Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/34638/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 520/34638/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків у справі № 520/34638/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України , Господарського суду Луганської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 (Документ сформований в системі "Електронний суд" 10.05.2026) до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій він просив суд: зобов`язати Господарський суд Луганської області подати у встановлений судом десятиденний строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 боржником не виконане і ним не вчиняється жодних дій для його виконання. З долученого листа боржника від 19.03.2026 №04-48/163/26 слідує, що боржник має намір і в подальшому ухилятись від виконання рішення суду. Так, зазначаючи про те, що виконання судових рішень у цьому виконавчому провадженні можливо лише за наявності достатнього обсягу бюджетних призначень за програмою 0501150 - "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ систем правосуддя", боржник посилається на приписи Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845). Разом із тим, рішення суду у цій справі не передбачає стягнення коштів з боржника, а зобов`язує його здійснити перерахунок та виплату належної суддівської винагороди, у зв`язку з чим посилання на вказаний Порядок є необґрунтованим, оскільки такий взагалі не регулює правовідносини щодо виконання остаточного рішення суду у цій справі.

Також зауважив, що з відповіді Господарського суду Луганської області на його запит убачається, що загальний розмір бюджетних призначень Господарського суду Луганської області за програмою 0501020 - "Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя" на 2026 рік становить 76 040 800,00 грн. Тобто, у 2026 році боржник має 76 040 800,00 грн бюджетних призначень аби виконати остаточне рішення у цій справі саме так як у ньому безпосередньо зазначено - за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя - тобто за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 0501020, проте з невідомих причин цього не робить. Відкрите з 11.03.2026 виконавче провадження до цього часу не забезпечило виконання боржником остаточного рішення суду у цій справі. Викладене, на переконання заявника, свідчить про наявність підстав для вжиття судом заходів судового контролю за виконанням боржником рішення суду у цій справі у формі зобов`язання боржника подати звіт про виконання рішення суду.

Відповідачем, Господарським судом Луганської області, подано заперечення на заяву про встановлення судового контролю у справі №520/34638/23, в якій останній просив відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю. Зауважив, що всі наявні бюджетні призначення Господарського суду Луганської області за програмою КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» 76040800,00 грн, з них за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» - 26474500,00 грн згідно із затвердженим кошторисом мають чітке помісячне призначення та в повному обсязі розписані на виплату, у тому числі поточної суддівської винагороди. Звернув увагу, що вилучення суми 131053,81 грн з поточного кошторису без виділення додаткових асигнувань призведе до штучного утворення заборгованості перед іншими суддями вже за поточний період.

Зазначив, що Господарським судом Луганської області виконано всю необхідну технічну та підготовчу роботу: відділом планово-фінансової роботи та матеріально технічного забезпечення суду одразу після набрання рішенням Харківського окружного адміністративного суду законної сили складено перерахунок суддівської винагороди, в якому чітко визначено точну суму, що підлягає виплаті за судовим рішенням, а саме – 131053,81 грн. Господарський суд Луганської області неодноразово звертався до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) щодо наявної загальної заборгованості суду у сумі 12475710,26 грн (у тому числі і заборгованості за рішенням у справі №520/34638/23 у сумі 131053,81 грн) за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Проте листом від 30 квітня 2026 року №11-9495/26 «Про виділення додаткових бюджетних асигнувань» ДСА України повідомила, що у виділенні додаткових асигнувань відмовлено, оскільки кошти за програмою КПКВК 0501150 уже розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. В листі зазначено, що Міністерство фінансів України не підтримало збільшення бюджету через пріоритетність видатків на оборону.

Відповідач зауважив, що загальний розмір бюджетних призначень Господарського суду Луганської області за КПКВК 0501050 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» на 2026 рік становить 28300,00 грн. Вказані кошти в повному обсязі спрямовуються та виплачуються безпосередньо ОСОБА_1 на виконання іншого рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №520/20587/25. Суд використовує увесь доступний фінансовий ресурс програми виключно для задоволення вимог ОСОБА_1 . Це є беззаперечним доказом максимальної добросовісності та активних дій, спрямованих на реальне виконання судового акту в межах наявних повноважень.

Вказане, на переконання відповідача, підтверджує, що Суд не займає пасивну позицію очікування, а вчинив усі залежні від нього дії, які є добросовісними, послідовними та спрямованими на реальне, а не декларативне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №520/34638/23, яке розпочнеться одразу після надходження відповідних асигнувань від ДСА України. Виконання рішення залежить від внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 3 грудня 2025 року №4695-IX (далі - Закон №4695-IX) в частині збільшення видатків за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», на що Суд не має впливу, і як наслідок, заходи судового контролю не дадуть очікуваних результатів.

19.05.2026 (Документ сформований в системі "Електронний суд" 18.05.2026) заявником подано додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що по-перше, всі наведені у запереченнях відповідача доводи не спростовують, а навпаки підтверджують обставини невиконання ним остаточного рішення суду у цій справі, що безпосередньо і є єдиною підставою для встановлення судового контролю у формі зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду; по-друге, всі наведені у запереченнях відповідача доводи щодо причин невиконання ним остаточного рішення суду у цій справі мають наводитись безпосередньо у його звіті про виконання рішення суду, а не у запереченнях на заяву про встановлення судового контролю. Наразі ж відповідач фактично намагається уникнути виконання рішення суду у справі шляхом недопущення встановлення судового контролю, який як раз і покликаний забезпечити виконання відповідачами остаточного рішення суду; по-третє, наголосив, що ніде в чинному законодавстві України не передбачено, що рішення суду про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату суддівської винагороди має виконуватись виключно за рахунок призначень за програмою 0501150 – «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Це є вигадкою відповідача і про це детально викладено у заяві про встановлення судового контролю; по-четверте, до видання наказу про перерахунок належної заявнику суддівської винагороди Господарський суд Луганської області зобов`язує не його наполягання (як про це стверджує у своїх запереченнях відповідач), а остаточне рішення суду у цій справі. Ураховуючи все вищевикладене, заявник наполягав на встановленні судового контролю у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом десятиденний строк звіт про виконання рішення суду у цій справі.

21.05.2026 (Документ сформований в системі "Електронний суд" 20.05.2026) заявником подано додаткові пояснення у справі, в яких останній наголосив, що остаточне судове судові рішення у цій справі першочергово зобов`язує боржника здійснити перерахунок належної заявнику суддівської винагороди. Здійснення такого перерахунку передбачає видання боржником відповідного розпорядчого акту – наказу, фактичне здійснення бухгалтерією боржника цього перерахунку на виконання такого наказу та взяття боржником на себе юридичних і фінансових зобов`язань, що випливають із цього перерахунку. Наразі жодної із зазначених дій Господарським судом Луганської області не вчинено. При цьому не існує жодних обставин, які перешкоджають боржнику вчинити зазначені дії. Доданий до заперечень відповідача документ під назвою «перерахунок» ніяким перерахунком не є, а є лише розрахунком розміру належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, яку належить виплатити за рішенням суду у цій справі. Цей документ не потягнув за собою взяття Господарським судом Луганської області на себе юридичних і фінансових зобов`язань, що випливають із цього «перерахунку».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23. Зобов`язано Господарський суд Луганської області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23. У задоволенні іншої частини заяви – відмовлено.

18.08.2026 до суду першої інстанції надійшов звіт Господарського суду Луганської області, в якому відповідач просив прийняти цей звіт та вважати причини тривалого невиконання судового рішення поважними.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 25.08.2026 прийнято звіт Господарського суду Луганської області про виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Луганської області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Встановлено Господарському суду Луганської області новий строк для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23. Зобов`язано Господарський суд Луганської області у строк протягом трьох місяців після набрання чинності даної ухвали, подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23.

Не погоджуючись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 25.08.2026 в частині прийняття звіту Господарського суду Луганської області про виконання рішення суду у цій справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу в цій частині та відмовити у прийнятті звіту Господарського суду Луганської області про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставини про начебто здійснення Господарським судом Луганської перерахунку належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2023 по 30.11.2023 на виконання рішення суду від 29.02.2024 у цій справі не відповідають дійсності. Зауважив, що остаточне судове рішення у цій справі першочергово зобов`язує боржника здійснити перерахунок належної позивачу суддівської винагороди. Здійснення такого перерахунку передбачає послідовне вчинення відповідачем низки обов`язкових юридично значущих дій: по-перше: видання розпорядчого акту – наказу про здійснення перерахунку на виконання рішення суду; по-друге: фактичне здійснення бухгалтерією боржника цього перерахунку на виконання такого наказу; по-третє: взяття боржником на себе в органах казначейства юридичних і фінансових зобов`язань, що випливають із цього перерахунку. До теперішнього часу жодної із зазначених дій відповідачем не вчинено. Матеріали справи не містять жодного доказу, що відповідачем було видано відповідний розпорядчий акт (наказ), на виконання якого було здійснено відповідний перерахунок та взяті відповідні юридичні та фінансові зобов`язання. Доданий відповідачем до його звіту документ від 03.04.2024 під назвою «ПЕРЕРАХУНОК суддівської винагороди» ніяким перерахунком у юридичному розумінні не є, а є лише розрахунком розміру належної ОСОБА_1 суддівської винагороди, яку належить виплатити за рішенням суду у цій справі. Цей документ не потягнув за собою взяття Господарським судом Луганської області на себе юридичних і фінансових зобов`язань, що випливають із цього «перерахунку». А отже, на думку скаржника, викладені у звіті відповідача твердження про те, що ним у межах повноважень розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня здійснений повний та правильний перерахунок належної йому суддівської винагороди повністю не відповідають дійсності.

08.09.2026 (Документ сформований в системі "Електронний суд" 07.09.2026) судом отримано відзив Господарського суду Луганської області на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що Господарський суд Луганської області виконав рішення суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 в частині здійснення перерахунку. Відсутність окремого наказу сама по собі не спростовує факту здійснення перерахунку, підтвердженого письмовим документом, складеним уповноваженим структурним підрозділом відповідача, і не дає підстав вважати рішення суду невиконаним у цій частині. Те, що проведений перерахунок не призвів до негайної виплати коштів, не перетворює його на "попередній" або юридично незначущий розрахунок. Навпаки, визначення конкретної суми заборгованості було необхідною передумовою для звернення до головного розпорядника бюджетних коштів щодо виділення фінансування та подальшої виплати коштів. Також зауважив, що за відсутності бюджетних асигнувань Господарський суд Луганської області не має права брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі. Таким чином, на думку відповідача, апелянт безпідставно ставить Господарському суду Луганської області у провину невчинення дій, які відповідач не лише об`єктивно не може здійснити, а й не має права вчиняти за відсутності доведених головним розпорядником бюджетних коштів асигнувань.

За твердження відповідача, він неодноразово звертався до головного розпорядника бюджетних коштів, повторював такі звернення після отримання відповідей про відсутність асигнувань та перевірив можливість законного здійснення виплати за рахунок іншої бюджетної програми. Апелянт не зазначає, які саме інші дії в межах наданих законом повноважень міг і повинен був учинити Господарський суд Луганської області для отримання фінансування. Так само апеляційна скарга не містить доказів наявності у відповідача відповідних асигнувань або можливості здійснити виплату за рахунок іншої бюджетної програми без порушення бюджетного законодавства. З огляду на викладене, на переконання відповідача, Харківський окружний адміністративний суд правильно застосував положення статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 та частини першої статті 312 КАС України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Учасники справи повідомлені про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Господарського суду Луганської області (код ЄДРПОУ 02844564, просп. Науки, буд. 5, м. Харків, 61022), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Господарського суду Луганської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Господарський суд Луганської області здійснити перерахунок та виплату, в тому числі за рахунок бюджетних призначень на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя, належної позивачу суддівської винагороди, починаючи з 01.08.2023 по листопад 2023 року зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році в розмірі 2684,00 грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 02.04.2024.

На виконання вказаного судового рішення Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист.

Покликаючись на те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 боржником не виконане і ним не вчиняється жодних дій для його виконання, ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просив суд зобов`язати Господарський суд Луганської області подати у встановлений судом десятиденний строк звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23. Зобов`язано Господарський суд Луганської області протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду письмовий звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 по справі №520/34638/23. У задоволенні іншої частини заяви – відмовлено.

18.08.2026 до суду надійшов звіт Господарського суду Луганської області, в якому відповідач, зазначив, що в межах повноважень розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня здійснив повний та правильний перерахунок суддівської винагороди, належної судді ОСОБА_1 за період з 1 серпня по 30 листопада 2023 року. Перерахунок проведено на виконання судового рішення, виходячи з установленого на 2023 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб розмірі 2 684,00 грн. За результатами перерахунку визначено суму заборгованості з урахуванням усіх передбачених законодавством нарахувань, яка становить 131 053,81 грн. Проте повне виконання судового рішення в частині фактичної виплати коштів наразі є неможливим через незалежні від боржника об`єктивні фінансово-бюджетні обмеження: суворе цільове призначення; заборона використання інших програм; критичний дефіцит асигнувань; черговість та інші зобов`язання.

Зауважив, що з метою пошуку додаткових асигнувань Господарський суд Луганської області неодноразово звертався до Головного розпорядника бюджетних коштів - ДСА України із офіційними запитами про виділення додаткових бюджетних асигнувань за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" у сумі 131 053,81 грн для погашення боргу перед ОСОБА_1 , а саме: лист від 04.06.2026 №04-38/456/26; лист від 03.07.2026 №04-38/565/26 та лист від 05.08.2026 №04-38/648/26.

Проте, листом від 23.06.2026 №11-13160/26 ДСА України повідомила, що у виділенні додаткових асигнувань відмовлено, оскільки кошти за програмою 0501150 уже розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.

В листі ДСА України від 14 липня 2026 року №11-14600/26 додатково зазначено, що Голови ДСА України та Ради суддів України звернулися зі спільним листом від 30 червня 2026 року №11-13720/26 № 9рс-440-вих до Комітету Верховної ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону №4695-IX за Програмою КПКВК 0501150 на суму 978,8 млн гривень. Однак листом від 11 серпня 2026 року №11-18693/26 ДСА України повідомила, що Міністерством фінансів України (лист від 23 липня 2026 року № 08020-01-2/20708) зазначені пропозиції не були підтримані, зважаючи на те, що у період продовження дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.

14 липня 2026 року за №04-48/590/26 суд звернувся до Державної казначейської служби України щодо надання роз`яснень з таких питань:

- чи має Господарський суд Луганської області правові підстави сформувати та подати до органів Казначейства платіжну інструкцію на виплату ОСОБА_1 заборгованості за судовим рішенням у справі №520/34638/23 у сумі 131053,81 грн за рахунок бюджетних призначень за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя», за відповідними кодами економічної класифікації видатків, які застосовуються для оплати праці та пов`язаних із нею нарахувань, та чи не буде подання такої платіжної інструкції порушенням бюджетного законодавства, зокрема нецільовим використанням бюджетних коштів?

- які дії будуть вчинені Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області у разі подання Господарським судом Луганської області платіжної інструкції на виплату зазначеної заборгованості за рахунок бюджетних призначень за КПКВК 0501020?

Державна казначейська служба України листом від 06.08.2026 №15-10-10/20165 повідомила, що виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь має здійснюватися виключно за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та за відповідним напрямом, визначеним паспортом бюджетної програми (КПКВК 0501150). Витрачання коштів на цілі, що не відповідають паспорту програми (зокрема спроби списання боргів минулих років за рахунок поточної програми забезпечення правосуддя (КПКВК 0501020), прямо кваліфікується як нецільове використання бюджетних коштів (стаття 119 Бюджетного кодексу України) (далі - БК України) та є бюджетним правопорушенням (підпункт 24 частини 1 статті 116 БК України). У разі спроби проведення такої операції органи Казначейства зобов`язані негайно застосувати до суду суворі заходи впливу, включаючи попередження та повне зупинення операцій з бюджетними коштами установи (статті 117, 120 БК України).

На переконання відповідача, офіційна відповідь Державної казначейської служби України повністю підтверджує відсутність у Боржника правових підстав та технічної можливості виконати рішення суду за рахунок інших джерел, окрім цільової програми ДСА України, а Господарський суд Луганської області вчинив усі залежні від нього організаційні та розрахункові дії для виконання рішення суду. Подальше виконання у формі фактичної виплати 131053,81 грн повністю залежить від обсягу фінансування, яке виділяється ДСА України. Боржник не має правових підстав та технічної можливості здійснити виплату за рахунок інших загальних коштів утримання суду (КПКВК 0501020).

З огляду на вищезазначене та правову позицію Верховного Суду (справа №826/721/16), відповідач зауважив, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, що виключає вину суду в невиплаті коштів.

До звіту відповідачем було додано копії: кошторисів на 2026 рік, планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2026 рік; плану спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків) на 2026 рік; перерахунку суддівської винагороди судді Смоли С.В.; листів Господарського суду Луганської області, адресованих ДСА України вих. №04-38/456/26 від 04.06.2026, вих. №04-38/565/26 від 03.07.2026; вих. №04-38/648/26 від 05.08.2026 та листів ДСА України, адресованих Голові Господарського суду Луганської області вих. №11-13160/26 від 23.06.2026, вих. №11-14600/26 від 14.07.2026, вих. №11-16912/26 від 13.08.2026; листа Господарського суду Луганської області, адресованого Державній казначейській службі України вих. №04-48/590/26 від 14.07.2026; листа Державної казначейської служби, адресованого Господарському суду Луганської області вих. №15-10-10/20165 від 06.08.2026 (т. 1 а.с. 227-247).

Приймаючи звіт Господарського суду Луганської області про виконання рішення суду у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що наданими матеріалами не підтверджено, що Господарський суд Луганської області ухиляється від виконання рішення суду, безпідставно не вчиняє дій, віднесених до його компетенції, або має у своєму розпорядженні бюджетні асигнування, достатні для виплати позивачу нарахованої на виконання рішення суду у цій справі суми суддівської винагороди в розмірі 131053,81 грн, однак умисно їх не використовує.

Натомість, зміст звіту та доданих до нього доказів свідчить про добросовісну поведінку відповідача і системне вжиття ним заходів у межах наданих повноважень. Наведені відповідачем обставини відсутності фінансування є об`єктивними, документально підтвердженими та такими, що істотно ускладнюють виконання рішення суду в частині фактичної виплати коштів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Господарським судом Луганської області наведено обґрунтовані причини неповного виконання рішення суду та підтверджено належними доказами достатність вжитих ним на час подання звіту заходів. Тому підстави для відмови у прийнятті звіту, передбачені частиною другою статті 382-3 КАС України, відсутні, а поданий звіт підлягає прийняттю.

Враховуючи, що суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд, з урахуванням частини третьої статті 382-1 КАС України, вважав необхідним одночасно з прийняттям звіту встановити Господарському суду Луганської області новий строк для подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 - три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац 1 підпункту 3.2 пункту 3, абзац 2 пункту 4 мотивувальної частини).

Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) №29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин другої та четвертої вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Аналіз наведеного вище вказує, що рішення суду в адміністративних справах може бути виконане добровільно, з моменту набрання рішенням законної сили, та примусово, після відкриття відповідного виконавчого провадження. При цьому, виконання судового рішення, у якому порядку воно б не відбувалось, є невід`ємною складовою права на судовий захист.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382-382-3 КАС України.

За приписами частини першої-другої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб`єкта владних повноважень.

Якщо суб`єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії, суд може зобов`язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.

Аналіз наведених норм КАС України свідчить, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист, а судовий контроль є процесуальним механізмом забезпечення його реального виконання. Такий контроль полягає, зокрема, у праві суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та надалі оцінити повноту і спосіб його виконання. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Згідно з положеннями статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України визначено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегія суддів, аналізуючи зміст Звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23, наданого Господарським судом Луганської області на виконання вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026, зазначає, що такий складений з дотриманням вимог статті 382-2 КАС України.

Як убачається зі звіту та доданих до нього документів, на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок суддівської винагороди, належної судді ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2023 року до 30 листопада 2023 року. Перерахунок проведено на виконання судового рішення, виходячи з установленого на 2023 рік прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 684,00 грн. За результатом перерахунку визначено суму заборгованості, яка, з урахуванням суми податків і зборів (податок з доходів фізичних осіб, військовий збір) складає 131 053,81 грн, що підтверджується перерахунком суддівської винагороди від 03.04.2024 (т. 1 а.с. 238).

Колегія суддів зауважує, що заявник апеляційної скарги не заперечує проти визначеної відповідачем, за результатом проведеного перерахунку на виконання рішення суду, суми заборгованості суддівської винагороди.

Водночас фактична виплата визначеної за результатами перерахунку суми заборгованості на час розгляду звіту не здійснена.

Разом із тим, колегія суддів враховує, що до звіту відповідачем надано докази вчинення послідовних дій, спрямованих на виконання судового рішення та забезпечення можливості фактичної виплати належних ОСОБА_1 коштів.

Так, з наданих до звіту доказів убачається, що Господарський суд Луганської області з метою виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 неодноразово (листи вих. № 04-38/456/26 від 04.06.2026, вих. №04-38/565/26 від 03.07.2026, вих. №04-38/648/26 від 05.08.2026) звертався до ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів із питання виділення додаткових бюджетних асигнувань за КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» у сумі 131 053,81 грн для погашення заборгованості перед ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 239-241).

У відповідях на такі звернення (листи вих. №11-13160/26 від 23.06.2026, вих. №11-14600/26 від 14.07.2026, вих. №11-16912/26 від 13.08.2026) ДСА України повідомила про відсутність можливості виділення додаткових асигнувань, оскільки кошти за відповідною бюджетною програмою вже розподілені між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, ДСА України наразі не має можливості виділити додаткові бюджетні асигнування на зазначені в листах цілі.

Крім того у своїх листах ДСА України повідомляла, що зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозиціями щодо внесення змін до Закону №4695-IX у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150. Однак Міністерство фінансів України зазначені пропозиції не було підтримано (т. 1 а.с. 242-244).

Також відповідач звертався до Державної казначейської служби України (лист вих. №04-48/590/26 від 14.07.2026) щодо роз`яснення можливості здійснення виплати визначеної заборгованості за рахунок бюджетних призначень за КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» (т. 1 а.с. 245).

Згідно з листом Державної казначейської служби України від 06.08.2026 №15-10-10/20165 виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь має здійснюватися за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за відповідним напрямом, визначеним паспортом бюджетної програми (т. 1 а.с. 246-247).

Отже, наданими відповідачем до звіту доказами підтверджується, що відповідачем не лише здійснено перерахунок суддівської винагороди ОСОБА_1 та визначено розмір заборгованості, а й вчинено конкретні активні дії, спрямовані на отримання необхідного бюджетного фінансування для фактичного виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Частиною 3 статті 148 цього Закону передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.

Колегія суддів звертає увагу, що повноваження щодо формування та розподілу бюджетних призначень, а також внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» не належать до повноважень відповідача як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідно, можливість фактичної виплати ОСОБА_1 , перерахованої на виконання рішення суду, суддівської винагороди залежить, зокрема, від наявності відповідних бюджетних асигнувань на зазначені цілі.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.06.2019 у справі №826/721/16, відповідно до якої невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів, що виключає вину суду в невиплаті коштів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 31 січня 2024 року в адміністративній справі №560/1080/19: "накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень".

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поданий відповідачем звіт містить відомості про стан виконання судового рішення та підтверджує вжиття відповідачем у межах наданих йому повноважень заходів, спрямованих на його виконання. Водночас судове рішення залишається невиконаним у частині фактичної виплати ОСОБА_1 належної йому суми заборгованості, оскільки така виплата на час розгляду звіту не проведена з причин, що не залежать від відповідача та пов`язані з відсутністю необхідного бюджетного фінансування.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо безпідставності посилань відповідача на Порядок №845, оскільки такий порядок передбачений для виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, водночас, у цій справі рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 визначено для відповідача обо`зки зобов`язального характеру, а не шляхом стягнення з відповідача конкретних суд недоплаченої суддівської винагороди.

Разом із тим, наведене не може нівелювати те, що повне виконання рішення у цій справі може бути здійснено лише за рахунок бюджетних коштів, які, з урахуванням пункту 8 частини 1 статті 7 БК України, можуть використовуватися виключно з дотриманням принципу цільового їх використання, який передбачає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Положеннями частин 1 та 2 статті 23 БК України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

Наведені норми законодавства у своїй сукупності свідчать, що виконання судового рішення у частині виплати коштів за рахунок коштів Державного бюджету України не може здійснюватися довільно, а виключно в порядку та в межах бюджетних призначень, визначених бюджетним законодавством.

Сам факт ухвалення судового рішення про виплату коштів на користь певної особи не створює автоматично бюджетного призначення та не дає можливості здійснити виплату присуджених коштів поза встановленою бюджетною процедурою. Фактичне стягнення коштів за рахунок Державного бюджету має здійснюватися у встановленому законом порядку, та за наявності відповідного бюджетного фінансування.

Колегія суддів звертає увагу, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі №520/34638/23 не містить вказівки на конкретну бюджетну програму (КПКВК), за рахунок якої має бути здійснена виплата. Фраза «в тому числі» також свідчить, що суд не визначив зазначене джерело як єдине та виключне джерело фінансування, а лише вказав на можливість використання бюджетних призначень відповідного функціонального спрямування.

Тобто суд визначив мету/напрям бюджетного фінансування, але не визначив конкретний бюджетний ресурс, його код програмної класифікації, розпорядника відповідних коштів чи механізм їх перерахування, а тому фактична виплата коштів на виконання рішення суду у цій справі має здійснюватися з дотриманням бюджетного законодавства.

Щодо доводів скаржника про наявність у відповідача бюджетних призначень за КПКВК 0501020 у загальному розмірі 76 040 800,00 грн, що на думку апелянта свідчить про можливість виконання судового рішення за рахунок таких коштів, колегія суддів зауважує, що сама по собі наявність бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою не означає наявності правових та фактичних підстав для їх використання на цілі, не передбачені паспортом бюджетної програми. Як убачається з листа Державної казначейської служби України від 06.08.2026 №15-10-10/20165, виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь має здійснюватися за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом, визначеним паспортом бюджетної програми КПКВК 0501150, тоді як використання коштів за КПКВК 0501020 для погашення відповідної заборгованості не відповідає цільовому призначенню цих бюджетних призначень. Отже, зазначена заявником сума 76 040 800,00 грн є загальним обсягом бюджетних призначень на забезпечення діяльності суду на конкретно визначені цілі, а не вільними коштами, які можуть бути використані відповідачем на власний розсуд для виконання судового рішення, у зв`язку з чим наведені доводи не свідчать про наявність у відповідача можливості здійснити спірну виплату за рахунок КПКВК 0501020.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про невиконання відповідачем рішення суду в частині проведення перерахунку суддівської винагороди, оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне проведення такого перерахунку та визначення за його результатами суми належної ОСОБА_1 виплати, яку апелянт не оспорює. При цьому спосіб оформлення відповідачем відповідних внутрішніх бухгалтерських та організаційно-розпорядчих дій сам по собі не свідчить про невиконання судового рішення, якщо його результат - визначення належного розміру суддівської винагороди - досягнуто. Наданий до звіту перерахунок від 03.04.2024 містить розрахунок належної ОСОБА_1 суддівської винагороди за спірний період та визначену суму заборгованості, а тому доводи заявника про те, що цей документ не підтверджує проведення перерахунку, ґрунтуються виключно на його власному тлумаченні форми оформлення відповідних дій та не спростовують факту їх вчинення відповідачем.

При цьому колегія суддів зауважує, що прийняття судом звіту про виконання судового рішення не є тотожним встановленню факту повного виконання цього рішення. У цьому випадку судом першої інстанції встановлено, що судове рішення не виконано в повному обсязі, оскільки визначена заборгованість у сумі 131 053,81 грн фактично не виплачена. Прийняття звіту з установленням нового строку для його подання означає, що суд визнав подану відповідачем інформацію належною для оцінки стану виконання рішення та підтвердженою відповідними документами, водночас зберігши судовий контроль за його подальшим виконанням.

Саме з метою забезпечення такого контролю суд першої інстанції, керуючись частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України, встановив відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення. Встановлення нового строку у цій ситуації є обґрунтованим, оскільки фактичне виконання рішення не завершено, а тому суд має отримати актуальну інформацію про подальший стан його виконання та заходи, вжиті відповідачем для забезпечення виплати належних ОСОБА_1 коштів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що сам факт невиплати присуджених коштів свідчить про неналежність звіту та безумовну необхідність його неприйняття, оскільки такий підхід фактично ототожнює поняття «прийняття звіту» з поняттям «повне виконання судового рішення». Натомість положення статті 382-3 КАС України передбачають здійснення судом контролю за виконанням рішення саме з урахуванням фактичного стану його виконання та вжитих відповідачем заходів, адже частина 11 статті 382-3 КАС України прямо передбачає можливість прийняття судом звіту про виконання судового рішення та встановлення нового строку для його подання у разі, якщо суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі.

У цьому випадку судом першої інстанції встановлено, з погоджується суд апеляційної інстанції, що відповідачем здійснено перерахунок суддівської винагороди, визначено конкретну суму заборгованості, а також вжито заходів щодо отримання необхідного фінансування для її виплати. Відповідач продовжує перебувати у процедурі виконання судового рішення, а встановлення нового строку для подання звіту забезпечує можливість подальшого судового контролю за цим процесом.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи звіт відповідача та встановлюючи новий строк для подання звіту про виконання судового рішення, правильно встановив обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують та зводяться переважно до посилання на те, що на момент розгляду звіту судове рішення фактично не виконано в частині виплати ОСОБА_1 належних коштів. Однак ця обставина судом першої інстанції не залишена поза увагою, та, навпаки, врахована шляхом встановлення нового строку для подання звіту, що дозволяє продовжити судовий контроль за фактичним виконанням рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У свою чергу, частина 5 статті 382-1 КАС України передбачає, що ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 328 КАС України, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

При цьому, ухвала про прийняття або відмову у прийнятті звіту суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення передбачена пунктом 30 частини 1 статті 294 КАС України, отже, така ухвала відсутня в переліку ухвал суду першої інстанції, які, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть бути оскаржені у касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2026 у справі № 520/34638/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло