Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №200/995/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №200/995/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 200/995/26 ( головуючий 1 інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач), в якому просив:

визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області протиправними щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 28.11.2025 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем при зверненні до органу Пенсійного фонду з заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника не надано достатнього пакету документів, а саме: документа про обставини загибелі чи смерті годувальника, документи на підтвердження перебування на утриманні померлого годувальника, заяву згідно додатку 1 Порядку за місцем фактичного проживання. На підставі вказаного позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності Закону №1058 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262, у зв`язку з наданням неналежного пакету документів та відповідно відсутністю правових підстав передбачених положеннями Закону №2262 та Постанови 3-1.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 20.10.1984.

Відповідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , актовий запис №12, виданим Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі №200/1319/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.01.2025, якою вона просила перевести на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2025, якою вона просила перевести на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з прийняттям рішення за результатами її розгляду, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 200/1319/25 залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 200/1319/25 залишено без змін.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 200/1319/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто заяву позивача від 10.01.2025 та прийнято рішення від 15.08.2025 №2404708967 про відому в переведенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з відсутністю підстав згідно Закону №2262 та Постанови 3-1, а саме: відсутність документа про обставини загибелі чи смерті годувальника; відсутність документа, що після смерті чоловіка не взяла повторний шлюб; - відсутність документа про перебування на утриманні померлого годувальника; відсутність заяви згідно додатку 1 Порядку за місцем фактичного проживання.

28.11.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію в разі втрати годувальника надавши наступні документи: оригінал заяви встановленої форми щодо переведення на пенсію по втраті годувальника згідно Закону №2262; паспорт ОСОБА_1 ; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; посвідчення особи з інвалідністю 2-ї групи ОСОБА_2 ; паспорт ОСОБА_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_1 ; Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб; довідка про відкриття рахунку в банку.

Листом від 12.02.2026 №1619-58416/П-02/8-0500/26 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено позивача, що надіслана їм заява від 28.11.2025 не відповідає вимогам п.1.1 Порядку №22-1, тому вона кваліфікована, зареєстрована та розглянута як звернення громадян. Заява у встановлений законодавством спосіб не надходила. Додатково зазначено, що заява щодо проведення перерахунку, у визначений законодавством спосіб, від позивача не надходила.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Загальні умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини 1 якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону N 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім`ї, серед визначених, вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Як слідує із матеріалів справи, спірним у даній справі є питання про право позивача на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника - особи, яка перебувала на військовій службі.

Суд зазначає, що спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, у тому числі на службі в органах МВС України, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону №2262-ХІІ право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

У частині 1, 2 статті 31 Закону України №2262-XII зазначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Згідно зі статтею 36 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Відповідно до статті 45 Закону №2262-ХІІ сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Згідно зі статтею 50 Закону №2262-ХІІ членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі Порядок № 3-1).

Пунктом 2 Порядку № 3-1 (тут і далі у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. У разі, якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику (посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу) роз`яснюється, які документи необхідно надати додатково. При поданні документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз`яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою. Пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до пункту 10 Порядку 3-1 для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку. Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах "б", "в", "д" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті "д" статті 30 Закону. Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах "б", "в", "г" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи: довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності); копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків; довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).

Пунктом 14 Порядку № 3-1 передбачено, що орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (додаток 3). Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка - повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 3-1 при прийманні документів для призначення пенсії орган, що призначає пенсії: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню перевірку змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсії, має право вимагати від міністерств та інших органів, заявників дооформлення поданих документів, а також подання додаткових документів та перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 17 Порядку № 3-1 передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що у разі звернення заявника із заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.08.2025 року №2404708967 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд зауважує, що Першим апеляційним адміністративним судом переглядаючи рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 200/1319/25 було встановлено, що 10.01.2025 позивач звернувся із заявою довільної форми до Головного управління Пенсійного фонду України про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України № 2262-XII. При цьому заява позивача містила чітку вимогу про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію в разі втрати годувальника. За таких обставин, суд зазначив, що оформлення заяви не на бланку, як визначено Порядком № 22-1, не може бути підставою для порушення прав позивача на отримання рішення пенсійного органу за результатом розгляду заяви про переведення з одного виду пенсії на інший.

Незважаючи на висновки, викладені у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 та постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 у справі № 200/1319/25, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області під час повторного розгляду заяви такі висновки судів не враховано та не взято до уваги, унаслідок чого позивачу повторно протиправно відмовлено у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач у листі від 12.01.2026 № 1619-58416/П-02/8-0500/26 зазначає, що заява про проведення перерахунку пенсії може бути подана через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Проте, судом встановлено, що позивачем в рамках справи №200/1319/25 першочергово подавалась заява через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Спочатку листом №0500-0212-8/743 від 03.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено, що заява про призначення в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону №2262-XII подається особисто заявником разом із копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні до сприйняття їх змісту.

У разі виявлення бажання отримувати пенсію по втраті годувальника відповідно до закону №1058 необхідно переподати заяву з видом перерахунку «перехід на інший вид пенсії», або надіслати її в електронній формі (через мобільний додаток Пенсійного фонду України, вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або Портал Дія).

В подальшому, з урахуванням даного листа, позивач звернувся із особистою заявою від 10.01.2025 про перехід на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII та до вказаної заяви надала власноручно засвідчені копії вищевказаних документів.

Листом від 06.02.2025 №3010-855/П-0500/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомлено, що заява про призначення пенсії по втраті годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію згідно Закону №2262-XII, переведення з одного виду пенсії на інший може подаватись заявником через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (Портал Дія). Технічна можливість формування та подання заяви на Порталі Дія та веб-порталі ПФУ наразі відсутня. Отже, для подачі заяви про переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону №2262-XII рекомендовано звернутись особисто до територіального органу Пенсійного фонду України (сервісний центр) за фактичним місцем проживання.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2025 у справі № 200/1319/25 відповідач повторно розглянув заяву позивача від 10.01.2025, однак знову відмовив у переведенні його на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідач послався на ненадання документа про обставини загибелі (смерті) годувальника, документа, що підтверджує, що позивач не взяв повторний шлюб після смерті чоловіка, а також документа про перебування позивача на утриманні померлого чоловіка.

Таким чином, відповідач щоразу при повторному зверненні позивача зазначає нові підстави для відмови у переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, що свідчить про систематичне порушення прав позивача на соціальний захист та отримання належної пенсії по втраті годувальника.

Крім того, судом встановлено, що 28.11.2025 з урахуванням вимог викладених у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №2404708967 від 15.08.2025 року та враховуючи вимогу відповідача надати додаткові документи, позивачем надано заяву про переведення на пенсію в разі втрати годувальника з відповідними документами: оригінал заяви встановленої форми щодо переведення на пенсію по втраті годувальника згідно Закону №2262; паспорт ОСОБА_1 ; свідоцтво про шлюб; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 ; посвідчення особи з інвалідністю 2-ї групи ОСОБА_2 ; паспорт ОСОБА_2 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_1 ; довідка про відкриття рахунку в банку; Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, яким підтверджено, що єдиний шлюб ОСОБА_1 було укладено 20.10.1984 року з її померлим чоловіком — ОСОБА_2 .

Водночас, щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

За приписами частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина четверта статті 245 КАС України).

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у межах спірних правовідносин відповідає фактичним обставинам справи, об`єкту порушеного права, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області порушується право позивачу на призначення пенсії по втраті годувальника.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивачці має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 28.11.2025.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 200/995/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 200/995/26 - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 07 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук

Судді: А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв