Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №520/659/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р.Справа № 520/659/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: П`янової Я.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.07.26 по справі № 520/659/26

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради

про визнання частково протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просив суд:

- визнати частково протиправним і скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 171 від 09 квітня 2025 року "Про демонтаж спеціальних конструкцій" шляхом виключення з додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 171 від 09 квітня 2025 року "Перелік конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу" об`єктів за номерами з 249 по 255 включно.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 171 від 09 квітня 2025 року "Про демонтаж спеціальних конструкцій" в частині додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 171 від 09 квітня 2025 року "Перелік конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу" об`єктів за номерами з 249 по 255 включно є протиправним, а об`єкти за номерами з 249 по 255 включно підлягають виключенню з даного рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обставини, які б дозволили встановити джерело походження інформації та відповідно інформацію про те, яка особа є власником демонтованих 12.06.2025 вивісок на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №171 від 09.04.2025. Водночас, відповідно до договору №4924 від 01.06.2024, власником вивісок є ОСОБА_1 . Вказує, що направленню припису з вимогою про усунення порушення вимог чинного законодавства України передує встановлення власника конструкції. Всупереч, п. 4.2 Порядку припис 7/10 направлений не власнику демонтованих в подальшому вивісок, а сторонній особі, яка не є їх власником. Також зазначає, що інформація розміщена на вивісках з написом "Обмін валют" і "Золото" які розміщені біля входу до відділення №481 ТОВ "ФК "Октава Фінанс" за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 20 не є рекламою, а отже її розміщення не потребує одержання дозволу на розміщення об`єкта зовнішньої реклами.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, Харківською міською радою зазначено, що доводи апеляційної скарги про те, що фактичний демонтаж конструкцій, які позивач вважає своєю власністю, свідчить про порушення його прав саме рішенням № 171, висновків суду першої інстанції не спростовує. Факт проведення демонтажу та посилання в акті № 2/12 від 12.06.2025 на рішення № 171 самі по собі не змінюють правової природи та змісту оскаржуваного рішення, його адреса та визначених ним правовідносин. Вказує, що власнику конструкцій ТОВ "ФК "Октава Фінанс" направлено припис №7/10 про усунення порушень та демонтаж конструкцій, зазначений припис отриманий 10.03.2025, однак у встановлений строк вимоги припису ним не виконані. Вказує, що прийняттю оскаржуваного рішення передувала послідовна процедура реагування на виявлене порушення, яка включала його фіксацію, повідомлення власника про необхідність усунення порушення та невиконання ним відповідної вимоги. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Позивач у заяві про поновлення строку зазначав, що вперше дізнався про оскаржуване рішення 12.06.2025. Разом з тим, ще 10.03.2026 позивач отримав припис №7/10, яким його повідомлено про виявлене порушення. Також відповідач вказує, що оскаржуване рішення від 09.04.2025 №171 прийнято виконавчим комітетом ХМР, який відповідно до ст. 11 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" є окремим виконавчим органом міської ради, відтак Харківська міська рада не може нести відповідальність за рішення, прийняте іншим органом місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевівривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 27.02.2025 в ході здійснення контролю за законністю розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами на території міста Харкова працівником Управління реклами Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради виявлено 7 спеціальних конструкції зовнішньої реклами: щити на фасаді та кронштейни на фасаді з інформаційними полями: "Обмін валют", "Золото", що мають всі ознаки спеціальних конструкцій зовнішньої реклами та розміщуються з порушенням вимог законодавства України про рекламу та благоустрій населених пунктів (відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами).

З огляду на вказане вище, Управлінням реклами Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради, 27.02.2025 товариству з обмеженою відповідальністю "ФК "Октава фінанс" (код 39628794), як власнику вказаних конструкцій, направлено припис № 7/10 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами за адресою майдан Конституції, 20 у місті Харкові та запропоновано у п`ятиденний строк здійснити демонтаж належних йому рекламних конструкцій, який був отриманий ТОВ "ФК "Октава фінанс" 10.03.2025.

Також, приписом №7/10 від 27.02.2025 ТОВ "ФК "Октава фінанс" проінформовано про виявлення правопорушення, а саме про відсутність дозволу на розміщення зовнішньої реклами, та роз`яснено, що наслідками не виконання припису є демонтаж спеціальних конструкцій.

Припис №7/10 від 27.02.2025 ТОВ "ФК "Октава фінанс" не оскаржено. Також не усунуто порушення в визначений зазначеним приписом строк, доказів зворотного не надано.

Рішенням виконавчого комітету ХМР від 09.04.2025 № 171 "Про демонтаж спеціальних конструкцій" вирішено організувати проведення демонтажу спеціальних конструкцій згідно з додатком, зокрема об`єктів за номерами з 249 по 255 включно, які належать ТОВ "ФК "Октава фінанс".

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення не порушує жодних прав, свобод та інтересів позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанціїю враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У розвиток цієї конституційної норми, частиною 1 та 3 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19 зазначив, що з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Суд може робити висновок про неправомірність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та про порушення у зв`язку із цим прав лише за позовом належного позивача. Оцінка рішень за позовом особи, яка не має права на звернення до суду, яка не є потерпілою у конкретних правовідносинах (є неналежним позивачем), апріорі не може призвести до захисту прав і не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань. ТОВ "Фінансова Компанія "Октава Фінанс" зареєстроване як юридична особа 09.122015 за адресою 01133, м. Київ. вулиця Євгена Коновальця, буд 36-в, перелік засновників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , директор Гончарук О.В.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Враховуючи зазначене, в межах розгляду даної адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

При цьому, реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Матеріали справи містять довіреність, якою ТОВ "ФК "Октава Фінанс" в особі директора Гончарук О.В. уповноважує Мисочку Р.А. вчиняти дії від імені Товариства, зокрема замовляти і отримувати рекламні засоби, інформаційні таблички тощо.

Апелянт зазначає, у 2024 році позивачем замовлено значну кількість вивісок щодо видів діяльності відділень пунктів обміну валют ТОВ "ФК "Октава Фінанс", зокрема укладено договір з ФОП ОСОБА_5 про виготовлення та розміщення вивісок-табличок інформаційних №4924 від 01.06.2024. Оскільки згідно положень договору власником вивісок, демонтованих 12.06.2025 є Мисочка Р.А. як фізична особа, а не як представник в інтересах ТОВ "ФК "Октава", відтак оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень стосується безпосередньо прав позивача.

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що право на судовий захист в адміністративному судочинстві відповідно до статті 5 КАС України має особа, яка є безпосереднім носієм порушеного права або охоронюваного законом інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що передумовою прийняття оскаржуваного рішення було винесення Управлінням реклами припису № 7/10 від 27.02.2025 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 20. Зазначений припис був адресований, направлений та отриманий 10.03.2025 саме ТОВ "ФК "Октава Фінанс" як визнаним власником конструкцій.

Наявність укладеного ОСОБА_1 договору з ФОП ОСОБА_5 від 01.06.2024 та формальне визначення його "власником" вивісок не спростовує того факту, що демонтовані конструкції містили символіку, реквізити та інформацію про специфічну господарську діяльність пунктів обміну валют ТОВ "ФК "Октава Фінанс". Доказів того, що фізична особа ОСОБА_1 є суб`єктом надання фінансових послуг та володіє відповідною ліцензією, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, колегі суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 171 від 09 квітня 2025 року "Про демонтаж спеціальних конструкцій", зокрема в частині додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 171 від 09 квітня 2025 року "Перелік конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу" щодо об`єктів за номерами з 249 по 255 включно, фактично не порушує жодних прав, свобод та інтересів позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, відсутні правові підстави для надання оцінки суду по суті правомірності оспорюваного рішення, адже відсутність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.

Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення норматиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів відповідача у відзиві на апеляційну скаргу стосовно дотримання строків звернення до адміністративного суду та визначення належного відповідача у справі, колегія суддів не надає їм правової оцінки, оскільки питання про відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 по справі № 520/659/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді Я.В. П`янова В.Б. Русанова