Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №200/1202/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №200/1202/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Казначеєва Е.Г., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Канарського Володимира Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі №200/1202/26 (суддя Тарасенко І.М., повний текст рішення складено 24 квітня 2026 року) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ у якому просив:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ДПСУ щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 за періоди участі у бойових діях, а саме: 03.04.2022 року – 08.06.2022 року; 09.06.2022 року – 06.07.2022 року; 07.07.2022 року – 24.07.2022 року; 12.09.2022 року – 30.09.2022 року; 01.10.2022 року – 15.10.2022 року; 14.11.2024 року – 01.12.2024 року; 31.12.2024 року – 03.01.2025 року; 04.01.2025 року – 13.02.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ДПСУ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153 за періоди участі у бойових діях, а саме: 03.04.2022 року – 08.06.2022 року; 09.06.2022 року – 06.07.2022 року; 07.07.2022 року – 24.07.2022 року; 12.09.2022 року – 30.09.2022 року; 01.10.2022 року – 15.10.2022 року; 14.11.2024 року – 01.12.2024 року; 31.12.2024 року – 03.01.2025 року; 04.01.2025 року – 13.02.2025 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача вважає, що суд першої інстанції не врахував наявні у справі докази, а саме особисту картку на грошове забезпечення та архівну відомість. Вказані докази, із застосуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) свідчать про те, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Представник позивача наголошує на тому, у періоди часу 03.04.2022 – 08.06.2022; 09.06.2022 – 06.07.2022; 07.07.2022 – 24.07.2022; 12.09.2022 – 30.09.2022; 01.10.2022 – 15.10.2022; 14.11.2024 – 01.12.2024; 31.12.2024 – 03.01.2025; 04.01.2025 – 13.02.2025, ОСОБА_1 , будучи особою, яка у віці до 25 років прийнята на військову службу брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, що є підставою для виплати йому одноразової винагороди, передбаченої Постановою № 153.

Суд першої інстанції протиправно не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі №160/18340/22, від 22 квітня 2025 року у справі №520/17681/23, від 8 травня 2025 року у справі №520/17688/23, від 16 жовтня 2025 року у справі №120/7930/23.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , учасник бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 .

Позивач проходив військову службу у військових частинах Державної прикордонної служби України, зокрема військових частинах НОМЕР_1 та 2144.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.04.2024 року № 422-ОС «По особовому складу» зараховано у списки особового складу та всі види забезпечення сержанта ОСОБА_1 (П-050349), який прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_5 Головного центру зв`язку, автоматизації та захисту інформації Державної прикордонної служби України, м. Київ, з 11.04.2024 року.

Позивач звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_1 з вимогою нарахування та виплату грошової винагороди за періоди участі у бойових діях відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 року № 153.

09 лютого 2026 року протокольним рішенням № 2 робочої групи військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 прикордонний загін) ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової винагороди, передбаченої Постановою № 153, у зв`язку з тим, що сумарна кількість безпосередньої часті у бойових діях складає менше 30 днів.

Згідно відомостей вищевказаного протоколу, ОСОБА_1 брав участь у бойових діях 0 днів.

Відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій 3 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_7 прикордонного загону, ОСОБА_1 брав участь у бойових ( спеціальних) завдань з 07.07.2022 року по 15.10.2022 у складі вказаного підрозділу виконував бойові завдання в межах відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону в районі н.н. Каленики, АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з журналу бойових дій 3 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_7 прикордонного загону, на підставі директиви ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 03.04.2022 року № 1/551 та БР ТУ сил та засобів оборони м. Київ від 09.04.2022 року № 1/649 старший солдат ОСОБА_1 у складі 3 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_7 прикордонного загону виконував завдання з охорони та оборони державного кордону в межах Київської області в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_9 омбр в районі АДРЕСА_2 , у період з 09.06.2022 року по 06.07.2022 року.

Відповідно до витягів з журналу бойових дій другого відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування 14.11.2024 року – 01.12.2024 року – другий відділ прикордонної служби (тип С) виконує завдання в межах ділянки відповідальності утримувати батальйонний район оборони: н.п. Нововолодимирівка-н.п.Винторівка, вик.Паліївка Сумської області, з метою відбиття наступу підрозділів противника з переднім краєм по рубежу Порохань, Середина-Буда, Винторівка. Бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки в районах їх оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення ( здійснення) оборони, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові ( спеціальні) завдання, а саме в протидиверсійний резерв, Середино-Будської міської громади, Сумської області;

з 01.12.2024 по 31.12.2024 року –погіршення стану здоров`я;

з 31.12.2024 по 03.01.2025 року другий відділ прикордонної служби (тип С) виконує завдання в межах ділянки відповідальності утримувати батальйонний район оборони: н.п. Нововолодимирівка-н.п.Винторівка, вик.Паліївка Сумської області, з метою відбиття наступу підрозділів противника з переднім краєм по рубежу Порохань, Середина-Буда, Винторівка. Бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки в районах їх оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебував безпосередньо в районах їх ведення ( здійснення) оборони, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів та виконував бойові ( спеціальні) завдання, а саме група реагування на ВОГ «Фортеця», Середино-Будської міської громади, Сумської області;

з 04.01.2025 року - 13.02.2025 року – сержант ОСОБА_1 забезпечив виконання завдань в районах ведення бойових ( спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на глибину виконання бойових завдань підрозділами першого ешелону оборони: черговий зв`язку на КСП «Марвел» АДРЕСА_3 .

Відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій 3 відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_7 прикордонного загону, ОСОБА_1 брав участь у бойових ( спеціальних) завдань з 07.07.2022 року по 24.07.2022 у складі вказаного підрозділу виконував бойові завдання в межах відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону в районі н.н. Каленики, АДРЕСА_1 ;

з 25.07.2022 по 11.09.2022 ОСОБА_1 перебував на лікуванні;

з 12.09.2022 по 30.09.2022 ОСОБА_1 виконує бойові завдання в межах відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону;

з 01.10.2022 по 15.10.2022 ОСОБА_1 виконує бойові завдання в межах відповідальності НОМЕР_8 прикордонного загону.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджений Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення).

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон№ 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» ( набрала чинності 13.02.2025) (далі - Постанова № 153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: «1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Тобто, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Держаної прикордонної служби України.

Також абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац 3 пункту 4 Постанови № 153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Абзацом 5 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців 2-9 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз наведених положень пункту 4 Постанови № 153 дозволяє дійти висновку про те, що однією з обов`язкових умов для виникнення у військовослужбовця права на отримання зазначеної винагороди є його безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

У контексті застосування приписів Постанови № 153 колегія суддів звертає увагу на необхідність розмежовувати правову категорію «безпосередня участь у бойових діях» від правової категорії «безпосередня участь у забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України».

Особиста участь військовослужбовця у заходах із забезпечення оборони України без виконання саме бойових завдань не є правовою підставою для виникнення права на виплату за Постановою № 153. Тільки особиста та безпосередня участь конкретного військовослужбовця у бойових діях (тактичних зіткненнях, вогневому ураженні на лінії зіткнення) у межах визначених бойових районів створює належні підстави для отримання винагороди.

Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 року № 999/уд (чинне до 07.08.2025 року) та окремого доручення Міністра оборони України від 26.09.2025 року № 5601/уд, підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

В межах цієї справи судом встановлено, що відповідно до витягів з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_10 , а саме в періоди: 09.06.2022-06.07.2022, 07.07.2022-24.07.2022, 12.09.2022-30.09.2022, 01.10.2022- 15.10.2022 – третій відділ прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (в складі якого перебував позивач) виконував лише бойові завдання у визначених районах, а не приймав безпосередньої участі в бойових діях.

Відповідно до витягів з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 , а саме в періоди: 14.11.2024-01.12.2024 – другий відділ прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування використовувався як протидиверсійний резерв; 31.12.2024-03.01.2025 – другий відділ прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування знаходився на взводному опорному пункті; 04.01.2025-13.02.2025 – сержант ОСОБА_1 , на командному спостережному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » виконував обов`язки в чергового зв`язку.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що позивач виконував бойові (спеціальні) завдання, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в той час як приписами пункту 4 Постанови № 153 критерієм відповідності визначена саме безпосередня участь у бойових діях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що формулювання «виконував бойові (службові) завдання» не є тотожним установленню факту безпосередньої участі у бойових діях у розумінні пункту 4 Постанови № 153, оскільки виконання бойових (службових) завдань може охоплювати виконання завдань, пов`язаних із бойовою обстановкою, навіть якщо військовослужбовець безпосередньо не вступав у бій .

Таким чином, оскільки на дату набрання чинності Постанови № 153 (11.02.2025 року) у позивача була відсутня передбачена пунктом 4 Постанови № 153 умова щодо безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було відмовлено у виплаті позивачеві одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на наявні у справі докази, а саме особисту картку на грошове забезпечення та архівну відомість, які на думку представника позивача, із застосуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» свідчать про те, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки Постанова КМУ № 168 не регулює порядок виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що пунктом 1-1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань; військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Наявними в матеріалах справи особистою карткою на грошове забезпечення та архівною відомістю підтверджується нарахування позивачеві відповідно до Постанови КМУ № 168 за певні періоди додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. та 70000 грн.. Додаткова винагорода у розмірі 100000 грн. відповідно до Постанови КМУ № 168 позивачем не отримувалась .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не було прийнято ці докази в якості належних доказів на підтвердження участі позивача у бойових діях для визначення права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень .

Посилання позивача на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі №160/18340/22, від 22 квітня 2025 року у справі №520/17681/23, від 8 травня 2025 року у справі №520/17688/23, від 16 жовтня 2025 року у справі №120/7930/23, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки предметом розгляду у цих справах було виплата додаткової грошової винагороди згідно до Постанови КМУ № 168. Отже, справи не є тотожними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції під час розгляду та ухвалення рішення, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанцій норм матеріального права, у апеляційній скарзі не наведено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Канарського Володимира Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі №200/1202/26 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року по справі №200/1202/26 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко