Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №360/2202/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №360/2202/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 360/2202/25 (головуючий І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Лященко Аліна Михайлівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за період перебування в полоні солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу належне йому грошове забезпечення та додаткову винагороду за період перебування в полоні з 18 травня 2022 року до 19 квітня 2025 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача належні виплати грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 та постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 з 18 травня 2022 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування до вислуги років службу позивача у Збройних Силах України в період з 26 лютого 2022 року по 18 серпня 2025 року;

- зобов`язати відповідача обчислити та врахувати до вислуги років службу позивача у Збройних Силах України в період з 26 лютого 2022 року по 18 серпня 2025 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 недоотриманого ним за період з 26 лютого 2022 року до 17 серпня 2025 року включно грошового забезпечення.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане ним за період з 26 лютого 2022 року по 17 серпня 2025 року включно грошове забезпечення.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незарахування періоду з 26 лютого 2022 року по 18 серпня 2025 року до вислуги років ОСОБА_1 .

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 період з 26 лютого 2022 року по 18 серпня 2025 року та внести зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03 вересня 2025 року № 252 в частині розрахованої станом на 03 вересня 2025 року вислуги років.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду у частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період перебування в полоні з 18.05.2022 по 19.04.2025 солдата ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 та зобов`язанні відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за період перебування в полоні з 18 травня 2022 року до 19 квітня 2025 року відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168 та у стягненні з відповідача на користь позивача додаткової винагороди з 18.05.2022 по 19.04.2025 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168, та ухвалити нове рішення у цій частині, яким:

Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди за період перебування в полоні з 18.05.2022 по 19.04.2025 солдата ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду за період перебування в полоні з 18 травня 2022 року до 19 квітня 2025 року відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Стягнути з відповідача на користь позивача додаткову винагороду з 18.05.2022 по 19.04.2025 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Апелянт вважає, що на момент введення воєнного стану та набрання чинності Постановою Кабінету міністрів України № 168 від 28.02.2022 законодавством не було визначено окремого переліку документів, які підтверджували б участь військовослужбовця у виконанні бойових спеціальних завдань для отримання виплат передбачених вищезазначеною Постановою. Одноразова грошова допомога виплачувалася на підставі наказів командирів (начальників), а такий перелік був визначений у пункті 4 Розділу XXXIV Порядку № 260, розділі внесеному на заміну окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем документи, які підтверджують факт потрапляння в полон з території ПрАТ «Азовсталь» (м. Маріуполь) не є доказом участі позивача у бойових діях, виконанні певних завдань.

Однак, такий висновок Луганського окружного адміністративного суду суперечить правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких встановлення факту участі військовослужбовця у бойових діях має здійснюватися з урахуванням усіх належних та допустимих доказів у їх сукупності, а не обмежуватися виключно наявністю наказів чи довідок встановленої форми.

Судом першої інстанції не було надано належної оцінки таким обставинам, що мають істотне значення для справи:

Відповідно до письмових пояснень позивача, яка містяться матеріалах кримінального провадження та постанові про часткове закриття кримінального провадження 27.02.2022 Позивач перебував в м. Маріуполь на заводі Азовсталь під командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». До 18.05.2022 він виконував накази та завдання командирів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », поки не надійшов наказ Президента України вийти з Азовсталі і закінчити оборону.

Окрім цього, з метою перевірки показів ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України було направлено запит. У відповідь на запит отримано лист та пояснення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 НГУ.

Відповідно до пояснень офіцера відділення гуманітарного забезпечення секції по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з початку березня до початку квітня 2022 року фактично знаходився у його підпорядкуванні, після чого був переведений на іншу позицію. Згідно з поясненнями військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_3 військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з`явився на позиціях бригади 27.02.2022. Протягом певного періоду ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом заступали на бойове чергування на позицію «КПП 1».

Також з метою отримання додаткової інформації 30 червня 2025 року здійснено опитування ОСОБА_4 , який пояснив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 НГУ на посаді командир ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти.

Згідно показань на початку березня 2022 року приблизно 3-го, 4-го березня на завод «Азовсталь», а саме на позицію «Магазин 10» прибув військовослужбовець ОСОБА_1 . Як ОСОБА_1 потрапив на завод «Азовсталь» йому не відомо. ОСОБА_1 ніс службу на позиції «Магазин 10» та всіляко допомогам по службі. В кінці квітня ОСОБА_1 перейшов на локацію «Імпульс 10» та більше з ним не бачився. До 18 травня 2022 року він виконував накази та завдання командирів військової частини НОМЕР_2 НГУ, поки не надійшов наказ Президента України про вихід з заводу «Азовсталь» і закінчення оборони.

30 червня 2025 року здійснено опитування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 НГУ. На теперішній час несе службу та виконує бойові накази на території Донецької області. На початку березня 2022 року приблизно 3-го, 4го березня перебуваючи на заводі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в його підпорядкування поступив військовослужбовець ОСОБА_1 . Як ОСОБА_1 потрапив на завод «Азовсталь» йому не відомо. ОСОБА_1 ніс службу на позиціях «Магазин 10» та «КПП 1». В кінці квітня ОСОБА_1 перейшов на іншу локацію та ніс службу на позиції «Імпульс 10». До 18 травня 2022 року він виконував накази та завдання командирів військової частини НОМЕР_2 НГУ, поки не надійшов наказ Президента України про вихід з заводу «Азовсталь» і закінчення оборони

Тобто, згідно зі свідченнями Позивач у період активних бойових дій фактично приєднався до підрозділу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та продовжив виконання обов`язків військової служби в умовах безпосереднього збройного протистояння. Також, згідно з свідченнями вищевказаних військовослужбовців позивач брав участь в обороні міста Маріуполь, яке на вказаний період було зоною активних бойових дій що є загальновідомим фактом дій та не потребує доказування.

Крім того, позивач перебував на території Азовсталь до моменту потрапляння в полон, що підтверджується показаннями свідків в рамках кримінального провадження та об`єктивно підтверджує його безпосередню участь у бойових діях, оскільки вказана територія у відповідний період була зоною активних бойових дій та безперервного вогневого контакту з противником.

Відсутність письмових наказів, довідок чи інших формалізованих документів зумовлена об`єктивними обставинами початкового періоду широкомасштабної збройної агресії, зокрема: порушенням системи військового управління; веденням інтенсивних бойових дій в умовах оточення; неможливістю належного документування участі військовослужбовців у бойових діях.

Також, Луганський окружний суд безпідставно не врахував матеріали кримінального провадження, у якому містяться узгоджені показання свідків щодо обставин проходження служби позивачем та його участі у бойових діях. Так, зазначені матеріали є належними письмовими доказами у розумінні процесуального закону та підлягають оцінці судом незалежно від того, що відповідне кримінальне провадження було закрито, оскільки вони підтверджують фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені. Також, відповідач просив продовжити процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу через те, що Військова частина НОМЕР_1 тривалий час приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області та постійно здійснює зміну місця дислокації, що в свою чергу обмежує представників військової частини НОМЕР_1 користуватися відповідним зв`язком та технічними засобами, як наслідок, заважає своєчасній обробці відповідної інформації та документів.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якій просив відзив Військової частини НОМЕР_1 на апеляційну скаргу - залишити без розгляду згідно з ч. 4 ст. 121 КАС України.

Щодо заявлених сторонами клопотань, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідач обґрунтовує пропуск строку на подання відзиву наступним.

Військова частина НОМЕР_1 , яка входить до складу Збройних Сил України та відповідно до пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 залучена до здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Указом Президента України Про введення воєнного стану від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжується. Дійсно військова частина НОМЕР_1 з початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України, виконувала бойові завдання в зонах виконання таких завдань Донецької, Луганської, Сумської, Запорізької областях та продовжує виконувати бойові завдання на території Донецької області.

Військова частина НОМЕР_1 приймає активну участь у відсічі збройної агресії російської федерації проти України та вже з 2015 обороняла смугу м. Авдіївка Верхньоторецьке на Донеччині. З квітня до жовтня 2017 її підрозділи утримували позиції на Світлодарській дузі. З березня 2018 військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові завдання на Сході вздовж річки Сіверський Донець від Оріхового (Попаснянський р-н) до Словяносербська Луганської області У 2019 підрозділи військової частини були введені в зону бойових дій, в АДРЕСА_1 .

З 24 лютого 2022 військова частина НОМЕР_1 приймає активну участь у виконанні бойових завдань по обороні територіальної цілісності та суверенітету України у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України. Військова частина НОМЕР_1 тривалий час приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території Донецької області та постійно здійснює зміну місця дислокації, що в свою чергу обмежує представників військової частини НОМЕР_1 користуватися відповідним зв`язком та технічними засобами, як наслідок, заважає своєчасній обробці відповідної інформації та документів.

Ухвалою апеляційного суду від 19.05.2026 року встановлено строк подання відзиву на апеляційну скаргу до Першого апеляційного адміністративного суду до 3 липня 2026 року.

Відповідачем подано відзив 19.08.2026 року через систему «Електронний суд».

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

За ч. 6 цієї статті до відзиву на апеляційну скаргу застосовуються правила, встановлені частиною другою статті 175 цього Кодексу.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указам Президента України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, зокрема:

Законом України № 4857-IX від 28 квітня 2026 року затверджено Указ Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Законом України № 4928-IX від 14 липня 2026 року затверджено Указ Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 2 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану, процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Згідно з рекомендаціями Верховного Суду, запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов`язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.

Отже, зважаючи на зазначені відповідачем обставини, з метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин у справі, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та поновити пропущений ним строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та відповідно, відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про залишення без розгляду цього відзиву відповідача.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, який надіслав матеріали справи, які сформовані в електронній формі та частково в паперовій формі.

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, відповіді на ньго, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач в період з 26 серпня 2021 року по 3 вересня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджено наданими в матеріали справи копіями витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2021 року № 245, від 03 вересня 2025 року № 252, військового квитка від 16 червня 2025 року серії НОМЕР_4 .

З наданих в матеріали справи наказів командира військової частини НОМЕР_1 судом встановлено такі обставини про військову службу ОСОБА_1 :

- з 26 серпня 2021 року вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 з посадовим окладом 2820 грн на місяць, шпк “солдат”; установлено виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 123 % посадового окладу (наказ від 26 серпня 2021 року № 245);

- з 01 березня 2022 року знятий з грошового забезпечення, з 02 березня 2022 року знятий з продовольчого забезпечення у зв`язку із самовiльним залишенням військової частини (наказ від 01 березня 2022 року № 62);

- з 11 березня 2022 року відповідно до пункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира, у зв`язку з самовільним залишенням частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину (наказ від 01 квітня 2022 року № 93);

- за результатами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцями НОМЕР_5 механізованого батальйону, призначеного за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22 квітня 2022 року № 654, установлено, що військовослужбовці, у тому числі й позивач, 10 березня 2022 року приблизно о 6 год. 00 хв. самовільно залишили військову частину в умовах воєнного стану; на момент закінчення службового розслідування зазначені військовослужбовці до військової частини не повернулися; вказані дії військовослужбовців містять ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 КК України – самовільне залишення військовослужбовцями військової частини без поважних причин, що вчинене в умовах воєнного стану; наказано направити копії матеріалів службового розслідування до Державного бюро розслідувань м. Краматорськ Донецької області для подальшого розгляду та прийняття законного правового рішення за даним випадком, згідно чинного законодавства України (наказ від 15 травня 2022 року № 407);

- увільнений від займаної посади, призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з 13 квітня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 07 вересня 2022 року № 274-РС (наказ від 07 вересня 2022 року № 255);

- з 19 квітня 2025 року вважається таким, що повернувся з полону; з 20 квітня 2025 року вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил рф, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, до лікувального закладу у зв`язку із захворюванням, до військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 (наказ від 03 травня 2025 року № 127);

- за результатами службового розслідування за фактом потрапляння ОСОБА_1 у полон, призначеного за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02 травня 2025 року № 1857, встановлено, що ОСОБА_1 26 лютого 2022 року, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - НОМЕР_7 тимчасової дислокацiї 2 механiзованої роти 1 механiзованого батальйону вiйськової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , Донецькоi НОМЕР_8 , а його захоплення в полон вiдбулося в місті Маріуполь, Донецької області, 18 травня 2022 року, протягом його самовiльного знаходження поза мiсцем служби; наказано направити копiї матерiалiв службового розслiдування до Територiального управлiння Державного бюро розслiдувань, розташоване у місті Краматорськ для долучення до матерiалiв досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслiдувань від 13 квітня 2022 року за № 62022050030000184, подальшого розгляду та прийняття законного правового рiшення, згiдно чинного законодавства України (наказ від 30 травня 2025 року № 2211);

- скасовані як нереалізовані підпункт 10.5 пункту 10, підпункт 16.2 пункту 16 наказу від 03 травня 2025 року № 127, згідно з якими ОСОБА_1 з 19 квітня 2025 року вважається таким, що повернувся з полону; з 20 квітня 2025 року вибув із складу сил і засобів, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії збройних сил рф, з метою виконання службових (бойових) завдань в оперативно-тактичному угрупованні “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”, до лікувального закладу у зв`язку із захворюванням, до військової частини НОМЕР_6 АДРЕСА_2 ; вважати таким, що самовільно залишив військову частину з 26 лютого 2022 року, зняти з грошового забезпечення з 26 лютого 2022 року, перерахувати грошове забезпечення (наказ від 04 червня 2025 року № 160);

- за результатами службового розслідування за фактом потрапляння, перебування та звільнення з полону 19 квітня 2025 року ОСОБА_1 , призначеного за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2025 року № 2802, встановлено, що ОСОБА_1 26 лютого 2022 року в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - НОМЕР_7 тимчасової дислокацiї 2 механiзованої роти 1 механiзованого батальйону вiйськової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , Донецькоi НОМЕР_8 , а його захоплення в полон вiдбулося в місті Маріуполь, Донецької області, 18 травня 2022 року, протягом його самовiльного знаходження поза мiсцем служби, потрапляння у полон сталося під час оборони міста Маріуполь; наказано направити копiї матерiалiв службового розслiдування до Територiального управлiння Державного бюро розслiдувань, розташоване у місті Краматорськ для долучення до матерiалiв досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслiдувань від 13 квітня 2022 року за № 62022050030000184, подальшого розгляду та прийняття законного правового рiшення, згiдно чинного законодавства України (наказ від 17 липня 2025 року № 2817);

- з 18 серпня 2025 року зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення і вважається таким, що 18 серпня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з тарифним розрядом 4, шпк “солдат”; поновлений на грошовому забезпеченні з 18 серпня 2025 року; поновлений на продовольчому забезпеченні з 19 серпня 2025 року; наказано виплачувати: надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535 % посадового окладу (наказ від 18 серпня 2025 року № 236);

- звільнений за наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 серпня 2025 року № 184-РС відповідно до підпункту “д” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас (у зв`язку із звільненням з полону) (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); з 03 вересня 2025 року виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення; з продовольчого забезпечення виключений з 04 вересня 2025 року; вислуга у Збройних Силах станом на 03 вересня 2025 року становить: календарна - 00 років 06 місяців 15 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна- років 06 місяців 15 днів; період із 26 лютого 2022 року по 18 серпня 2025 року відповідно до пункту 5 розділу IV наказу МОУ від 07.06.2018 № 260 до вислуги років в календарному обчисленні не зарахований час самовільного залишення військової частини або місця служби (наказ від 03 вересня 2025 року № 252).

Копіями довідки ДП “Український національний центр розбудови миру” від 24 квітня 2025 року № 09-07/13979, довідки Служби Безпеки України від 30 квітня 2025 року № 34/В-605д, виписки з Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії рф проти України від 14 травня 2025 року № 06-08/17606 підтверджено, що ОСОБА_1 в період з 18 травня 2022 року по 18 квітня 2025 року перебував в місцях неволі внаслідок збройної агресії рф проти України (у полоні), дата звільнення 19 квітня 2025 року.

Згідно з наданою в матеріали справи копією постанови Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області про часткове закриття кримінального провадження від 02 липня 2025 року слідчий відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області ст. лейтенант поліції ОСОБА_5 , розглянувши матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22 березня 2022 року за № 42022052120000064 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 408,частиною четвертою статті 407 КК України, у ході досудового розслідування встановив, що загальний строк перебування ОСОБА_1 поза місцем служби становить менше 10 днів. Крім того, об`єктивні докази вказують на відсутність умислу на ухилення від військової служби, адже особа намагалася долучитися до іншого військового підрозділу для подальшої участі в бойових діях.

Військовослужбовець ОСОБА_1 не переховувався, а також не здійснював жодних дій, спрямованих на уникнення військової служби, що є обов`язковою ознакою дезертирства. Також з`ясовано, що військовослужбовець не ухилявся від виконання службових обов`язків в іншому підрозділі. Окрім того, під час перебування у складі іншої військової частини військовослужбовець потрапив у полон, що підтверджується відповідними документами і показами очевидців.

Враховуючи вищевикладене встановлено відсутність у діях солдата ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України, та згідно з пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження відносно військовослужбовця ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Постановлено кримінальне провадження від 22 березня 2022 року № 42022052120000064 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 408, частиною четвертою статті 407 КК України, закрити в частині його скоєння військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 408 КК України.

Копіями листів Державного бюро розслідувань від 19 червня 2025 року № 21724-25/102-04-01-8514/25, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 04 липня 2025 року 04/06-2512вх-25, Офісу Генерального прокурора від 04 липня 2025 року № 11/4-33051-25, Військової частини НОМЕР_9 від 05 липня 2025 року № 684/12336 підтверджено, що досудових розслідувань у кримінальних провадженнях, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, не здійснюється.

Листом Департаменту інформатизації МВС України від 11 липня 2025 року МВС № 2081/16-2025 повідомлено, що станом на 11 липня 2025 року за даними інформаційно-аналітичної системи “Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості” ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

Відповідно до листа Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 30 жовтня 2025 року № 52-6502ВИХ25 відносно солдата ОСОБА_1 досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні від 22 березня 2022 року № 42022052120000064 (до цього провадження було приєднано провадження № 62022050030000184 та № 42022052120000103) з правовою кваліфікацією діяння за частиною четвертою статті 407 КК України не здійснювалося і не здійснюється. Досудове розслідування у кримінальному провадженні від 22 березня 2022 року № 42022052120000064 відносно дій солдата ОСОБА_1 здійснювалося з правовою кваліфікацією діяння за частиною четвертою статті 408 КК України та було закрито постановою слідчого про часткове закриття кримінального провадження від 02 липня 2025 року.

Представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 та до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами від 04 серпня 2025 року про перенаправлення на військову частину НОМЕР_1 заяви з додатками, які додані до заяв про перенаправлення.

За довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 03 грудня 2025 року № 1/1732 ОСОБА_1 за період з 18 травня 2022 року по 19 квітня 2025 року грошове забезпечення та додаткова винагорода не нараховувалися та не виплачувалися.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правововідносин) здійснено правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

За п. 2 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Згідно з абзацами першим-п`ятим, восьмим-десятим частини другої статті 24 Закону № 2232-ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 24 Закону № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За підпунктом “д” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі – Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 114-1 Положення № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно наданий у полон, військова служба припиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Військова служба для такого військовослужбовця передбачається з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення керівника (начальника) військової частини про вчинення кримінального правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

За пунктом 144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посади та вважаються такими, що не виконують (не виконують) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не розширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу якою призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

У разі прибуття до місця служби військовослужбовця, військової служби якого призупинено, командир (начальник) військової частини з`ясовує підстави його випуску і тепер інформує про це орган досудового розслідування та орган управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, у зоні діяльності якої військової частини виконується завдання за призначенням. Командування військової частини або органу управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України повідомляє про проведення військовослужбовця до органу досудового розслідування (пункт 144-4 Положення № 1153/2008).

Відповідно до пункту 144-6 Положення № 1153/2008 для військовослужбовців, щодо яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або щодо яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У разі такого строку призупинення військової служби зараховуються до виплати років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового призвання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого припинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та містяться недоотримані продовольче, речове та інше види забезпечення.

Продовження військової служби та дії контракту з військовослужбовцями, зазначеними в цьому пункті, створюється командирами (начальниками) військових частин наказами за особовим складом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За пунктами 1-4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до абзаців першого, шостого, восьмого, десятого, одинадцятого пункту шостого статті 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 “Про введення воєнного стану в Україні” (далі – Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому, Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому, Указами Президента України продовжено строк проведення загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (далі – Постанова № 168).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно із абзацами першим, третім, п`ятим пункту 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно із пунктом 2 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

За пунктом 3 Розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Згідно з абзацами другим-п`ятим пункту 8 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

За абзацами дев`ятим-десятим пункту 15 Розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

За пунктом 1 Розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно, самовільно залишили військову частину (установу, організацію), місце служби або здійснили дезертирство), а також у разі їх смерті (загибелі), виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій військовослужбовець перебував на грошовому забезпеченні.

Відповідно до абзаців першого-другого пункту 2 Розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

У пункті 4 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Відповідно до пункту 9 Розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Абзацами першим, третім пункту 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення),- за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності.

Відповідно до абзаців першого-третього, сьомого пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які:

самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника);

усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або відсторонені від посади,- з дня усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника), до дня фактичного завершення усунення або відсторонення, оголошеного наказом командира (начальника);

добровільно здалися в полон,- з дня з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, оголошеного наказом командира (начальника).

Зазначене не стосується військовослужбовців, визначених в абзацах другому-шостому цього пункту, які протягом поточного місяця загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень, контузій, травм та каліцтв, пов`язаних із захистом Батьківщини) або захоплені в полон, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні або отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини (абзац десятий пункту 15 Розділу XXXIV Порядку № 260).

Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884).

Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Пунктом 8 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.

З системного аналізу наведених положень слідує, що військовослужбовець, який потрапив у полон, має право на отримання грошового забезпечення, у тому числі й додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, за час перебування у полоні у разі одночасної наявності таких юридичних фактів: 1) невстановлення в порядку передбаченому законодавством обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця у полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертиртирства; 2) перебування військовослужбовця у списку особового складу військової частини (установи, організації); 3) подання заяви про виплату грошового забезпечення на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) відповідно до Порядку № 884.

За матеріалами справи судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 26 серпня 2021 року по 03 вересня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2022 року № 62 зі змінами, внесеними наказом від 30 травня 2025 року № 2211, ОСОБА_1 з 26 лютого 2022 року знятий з грошового забезпечення військової частини у зв`язку із самовiльним залишенням військової частини; за наказом від 01 квітня 2022 року позивач з 11 березня 2022 увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира; за наказом від 07 вересня 2022 року № 255 ОСОБА_1 з 13 квітня 2022 року увільнений від займаної посади, йому призупинено військову службу та дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Військова служба позивача поновлена з 18 серпня 2025 року за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 18 серпня 2025 року № 236. З 18 серпня 2025 року позивач з 18 серпня 2025 року зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що 18 серпня 2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків з тарифним розрядом 4, шпк “солдат”.

Отже з цих наказів судом установлено, що в період з 26 лютого 2022 року по 17 серпня 2025 року включно позивач був виключений з особового складу відповідача та всіх видів забезпечення, зокрема й грошового забезпечення, а в період з 13 квітня 2022 року по 17 серпня 2025 року було призупинено військову службу позивача та дію контракту про проходження військової служби у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Також з наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що відповідачем за наказами командира військової частини НОМЕР_1 проведено такі службові розслідування: за наказом від 22 квітня 2022 року № 654 - за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцями НОМЕР_5 механізованого батальйону; за наказом від 02 травня 2025 року № 1857 - за фактом потрапляння ОСОБА_1 у полон; за наказом від 01 липня 2025 року № 2802 - за фактом потрапляння, перебування та звільнення з полону 19 квітня 2025 року ОСОБА_1 .

За результатами проведення цих службових розслідувань командиром військової частини НОМЕР_1 видано накази від 15 травня 2022 року № 407, від 30 травня 2025 року № 2211, від 17 липня 2025 року № 2817, зі змісту яких слідує, що проведеними службовими розслідуваннями установлено що ОСОБА_1 26 лютого 2022 року в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - НОМЕР_7 тимчасової дислокацiї 2 механiзованої роти 1 механiзованого батальйону вiйськової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , Донецькоi НОМЕР_8 , а його захоплення в полон вiдбулося в місті Маріуполь, Донецької області, 18 травня 2022 року, протягом його самовiльного знаходження поза мiсцем служби, потрапляння у полон сталося під час оборони міста Маріуполь.

Вищевказані накази, якими ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення (з 26 лютого 2022 року), виключено з особового складу військової частини (з 11 березня 2022 року), увільнено від займаної посади та призупинено військову службу (з 13 квітня 2022 року), позивачем не оскаржені та не скасовані відповідачем чи судом.

Спірним при апеляційному провадженні є наявність/відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у складі належного йому за час перебування в полоні (з 18 травня 2022 року по 19 квітня 2025 року) грошового забезпечення.

З системного аналізу викладених вище норм Постанови № 168 вбачається, що право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн мають військовослужбовці Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), у тому числі й ті, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками.

Суд враховує, що у вказаній постанові словосполучення “у тому числі й ті” слід тлумачити як ті особи, які захоплені в полон під час безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні здійснення вказаних вище заходів.

В свою чергу факт участі у бойових діях, виконанні відповідних завдань тощо, має підтверджуватися відповідними доказами.

В розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв`язку з цим будь-які дані, на підставі яких суд може встановити факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, є доказом такої участі військовослужбовця.

За ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає. що Постановою № 168 не визначені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Водночас, перелік таких документів передбачений пунктом 4 Розділу XXXIV Порядку № 260, внесеному на заміну окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, яким було установлено порядок виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168, а саме: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Суд зазначає, що підтверджений наданими в матеріали справи доказами факт потрапляння позивача у полон з території ПрАТ “Азовсталь” (м. Маріуполь) разом із військовослужбовцями підрозділу “АЗОВ” не є доказом участі позивача у бойових діях, виконанні певних завдань, що дають право на отримання винагороди, передбаченої Постановою № 168.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підтверджений наданими в матеріали справи доказами факт перебування позивача у полоні в період з 18 травня 2022 року по 19 квітня 2025 року за відсутності допустимих доказів факту участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, не свідчать про таку участь позивача, та не надає правових підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Щодо тверджень відповідача про відсутність звернень позивача щодо виплат та компенсацій до свого безпосереднього начальника, неподання відповідних рапортів та документів, суд зазначає таке.

Наданими в матеріали справи доказами підтверджено, що заяву про виплату належного позивачу грошового забезпечення за час перебування у полоні від 04 серпня 2025 року разом з доданими до неї документами направлено позивачем на електронну пошту відповідача, а також направлено через ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 у зв`язку із тим, що позивачу невідома поштова адреса військової частини НОМЕР_1 , що унеможливлює самостійне направлення цих документів.

Крім того, суд вважає, що недотримання позивачем установленої у статті 14 Закону України “Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України” процедури звернення із відповідним рапортом до свого безпосереднього командира, про що зауважує відповідач, не звільняє відповідача від виконання визначеного у частині другій статті 24 Закону № 2232-ХІІ та пункті 144-6 Положення № 1153/2008 обов`язку здійснити нарахування та виплату належного позивачу грошового забезпечення за час безпідставного зупинення його військової служби та невиплати належного грошового забезпечення, а також зарахування цього періоду до вислуги років.

Саме тому суд дійшов висновку, що така обставина не може бути підставою для відмови в позові та позбавлення належного позивачу права на отримання грошового забезпечення за спірний період та правильного обрахунку його вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового призвання.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Апеляційний суд не надає правову оцінку решті доводів апелянта, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та не підтверджені жодними належними, достовірними та допустимими доказами в розумінні норм КАС України.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про відмову у задоволенні позову щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до Постанови № 168 у складі належного йому за час перебування в полоні (з 18 травня 2022 року по 19 квітня 2025 року) грошового забезпечення.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржене.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі № 360/2202/25 за позовом Лященко Аліни Михайлівни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 7 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв