Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №200/2185/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №200/2185/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Пивовар І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року (головуючий суддя І інстанції Смагар С.В.) у справі № 200/2185/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо обмеження максимального розміру пенсії при виплаті з 01.03.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, здійснити, починаючи з 01.03.2026 року нарахування та виплату пенсії без будь-якого обмеження її максимальним розміром.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при виплаті з 01.03.2026 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, здійснити з 01.03.2026 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що частиною 7 статті 43 Закону №2262 зазначено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в ОВС та Національній поліції, та наказом № 242 о/с від 21.07.2021 року був звільнений зі служби в поліції, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу.

З 11 січня 2022 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності, призначену згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

З 12 червня 2023 року Обласною медико-соціальної експертною комісією № 1 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії 12ААВ № 783316.

Відповідно до розрахунку пенсії по інвалідності за пенсійною справою № 0513020646-НПУ основний розмір пенсії ОСОБА_1 становить 80% грошового забезпечення, з урахуванням індексації та доплати складає 26786,86 грн. та з урахуванням максимального розміру пенсії – 25950,00 грн.

09 березня 2026 року представник позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України з письмовою заявою, в якій просив здійснювати йому виплату пенсії в повному розмірі, без обмеження її максимальним розміром.

У відповідь на заяву представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом за №0500-0203-8/25502 від 13.03.2026 повідомило, що позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №2262-ХІІ, пенсію призначено з 01.08.2021. Зазначено, що відповідно до статті 43 Закону №2262 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність; станом на 01.01.2026 такий прожитковий мінімум становить 2595,00 грн, а відтак максимальний розмір пенсії — 25950,00 грн. Повідомлено, що розмір грошового забезпечення позивача становить 16675,67 грн, основний розмір пенсії — 13340,54 грн, а з урахуванням індексації та надбавок загальний розмір пенсії складав 27874,86 грн, однак її виплата обмежується встановленим максимальним розміром. Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 №7-р/2022 визнано неконституційними окремі положення щодо обмеження пенсій, а законодавче врегулювання цього питання для відповідної категорії осіб відсутнє, у зв`язку з чим пенсії, призначені після 12.04.2023 особам, які брали участь у захисті держави, підлягають виплаті без обмеження. Водночас у випадку позивача виплата пенсії з 01.05.2024 здійснювалась в обмеженому розмірі, а з 01.01.2026 — у межах 25950,00 грн. Також повідомлено, що з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 проведено перерахунок пенсії (основний розмір — 23846,60 грн), однак фактичний розмір виплати залишився без змін у зв`язку із застосуванням максимального обмеження та становить 25950,00 грн. Враховуючи викладене, Головне управління дійшло висновку про відсутність підстав для проведення додаткового перерахунку пенсії.

Вважаючи, що відповідачем порушено право позивача на отримання належних сум пенсії, він звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд переглядає рішення суду першої інстанції виключно в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (далі за текстом - Закон №2262-ХІІ).

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.ч.1, 2ст. 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривня.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон № 3668-VI від 08.07.2011 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто, до 01.10.2011 року).

Пізніше стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року № 7-р(II)/2022 положення статті ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення визначено: «Приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.».

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (Закон № 3668-VI від 08.07.2011 року), що набрав чинності 01.10.2011 року, одночасно були внесені зміни до відповідних законів, зокрема частину п`яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Пізніше частина п`ята статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стала частиною 7 статті 43 Закону.

Отже, ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 цього Закону визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, Конституційний Суд України вперше висловився щодо неконституційності положень про обмеження максимальним розміром пенсій, що призначені на підставі спеціального закону - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ще 20.12.2016 року.

Вказані обставини органом Пенсійного фонду України враховані не були, що призвело до того, що пенсію позивача було незаконно обмежено максимальним розміром, чим порушене його право на належний розмір пенсії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 року у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 року у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 року у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 року у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 року у справі № 340/3144/21, де Суд дійшов висновку про те, що у правовідносинах щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» норми зазначеного закону підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру зазначених пенсій є протиправним.

З огляду на наведене порушені права позивача підлягають захисту шляхом, який гарантував би їх повне відновлення та унеможливив би подальше звернення до суду (п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів справи вбачається, що з 01 березня 2026 розмір перерахованої пенсії позивача склав 26 786,86 грн, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області обмежило суму пенсії до 25 950, 00 грн.

За таких обставин, суд приходить висновку, що підстави для обмеження пенсії позивачу максимальним розміром не відповідають нормативному регулюванню спірних правовідносин.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 200/2185/26 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 200/2185/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.В. Пивовар