Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №243/11179/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №243/11179/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2026 р. у справі № 243/11179/25 (головуючий І інстанції Воронков Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Чайки Олексія Леонідовича інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Чайки Олексія Леонідовича інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову ЕНА №6220323 від 25.11.2025 та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2026 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд:

Постанову серії ЕНА №6220323 від 25.11.2025 про накладення адміністративного стягнення, що постановлена капітаном поліції, інспектором УПП рота УПП батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чайка Олексієм Леонідовичем відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП, - скасував.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрив.

В задоволені решти позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, Адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривень 48 копійок.

Департамент патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке на думку скаржника прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування скарги зазначено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із керуванням транспортним засобом RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , переобладнаним з порушенням відповідних правил: демонтовано борти кузова транспортного засобу без проведення його перереєстрації та зміни облікових даних.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , такий транспортний засіб належить до вантажних бортових, проте, кузов такого транспортного засобу не обладнано бортами.

При демонтажі бортів кузова транспортного засобу необхідно отримувати нове свідоцтво про реєстрацію такого транспортного засобу, із зазначенням відповідної зміни його конструкції: внесенням позначки «платформа» (безбортовий).

Такі обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, фотографіями транспортного засобу та відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських 471430 і 471327, що використовуються поліцією на підставі Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026.

Висновок суду першої інстанції є необґрунтованим і не відповідає фактичним обставинам справи, які підтверджуються зазначеними фотографіями та відеозаписами.

Зокрема такими фотографіями та відеозаписами чітко зафіксовано, що кузов транспортного засобу RENAULT, номерний знак НОМЕР_2 , являє собою відкриту вантажну платформу, не обладнану бортами (зовнішні краї платформи не обмежені стінками), і перевозився на ній негабаритний вантаж, що виступав за краї такої платформи.

У даній справі ОСОБА_1 зазначив відповідачами управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та поліцейського, який виніс оспорювану постанову. Щодо поліцейського суд першої інстанції правильно виснував про його неналежність як відповідача.

Натомість щодо неналежності як відповідача управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції суд не врахував обставини у справі.

Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції є одним з таких територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції, проте не є юридичною особою, не має самостійного балансу, рахунків в органах Державної казначейської служби України та банківських установах і не може виступати від власного імені в судах.

Тобто управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції є саме підрозділом, частиною органу державної влади органом, проте не є таким органом, а отже не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Департамент патрульної поліції під час розгляду справи в суді першої інстанції звертав увагу на таку обставину, надаючи на її підтвердження копію Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого Наказом Національної поліції України від 06.07.2015 № 73, та копію Положення про управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, затвердженого Наказом Департаменту патрульної поліції від 17.01.2016 № 38.

За аналогічних обставин Другий апеляційний адміністративний суд у постановах від 03.04.2025 у справі № 644/5206/24 та від 23.12.2025 у справі № 629/6730/25 дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, звернених до управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Такого ж правового висновку за аналогічних обставин дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 10.07.2025 у справі № 199/1390/25.

Від позивача надійшов відзив на скаргу.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив, які саме стандарти, правила та нормативи були порушені при виготовленні чи переобладнанні транспортного засобу, та чим це обґрунтовується. До оскаржуваної постанови не надано ні висновків експерта, ні висновків будь-якого спеціаліста відповідної галузі, які б підтвердили переобладнання.

Разом з тим, окрім фотографій та відеозаписів, які суд не визнав належними доказами, скаржник у процесі розгляду справи не надав інших доказів, які б підтверджували правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Щодо твердження скаржника про неналежних відповідачів.

Висновки постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 на яку посилається відповідач не підлягають застосуванню, оскільки обставини справи №742/2298/17 не є релевантними до обставин справи, що розглядається.

Так, у справі №742/2298/17 предметом спору було скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері будівельного нагляду, а відповідачем був зазначений лише головний інспектор будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Чернігівській області.

Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції є органом Національної поліції і уповноважене розглядати адміністративну справу за ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та є належним відповідачем. У даному випадку Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області є належним відповідачем у справі.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Згідно постанови ЕНА №6220323 від 25.11.2025, складеної капітаном поліції інспектором УПП рота УПП батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Чайка О.Л., вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, у зв`язку із тим, що останній 25.11.2025 о 13:15:27, керуючи транспортним засобом RENAULT PREMIUM НОМЕР_2 , здійснив переобладнання з бортового транспортного засобу в платформу, чим порушив п. 31.3.а ПДР – експлуатація транспортного засобу у разі їх виготовлення/переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і норм.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15.04.2025 ОСОБА_1 належить транспортний засіб RENAULT PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_2 . Особливі відмітки – загальний бортовий вантажний.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів позивача про скасування постанови з підстав відсутності факту та доказів вчинення позивачем правопорушення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 121 КУпАП встановлено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР України).

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.3 ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Згідно пункту 31.1. ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно підпункту а) пункту 31.3. ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.

Статтею 32 Закону України «Про дорожній рух» передбачено поняття переобладнання транспортних засобів, а саме переобладнанням є: зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб.

Переобладнання транспортних засобів здійснюється згідно Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 № 607 «Про затвердження Порядку переобладнання транспортних засобів».

Пункт 18 Порядку переобладнання транспортних засобів передбачає перереєстрацію переобладнаного транспортного засобу територіальним органом з надання сервісних послуг МВС відповідно до Порядку державної реєстрації.

Переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації.

Одним з стандартів експлуатації транспортних засобів є ДСТУ.

Пункт 5.2 ДСТУ 3649:2010 забороняє вносити зміни у конструкцію колісних транспортних засобів без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 КАС України, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що незалежно від позиції позивача та сам факт визнання особою вини у порушення правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Верховний Суду у постанові від 08 липня 2020 року справа № 177/525/17, дійшов висновку, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення (п. 47 Постанови).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі №760/3696/16-а, від 18 липня 2019 року в справі №216/5226/16-а, від 17 березня 2020 року в справі № 482/83/17.

Верховний Суд у справі № 338/855/17, вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, відповідачем не надано належних доказів які свідчать про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки, які наведені в постанові. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Щодо посилання відповідача як на докази у справі на фото та відео, колегія суддів зазначає, що вказані матеріали справи не дають можливості достеменно встановити вчинення позивачем правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність належних доказів вчинення позивачем правопорушення.

За таких обставин, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо посилання скаржника на те, що Управління не є належним відповідачем, суд зазначає, що відповідачем в адміністративній справі може бути суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Згідно із вимогами пункту 1 Розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України № 73 від 06.11.2015, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.

Відповідно до п. 3 розд. І, п. 9 розд. V Положення № 73 від 06.11.2015 Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки, печатку.

Відповідно до структури Департаменту патрульної поліції до структури входить територіальні підрозділи Управління патрульної поліції в областях.

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІІ приведеного Положення, Департамент патрульної поліції та структурні підрозділи патрульної поліції становлять єдину систему. Структурні підрозділи патрульної поліції підзвітні та підконтрольні Департаменту патрульної поліції.

Суд зазначає, що у розумінні КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Тобто, інспектори патрульної поліції діють від імені органів Національної поліції, а не від свого імені, а Управління патрульної поліції входить до структури Департаменту патрульної поліції та є його територіальним органом, який є у даному випадку належним відповідачем – суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на обставини, що наведені вище, та враховуючи заявлені предмет та підстави позову.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2026 р. у справі № 243/11179/25 - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2026 р. у справі № 243/11179/25- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повне судове рішення проголошено та підписано 07 жовтня 2026 року

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

Т.Г. Гаврищук