Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №200/1153/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року справа №200/1153/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 (головуючий І інстанції Крилова М.М, повне судове рішення складено 30 березня 2026) за позовом ОСОБА_2 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, в якому просив:

стягнути з 3-го Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення у розмірі – 217 532,65 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 127 594,92 грн. (сто двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 92 коп.).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1276,04 грн (одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 04 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з таким рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача наголошує на тому, що позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення саме у розмірі 217 532,65 грн..

Позивача виключено зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення з 24.10.2022 року. Відповідно до Довідки про розмір грошового забезпечення позивача останніми 2 календарними місяцями роботи, що передують звільненню, є лютий-березень 2022 року, а тому згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 1 084,88 грн.(14 229,35 грн. + 49 779,03 грн.) /59 (лютий 2022 року та березень 2022 року) .

Враховуючи встановлені статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 року обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 25.10.2022 року але не більш як за шість місяців - 183 календарні дні (з 25.10.2022 по 25.04.2023).

Істотність частки невиплаченої при звільненні суми індексації грошового забезпечення із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 217 543,25 грн. (розмір несвоєчасно виплачених сум) / 198 533,04 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (183 дні х 1 084,88 грн.) х 100 = 109,57 %.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки становить: 1 084,88 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 109,57 % х 183 (дні затримки розрахунку за період з 25.10.2022 по 25.04.2023) = 217 532,65 грн..

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, позивач вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 217 532,65 грн., з урахуванням істотності частки недоплачених сум порівняно із середнім заробітком.

Не погодившись з рішенням суду відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає, що до позовних вимог мають бути застосовані принцип справедливості та співмірності, а також визначені Великою Палатою Верховного Суду критерії зменшення розмірів відшкодування.

Відповідач наголошує на тому, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до ст. 117 КЗпП України після 19 липня 2022 року Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, але не скасовує необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні розміру компенсації.

Судом першої інстанції не було належним чином досліджено того факту, що позивача виключено з кадрів ДСНС України 24.10.2022. Із вимогою вирішити спір про повний розрахунок при звільненні (справа №200/3741/25) позивач звернувся лише у травні 2025 року. Тобто позивач штучно збільшивши період затримки (прострочення) виплати заборгованості. Отже, причинами, що пов`язані з тривалістю порушень прав позивача, є в тому числі і його дії, а не лише 3 ДПРЗ.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглядаючи апеляційні скарги в межах викладених доводів, встановив наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що наказом начальника Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 11.06.2013 № 48 ОСОБА_2 зараховано в кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій та призначено з 01.06.2013 до 3 державного пожежно-рятувального загону (м. Маріуполь).

Наказом начальника Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 24.10.2022 № 566 о/с ОСОБА_2 звільнено зі служби цивільного захисту, за пунктом 176 підпунктом 12 (в інших випадках, передбачених законом) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593. Виключено з кадрів ДСНС України 24.10.2022.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 200/3741/25 позов ОСОБА_2 до 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Зобов`язано 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнано протиправною бездіяльність 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_2 щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 24 жовтня 2022 року відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Зобов`язано 3 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 24 жовтня 2022 року із застосуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», в розмірі 4012 (чотири тисячі дванадцять) гривень 16 копійок щомісячно.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання судового рішення відповідач нарахував та 06.02.2026 виплатив позивачеві - 217 543,25 грн, що підтверджується банківською випискою та не є спірним між сторонами.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002р. 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 Кодексу законів про працю України ( в редакції Закону№ 2352-IX) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX передбачає: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців».

Питання застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 489/6074/23, за наслідками розгляду якої у постанові від 08 жовтня 2025 року викладені наступні правові висновки:

-«Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.»

-«Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.»

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц сформовані наступні змістові критерії, які суд має враховувати при вирішенні питання про зменшення розміру відшкодування:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- імовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність імовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ці критерії спрямовані на досягнення справедливого балансу між інтересами працівника, який має право на компенсацію, та інтересами роботодавця, аби відповідальність не була надмірною.

Відтак, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципів пропорційності, співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку( у редакції, чинної у спірний період) , у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Абзацами третім - п`ятим пункту 4 Порядку№100 визначено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.

Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивача було звільнено зі служби цивільного захисту 24.10.2022 на підставі наказу начальника Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 24.10.2022 № 566 о/с за пунктом 176 підпунктом 12 (в інших випадках, передбачених законом) Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593. Виключено з кадрів ДСНС України 24.10.2022.

Наведений наказ був прийнятий на підставі висновку службового розслідування від 21.10.2022, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни, а саме невиконання вимог Присяги та контракту, порушення законодавства України. Оскільки позивач умисно не виходить на зв`язок зі співробітниками 3 ДПРЗ Головного управління, зокрема зі своїм керівництвом, на територію підконтрольну українській владі не прибув та не приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з довідкою про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , з квітня по жовтень 2022 року у позивача відсутня заробітна плата. Розмір посадового окладу становить – 3260 гривень. З 01 січня 2022 року мінімальна заробітна плата - 6500 гривень.

За таких обставин, розрахунок середньої заробітної плати позивача слід обчислювати виходячи із розміру мінімальної заробітної плати 6500 гривень.

Викладеним спростовуються доводи представника позивача про те, що середньоденне грошове забезпечення позивача у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 100 складає -1 084,88 грн. виходячи грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2022 року.

Відтак, середній заробіток позивача за затримку розрахунку при звільненні, з урахуванням встановленого статтею 117 КЗпП України обмеження шістьма місяцями, в арифметичному обчисленні становить 39000 гривень.

Водночас, колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин наявні правові підстави для застосування принципів пропорційності, співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Як встановлено судом, позивач звільнений зі служби 24.10.2022, а з позовною заявою у справі № № 200/3741/25 звернувся тільки в травні 2025 року.

Отже, позивач тривалий час (більше ніж два роки) з моменту звільнення не звертався до суду для вирішення спору щодо належних йому сум при звільненні, штучно збільшивши період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості.

Під час розгляду справи судом не було встановлено, що невиплата відповідачем належних позивачеві сум була обумовлена проявом грубого свавілля.

Отже, в межах спірних правовідносин, судом встановлені і інші обставини, визначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, які є підставою для зменшення розміру відшкодування.

За таких обставин, доводи представника позивача щодо виплати середнього заробітку тільки з урахуванням істотності частки недоплачених сум, колегією суддів не прийнято до уваги.

Відтак, з огляду на встановлені обставини та з метою дотримання балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, колегія суддів вважає за можливе застосувати висновки, викладені у пункті 94.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц., та зменшити розмір середнього заробітку, визначивши його в загальній сумі 10 000 гривень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду – зміні.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Марченко Максима Михайловича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 - залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 – задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 – змінити.

В абзаці другому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 вислів «у розмірі 127 594,92 грн (сто двадцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто чотири гривні 92 коп.)» змінити на « у розмірі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень)».

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 вислів «1 276,04 грн (одна тисяча двісті сімдесят шість гривень 04 коп.).» змінити на «у розмірі 101 гривну (сто одну гривню)».

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 200/1153/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко