Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №200/7469/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 200/7469/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.07.26 по справі № 200/7469/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в адміністративній справі № 200/7469/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з серпня 2017 року до березня 2020 року відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців: січень 2008 року з серпня 2017 року, березень 2018 року, з березня 2018 року та з врахуванням фіксованої індексації-різниці.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 індексацію грошового забезпечення за період з серпня 2017 року по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з 01.03.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, індексацію-різницю грошового забезпечення 4036 гривень 41 копійки в місяць з 01.03.2018 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, індексацію-різницю грошового забезпечення 4036 гривень 41 копійок в місяць з 01.03.2018 року відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В частині інших позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 13 лютого 2026 року, Донецьким окружним адміністративним судом 23 лютого 2026 року видано виконавчі листи по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року, залишеною без змін за результатами апеляційного провадження, зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 , Військову частину НОМЕР_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року у справі № 200/7469/25.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2026 зобов`язано відповідачів виконати вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 №960/0/15-26 змінено з 01 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву представника позивача про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів - задоволено. Замінено боржника у виконавчому провадженні №80527306 з військової частини НОМЕР_3 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 14 січня 2026 року по справі № 200/7469/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів задоволено частково. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , у десятиденний строк після отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 14 січня 2026 року по справі № 200/7469/25. У задоволенні іншої частини вимог викладених у заяві - відмовлено.

Від представника військової частини НОМЕР_1 до Харківського окружного адміністративного суду 07.07.2026 надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25 на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року, а також звіт від 20.07.2026 на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 відмовлено у прийнятті звітів військової частини НОМЕР_1 .

Заяву представника позивача про накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - задоволено частково.

Накладено на керівника командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 грн.

Стягнуто з командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 33280 грн.

Стягнуто з командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 грн.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 , у двомісячний строк після отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 14 січня 2026 року по справі №200/7469/25.

У задоволенні іншої частини вимог, викладених у заяві - відмовлено. У задоволенні заяви представника позивача про постановлення окремої ухвали - відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 скасувати.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25 набрало законної сили 28.05.2026, а ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 накладено штраф на керівника боржника. Тобто, з часу набрання рішення суду законної сили та на момент накладення штрафу, останнє залишилось невиконаним 2 місяці, що не може вважатись тривалим часом. У наданому звіті про виконання судового рішення В/ч НОМЕР_1 повідомляла суд, що є правонаступником в/ч НОМЕР_2 , архівні відомості якої передані до Галузевого державного архіву МОУ для упорядкування та науково-технічної обробки, а тому підтверджуючи документи нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 відсутні. Окрім того, В/ч НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів та отримує грошові асигнування з державного бюджету, у тому числі на виконання рішень суду із державного бюджету передбаченого за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі" в межах виділених кошторисних призначень. Згідно з довідкою від 07.07.2026 №1866/ФС у В/ч НОМЕР_1 за КЕКВ 2800, кодом видатків 130- відсутнє фінансування з Державного бюджету України, що унеможливлює виконання зазначеного рішення в повному обсязі на даний час. Вказує, що без аналізу причин невиконання судового рішення, застосування штрафу до керівника суб`єкта владних повноважень не виконуватиме свого призначення у вимірі механізму судового контролю.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначено, що станом на 30.07.2026 військова частина не подала до суду ані розрахунку нарахованої позивачу індексації, ані доказів їх виплати. Звіт від 20.07.2026 повідомляв лише про підготовку запиту до архіву та про дії, які частина планувала вчинити після отримання інформації. Доказів направлення запиту, звернення до вищого командування з розрахованою потребою в коштах та визначення строку виконання не надано. Довідка про відсутність фінансування за КЕКВ 2800 не підтверджує того факту, що відповідач не може здійснити нарахування. Також зазначає, що недостатність коштів може потребувати звернення до вищого розпорядника, але не звільняє боржника від обов`язку визначити суму заборгованості та підтвердити конкрені дії щодо отримання коштів. Також позивач просив за наслідками апеляційного перегляду ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, стягнути з військової частини НОМЕР_1 правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За приписами ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 2 ст. 382-2 КАС України звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому. До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Також, відповідно до ч. 10 ст. 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Щодо поданого військовою частиною НОМЕР_1 звітів про виконання судового рішення у справі №200/7469/25, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у звіті від 07.07.2026 військова частина НОМЕР_1 зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25, яким її зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби із застосуванням базового місяця березень 2018 року та індексацію-різницю у розмірі 4036,41 грн на місяць, нею вжито заходів щодо забезпечення виконання судового рішення.

Відповідач зазначає, що після набрання рішенням законної сили замовив необхідні кошти у розпорядника бюджетних коштів вищого рівня шляхом формування розрахунку потреби у коштах за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" для виконання судових рішень. При цьому посилається на довідку від 07.07.2026 №1866/ФС, відповідно до якої за КЕКВ 2800 (код видатків 130) фінансування з Державного бюджету України відсутнє, що, на думку відповідача, унеможливлює виконання судового рішення у повному обсязі. У зв`язку з цим Військова частина НОМЕР_1 повідомляє, що після надходження відповідного фінансування з Державного бюджету України буде здійснено нарахування належних позивачу сум та суд буде додатково повідомлено про виконання рішення. На підставі викладеного відповідач просить суд прийняти звіт про виконання рішення у справі.

Отже, щодо відповідності звіту вимогам частини другої статті 382-2 КАС України суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що він не містить обставин, що свідчили б про фактичне виконання рішення суду. Відповідач не звітував про нарахування належних позивачу сум, хоча рішенням суду його зобов`язано саме нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, натомість лише зазначив, що нарахування буде здійснено після надходження фінансування. Крім того, звіт не містить очікуваних строків виконання рішення та конкретних відомостей про вжиті військовою частиною заходи з метою отримання бюджетного фінансування (дати, змісту та результатів звернень до розпорядника коштів тощо), окрім того відповідачем не надано до документів, що підтверджували б відповідні обставини, у відповідності до вимог пункту 7 частини 2 статті 382-2 КАС України.

Також, звіт не містить пояснень відповідача на підтвердження наявності поважних обставин, що обумовили прострочення визначеного судом строку на подання такого звіту.

Обсяг та зміст дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, не мають значення при вирішенні питання про накладення штрафу за неподання звіту, оскільки такий суб`єкт зобов`язаний подати саме звіт із дотриманням усіх вимог статті 382-2 КАС України та зазначити в ньому про наявність відповідних обставин.

Щодо поданого відповідачем звіту від 20.07.2026, Військова частина НОМЕР_1 повідомляє, що на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 подає інформацію про стан виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25, яким її зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення. Відповідач зазначає, що є правонаступником Військової частини НОМЕР_2 , а необхідні для проведення розрахунків архівні документи передано до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, у зв`язку з чим готується запит для отримання відомостей щодо нарахованої та виплаченої позивачу індексації. Також зазначено, що у Військової частини НОМЕР_1 відсутнє фінансування за КЕКВ 2800, що підтверджується довідкою від 07.07.2026 №1866/ФС, а сама військова частина не є розпорядником бюджетних коштів та отримує фінансування від Військової частини НОМЕР_4 . Після отримання архівної інформації та дозволу вищого командування відповідач планує провести розрахунок потреби в коштах, звернутися щодо їх виділення та виконати судове рішення.

Отже, зі змісту поданого військовою частиною НОМЕР_1 звіту вбачається, що відповідачем доказів на підтвердження виконання рішення суду у справі №200-7469/25 не подано. Звіт від 20.07.2026 також не містить інформації про здійснення відповідачем нарахування належних до виплати позивачу сум грошового забезпечення та проведення з ним відповідних розрахунків.

Крім того, всупереч пункту 6 частини другої статті 382-2 КАС України, звіт не містить орієнтовного строку виконання судового рішення та його обґрунтування. Посилання на можливість виконання рішення після отримання інформації з архіву, дозволу вищого командування та фінансування не визначає жодних часових меж виконання.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що до звіту не додано доказів направлення запиту до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, звернення до військової частини НОМЕР_4 щодо надання дозволу чи виділення фінансування. Єдиним доданим до звіту документом є довідка від 07.07.2026 №1866/ФС про відсутність фінансування за КЕКВ 2800, яка сама по собі не підтверджує вжиття відповідачем усіх можливих заходів для виконання рішення.

Посилання відповідача на труднощі проведення розрахунків у зв`язку з тим, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.12.2019 по 27.04.2020, не спростовує обов`язку виконати судове рішення, оскільки ці обставини вже були предметом судового розгляду та встановлені у рішенні, яке набрало законної сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поданий звіт не містить передбачених частиною другою статті 382-2 КАС України відомостей про фактичне виконання рішення, орієнтовний строк його виконання та належне підтвердження вжитих заходів, а тому не може бути прийнятий як належний звіт про виконання судового рішення.

Щодо накладення на командира військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів зазначає наступне.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Відповідно до положень частини 3 статті 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Визначаючи необхідний строк для виконання рішення суду та подання нового звіту, слід врахувати, що відповідач не є безпосереднім розпорядником коштів, фінансується в межах затверджених бюджетних програм за рахунок державного бюджету та потребує узгодження всіх адміністративно-розпорядчих дій та видаткових операцій з вищім керівництвом, враховуючи пріоритетність завдань військової частини в умовах воєнного стану.

З урахуванням викладеного, враховуючи посилання відповідача на заходи з реорганізації військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , колегія суддів вважає вірним висновком суду першої інстанції щодо накладення штраф на командира військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_2 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб та одночасно встановити двомісячний строк для надання нового звіту.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України, суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Отже, питання зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати на підставі частини п`ятої статті 382-3 КАС України підлягає вирішенню виключно судом першої інстанції за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, а факт подальшого повного або часткового виконання такого рішення суб`єктом владних повноважень може виступати самостійною підставою (доказом) для ухвалення судом відповідного процесуального рішення. При цьому, введення воєнного стану на території України чи безпосередня участь командира в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони не скасовують конституційного принципу обов`язковості судового рішення та не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення норматиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, викладеного в ухвалі від 30.07.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У цій справі позивач у порядку статті 382 КАС України, для повного захисту порушених прав звернувся до суду для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №200/7469/25, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати на правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №520/928/19.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 14 січня 2026 року по справі № 200/7469/25 задоволено частково. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 у десятиденний строк після отримання даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі від 14 січня 2026 року по справі № 200/7469/25. У задоволенні іншої частини вимог викладених у заяві - відмовлено.

У свою чергу, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 у прийнятті звіту відповідачу судом відмовлено та зобов`язано його у встановлений судом новий строк подати новий звіт з належними доказами виконання рішення суду у справі №200/7469/25.

В подальшому, військовою частиною НОМЕР_1 оскаржено ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 до суду апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов`язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії - справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов`язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, за правовою позицією Європейського суду з прав людини, розгляд справи завершується повним виконанням судового рішення.

Якщо суб`єкт владних повноважень не виконує судове рішення, то всі витрати позивача, понесені на те, щоб домогтись виконання судового рішення, є витратами пов`язаними з розглядом справи, та підлягають відшкодуванню.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є окремою процесуальною стадією.

Згідно положень частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, завершальною стадією здійснення судового контролю є прийняття звіту та відповідно вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу має бути проведено саме на цій стадії.

Крім того, вирішення питання про судові витрати за наслідками прийняття звіту забезпечує можливість для позивача надати додаткові докази понесених витрат, що могли виникнути протягом усього періоду здійснення судового контролю.

Таким чином, вимога про розподіл судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на стадії оскарження висновку суду про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення є передчасною. Питання компенсації витрат на правничу допомогу може бути предметом дослідження та остаточного вирішення судом першої інстанції виключно після завершення процедури судового контролю.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 по справі № 200/7469/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова