Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №200/8673/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 200/8673/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 30.07.26 по справі № 200/8673/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 16 грудня 2025 року у справі №200/8673/25 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації-різниці грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 15.07.2020 до 04.08.2021 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації-різниці грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за період з 05.08.2021 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 05.08.2021 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані щорічну основну відпустку за 2021, 2022, 2023 роки, додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 роки, додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 роки.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки без урахування премії захисникам.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням премії захисникам.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі ОСОБА_2 довідки про вартість речового майна та невиплати грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 200/8673/25 - скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік, зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористану щорічну додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2020 рік.

Прийнято нове судове рішення у цій частині, яким відмовлено у задоволені позовних вимог. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі № 200/8673/25 - залишено без змін. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Військової частини НОМЕР_1 судові витрати пов`язані з правничою допомогою в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн.

Вказане судове рішення у справі набрало законної сили.

Представником позивача до Донецького окружного адміністративного суду подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового контролю у справі №200/8673/25.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/8673/25.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25.

Зобов`язано Військову частини НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 у строк до 14 серпня 2026 року подати звіти про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу Матвійчук Наталії Євгеніївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 - задоволено частково.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 змінено.

У абзаці третьому резолютивної частини ухвали слова і цифри "14 серпня 2026 року", замінено словами і цифрами "20 липня 2026 року", доповнено абзац третій словами "з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/8673/25". В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 залишено без змін.

Військовою частиною НОМЕР_2 подано до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №200/8673/25.

В обґрунтування звіту зазначено, що представниками юридичної служби військової частини НОМЕР_2 подано рапорт на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі №200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 .

Згідно довідки-розрахунок від 08 червня 2026 року №3181/ФЕС зазначено сума до сплати за рішенням суду 132634,74 грн. Згідно довідки-розрахунку від 28 липня 2026 року №4243/ФЕС грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023рр., додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023рр., розмір грошової компенсації за не використані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023рр., додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023рр., становить 91501,08 грн. Згідно довідки-розрахунку від 08 червня 2026 року №3189/ФЕС в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення становить 1 грн.

В частині нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошової компенсації за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020, начальником речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_2 направлено запит до військової частини НОМЕР_3 , щодо повернення речового атестата №2 від 15.09.2023 та витягу з послужного списку для проведення нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно.

Військова частина НОМЕР_2 (командир військової частини НОМЕР_2 ) подала відповідний розрахунок потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення до начальника забезпечувального органу за липень 2026 року наявне прізвище позивача ОСОБА_1 позиція 62. Як зазначено Військовою частиною НОМЕР_2 наразі асигнування для виконання вищевказаного рішення суду не надходили. В разі їх надходження, кошти невідкладно будуть перераховані на карткові рахунки військовослужбовців.

Від представника позивача надійшла заява про накладення на керівників військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 штрафу у сумі сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та встановлення військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_2 десятиденний строк для подання звіту.

Також представником позивача подано до суду клопотання про постановляння окремої ухвали, в якому просив суд:

- постановити окрему ухвалу відповідно до статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України щодо встановлених порушень законодавства посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 під час виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №200/8673/25;

- направити окрему ухвалу до Міністерства оборони України для проведення службової перевірки щодо причин невиконання рішення суду та ухвали про встановлення судового контролю;

- зобов`язати зазначених посадових осіб повідомити суд про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи щодо усунення причин і умов, які сприяли порушенню закону.

А також представник позивача у заяві від 22.07.2026 просив суд: стягнути з військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 прийнято звіт Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 подати протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали новий звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25, із детальним розрахунком усіх видів перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати у двомісячний термін звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25, із детальним розрахунком усіх видів перерахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Заяву представника позивача про накладення штрафу - задоволено частково.

Накладено на керівника Військової частини НОМЕР_1 штраф у сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 66560 грн.

Стягнуто з керівника Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 штраф у сумі 33280 грн.

Стягнуто з керівника Військової частини НОМЕР_1 на користь Державного бюджету України штраф у сумі 33280 грн.

Заяву представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу - задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн.

Клопотання представника позивача про постановляння окремої ухвали - залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 скасувати в частині прийняття звіту, встановлення в/ч НОМЕР_1 нового строку для виконання рішення суду та накладення штрафу на керівника в/ч НОМЕР_1 без зазначення ПІБ та рнокпп особи, на яку накладено штраф. Постановити у зазначеній частині рішення, яким:

- відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25;

- накласти на командира Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 штраф у розмірі, визначеному ст. 382-3 КАС України за невикоання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі № 200/8673/25 та неподання належного звіту про його викоання;

- встановити Військовій частині НОМЕР_2 новий строк тривалістю десять календарних днів з дня отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції для подання належного звіту про повне виконання рішення суду;

- встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк про повне виконання рішення суду тривалістю десять календарних днів з дня отримання копії ухвали апеляційного суду;

- викласти резолютивну частину ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 щодо накладення штрафу у редакції, яка містить повні дані (ПІБ, рнокпп) керівника Військової частини НОМЕР_1 ;

- в іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 залишити без змін.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не навів жодного аргументу, який би виправдовував повторне надання відповідачу тривалого строку для виконання рішення суду. При цьому, 30.07.2026 суд постановив оскаржувану ухвалу фактично наступного дня після надходження звіту, не залишивши позивачу жодного розумного строку для реалізації процесуальних прав, зокрема надати заперечення. Зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_2 зроблено невірні розрахунки в частині нарахування індексації-різниці грошового забезпечення, компенсації за невикористані відпустки, а також взагалі не нарахована компенсація допомоги на оздоровлення. Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків, тобто констатував, що рішення не виконано, відсутні необхідні розрахунки, не здійснено окремі нарахування та виплати, однак без будь-якого належного обгрунтування прийняв звіт Військової частини НОМЕР_2 . Такий висновок суперечить ст. 382-3 КАС України та встановленим обставинам справи. Також, постановлюючи ухвалу про накладення штрафу, суд зобов`язаний встановити, хто на момент її постановлення є командиром (керівником) В/ч НОМЕР_1 та зазначити його повні анкетні дані в резолютивній частині судового рішення.

Також, не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить її скасувати в частині накладення на керівника Військової частини НОМЕР_1 штрафу у розмірі 66560,00 грн за невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі №200/8673/25.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з Державного бюджету Українию не може вважатись невиконанням рішення без поважних причин. Посадовими особами Військової частини НОМЕР_1 виконано всі можливі заходи стосовно судового рішення у справі №200/8673/25.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

За приписами ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Щодо поданого звіту Військовою частиною НОМЕР_2 про виконання рішення суду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

За приписами частин 2 та 3 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).

Згідно із частиною 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин 2 та/або 3 статті 382-2цього Кодексу.

Зі змісту наданого відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_2 звіту встановлено, що відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення позивача та нараховано суму до сплати за рішенням суду 132634,74 грн згідно довідки-розрахунок від 08.06.2026 №3181/ФЕС.

Цей перерахунок стосується виконання рішення суду в частині зобовязання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 05.08.2020 до 20.05.2023, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2020, 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно довідки-розрахунок від 28.07.2026 №4243/ФЕС грошової компенсації за невикористані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 рр., додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 рр., розмір грошової компенсації за не використані щорічні основні відпустки за 2021, 2022, 2023 рр., додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021, 2022, 2023 рр., становить 91501,08 грн.

Щодо виконання рішення суду в частині нарахування і виплати ОСОБА_2 індексацію-різницю грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, відповідач надав довідку-розрахунок від 08.06.2026 №3189/ФЕС в частині нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення становить 1 грн.

При розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що за спірні періоди з 15.07.2020 по 04.08.2021, з 05.08.2021 по 14.09.2023 нарахування та виплата індексації повинні здійснюватися відповідно до абз. 4, 6 п. 5 Порядку № 1078.

Відповідач зазначає, що у зв`язку зі здійсненним перерахунком на виконання цього ж рішення грошове забезпечення позивача збільшилось, а тому підстав для нарахування індексації-різниці немає.

При цьому детального розрахунку щодо індексації-різниці грошового забезпечення з 05.08.2021 до 14.09.2023 відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, відповідаченм не надано, а отже рішення в цій частині не є виконаним.

В частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_2 нарахувати і виплатити (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки з урахуванням премії захисникам, відповідачем доказів на вчинення дій щодо виконання рішення в цій частині до суду не надано.

Щодо зобов`язання НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби з 05.08.2021 по 14.09.2023 речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Службі безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державне спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захист інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 № 178 за цінами предметів обмундирування, визначеними станом на 01.01.2020, відповідач повідомив, що начальником речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_2 відправлено запит до військової частини НОМЕР_3 щодо повернення речового атестата №2 від 15.09.2023 та витягу з послужного списку для проведення нарахування та виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно.

З урахуванням наведеногою суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення у цій справі відповідачем, ВЧ НОМЕР_4 виконано частково.

Згідно частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 382-1 КАС України, встановлений судом строку для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття звіту Військової частини НОМЕР_2 про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25, оскільки Військовою частиною НОМЕР_2 здійснюються дії щодо виконання судового рішення, зокрема здійснено перерахунок грошового забезпечення позивачу та Військова частина НОМЕР_2 не відмовляється від виплати нарахованої заборгованості і зазначає, що заборгованість буде виплачена після надходження коштів.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25 виконано не в повному обсязі, не здійснено виплати позивачу перерахованого грошового забезпечення та не надано доказів перерахунку усіх видів грошового забезпечення на виконання рішення суду, із детальним розрахунком сум грошового забезпечення, суд не припиняє здійснення судового контролю та вважає за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення - два місяці з дня отримання копії цієї ухвали.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 , що суд першої інстанції дійшов взаємовиключних висновків та безпідставно прийняв звіт Військової частини НОМЕР_2 , колегія суддів вважає помилковим, оскільки суд першої інстанції не здійснював остаточного прийняття звіту у розумінні визнання судового рішення виконаним у повному обсязі, а лише оцінив поточний стан його виконання боржником. Частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язує суд у разі встановлення факту неповного виконання судового рішення встановити новий строк для подання звіту боржником, що й було зроблено судом першої інстанції шляхом визначення нового двомісячного строку та продовження здійснення судового контролю. Таким чином, висновки суду першої інстанції є послідовними та не містять жодних суперечностей, оскільки встановлення невиплати коштів та відсутності розрахунків стала підставою для продовження процедури судового контролю, а не для його припинення.

Щодо доводів апелянта Військової частини НОМЕР_1 , що рішення Донецького окружного адміністративноо суду від 16.12.2025 по справі №200/8673/25 виконано в повному обсязі, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення суду у справі №200/8673/25, військовою частиною НОМЕР_1 сплачено грошове забезпечення за період з 15.07.2020 до 04.08.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 постанови КМУ №704, відповідно до платіжних інструкцій № 3321 від 10.08.2026 у розмірі 44029,73 грн., №3222 від 10.08.2026 у розмірі 2317,35 грн., №3223 від 10.08.2026 у розмірі 8342,47 грн.

Відповідно до вимог ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та правомірність висновків суду на момент постановлення оскаржуваного судового рішення. Оскільки на день винесення судом першої інстанції ухвали про встановлення строку для подання звіту вказані платіжні інструкції від 10.08.2026 не були відсутні, а грошові кошти не виплачені позивачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що судове рішення станом на 30.07.2026 залишалося невиконаним. Факт подальшого перерахування коштів боржником не спростовує правомірності висновків суду першої інстанції, зроблених на підставі наявних у справі матеріалів. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказані обставини та надані платіжні інструкції від 10.08.2026 будуть безпосередньо досліджені та враховані судом першої інстанції за результатами подання та розгляду звіту Військової частини про виконання судового рішення у встановлений судом строк.

Щодо доводів апелянта про безпідставність встановлення саме двомісячного строку для подання нового звіту про виконання судового рішення та відсутність відповідного обґрунтування в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів зазначає наступне.

Визначаючи двомісячний строк для подання нового звіту Військовою частиною НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив із характеру невиконаних зобов`язань, які включають проведення фінансово-економічних розрахунків, нарахування та фактичну виплату грошового забезпечення з урахуванням різних складових. Оскільки вказаний процес потребує значного часу для взаємодії боржника з розпорядниками коштів, визначений судом двомісячний строк є цілком обґрунтованим, реальним для виконання та спрямованим на дотримання балансу інтересів сторін.

Щодо накладення штрафу на керівника Військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 372 КАСУ у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 задоволено заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі № 200/8673/25. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25. Зобов`язано Військову частини НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 у строк до 14 серпня 2026 року подати звіти про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25 за позовом ОСОБА_1 .

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 задоволено частково. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 змінено. У абзаці третьому резолютивної частини ухвали слова і цифри "14 серпня 2026 року", замінено словами і цифрами "20 липня 2026 року", доповнено абзац третій словами "з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №200/8673/25". В іншій частині ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №200/8673/25 залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки станом на 30.07.2026 не надано звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року в адміністративній справі 200/8673/25, з урахуванням ч. 10 ст. 382-3 КАС Україниє є вірним накласти штраф на керівника Військової частини НОМЕР_1 у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб та одночасно встановити новий строк для надання звіту.

Щодо доводів апелянта Військової частини НОМЕР_1 , що посадовими особами боржника виконано всі можливі заходи стосовно виконання судового рішення у справі № 200/8673/25, а відсутність належного бюджетного фінансування є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат, відтак накладення штрафу на кевірвника є необгрунтованим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України, суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Водночас колегія суддів наголошує, що відсутність або затримка бюджетного фінансування Військової частини не може слугувати поважною причиною для невиконання судового рішення та автоматичною підставою для звільнення від відповідальності. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання зобов`язань, оскільки держава зобов`язана гарантувати фінансування судових рішень, які набрали законної сили. Оскільки на момент розгляду звіту судом першої інстанції рішення суду залишалося невиконаним у повному обсязі через відсутність детальних розрахунків та невиплату коштів позивачу, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для накладення штрафу.

Разом з тим, подальше здійснення Військовою частиною фактичних виплат згідно з платіжними інструкціями від 10.08.2026 свідчить про вжиття заходів боржником вже після винесення оскаржуваної ухвали, що підтверджує правильність висновків суду першої інстанції на момент їх прийняття.

З огляду на наявність зазначених квитанцій, які підтверджують перерахування коштів після винесення оскаржуваного судового рішення, апелянт не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції в порядку ч. 5 ст. 382-3 КАС України. Таким чином, питання про звільнення від сплати вже накладеного штрафу або зменшення його розміру з урахуванням наданих платіжних документів від 10.08.2026 може бути самостійно вирішене судом першої інстанції за відповідною заявою боржника.

Щодо доводів апелянта ОСОБА_1 , постановлюючи ухвалу про накладення штрафу, суд зобов`язаний встановити, хто на момент її постановлення є командиром (керівником) В/ч НОМЕР_1 та зазначити його повні анкетні дані в резолютивній частині судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Вимоги статті 382-3 КАС України передбачають накладення штрафу саме на керівника суб`єкта владних повноважень як на посадову особу, яка відповідає за діяльність відповідного органу чи установи та зобов`язана забезпечити виконання судового рішення. Водночас положення КАС України не містять імперативної вимоги щодо обов`язкового зазначення в резолютивній частині ухвали конкретного прізвища, імені, по батькові чи інших персональних анкетних даних особи, яка обіймає посаду керівника на момент винесення судового рішення. Штраф накладається на посаду - керівника (командира) Військової частини НОМЕР_1 як суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду. Відсутність у резолютивній частині оскаржуваної ухвали персональних анкетних даних командира не свідчить про невизначеність суб`єкта, на якого покладено відповідальність, не є процесуальним порушенням та не перешкоджає подальшому виконанню судового рішення, оскільки ідентифікація конкретної посадової особи здійснюється на стадії виконавчого провадження на підставі відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення норматиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, викладеного в ухвалі від 30.07.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скаргі ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 по справі № 200/8673/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова