Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №620/9322/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9322/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

провизнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач) та просить:

визнати незаконним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 16.07.2026 № 5500, про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 08.07.2026 (вх. № 86491 від 15.07.2026) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.07.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та за результатами розгляду, прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв`язку з доведеністю факту відсутності інших осіб, здатних здійснювати постійний догляд за особою, яка його потребує, а саме матір`ю ОСОБА_2 , відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач проходить військову службу за мобілізацією та є сином ОСОБА_2 , особи з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду. Актом обстеження сімейного стану від 20.02.2026, затвердженим 23.02.2026, встановлено відсутність інших осіб першого та другого ступенів споріднення, здатних здійснювати такий догляд. Відповідач відмовив у погодженні рапорту, пославшись на неналежне оформлення зазначеного акта, зокрема невказання в ньому відомостей про повнолітню онуку ОСОБА_2 — ОСОБА_3 . Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки недоліки акта не залежали від нього, а сама ОСОБА_3 постійно проживає за межами України. На думку позивача, наведені обставини свідчать про фактичну відсутність інших осіб, здатних здійснювати постійний догляд за його матір`ю, що є підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечував, зазначаючи, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Вказав, що матір позивача має інвалідність ІІ групи та потребує постійного догляду, однак у неї є інший член сім`ї другого ступеня споріднення — повнолітня онука ОСОБА_3 . На думку відповідача, проживання останньої за межами України саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість здійснення нею догляду за бабою, а доказів наявності таких обставин позивач не надав. Відповідач також зазначив, що нотаріальна заява ОСОБА_3 про відмову від догляду не є належним підтвердженням її неспроможності здійснювати постійний догляд. Крім того, відповідач послався на неналежне оформлення акта перевірки сімейного стану від 23.02.2026, у якому не зазначено відомостей про онуку, інших членів сім`ї матері позивача та використання комісією даних державних реєстрів. У зв`язку з цим, на думку відповідача, позивачу необхідно було надати належним чином оформлений акт та повторно звернутися з рапортом. Відповідач також зазначив, що поданий позивачем рапорт не містив власноручного підпису, що, на його думку, свідчить про неналежне оформлення документа та відсутність належного підтвердження волевиявлення позивача.

У відповіді на відзив позивач із запереченнями відповідача не погоджується та вважає їх необґрунтованими. На думку позивача, наявність у його матері повнолітньої онуки сама по собі не означає її фактичної можливості здійснювати постійний догляд, оскільки вона проживає у Словаччині, має тимчасовий захист та нотаріально відмовилася від здійснення догляду. Також позивач наголошує, що саме ТЦК та СП мав обов`язок належно перевірити сімейний стан і з`ясувати всі обставини, а недоліки роботи державного органу не можуть ставитися в провину позивачу. З приводу посилання відповідача на відсутність підпису позивача на рапорті зазначив, що у вказана обставина не була підставою відмови, тому відповідач не може вже під час судового розгляду доповнювати мотиви свого рішення новими підставами. У підсумку Позивач стверджує, що Відповідач не довів правомірності відмови, не з`ясував усіх обставин справи та формально підійшов до питання можливості здійснення догляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 із 10.08.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2026 № 266 ОСОБА_1 призначено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , позивач вважається таким, що вибув до військової частини НОМЕР_2 .

10.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами розгляду якого 20.02.2026 складено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, затверджений 23.02.2026 керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 . За змістом вказаного акту встановлено, що особа, яка потребує догляду, ОСОБА_2 , є інвалідом ІІ групи та потребує постійного догляду за Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 221/25/2690/В від 21.10.2025; родинний зв`язок між позивачем та ОСОБА_2 - син, підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ; - інші особи першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , - відсутні; - інші особи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , - відсутні.

На підставі вказаного акту позивач подав рапорт від 08.07.2026 до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Листом військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2026 № 5500 позивачу повідомлено, що поданий ним рапорт погодженню не підлягає. Підставою для цього висновку зазначено, що акт обстеження сімейного стану від 20.02.2026/23.02.2026 складено з порушенням вимог пункту 14.30 розділу XIV Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170, а саме:

комісією в акті не зазначено посилання на наявність/відсутність члена сім`ї другого ступеня споріднення матері позивача — повнолітньої онуки ОСОБА_3 ;

в акті відсутня інформація про використання комісією відомостей державних реєстрів. Для прийняття рішення позивачу необхідно надати виправлений акт обстеження сімейного стану, затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .

До складу сім`ї ІІ ступеня споріднення входить ОСОБА_3 , яка постійно проживає за межами України, що підтверджується виданим у Словацькій Республіці (м. Міхаловце) дозволом на тимчасовий захист серії PA № 7467364, чинним до 05.05.2028.

Позивачем надано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_3 від 24.03.2026, у якій остання повідомила про відмову від здійснення догляду за бабою — ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю можливості допомагати їй матеріально чи фізично, та підтверджує, що догляд здійснюватиме позивач.

Разом з тим, ОСОБА_2 у своїй заяві підтвердила відсутність інших працездатних членів сім`ї, які не є військовозобов`язаними, які зобов`язані та можуть здійснювати постійний нагляд. А також додатково підтвердила, що не має більше інших членів сім`ї, окрім її сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач, вважаючи відмову відповідача у задоволенні рапорту про його звільнення з військової служби за наявності законних на це підстав протиправною, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 (далі - Указ №64/2022), затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено воєнний стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та який діє й на час розгляду справи.

Відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (частина 6 статті 2 Закон № 2232-XII).

Підстави для звільнення військовослужбовців із військової служби визначні у статті 26 Закону № 2232-XII .

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,

звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану

через сімейні обставини

або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану:

необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка),

який є особою з інвалідністю I чи II групи,

за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи

або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як установлено пунктами 5, 6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 233 Положення №1153/2008 установлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки чи відповідний підрозділ розвідувального органу Міністерства оборони України (для військовослужбовців, які є співробітниками цього розвідувального органу), до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються:

- у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, ;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляд.

Членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 зазначив, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які при цьому реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2122-IX (пункт 61).

У подальшому Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 розмежував поняття юридичної наявності родича та реальної можливості здійснювати догляд. Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 зробив наступний важливий висновок:

-З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у розумінні Закону про військову службу поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині встановлення факту наявності у матері позивача онуки як особи другого ступеня споріднення у розумінні Закону про військову службу.

-Водночас, сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

-Наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою та сторонами у межах касаційного оскарження не оспорюється. Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд. Щодо вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

У даному випадку встановлення юридичної наявності дочки суд дійшов висновку, що сама по собі наявність ОСОБА_3 як родича другого ступеня споріднення не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність у позивача права на звільнення з військової служби.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 з травня 2025 року постійно проживає за межами України, крім того, остання прямо зазначила про відмову від здійснення догляду за своєю бабою ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю можливості допомагати їй матеріально чи фізично та підтвердила, що догляд за нею здійснюватиме позивач.

Суд звертає увагу, що законодавець пов`язує право військовослужбовця на звільнення не з формальною відсутністю родичів особи, яка потребує догляду, а саме з відсутністю інших членів сім`ї, які можуть здійснювати відповідний постійний догляд.

Посилання відповідача виключно на факт родинного зв`язку ОСОБА_3 з ОСОБА_2 суд вважає недостатнім для спростування наведених позивачем обставин, оскільки формальна наявність родича не тотожна його фактичній спроможності здійснювати постійний догляд.

Той факт, що в акті обстеження сімейного стану від 20.02.2026 не було окремо зазначено відомості про ОСОБА_3 , не спростовує встановлених судом обставин щодо її фактичної неспроможності здійснювати постійний догляд, а також не свідчить про відсутність у позивача відповідної законної підстави для звільнення.

Більше того, обов`язок щодо належного складання та оформлення акта перевірки сімейного стану покладається на відповідну комісію територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач не складав зазначений акт та не визначав його зміст.

За таких обставин недоліки, допущені під час оформлення акта уповноваженим державним органом, самі по собі не можуть бути поставлені в провину військовослужбовцю та слугувати достатньою підставою для відмови у реалізації ним передбаченого законом права.

Суд бере до уваги, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.09.2026 № 266 позивача призначено в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та він вважається таким, що вибув до зазначеної військової частини. Водночас подальше переміщення позивача до іншої військової частини не змінює факту прийняття відповідачем оскаржуваного рішення та саме по собі не свідчить про його правомірність. При цьому переміщення військовослужбовця до іншої військової частини є окремою процедурою проходження військової служби та не означає припинення військової служби позивача.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом частин другої та четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише за умови, якщо виконано всі передбачені законом умови та таке рішення не передбачає реалізації дискреційних повноважень. Якщо ж суб`єкт владних повноважень при розгляді звернення повинен оцінити обставини та здійснити перевірку поданих документів, належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути відповідне звернення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У спірних правовідносинах питання прийняття рішення за результатами розгляду рапорту про звільнення віднесено до компетенції відповідача.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом: визнання незаконним та скасування рішення військової частини НОМЕР_1 , оформленого листом від 16.07.2026 № 5500, про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 08.07.2026 (вх. № 86491 від 15.07.2026) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.07.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з наявної у матеріалах справи квитанції про сплату судового збору № MRQF-4R3F-A85E, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, за подання даного адміністративного позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1064,96 грн (1331,20 грн * 0,8), тому сума 266,24 грн є надмірно сплаченою і відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» може бути поверненою за клопотанням позивача.

Ураховуючи, що позовні вимоги у вказаній справі задоволено частково, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 459,36 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 16.07.2026 № 5500, про відмову в задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 08.07.2026 (вх. № 86491 від 15.07.2026) про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.07.2026 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 459,36 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Дата складення повного рішення суду - 07.10.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб