Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/34638/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 520/34638/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, у справі № 520/34638/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України , Господарського суду Луганської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (далі заявник, ХМУ МЮУ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №520/34638/23, в якій просило суд:

- вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/34638/23 шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області (пр. Науки будинок, 5, Харківська обл., м. Харків, 61612, ЄДРПОУ: 02844564) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року, у розмірі 131053,81 грн.

03.07.2026 до суду надійшла заява Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про уточнення даних, в якій заявник просив суд:

- вирішити питання про зміну способу та порядку виконання рішення по справі № 520/34638/23 шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області (пр. Науки будинок, 5, Харківська обл., м. Харків, 61612, СДРПОУ: 02844564), в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів i установ системи правосуддя, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , PHOKПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року, у розмірі 131053,81 грн.

Заявник зауважив, що у прохальній частині заяви відсутня вказівка на те, що стягнення має відбутись в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ система правосуддя, що суперечить безпосередньому змісту резолютивної частини рішення суду та суттєво звужує можливість здійснення такого стягнення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 заяву Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (61024, місто Харків, вул.Ярослава Мудрого, будинок 26, код ЄДРПОУ 45752470) про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23 у невиконаній частині шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року в сумі 131053,81 грн.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) подано апеляційну скаргу, в якій він просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу в цій частині та задовольнити повністю заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маслова Д.Б. від 01.07.2026 про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23 (з урахуванням уточнень від 03.07.2026); змінити спосіб і порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23 у невиконаній частині шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів i установ системи правосуддя, на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року в сумі 131053,81 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд фактично проігнорував ту обставину, що резолютивна частина рішення суду від 29.02.2024 у цій справі передбачає: Зобов`язати Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн. Тобто в рішенні суду, яке набрало законної сили і є остаточним, був конкретно визначний спосіб та порядок його виконання – в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя. Не зазначивши цей спосіб і порядок виконання рішення в оскаржуваній ухвалі всупереч резолютивній частині рішення від 29.02.2024, суд безпідставно звузив можливість виконання рішення суду шляхом стягнення з боржника на його користь заборгованості з суддівської винагороди.

Вважає, що судом порушені приписи Конституції України (стаття 129-1) та КАС України (стаття 370) щодо обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили. Так, за наявними у матеріалах виконавчого провадження №80462225, які додані до заяви державного виконавця, відомостей, наданих боржником, загальний розмір бюджетних призначень Господарського суду Луганської області за програмою 0501020 – «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» на 2026 рік становить 76 040 800,00 грн. Водночас загальний розмір бюджетних призначень Господарського суду Луганської області за програмою 0501150 – «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на 2026 рік складає лише 28 300,00 грн. Інших бюджетних призначень боржник не має. Тобто виключення всупереч рішенню суду від 29.02.2024 зазначення про необхідність виконання рішення суду в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя матиме своїм наслідком неможливість виконання цього рішення суду, адже бюджетних призначень боржника за програмою 0501150 – «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на 2026 рік в обсязі 28 300,00 грн. очевидно не вистачить на виконання рішення про стягнення на мою користь 131 053,81 грн.

Отже, внаслідок постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали склалась парадоксальна те неприпустима ситуація, за якої зміна судом способу і порядку виконання рішення суду матиме своїм наслідком не забезпечення виконання цього рішення, а фактично зменшення можливостей для його виконання у порівнянні з первинно визначеним в рішенні суду від 29.02.2024 способом та навіть неможливість його реального виконання.

Відповідач, Господарський суд Луганської області, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Зауважив, що Суд першої інстанції обґрунтовано не визначав конкретну бюджетну програму, оскільки визначення бюджетної програми, рахунку, черговості списання коштів і послідовності казначейських операцій є питанням стадії виконання виконавчого документа. Воно врегульоване Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» 5 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845). Отже, суд першої інстанції під час вирішення заяви ХМУ МЮУ про зміну способу і порядку виконання судового рішення за статтею 378 КАС України не повинен підміняти орган Казначейства або відповідного розпорядника бюджетних коштів і наперед визначати джерело списання коштів усупереч спеціальному механізму.

Зауважив, що ухвала від 06.08.2026 містить усі дані, необхідні для примусового виконання: боржника, стягувача, правову природу стягнення та точну суму. Додаткове визначення КПКВК 0501020 не є необхідним елементом нового способу виконання. Спеціальною бюджетною програмою для виконання таких рішень є КПКВК 0501150. Сам по собі факт недостатності коштів, передбачених або розподілених за КПКВК 0501150, не змінює цільового призначення КПКВК 0501020 та не створює правових підстав для списання коштів за іншою програмою. Обсяг асигнувань не може підмінити встановлений законодавством порядок їх використання.

Звернув увагу, що Господарський суд Луганської області листом від 14.07.2026 №04-48/590/26 звернувся до Державної казначейської служби України для з`ясування можливості здійснення виплати за рахунок бюджетних призначень за КПКВК 0501020. Державна казначейська служба України у листі від 06.08.2026 №15-10-10/20165 відповіла, що виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь має здійснюватися за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та за напрямом, визначеним паспортом відповідної бюджетної програми, а використання бюджетних коштів на цілі, які не відповідають визначеним напрямам їх використання, може кваліфікуватися як нецільове використання бюджетних коштів.

Вважає, що посилання апелянта на обов`язковість резолютивної частини рішення від 29.02.2024 не доводить незаконності оскаржуваної ухвали. Формулювання «в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя…» у первісному рішенні не встановлювало виключного джерела виплати та не надавало дозволу використовувати кошти всупереч бюджетному законодавству. Тим більше воно не усувало застосування Порядку №845 після зміни зобов`язального способу виконання на стягнення визначеної грошової суми.

На переконання відповідача, задоволення апеляційної вимоги створить суперечність між виконавчим документом та імперативним пунктом 25 Порядку №845, оскільки орієнтувало б виконання на КПКВК 0501020 за наявності спеціальної програми КПКВК 0501150. Недостатність фінансування спеціальної програми має вирішуватися головним розпорядником бюджетних коштів у межах бюджетного процесу та не є підставою для судового перепризначення іншої бюджетної програми.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 02.04.2024.

На виконання вказаного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

Покликаючись на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23, яке набрало законної сили 02.04.2024, в частині виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої суддівської винагороди у розмірі 131 053,81 грн залишається невиконаним, заявник з метою усунення обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження й забезпечення належного виконання рішення вважав наявними передбачені частиною третьою статті 378 КАС України, підстави для змінити способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23 шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області (пр. Науки будинок, 5, Харківська обл., м. Харків, 61612, ЄДРПОУ: 02844564) в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ), належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року, у розмірі 131053,81 грн.

Задовольняючи частково заяву ХМУ МЮУ про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що збереження первісного способу виконання рішення не забезпечує фактичного поновлення порушеного права позивача, оскільки боржник виконав рішення лише в частині здійснення перерахунку, тоді як визначена ним сума суддівської винагороди тривалий час залишається невиплаченою.

Наявність відкритого виконавчого провадження, здійснення боржником розрахунку належної до виплати суми, відсутність доказів фактичної виплати, недостатність бюджетних асигнувань та сплив установленого частиною другою статті 7 Закону №4901-VI строку свідчать про існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення у первісно визначений спосіб.

Суд зауважив, що зміна способу виконання рішення із зобов`язання Господарського суду Луганської області виплатити вже нараховану суддівську винагороду на стягнення з цього самого боржника визначеної ним суми не змінює суті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024. Сума 131053,81 грн не є результатом нового розрахунку, проведеного судом під час вирішення заяви, а визначена самим Господарським судом Луганської області на виконання рішення від 29.02.2024. Доказів, які б спростовували правильність цього розрахунку, свідчили про його зміну або про повну чи часткову виплату зазначеної суми, до суду не подано. Отже, зміна способу виконання рішення в невиконаній частині шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року в сумі 131053,81 грн спрямована виключно на забезпечення фактичного виконання остаточного судового рішення та не змінює його змісту.

Відмовляючи в задоволенні заяви в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що в уточненій заяві ХМУ МЮУ просить зазначити, що стягнення має здійснюватися, у тому числі, за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя. Проте, визначення конкретної бюджетної програми, рахунку, черговості списання коштів та послідовності дій органів Казначейства належить до стадії виконання виконавчого документа та регулюється Бюджетним БК України, Законом №4901-VI та Порядком №845.

Під час розгляду заяви в порядку статті 378 КАС України суд не має підстав підміняти органи Казначейства, визначати конкретний алгоритм казначейського обслуговування виконавчого документа або встановлювати джерело бюджетного фінансування поза межами, необхідними для зміни способу виконання рішення.

Належним і достатнім способом забезпечення виконання рішення у цій справі суд першої інстанції вважав зміну способу його виконання у невиконаній частині на стягнення з визначеного судовим рішенням боржника вже нарахованої, але невиплаченої суми суддівської винагороди. Зазначив, що подальше виконання виконавчого документа має здійснюватися уповноваженими органами відповідно до вимог спеціального законодавства.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 378 КАС України підстав для часткового задоволення заяви ХМУ МЮУ та зміни способу виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 у невиконаній частині шляхом стягнення з Господарського суду Луганської області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року в сумі 131053,81 грн.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови в задоволенні заяви із вказівкою про те, що стягнення має здійснюватися, у тому числі, за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, отже, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка ухвалі суду першої інстанції лише в оскаржуваній позивачем частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 29-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі № 611/26/17, від 07.02.2022 у справі № 200/3958/19-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18 та від 01.05.2023 у справі №520/926/21.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом №4901-VI та Порядком №845.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Колегія суддів зазначає, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №80462225 з примусового виконання виконавчого листа №520/34638/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 22.04.2024.

Виконавчим документом зобов`язано Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату, у тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року зі здійсненням усіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн.

Постановою головного державного виконавця від 11.03.2026 відкрито виконавче провадження №80462225 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів із дня отримання постанови.

Листом Господарського суду Луганської області від 25.05.2026 №04-48/406/26 державного виконавця повідомлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 проведено перерахунок недоотриманої ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн, розмір якої становить 131053,81 грн. До листа Господарського суду Луганської області від 25.05.2026 за вих. №04-48/406/26 було долучено копію перерахунку суддівської винагороди, згідно якого сума перерахунку складає 131 053,81 грн. Наданий перерахунок від 03.04.2024 містить розрахунок належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 серпня 2023 року по листопад 2023 року та визначену суму заборгованості - 131 053,81 грн (т. 1 а.с. 204-205, 205 зворот).

Отже, рішення суду у цій справі добровільно виконано боржником у частині здійснення перерахунку належної позивачу суддівської винагороди та визначення її розміру. Водночас матеріали справи не містять платіжного доручення, банківської виписки, відомостей про зарахування коштів на рахунок стягувача або інших належних доказів фактичної виплати ОСОБА_1 нарахованої суми суддівської винагороди.

Господарський суд Луганської області у листі від 25.05.2026 №04-48/406/26 не заперечує існування заборгованості в сумі 131053,81 грн, однак зазначає про неможливість її виплати через недостатність бюджетних асигнувань.

Зокрема, боржником повідомлено, що обсяг бюджетних призначень Господарського суду Луганської області за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на 2026 рік становить 28300,00 грн. Зазначені кошти спрямовуються на виконання іншого судового рішення у справі №520/20987/25, щодо стягнення з Господарського суду Луганської області на користь ОСОБА_1 заборгованості із суддівської винагороди за період з травня по липень 2025 року.

Крім того, з матеріалів виконавчого провадження встановлено, що Господарський суд Луганської області звертався до Державної судової адміністрації України з питання виділення додаткових бюджетних асигнувань для погашення заборгованості за судовими рішеннями, у тому числі за рішенням у справі №520/34638/23.

Листом Державної судової адміністрації України від 30.04.2026 №11-9495/26 боржника повідомлено про неможливість виділення додаткових асигнувань, оскільки кошти за бюджетною програмою КПКВК 0501150 уже розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено, що Господарський суд Луганської області здійснив перерахунок належної позивачу суддівської винагороди та визначив її розмір, однак виплату нарахованої суми не провів через недостатність відповідних бюджетних асигнувань.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 було зобов`язано Господарський суд Луганської області надати докази на підтвердження виконання судового рішення у даній справі. Водночас у встановлений судом строк відповідач письмових пояснень та доказів фактичної виплати ОСОБА_1 суми 131053,81 грн не надав.

Зі змісту резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 убачається, що на боржника - Господарський суд Луганської області покладалось зобов`язання здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн.

Покликаючись на те, що з дня відкриття виконавчого провадження минуло більше двох місяців, рішення суду виконано лише в частині здійснення перерахунку суддівської винагороди, тоді як нарахована за результатами такого перерахунку сума фактично не виплачена, доказів перешкоджання стягувачем виконанню рішення матеріали справи не містять, а відсутність або недостатність бюджетного фінансування не припиняє обов`язку державного органу виконати остаточне судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу та порядку виконання судового рішення в невиконаній частині шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року в сумі 131 053,81 грн. При цьому суд виходив із того, що така зміна не змінює суті та змісту остаточного судового рішення, не передбачає визначення нового розміру чи періоду заборгованості, а спрямована виключно на забезпечення його фактичного виконання та поновлення порушеного права стягувача.

В апеляційній скарзі скаржник, не заперечуючи проти зміни способу і порядку виконання рішення суду першої інстанції із зобов`язання відповідача здійснити нарахування в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн, на стягнення суми нарахованої на виконання рішення суду у цій справі, але невиплаченої суддівської винагороди за період з 01.08.2023 по листопад 2023 року в сумі 131 053,81 грн, водночас, зауважив, що змінюючи спосіб і порядок виконання виконання рішення суду шляхом стягнення з боржника на його користь заборгованості суддівської винагороди, суд першої інстанції, всупереч резолютивній частині рішення, не визначив конкретний спосіб і порядок виконання - в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, чим безпідставно звузив можливість виконання рішення суду. На переконання скаржника виключення всупереч рішенню суду від 29.02.2024 зазначення про необхідність виконання рішення суду в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя (програма 0501020 – «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» розмір бюджетних призначень на 2026 рік становить 76 040 800,00 грн), матиме своїм наслідком неможливість виконання цього рішення суду, адже бюджетних призначень боржника за програмою 0501150 – «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на 2026 рік в обсязі 28 300,00 грн очевидно не вистачить на виконання рішення про стягнення на його користь 131 053,81 грн.

Надаючи оцінку таким доводам скаржника, колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відповідно до пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №845, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно з пунктом 24 Порядку №845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку №845 визначено, що у разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Пунктом 8 частини 1 статті 7 БК України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до пунктів 7 та 9 частини 5 статті 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема: здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Положеннями частин 1 та 2 статті 23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно частини 1 статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 3 статті 148 передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Наведені норми законодавства у своїй сукупності свідчать, що виконання судового рішення про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, у тому числі суд, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів Державного бюджету України, не довільно, а виключно в порядку та в межах встановленого порядку, шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, визначений чинним законодавством порядок виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, визначає джерелом коштів на його виконання кошти, передбачені за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, лише у випадку відсутності на рахунках такого державного органу відповідних призначень.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги про звуження судом першої інстанції можливості виконання рішення суду шляхом стягнення з боржника на його користь заборгованості з суддівської винагороди, є помилковими.

При цьому, під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України суд не уповноважений підміняти органи Державного казначейства, визначати конкретний алгоритм казначейського обслуговування виконавчого документа або встановлювати джерело бюджетного фінансування поза межами, необхідними для зміни способу виконання рішення.

Разом з тим, зміна способу виконання судового рішення сама по собі не є підставою для визначення судом іншого, відмінного від установленого законодавством, порядку стягнення коштів чи джерела їх фінансування, оскільки фактичне виконання судового рішення за рахунок коштів Державного бюджету України має здійснюватися виключно у порядку та в межах, визначених бюджетним законодавством і Порядком №845.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що резолютивною частиною судового рішення фактично визначено конкретне джерело фінансування його виконання, як необгрунтовані, оскільки зазначення в ній формулювання «в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» не є визначенням конкретної бюджетної програми (КПКВК), за рахунок якої має бути здійснена виплата. Таке формулювання не містить ані коду програмної класифікації видатків, ані прямої вказівки на конкретну бюджетну програму чи рахунок, з якого має бути здійснено стягнення, а лише визначає загальний напрям бюджетного фінансування - забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя. Використання словосполучення «в тому числі» додатково свідчить про те, що суд не визначив зазначений напрям як єдине та виключне джерело виконання рішення.

Відтак наведене формулювання не може розглядатися як встановлення судом конкретного способу виконання рішення суду, або джерела фінансування його виконання чи відступ від передбаченого бюджетним законодавством порядку виконання судового рішення, оскільки визначення конкретної бюджетної програми, порядку та черговості списання коштів належить до стадії виконання рішення про стягнення коштів з державного органу та здійснюється відповідно до вимог БК України, Закону № 4901-VI та Порядку №845.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

За встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині відмови в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі відсутні.

Частина 8 статті 378 КАС України передбачає, що ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки предметом апеляційного перегляду є ухвала про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яка визначена пунктом 19 частини 1 статті 294 КАС України, з урахуванням частини 2 статті 328 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду такої ухвали в касаційному порядку не оскаржується, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 у справі № 520/34638/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий