Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №360/2487/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №360/2487/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Гайдара А.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2026 року, апеляційні скарги Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 360/2487/25 (головуючий І інстанції Свергун І.О.) за позовом Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказу та довідки, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Бєжанова Катерина Ігорівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач ), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування”;

- визнати протиправною та скасувати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025, як таку, інформація в якій не відповідає дійсності;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом травмування 02.06.2025 ОСОБА_1 за наслідками проведення якого видати нову довідку про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) за формою згідно до додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, в якій зазначити, що травма старшого бойового медика 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , а саме: “стресс-перелом проксимального епіметафізу правої великогомілкової кістки (02.06.2025 року), пов`язана із виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини”.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2026 року позов задоволений частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування”;

- визнано протиправною та скасовано довідку Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025, видану ОСОБА_1 ;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 02.06.2025;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 нову довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року заяву представника позивача адвоката Бєжанової Катерини Ігорівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 360/2487/25 - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове про відмову у задоволені позову через порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Апелянт посилався на те, що службовим розслідуванням факт отримання бойового травмування старшим бойовим медиком 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_1 02 червня 2025 року, в районі міста Костянтинівка Костянтинівської міської територіальної громаду Краматорського району Донецької області не підтверджено, про що свідчить відсутність факту реєстрації в журналі бойових дій за 02.06.2025 року ворожих обстрілів позицій підрозділів 5 САДН, пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких ОСОБА_1 не повідомляв його 02.06.2025 року про факт отримання бойового травмування, та 13.06.2025 року звернувся зі скаргами на болі в колінах, без повідомлення про факт травмування під час виконання бойового завдання.

Також, факт відсутності бойового травмування підтверджується тим, що в медичних документах ОСОБА_1 (Книги обліку хворих в амбулаторії 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та формах первинної облікової документації № 001/о від 11.06.2025, 18.06.2025 зведеного медичного загону ДПС (місто Білозерське), лікарі якого не підпорядковані командуванню військової частини НОМЕР_1 ), відсутні записи, які свідчать про повідомлення позивачем медичних працівників про факт отримання зазначених травм внаслідок дій противника під час виконання бойового завдання.

Водночас, зважаючи що сержант ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 26.03.2025 року №86 вибув в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в район бойового призначення для виконання спеціальних (бойових) завдань, де знаходився відповідно до наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 16.06.2025 року №165 до моменту вибуття на лікування у зв`язку із отриманням травми, отримані службовим розслідуванням дані підтверджують факт отримання сержантом ОСОБА_1 травми під час виконання обов`язків військової служби (обставинами, за яких травма визнається пов`язана з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: наказ МОУ №332 від 27.10.2021), а саме: виконання бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинні негайно сповістити безпосереднього командира чи керівника робіт, і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.

Відповідно до вимог ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, який затверджено Законом України № 548-XIV від 24 березня 1999 року, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі.

Таким чином, позивач, будучи військовослужбовцем, знав та розумів про свій обов`язок доповісти про отриману травму та погіршення стану здоров`я командиру або іншому безпосередньому начальнику та негайно звернутись за медичною допомогою, з метою надання йому негайної домедичної допомоги бойовим медиком підрозділу та евакуації з району виконання бойових завдань до найближчого шпиталю для лікування, але не зробив цього, що дає можливість зробити висновок про відсутність вказаного випадку травмування або ж перебільшенням опису позивачем наслідків його травмування, оскільки ушкодження коліна з переломом не дав би можливості позивачеві продовжити виконання бойових завдань та продовжувати їх виконання протягом 10 днів (з 02.06.2025 до 11.06.2025) без медичної допомоги.

Позивач як у позові до суду так і під час проведення військовою частиною НОМЕР_1 розслідування за вказаними обставинами не зазначав осіб, які б підтвердили обставини, на які він посилається, а саме наявність вогневого впливу противника на пункт управління 14 самохідної артилерійської батареї в районі міста Костянтинівна Краматорського району під час виконання бойового завдання, яке знаходиться у прямому причинному зв`язку його із його травмуванням. Долучені позивачем до позовної заяви копії документів, зокрема роздруківок з сайтів органів місцевого самоврядування, не підтверджують жодним чином факт завдання 02.06.2025 року вогневого ураження противником. Також, відповідно до пояснень імовірного свідка, ОСОБА_3 , про зазначені обставини, а саме травмування Позивача, йому стало відомо зі слів останнього, що не може бути покладено в основу висновків про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Також, відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, прийняти нове про відмову у задоволені позову.

Командування військової частини заперечує проти розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, у зв`язку із тим, що заявлений розмір гонорару є неспівмірним із складністю справи та затраченим адвокатом часом. Вважає зазначені суми за надання адвокатських послуг неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, враховуючи що предмет доказування у справі не має значної складності, та являється доволі типовим на даний момент, складання зазначених документів не потребує значної кількості часу та зусиль. Разом з цим, в жодному з документів про правничу допомогу не вказано скільки часу було витрачено на складання документів, та жодним чином не обгрунтовано співмірність сум з проведеними роботами.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, зважаючи на подані на підтвердження виконаних робіт докази, а також витрачений час та відповідно розрахунку коштів на зазначені послуги, командування військової частини вважає, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки в даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, сталість судової практики зі спірного питання. Витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. є завищеними та неспівмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомоги.

Представником позивача подано відзиви на апеляційні скарги відповідача, в яких просив відмовити у їх задоволені.

Крім того, представник позивача подав апеляційну скаргу на додаткове рішення суду, в якій просив скасувати додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №360/2487/25 в частині відмови у задоволені заяви ОСОБА_1 від 13.03.2026 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Постановити нове рішення, яким повністю задовольнити заяву ОСОБА_1 від 13.03.2026 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним у зв`язку з розглядом справи №360/2487/25 у Луганському окружному адміністративному суді витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 000,00 грн.

Апелянт посилався на те, що мотивування Луганського окружного адміністративного суду щодо зменшення витрат Позивача на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим і не враховують всієї складності та обсягу професійної роботи, яку Адвокатське об`єднання «Неофеліс Ло Груп» здійснило для належного захисту інтересів позивача у даній справі.

Позивачем було документально доведено, що ним фактично понесено витрати на правову допомогу, а саме надано: договір про надання правничої допомогиу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, а тому у Луганського окружного адміністративного суду були відсутні підстави для зменшення розміру відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, відзивів, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу від 17.03.2025 № 79 командира Військової частини (по стройовій частині) сержанта ОСОБА_1 , що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, якого ухвалою Кіровського міського суду м. Дніпропетровська № 1-кп/0203/1213/2025 від 07.03.2025 направлено в військову частину НОМЕР_1 для подальшого проходження служби, з 15 березня 2025 року поновлено на військовій службі у Збройних Силах України, зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення, призначено на посаду старшого бойового медика 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2025 № 86 позивач вибув в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” в район бойового призначення для виконання спеціальних (бойових) завдань.

11.06.2025 в медичній картці амбулаторного хворого ОСОБА_1 за формою № 025/о зроблено запис: “Скарги на головний біль, порушення слуху (відсутність на ліве вухо) /посилені болі та порушення функцій в колінних суглобах. Об`єктивно: загальний стан середньої важкості, коліна набряклі, болючі при натисканні. Стан після закритої травми (01.11.2023 року) правого колінного суглобу. Застаріле пошкодження капсульно-зв`язкового апарату лівого колінного суглобу”.

Під час здійснення МРТ обстежень позивачу відповідно до МРТ заключень від 15.06.2025 зроблено наступні висновки: “Проникаюче поранення колінного суглоба. Стрес-перелом вентро-латеральних відділів великогомілкової кістки, із наявністю осередку рідинних МР-характеристик. Неоднорідна ділянка” та “Стан після артроскопії (згідно анамнезу, попередньої медичної документації надано не було), ймовірно після парціальної резекції заднього рогу медіального меніска. Сигнальні зміни заднього”.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2025 № 165 сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що станом на 15.06.2025 вибув на лікування до Міжнародної інноваційної клініки, місто Павлоград Дніпропетровської області.

Згідно первинних медичних карток від 18.06.2025 за формами № 001/о позивачу встановлено діагнози “Стан після закритої травми коліна зліва (01.11.23)” та “Застаріле пошкодження медіального меніска правового колінного суглобу”.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0984825 позивач перебував у стаціонарі з 18.06.2025 по 20.06.2025, де йому встановлено діагноз: “Стресс перелом проксимального відділу правої в/гомілкової кістки. Остеоартроз правого колінного суглобу. СПО ЛДА лівого колінного суглобу. Деформуючий остеоартроз лівого колінного суглобу”.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8137 позивач перебував у стаціонарі з 21.06.2025 по 26.06.2025, де йому встановлено діагноз: “Первинний локалізований остеоартрит з ураженням колінних суглобів Ro ст І-ІІ ФНС ІІ. Стан після артроскопії лівого колінного суглобу. Стрес-перелом проксимального відділу правої великогомілкової кістки. Залишкові явища перенесеної МВТ. ЗЧМТ. Акубаротравми (2024), цефалгічний, вестибуло-атактичний с-ми, ураження 8 пари ЧМН ліворуч. Вторинна гіпертензія І ст, ст 1, ризик 2 ХСН 0”.

Відповідно до виписки № 1759 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач перебував у стаціонарі з 26.06.2025 по 07.07.2025, де йому встановлено діагноз: “Деформуючий остеоартроз обох колінних суглобів 1-2ст. Стан після артроскопії лівого колінного суглобу. Стрес-перелом проксимального відділу правої великогомілкової кістки”.

Згідно довідок військово-лікарської комісії № 2025-0805-1457-5508-3 від 05.08.2025 та № 2025-0904-1552-3489-7 від 04.09.2025 позивачу встановлено діагноз: “Консолідуючий стрес-перелом проксимального епіметафізу правої великогомілкової кістки з больовим синдромом при тимчасовому порушенні функції. Захворювання, ТАК, пов`язан(-а/е/і) з проходженням військової служби”.

За фактом отримання позивачем травмування відповідачем проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 16.10.2025, затверджений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.10.2025 № 1142 “Про результати службового розслідування”.

Під час службового розслідування були опитані такі особи:

- начальник медичного пункту 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , старший лейтенант ОСОБА_4 , який повідомив, що позивач звернувся зі скаргами на біль в колінних суглобах та 13.06.2025 був ним оглянутий та консультований в ЗМЗ м. Білозерське у травматолога, де ОСОБА_5 було надано рекомендації щодо обстеження, в подальшому проведено обстеження та 18.06.2025 після останньої консультації травматолога направлений на лікування в м. Дніпро;

- старший солдат ОСОБА_6 , який повідомив, що позивач бойових поранень не отримував та бойових травм не було;

- старший солдат ОСОБА_7 , який повідомив, що позивач бойових поранень не отримував та бойових травм не було під час несення служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 16.10.2025 № 1142 “Про результати службового розслідування” вирішено:

“Вважати, що травма старшого бойового медика 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , а саме: “стресс-перелом проксимального епіметафізу правої великогомілкової кістки (02.06.2025 року)” не пов`язане із захистом Батьківщини.

Вважати, що травма старшого бойового медика 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , а саме: “стресс-перелом проксимального епіметафізу правої великогомілкової кістки (02.06.2025 року)” пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

За порушення вимог статей 12, 13 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України на підставі пункту б, частини 1 статті 48, статті 55 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України сержанту ОСОБА_1 оголосити “догану”.

Начальнику медичної служби за фактом отриманого травмування сержанта ОСОБА_1 підготувати довідку про обставини травми відповідно до наказу Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 “Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України””.

В описовій частині зазначеного наказу зроблено висновок, що службовим розслідуванням не встановлено обставин, які підтверджують факт бойового травмування позивача внаслідок вогневого ураження або інших дій з боку противника. Також зазначено, що проведеним службовим розслідуванням встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 12 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України не доповів своєму безпосередньому начальнику про подію та в порушення вимог ст. 13 Статуту Внутрішньої Служби Збройних Сил України не додержувався вимог безпеки, заходів щодо запобігання травматизму, що призвело до його травмування з власної необережності.

На виконання наказу № 1142 від 16.10.2025, відповідачем видано довідку про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025, в якій викладено висновки, зроблені відповідачем в наказі № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування” із зазначенням в ній інформації про отримання позивачем травми внаслідок недодержанням вимог безпеки, заходів запобігання травматизму.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює та загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною четвертою статті 24 Закону № 2232-XII.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі – Статут).

За статтею 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (пункт 12 Статуту).

За пунктом 13 Статуту військовослужбовець зобов`язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров`я звичок.

За пунктом 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України “Про оборону України” дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди держав визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 р. за № 1503/31371 (далі – Порядок № 608).

Згідно з пунктом 3 Розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

За пунктом 1 розділу ІV Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

За пунктами 1-4 Розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:

висновки службового розслідування;

пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;

інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Згідно з пунктом 1 Розділу VI Порядку за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

За матеріалами службового розслідування ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив призначити службове розслідування у зв`язку з тим, що він під час безпосередньої участі у бойових діях, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, 02 червня 2025 року, внаслідок атаки FPV-дрона противника на пункт управління 14 сабатр в районі міста Костянтинівка Костянтинівської міської територіальної громаду Краматорського району Донецької області, отримав бойове травмування - перелом епіметафізу правої великогомілкової кістки.

Згідно з письмовими поясненнями старшого бойового медика 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 він 02.06.2025 у складі групи виконував бойове (спеціальне) завдання за наказом командира дивізіону підполковника ОСОБА_8 в АДРЕСА_1 .

Під час встановлення антени для зв`язку на даху 5-ти поверхового будинку група військовослужбовців була атакована ворожим FPV -дроном, коли він рятувався, то стрибнув до технічного поверху з даху будинку. Під час приземлення отримав забій правого коліна, осколочних або кульових поранень не отримував.

Про те, що отримав забій правого коліна, доповів начальнику медичного пункту дивізіону ст. лейтенанту ОСОБА_4 , однак до 05.06.2025 находився у м. Костянтинівка та виконував завдання за призначенням.

Після повернення звернувся до начальника медичного пункту дивізіону старшого лейтенанту ОСОБА_4 з проханням направити до лікаря на обстеження, його направили на обстеження, де після консультації лікар направив на МРТ, та після проходження МРТ лікар скерував на евакуацію для подальшої госпіталізації у АДРЕСА_2 .

Відповідно до письмових пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_4 , начальника медичного пункту 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , старший бойовий медик 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_1 звернувся до нього 12.06.2025 зі скаргами на біль в колінних суглобах, в період з 13 по 18 червня 2025 року проходив обстеження в закладах охорони здоров`я і після проведення необхідних обстежень був направлений на госпіталізацію до міста Дніпро.

Опитаний в ході проведення службового розслідування солдат ОСОБА_6 , водій 2 сабатр, пояснив, що у 2025 році сержант ОСОБА_1 , старший бойовий медик, бойових поранень не отримував, та бойових травм не було.

Опитаний в ході проведення службового розслідування солдат ОСОБА_7 , ст. водій 2 сабатр, пояснив, що у 2025 році сержант ОСОБА_1 , старший бойовий медик, бойових поранень не отримував, та бойових травм не було.

В акті службового розслідування також зазначено, що відповідно до запису в журналі ведення бойових дій 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 вих. № 368дск від 01.06.2025 за 02.06.2025 ворожих обстрілів позицій підрозділів 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , а також не зафіксовано про наявність безповоротних та санітарних втрат за зазначену добу.

Суд враховує, що відповідачем не обґрунтовано відібрання письмових пояснень в ході службового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , оскільки не зрозуміло, чи залучалися вказані до виконання завдання разом із позивачем 02.06.2025.

Крім того, пояснення вказаних військовослужбовців не містять будь-якої інформації щодо подій, які відбулися з позивачем 02.06.2025, натомість в них зазначено загальну інформацію, що у 2025 році сержант ОСОБА_1 бойових поранень не отримував, та бойових травм не було. Також не зрозуміло, чи входить до повноважень військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надання висновку щодо отримання чи неотримання позивачем протягом 2025 року бойових поранень, бойових травм.

При цьому, військовослужбовців, які виконували завдання разом із позивачем, опитано не було.

Таким чином, суд критично оцінює пояснення військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зібрані відповідачем в ході проведення службового розслідування.

Щодо висновку відповідача, що факт отримання бойової травми позивачем 02.06.2025 в районі м. Костянтинівка, Донецька область, не підтверджено, оскільки нібито відсутні відповідні записи в журналі бойових дій за 02.06.2025 про ворожі обстріли позицій в районі м. Костянтинівка, Донецька обл.

З відомостей, які містяться в мережі “Інтернет” вбачається, що м. Костянтинівка, Донецька область, 02.06.2025 перебувало під ворожими обстрілами, зокрема:

- у публікації на сайті Костянтинівської міської ради за посиланням https://www.konstrada.gov.ua/novini/10353-kostyantinivska-miskateritorialna-gromada-situatsiya-stanom-na-03-06-2025?utm_source=chatgpt.com:

“Костянтинівська міська територіальна громада, ситуація станом на ранок 03.06.2025.

Костянтинівська громада відноситься до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення активних бойових дій. Щодня населені пункти нашої громади знаходяться у зоні високого ризику обстрілів зі сторони російських окупантів.

02.06.2025 о 03:00 відбувся ворожий авіаудар ФАБ-250 по місту Костянтинівці. Внаслідок обстрілу постраждалі відсутні. Пошкоджено 5 приватних будинків, лінії електромережі ДТЕК та газогону.

02.06.2025 о 14:00 відбувся ворожий обстріл ударним БПЛА (FPV) по місту Костянтинівці. Внаслідок обстрілу постраждалі відсутні. Пошкоджено приватний будинок”.

- у публікації на сайті Головного управління Національної поліції в Донецькій області за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з якою “На Костянтинівку окупанти скинули бомбу “КАБ-250” і спрямували дрон, пошкодили 6 приватних будинків”.

Таким чином, факти ворожої активності у м. Костянтинівка, Донецька область, зокрема факт ворожих обстрілів 02.06.2025, в тому числі ударним БПЛА (FPV), підтверджено повідомленнями, розміщеними засобами масової інформації, та правоохоронним органом - Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області.

Відповідачем не заперечується факт, що позивач 02.06.2025, перебуваючи в м. Костянтинівка, Донецька область, виконував бойові (спеціальні) завдання.

Водночас дані, на які посилався відповідач під час здійснення висновків за результатами службового розслідування, істотно відрізняються від загальновідомих фактів, зокрема про факт ворожих обстрілів, в тому числі ударним БПЛА (FPV), 02.06.2025 м. Костянтинівка, Донецька область, де перебував позивач.

Таким чином, окрім пояснень військовослужбовців ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які суд оцінив критично, а також нібито відсутність відповідних записів у журналі бойових дій за 02.06.2025 про ворожі обстріли позицій в районі м. Костянтинівка, Донецька область, інших доказів, що підтверджують факт неотримання бойового травмування позивачем 02.06.2025 в районі м. Костянтинівка, Донецька область, матеріали службового розслідування не містять.

Тобто, відповідачем не було вжито всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення позивачем, а також не виявлено (не з`ясовано) обставини, які підтверджують інформацію щодо скоєння позивачем дисциплінарного проступку, а висновки службового розслідування не ґрунтуються на фактичних обставинах, не підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність прийнятих рішень.

У зв`язку із цим наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування” є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом травмування 02.06.2025 ОСОБА_1 , вказана вимога є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування”, а тому належить до задоволення.

Щодо позовних вимог визнати протиправною та скасувати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025, як таку, інформація в якій не відповідає дійсності, а також видати нову довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно до додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008, в якій зазначити, що травма старшого бойового медика 14 самохідної артилерійської батареї 5 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 , а саме: “стресс-перелом проксимального епіметафізу правої великогомілкової кістки (02.06.2025 року), пов`язана із виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

Порядок складення довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) урегульований статтею 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у редакції Закону від 02.05.2023 № 3080-IX, що є чинною з 28.05.2023.

За змістом пояснювальної записки до проекту Закону України “Про внесення змін до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо удосконалення питань оформлення документів та лікування військовослужбовців під час дії воєнного стану” метою законопроекту є удосконалення питань оформлення військовослужбовцям довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) як за результатами проведення відповідного розслідування (службового чи спеціального), так і без його проведення, а також удосконалення питань оформлення та направлення медичних та інших документів між військовими частинами та закладами охорони здоров`я.

За частиною п`ятою статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у редакції Закону № 3080-IX у разі отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовцем внаслідок дій противника розслідування обставин їх отримання не проводиться, натомість командиром військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідно до пункту 21.25 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів): (...) довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво).

Формою довідки про обставини травми, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що її підписує командир військової частини.

Тобто, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) потрібна, зокрема для проходження військовослужбовцем ВЛК та встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).

З огляду на встановлені обставини та рішення суду про скасування наказу військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування” суд також дійшов висновку про визнання протиправною та скасування довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025 та зобов`язання відповідача видати позивачеві нову довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про:

- визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 № 1142 від 16.10.2025 “Про результати службового розслідування”;

- визнання протиправною та скасування довідки Військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1978/175/605 від 27.10.2025, видану ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 02.06.2025;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 нову довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою згідно з додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд враховує наступне.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина сьома статті 139 КАС України).

Аналіз вищевикладених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку.

При визначенні суми відшкодування інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

В заяві зазначено, що послуги адвоката за актом виконаних робіт складають 27000,00 грн. Згідно з матеріалами справи 16.12.2025 укладено договір про надання правничої допомоги між Адвокатським об`єднанням “Неофеліс Ло Груп” (Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (Клієнт), згідно з яким Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правничу допомогу Клієнту на умовах та в порядку, що визначені цим Договором, щодо оскарження в судовому порядку результатів службового розслідування, оформлених наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) № 1142 від 16.10.2025, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору (пункт 1.1 договору).

За пунктом 3.2 цього договору сторони дійшли згоди щодо визначення гонорару за цим Договором у наступному розмірі:

3.2.1. написання та подання одного адвокатського запиту – 4000,00 грн;

3.2.2. написання та подання до суду позовної заяви – 18000,00 грн;

3.2.3. написання та подання до суду відповіді на відзив – 9000,00 грн;

3.2.4. участь адвоката в одному судовому засіданні – 4000,00 грн.

Гонорар сплачується на умовах попередньої оплати (пункт 3.4.2. договору).

На підтвердження повноважень адвоката в матеріали справи надано ордер від 25.12.2025 серії АХ № 1315207 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , на підставі договору від 16.12.2025, у Луганському окружному адміністративному суді, зі змісту якого слідує, що цей ордер виданий Адвокатським об`єднанням “Неофіліс Ло Груп”.

Згідно з актом прийому-передачі документів від 12.03.2026 до Договору про надання правничої допомоги від 16.12.2025 Адвокатське об`єднання “Неофіліс Ло Груп” надало, а ОСОБА_1 прийняв наступні послуги: написання та подання до суду адміністративного позову та заяви про усунення недоліків – 18000,00 грн, написання та подання до суду відповіді на відзив – 9000,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг складає 27000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 01A9-KBPE-68PC-2A0K від 18.12.2025 ОСОБА_1 сплатив за договором про надання правничої допомоги б/н від 16.12.2025 18000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 4TK5-1989-AT6P-0A9P від 10.03.2026 ОСОБА_1 сплатив за договором про надання правничої допомоги б/н від 16.12.2025 9000,00 грн.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, у тому числі, у рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії” та “Єчюс проти Литви”).

У справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні Європейського суду з прав людини також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, Суд вказав, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також, у постанові від 19 лютого 2020 року у справі у справі № 755/9215/15-ц Великою Палатою Верховного Суду сформовано висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Слід вказати, що наявність або відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу (як це встановлено частиною сьомою статті 134 КАС), але не впливає на обов`язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 цього Кодексу і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених витрат на правову допомогу суд враховує, що дана справа не є справою значної складності, судом не було встановлено наявності виключної правової проблеми при вирішенні даного спору, позов було задоволено частково.

Тож, виходячи з критеріїв реальності та розумності витрат на правову допомогу в цій справі, беручи до уваги часткове задоволення позову, суд першої інстації дійшов вірного висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 9 березня 2026 року та додаткове рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року у справі № 360/2487/25 за позовом Бєжанової Катерини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними і скасування наказу та довідки, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 7 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

А.В. Гайдар