Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/30928/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 520/30928/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Херсонської обласної військової адміністрації на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 25.03.26 у справі № 520/30928/25

за позовом ОСОБА_1

до Херсонської обласної військової адміністрації

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Херсонської обласної військової адміністрації про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Херсонської обласної військової адміністрації, які полягають у не дотриманні вимог ч. 2 ст. 14 Закона України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозицією зауваженням) ОСОБА_1 ПР-18945901, від 14.06.2025 р.

Зобов`язано Херсонську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицією – зауваженням) ОСОБА_1 ПР-18945901, від 14.06.2025 р. відповідно до ч. 2 ст. 14 Закона України «Про звернення громадян» у термін не більше одного місяця з дня набрання рішення суду чинності.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

23.03.2026 до суду надійшла заява адвоката - Уманця Андрія Ігоровича, представника позивача, про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив суд стягнути з Херсонської обласної військової адміністрації (73000, м. Херсон, пл. Свободи, 1, ЄДРПОУ: 00022645) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

25.03.2026 Харківським окружним адміністративним судом заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Херсонської обласної військової адміністрації (пл. Свободи, буд. 1,м. Херсон,73000, код ЄДРПОУ 00022645) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнених витрат на правову допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач у своєму клопотанні не висував вимог про зменшення витрат на правову допомогу, а відтак суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі вимог клопотання відповідача. Зменшення судом витрат на правничу допомогу в даній справі порушує принцип змагальності сторін, передбачений у ст. 9 КАС України, оскільки позивачем разом зі своїм представником були надані докази щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, натомість відповідач у своєму клопотанні (резолютивній частині) взагалі не порушував питання перед судом про зменшення витрат на правову допомогу. Уважає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн відповідають критеріям реальності та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки вважає доводи позивача безпідставними.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині розміру стягнених витрат на правову допомогу, відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити додаткове рішення, зменшивши суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 (однієї) гривні.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 19 березня 2026 року назва послуги складається з переліку загальних юридичних послуг, які зазвичай надаються адвокатами у процесі представництва інтересів. Проте Актом не визначено конкретно, за які послуги та/або за виконання якої роботи було визначено ціну 5000,00 гривень, а зазначено лише загальний перелік, який не деталізує надані роботи/вартість робіт адвоката у процесі представництва інтересів позивача. Таким чином уважає, що під час ухвалення додаткового рішення суд неповно врахував практику Верховного Суду щодо обставин, які можуть буди підставою для відмови у задоволенні заяви сторони про стягнення витрат на правничу допомогу. Також зауважує, що судом не було враховано важливого факту масовості подання адвокатом Уманцем А. І. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовних заяв до обласних державних адміністрацій. Так, за представництва адвоката Уманця А. І. від імені громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було подано 56 однотипних позовних заяв. Станом на дату подачі заяви до Херсонської ОДА заявлено 3 позовні заяви адвоката Уманця А. І. від імені громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вказане свідчить про умисне створення підстав для звернення до судових органів для подальшого стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок коштів державного бюджету. Окрім того, адвокатом Уманцем А. І. заявлено, що вартість наданих послуг ОСОБА_1 становить 5000,00 грн, що є явно завищеною оцінкою проведеної роботи, яка звелась до заміни найменування відповідача та реквізитів звернення (приблизно трьох слів у кожній позовній заяві). Таким чином суд першої інстанції не надав правової оцінки реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу у взаємозв`язку із обставинами даної справи та її складністю, доцільності обсягу наданих юридичних послуг та витраченого адвокатом часу, фактичної відсутності понесених витрат позивачем на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення, вважаючи, що заява про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже такою, що підлягала задоволенню.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі – Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №520/7431/19, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як слідує з матеріалів справи, 18.11.2025 між позивачем (Клієнт) та адвокатом Уманцем А.І. укладено договір про надання правничої допомоги № б/н, відповідно до якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту, а клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

16.03.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Уманцем А. І. укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 18.11.2025 № б/н, відповідно до якої Адвокат зобов`язується надати Клієнту всі види правничої допомоги, виключно у адміністративній справі № 520/30928/25, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату гонорар за надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору на умовах і в порядку, що визначені Договором”. 1.1.2. Пункти 3.1., 3.2. Розділ III Договору викласти в наступній редакції:

“ 3.1. За надання правничої допомоги у адміністративній справі № 520/30928/25 Клієнт незалежно від результату виконання доручення зобов`язується виплатити Адвокату гонорар, фіксований розмір якого становить 5 000,00 (п`ять тисяч) грн в строки та в порядку, визначені п. 3.2 Договору”.

Згідно акта прийому - передачі наданих послуг від 19.03.2026 адвокат надав наступні послуги згідно Договору про надання правничої допомоги від “ 18” листопада 2025 року № б/н: Послуга відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги від “ 18” листопада 2025 року № б/н, а саме: представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 520/30928/25 в Харківському окружному адміністративному суді та надання інших видів правничої допомоги, пов`язаних з розглядом цієї справи, в тому числі надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складання процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав Клієнта. Ціна без ПДВ 5000,00 грн.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, то колегія суддів зазначає, що проаналізувавши зроблені представником позивача розрахунки, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі виконані адвокатом роботи та надані послуги у цій справі мають бути оцінені загалом в сумі 3000 грн, оскільки зазначена справа не є складною, розглянута у спрощеному провадженні без виклику сторін до суду, позов задоволено частково, адвокатом у межах справи подано лише позовну заяву та відповідь на відзив.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що попереднє вивчення матеріалів, формування позиції та консультування, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, та вивчення судової практики поглинаються стадією складання та подання позовної заяви.

Ураховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 3000,00 грн.

Така сума є співмірною з обсягом послуг, наданим адвокатом.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що відповідач у своєму клопотанні не висував вимог про зменшення витрат на правову допомогу, спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи слідує, що 23.03.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому, зокрема, зазначено, що позивачем не дотримано принципи, які встановлені статтею 134 КАС України. Позовна заява не містить унікальних особливостей та надмірної складності у її створенні, подібна до інших позовних заяв, котрі були подані адвокатом Уманцем А. І. від імені громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Так, фактично, позовні заяви, які були подані до Херсонської ОДА, зокрема, є однотипними. Вказане та самі обставини справи свідчать про те, що розмір заявлених витрат адвокатом не є співмірним до складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг. Адвокатом Уманцем А. І. заявлено, що вартість наданих послуг ОСОБА_1 становить 5000,00 грн, що є явно завищеною оцінкою проведеної роботи, яка звелась до заміни найменування відповідача та реквізитів звернення. Додатково зауважує, що гонорар та оплата за послуги адвоката – не тотожні поняття та мають різну правову природу, що вказує на те, що при визначенні розміру судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно враховувати, що мова йде саме про оплату послуг, яка не носить фіксований характер та може бути зменшена судом за клопотанням відповідача.

Колегія суддів зазначає, що законом не визначено форми заяви, в якій викладаються заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу, а тому викладення відповідачем незгоди із стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у такий спосіб не суперечить чинному законодавству України.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції зменшив розмір витрат на правничу допомогу, незважаючи на те, що позивачем разом зі своїм представником були надані докази щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося судове рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є очевидно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, що узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 16 березня 2023 року у cправі № 927/153/22.

Разом із тим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що Актом прийому-передачі наданих послуг від 19 березня 2026 року не визначено конкретно, за які послуги та/або за виконання якої роботи було визначено ціну 5000,00 гривень, оскільки вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача про те, що за представництва адвоката Уманця А. І. від імені громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було подано 56 однотипних позовних заяв, колегія суддів зазначає, що дійсно з Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" слідує, що представником позивача до суду було подано низку позовів до обласних військових адміністрацій, зокрема, у справах: № 520/18102/25, № 520/18208/25, № 520/23506/25, № 520/23581/25, № 520/23900/25, № 520/23968/25, № 520/21202/25, № 520/21600/25, № 520/21667/25, № 520/23945/25, № 520/24992/25, № 520/28105/25, № 520/28192/25, № 520/28277/25, № 520/28626/25, № 520/28683/25, № 520/29714/25, № 520/29724/25, № 520/29763/25, № 520/29794/25, № 520/29848/25, № 520/29963/25, № 520/29985/25, № 520/30260/25, № 520/30262/25, № 520/30333/25, № 520/30380/25, № 520/30383/25, № 520/30633/25, № 520/30635/25, № 520/30884/25, № 520/30933/25, № 520/31085/25, № 520/31252/25, № 520/31262/25, № 520/31411/25, № 520/31558/25, № 520/31561/25, № 520/31679/25, № 520/31778/25, № 520/31782/25, № 520/32186/25, № 520/32189/25, № 520/32258/25, № 520/32262/25, № 520/32549/25, № 520/32550/25, № 520/32728/25, № 520/32838/25, № 520/24994/25, № 520/32721/25.

При цьому позови, подані представником позивачів – адвокатом Уманцем А. І. до інших обласних адміністрацій, фактично є аналогічними за змістом і правовими підставами і всі ці позови стосуються однакових правових питань, мають схожу структуру та форму, а тому підготовка зазначених позовів вимагала мінімальних зусиль і часу, оскільки вони не потребували значного обсягу доказової роботи чи спеціалізованого аналізу.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що сама по собі ця обставина не свідчить про відсутність у позивача права заявляти до відшкодування понесені ним витрати на правничу допомогу, якщо ним документально доведено факт понесення таких витрат.

У межах спірних правовідносин позивачем надані докази на підтвердження понесення ним витрат на правничу допомогу, за наслідками оцінки яких суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для їх зменшення до 3000,00 грн.

Відповідно до пункту десятого частини третьої статті 2 КАС України однією з основних засад судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, особливо, якщо мова йде про суб`єкта владних повноважень, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 у справі № 826/13270/16, №826/841/17 від 05.09.2019).

З висновками Верховного Суду, сформованими у постановах, на які посилаються позивач та відповідач в апеляційних скаргах, висновки суду узгоджуються та їм не протирічать.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Херсонської обласної військової адміністрації - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі № 520/30928/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова