Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №636/6723/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 р.Справа № 636/6723/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Оболєнська С.А., по справі № 636/6723/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив:

- визнати протиправними дії поліцейського 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції Куприянчика Володимира Володимировича, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП;

- скасувати постанову серії ЕНА №7451375 від 27 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП позивача та накладення на останнього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.08.2026 у справі № 636/6723/26 позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задоволено частково.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7451375 від 27.06.2026, винесену поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області рядовим поліції Куприянчиком Володимиром Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, справу про адміністративне правопорушення закрито.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку аргументує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області у справі №636/6723/26 від 11.08.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем указано, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксований лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380 та підтверджується фото та відеозаписом події з цього пристрою. Апелянт наголошує, що на виконання вимог ст. 283 КУпАП поліцейським вказано в постанові технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався), а саме LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380. Відповідач зазначає, що до відзиву на позовну заяву було додано відео з нагрудного відеореєстратора інспектора Управління, на якому зафіксовано: момент заміру швидкості (збігається у часі з даними на TruCam); подальший безперервний візуальний контакт інспектора з автомобілем порушника від моменту фіксації швидкості до моменту його повної зупинки; процедуру розгляду справи, відеозапис із бодікамери повністю усуває сумніви суду щодо того, чи дійсно зафіксована приладом TruCam швидкість належить автомобілю позивача; розбіжність у часі правопорушення в постанові поліцейського та часу на фототаблиці з лазерного вимірювача є виключно технічною опискою (механічною помилкою) інспектора, яка була допущена під час ручного внесення текстових даних до бланка постанови, що не спростовує того факту, що у визначений день на визначеній ділянці дороги водій рухався із забороненою швидкістю.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що стосовно ОСОБА_1 складена постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7451375 від 27 червня 2026 року за частиною 1 статті 122 КУпАП. В оскаржуваній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 , 27.06.2026 о 12:53:04 на автомобільній дорозі М-06, 558Км, с. Ков`ярі, керуючи транспортним засобом HYUNDAI TUCSON, з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с. Ков`ярі більше ніж на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху – порушення швидкісного режиму в населених пунктах. Постановою застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, на підставі частини 1 статті 122 КУпАП.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови належним чином не задокументував наявність правопорушення, що унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні, а тому постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015 надано право поліції застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону України № 580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

При цьому, за приписами частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі – Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із Законом № 3353-XII, Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України), встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1 ПДР України).

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків (пункти 1.3, 1.5 ПДР України).

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з підпунктом «б» 12.9 ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.

Зокрема, за приписами пункту 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Таким чином, наведеними нормами встановлено обмеження максимальної швидкості руху транспортних засобів.

Водночас, за приписами частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема, передбачені частиною 1 статті 122.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

При цьому, за приписами пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до пункту 5 Інструкції № 1395, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Законодавством передбачено зміст постанов у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, зазначення в постанові відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

У відповідності до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено з матеріалів справи, постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7451375 від 27.06.2026, винесеною поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Куприянчиком В.В., притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

У вказаній постанові зазначено, що водій ОСОБА_1 , 27.06.2026 о 12:53:04 на автомобільній дорозі М-06, 558Км, с. Ков`ярі, керуючи транспортним засобом HYUNDAI TUCSON, з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті с. Ков`ярі більше ніж на 20 км/год; швидкість руху вимірювалась лазерним приладом LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380, чим порушив п.12.4 Правил дорожнього руху – порушення швидкісного режиму в населених пунктах.

На підтвердження обставин справи відповідачем до відзиву на позовну заяву додано відеозапис та фото з приладу TruCAM, записи з нагрудного відеореєстратора Motorola Solution vb400 47154.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту постанови серії ЕНА №7451375 від 27.06.2026 слідує, що відомості про докази у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не зазначені у пункті 7 «До постанови додаються».

Однак, відповідні відомості про докази у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме записи приладу LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380, містяться у пункті 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» постанови серії ЕНА №7451375 від 27.06.2026.

При цьому, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова не містить даних приладу, на який був зафіксований розгляд справи, а саме Motorola Solution vb400 47154, що в свою чергу вказує на недопустимість зазначеного доказу, оскільки в постанові серії ЕНА №7451375 від 27.06.2026 вказано відомості про докази у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме записи з приладу LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язковість зазначення у постанові про адміністративне правопорушення записів саме із приладів нагрудної відеофіксації Інструкцією № 1395 не передбачена.

Крім цього, колегія суддів вказує, що наявні у матеріалах справи відеозаписи з нагрудного відеореєстратора Motorola Solution vb400 47154 лише містять процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови, а не безпосередню фіксацію правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, із виміром швидкості руху транспортного засобу позивача. У свою чергу, вказане зафіксовано на відеозаписі та фото з приладу LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380, яким було здійснено вимірювання швидкості автомобіля позивача під час руху, що відображено в оскаржуваній постанові.

Таким чином, доводи відповідача про те, що поліцейським вказано в постанові технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, а саме LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380, знайшли підтвердження під час розгляду колегією суддів.

Водночас, щодо доводів відповідача про те, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачає відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП, підтверджується фото та відеозаписом приладу LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості, колегія суддів зазначає таке.

Під час користування приладом TruCam поліцейський керується Інструкцією з експлуатації приладу ТruCAM (цифрова відеокамера, вимірювач швидкості, GPS), що знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет (далі - Інструкція).

Відповідно до положень Розділу 3 «Системний та інформаційний екран» Інструкції її користувач самостійно додає дані до наступних опцій: ім`я оператора, місце розташування, відеорежим, особистий номер, обмеження швидкості, захват швидкості, відстежуючий відеорежим.

У полі «місце розташування» можливо зазначити вулицю, місто, тощо. Використовуючи стилус та екранну клавіатуру користувач заповнює необхідну інформацію. Максимум 59 символів.

Відповідно до Розділу 9 «TruCam Переглядач» оператор приєднує прилад до персонального комп`ютера, переглядає і роздруковує накопичені приладом файли у вигляді фотододатків.

Програма автоматично друкує на фото додатку наступні дані: швидкість ТЗ, дата вимірювання, час вимірювання, широта місця вимірювання, довгота місця вимірювання, серійний номер приладу, унікальне ім`я файлу. Вказані дані є критичними.

Ім`я оператора, код оператора, вулиця місця вимірювання, код вулиці, дата калібрування, версія мікропрограми приладу є не критичними даними.

Як встановлено з наявної у матеріалах справи фотографії з приладу Trucam LTI 20/20, інспектором зафіксовано швидкість транспортного засобу HYUNDAI TUCSON, державний номерний знак НОМЕР_1 - 79 км/год, дата - 27.06.2026, час вимірювання – 12:40:04, локація – АД М06 Київ-Чоп 557 км, серійний номер приладу: ТС008380, унікальне ім`я файлу: 1782563989_у2200_0627_123949.jmx.

Проте, дані щодо широти та довготи місця вимірювання на знімку та на відеозаписі з приладу TruСam LTI 20/20 відсутні.

Разом з цим, в оскаржуваній постанові серії ЕНА №7451375 від 27.06.2026 відображено те, що порушення позивачем пункту 12.4 ПДР України відбулось 27.06.2026 о 12:53:04 на автомобільній дорозі М-06, 558Км, с. Ков`ярі, що свідчить про невідповідність обов`язкових критичних даних фотознімку (часу та місця фіксації правопорушення) інформації, зазначеній у постанові.

Пояснюючи відмінності у часі фіксації правопорушення, відповідач посилається на те, що наданий ним відеозапис із бодікамери підтверджує, що зафіксована приладом TruCam швидкість належить автомобілю позивача, розбіжність у часі правопорушення в постанові поліцейського та часу на фототаблиці з лазерного вимірювача є виключно технічною опискою (механічною помилкою) інспектора, яка була допущена під час ручного внесення текстових даних до бланка постанови.

Так, відповідач вказує, що згідно з даними свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/34889 від 29 вересня 2025 року, виданого Державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», здійснена повірка лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ № ТС008380. Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС008380 є придатним до застосування (до відзиву додається). Лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів LTI 20/20 TruCAM ІІ має сертифікат відповідності від 09.01.2019 року № UA.TR.001 22 3-19.

Вказані свідоцтво про повірку та сертифікат відповідності лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС008380 містяться у матеріалах справи.

Водночас, колегія суддів зауважує, що за відсутності на знімку та на відеозаписі з приладу TruСam LTI 20/20 широти та довготи місця вимірювання швидкості транспортного засобу, неможливо встановити точне місце здійснення відповідного вимірювання, а відтак - співвіднести зафіксоване приладом перевищення швидкості з обставинами, зазначеними у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме те, що позивач рухався в с. Ков`ярі.

При цьому, колегія суддів наголошує, що наявність чинного свідоцтва про повірку та сертифіката відповідності приладу TruCam підтверджує лише придатність відповідного засобу вимірювальної техніки до застосування та не свідчить про достовірність конкретного результату вимірювання у спірній справі, оскільки з наданих відповідачем відео та фото з даного приладу неможливо точно встановити, конкретно в якому місці (широта та довгота) було зафіксовано швидкість транспортного засобу позивача.

Колегія суддів також вказує, що відеозаписи з нагрудного відеореєстратора Motorola Solution vb400 47154 лише містять процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови, а не безпосередню фіксацію правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та не є підтвердженням того, що саме результат вимірювання, відображений на фото та відеозаписі TruCam LTІ 20/20 № ТС008380, стосується транспортного засобу позивача в конкретному місці (широта та довгота).

Із зазначеного слідує, що відсутність на матеріалах, отриманих відповідачем за допомогою LTІ 20/20 № ТС008380, критичних даних, а саме координат місця вимірювання, позбавляє суд можливості перевірити відповідність цього результату відомостям, зазначеним в оскаржуваній постанові.

Таким чином, надані відповідачем матеріали не дають можливості достовірно встановити, що вимірювання швидкості транспортного засобу позивача здійснювалося саме на автомобільній дорозі АД М06 Київ-Чоп 557 км. та в межах населеного пункту. Зокрема, фотоматеріал із приладу TruCAM не містить відомості про географічні координати місця вимірювання.

При цьому, колегія суддів враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у справі не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 122 КУпАП.

Оскільки обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, не підтверджені належними доказами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7451375 від 27.06.2026.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7451375 від 27.06.2026, винесеної поліцейським 1 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області рядовим поліції Куприянчиком Володимиром Володимировичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, закриття справи про адміністративне правопорушення, але частково з інших мотивів та підстав, викладених вище.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів та підстав задоволення позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та викладенню мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, але з інших мотивів та підстав, наведених вище.

Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.08.2026 по справі № 636/6723/26 змінити в частині мотивів та підстав задоволення позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.08.2026 у справі № 636/6723/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Повний текст постанови складено 06.10.2026 року