`язку із його смертю) в уповноваженому банку. У разі відсутності в одержувача поточного рахунка такі виплати можуть проводитися органами Пенсійного фонду України шляхом переказу коштів одержувачу без відкриття рахунка через банк, який є уповноваженим на провадження розрахунково-касових операцій з коштами Пенсійного фонду України, визначений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 січня 2004 р. № 25 Про визначення уповноваженого банку, який провадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду України (Офіційний вісник України, 2004 р., № 3, ст. 127), а також органами соціального захисту населення - через уповноважений банк, з яким передбачено такий спосіб виплати договором, зазначеним у пункті 3 цього Порядку

Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку №1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.

Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.

Згідно з пунктом 10 Порядку №1596, заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред`явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з`ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.

За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку №1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:

- списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;

- опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

Отже, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596), яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку №1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.

Аналогічні положення закріплені у пункті 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (надалі - Порядок № 22-1), яким передбачено, заява про виплату пенсії через банківський рахунок подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їхні поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 (зі змінами).

Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів вважає, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги (бланк якої є Додатком №1 до Порядку №1596).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем відкрито поточний рахунок у відділенні банку та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області представником направлено заяву позивача про виплату належних сум пенсії на його поточний рахунок реквізити якого було зазначено у заяві.

Листом від 07.11.2024 №2000-0402-8/195748 Головне управління ПФУ в Харківській області відповідачем надано відповідь на заяву ОСОБА_1 від 01.11.2024 про виплату пенсії через іншу банківську установу.

Відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений ним банківський рахунок, відповідач посилається на необхідність заявнику особисто надати відповідну заяву.

Колегія суддів не погоджується з наведеною відповіддю відповідача з огляду на те, що Порядком № 1596 не передбачено такої підстави для відмови у виплаті раніше призначеної пенсії на банківський рахунок, як надання особисто позивачем заяви про виплату пенсії.

При цьому, Порядком 22-1 передбачено можливість подачі заяви саме заявником, тобто, як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.

Варто зазначити, що жоден з пунктів Порядку № 22-1 не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про виплату пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін заявник дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (постанови Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 280/4551/21, від 04.07.2022 у справі № 380/22572/21 від 24.07.2023 у справі № 280/6637/22).

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

З матеріалів справи встановлено, що представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про виплату пенсії із зазначенням номеру рахунку банку.

При цьому, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.07.2019 у справі № 812/564/18, від 01.10.2019 у справі № 826/3943/16, від 31.10.2019 у справі № 160/7699/18, від 30.01.2020 у справі № 489/5194/16-а, від 05.02.2020 у справі № 501/28/17, від 31.03.2020 у справі № 826/14837/16, від 18.05.2022 у справі № 160/5259/20.

Також, Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 у справі №280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1.

Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі № 280/6637/22).

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі № 280/6637/22.

Апеляційна скарга не містить доводів стосовно ненадання представником позивача будь-якого з передбачених Порядком № 22-1 документів, що зумовили б відмову у поновленні пенсійної виплати.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем була дотримана вимога щодо подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо неправомірності дій пенсійного органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок та як наслідок – зобов`язання відповідача виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції частково ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходу та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року, підлягає скасуванню, з ухваленням постанови про залишення вказаних позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 520/13220/25 - скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати компенсації втрати частини доходу та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.10.2012 року по 01.04.2017 року.

Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 по справі № 520/13220/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова