Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №620/9438/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/9438/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомКонсорціуму "УТБ"

доГоловного управління ДПС у Київській області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Консорціум «УТБ» звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області, у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2026 року №368792406;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2026 року №369752406;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2026 року №369772406.

На обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої ним був складений Акт документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згоден, оскільки вони ґрунтуються на помилкових висновках відповідача, які не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що контролюючий орган дійшов висновку, що Консорціум надав 4 фізичним особам знижку на загальну суму 866 604,74 грн та відповідно не нарахував та не утримав податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) у сумі 155988,85 грн та військовий збір в сумі 17027,35 грн із такої знижки. Консорціум заперечує проти такого висновку контролюючого органу з тих підстав, що не надавав фізичним особам жодної знижки на придбання вживаних авто. Вказує, що Консорціум час від часу аналізує свій автопарк щодо економічної доцільності подальшої експлуатації автотранспорту. Автомобілі з великим пробігом, фізичним зносом, які потребують вартісного ремонту та експлуатація яких підприємством недоцільна з економічних міркувань, визначаються для продажу за залишковою вартістю. До перевірки контролюючому органу надано видаткові накладні, податкові накладні, акти контролю технічного стану, подорожні листи автомобіля. При продажу вказаних вище автомобілів, окремо їх ринкова вартість для цілей продажу не визначалася. Законами України не передбачено вимоги про обов`язкове проведення оцінки (ринкової вартості) автомобілів під час їх продажу юридичними особами. У Акті позапланової перевірки відповідач робить висновки про те, що при продажу рухомого майна, а саме легкових автомобілів, зазначених вище, покупці-фізичні особи отримали дохід у вигляді додаткового блага, відповідно Консорціум повинен був включити відповідні суму до загального оподаткованого доходу фізичних осіб, і як податковий агент утримати та сплатити з цієї суми податок на доходи фізичних осіб до бюджету. Контролюючий орган, визначаючи розмір нібито наданої знижки, також не врахував індивідуальні характеристики кожного автомобіля, зокрема його фактичний технічний стан, пробіг, необхідність проведення капітального ремонту, характер та орієнтовну вартість необхідних ремонтних робіт, пошкодження кузова та інші обставини, що безпосередньо впливають на ринкову вартість конкретного вживаного транспортного засобу. Отже, на переконання позивача, висновки податкового органу є необґрунтованими.

Відповідач у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позов, у якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що при продажу об`єктів рухомого майна транспортних засобів юридичною особою фізичним особам-громадянам по ціні нижче оціночної вартості позивачем надано знижку звичайної ціни (вартості) такого транспортного засобу (пп. «е» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПКУ). В такому випадку дохід оподатковується як додаткове благо та згідно п.п.164.2.17 "е" п.164.2 ст.164 ПКУ, що включаються до складу загального оподатковуваного доходу платника і підлягають оподаткуванню за ставками п. 167.1 ст. 167 вищезазначеного кодексу на загальних підставах, з урахуванням п.164.5 ст.164 ПКУ. Таким чином, контролюючим органом встановлено порушення пп.168.1.1 п.168.1 ст.168, пп.164.2.17 «е» п.164.2 п.164.5 ст.164, п.167.1 ст.167, п.173.1 ст.173 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 155988,85 грн., в тому числі: жовтні 2023р. – 34652,19 грн., січні 2024р. – 32874,14 грн., лютому 2024р. – 48523,16 грн., лютому 2025р. – 39939,36 грн.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Консорціум «УТБ» (код ЄДРПОУ 44547450) зареєстроване як юридична особа 05.11.2021 року, що підтверджується випискою про державну реєстрацію юридичної особи.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2026 №758-п, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Консорціуму «УТБ», за дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства та правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 05.11.2021 по 31.12.2025, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено Акт від 11.05.2026 №21930/10-36-07-15/44547450 про результати документальної планової виїзної перевірки Консорціум «УТБ».

29.05.2026 Консорціумом подано заперечення до Акту планової перевірки, у яких не погодився із висновками Акту планової перевірки щодо допущених порушень.

Листом від 12.06.2026 №34751 /6/10-36-07-13 Головне управління ДПС у Київській області (далі- ГУ ДПС у Київській області, відповідач) повідомило Консорціум, що за результатами розгляду заперечень до Акту планової перевірки Комісією Головного управління ДПС у Київській області з питань розгляду заперечень прийнято рішення про необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки, виключно з питань, що стали предметом заперечення, а саме в частині сплати податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку на доходи з фізичних осіб, військового збору, на підставі п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 15.06.2026 №1971-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Консорціуму «УТБ», виключно з питань, що стали предметом заперечення за період діяльності з 05.11.2021 по 31.12.2025.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт від 20.07.2026 №34265/10-36-07- 13/44547450 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Консорціум «УТБ» (далі - Акт позапланової перевірки).

Згідно із висновками, викладеними в Акті позапланової виїзної перевірки, контролюючим органом встановлено такі порушення, зокрема:

- порушення вимог пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168, пп. 164.2.17 «е» п. 164.2 п. 164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, п. 173.1 ст.173 ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 155988,85 грн., в тому числі: жовтні 2023р. - 34652,19 грн., січні 2024р. - 32874,14 грн., лютому 2024р. - 48523,16 грн., лютому 2025р. - 39939,36 грн.;

- порушення вимог пп.168.1.1 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, пп.164.2.17 «е» п.164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, п.173.1 ст.173, п.п.170.1.2п.170.1 ст.170, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 17027,35 грн., в тому числі: жовтні 2023р. - 2367,90 грн., січні 2024р. - 2246,40 грн., лютому 2024р. - 3315,75 грн., лютому 2025р. - 9097,30 грн.

На підставі встановлених вище порушень, відповідач прийняв:

податкове повідомлення-рішення від 27.07.2026 №368792406, яким Консорціуму на підставі Акта позапланової перевірки донараховано податкові зобов`язання із податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 255 821,51 грн, в тому числі в сумі 155 988,85 грн за податковими зобов`язаннями та в сумі 38997,22 грн за штрафними санкціями із податку на доходи фізичних осіб та 60 835,44 грн пені;

податкове повідомлення-рішення від 27.07.2026 №369752406, яким Консорціуму на підставі Акта позапланової перевірки донараховано податкові зобов`язання із військового збору на загальну суму 27 060,92 грн, в т. ч. 17 027,35 грн за податковими зобов`язаннями та в сумі 4256,85 грн за штрафними санкціями та 5776,72 грн пені;

податкове повідомлення-рішення від 27.07.2026 №369772406, яким Консорціуму на підставі Акта позапланової перевірки нараховано штраф в сумі 1020,00 грн. за подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку відповідно до п. 119.1 ст. 119ПКУ.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав на інтересів з цим позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з пунктом 77.9 статті 77 ПК України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).

З огляду на матеріали справи Консорціум «УТБ» продав фізичним особам транспортні засоби за цінами балансової вартості останніх:

1) Автомобіль Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, який за даними позивача на дату продажу мав пробіг 290 191 км, реалізований за ціною 115 140,00 грн.

Як зазначено в акті контролю технічного стану легкового автомобіля №03/10/23 від 03 жовтня 2023 автомобіль експлуатувався в польових умовах на об`єктах будівництва і потребував капітального ремонту ходової, заміни заднього редуктора, сажового фільтра, турбіни та паливних форсунок. Лакофарбове покриття автомобіля на більшості елементів кузова було пошкоджене. Лобове скло потребувало заміни.

Балансова вартість автомобіля на дату продажу складала 151287,49 грн, що підтверджено відомістю амортизації ОЗ за період з 23.06.2023 по 13.10.2023.

2) Автомобіль Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, який на дату продажу мав пробіг 267056 км та проданий позивачем за ціною 58 800,00 грн.

Як зазначено в акті контролю технічного стану легкового автомобіля №01/02/24 від 01 лютого 2024 року автомобіль експлуатувався в польових умовах на об`єктах будівництва і для подальшої експлуатації потребував кузовного ремонту, фарбування, ремонту паливної системи, заміни зчеплення та турбіни. Балансова вартість автомобіля на дату продажу складала 48693,75 грн, що підтверджено відомістю амортизації ОЗ за період з 23.06.2023 по 14.02.2024.

3) Автомобіль Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, який за даними позивача на дату продажу мав пробіг 680 691 км, проданий за ціною 50400,00 грн.

Як зазначено в акті контролю технічного стану легкового автомобіля №31/01/25 від 31 січня 2025 року автомобіль експлуатувався в польових умовах на об`єктах будівництва і для подальшої експлуатації потребував зварювальних робіт, фарбування всього кузова, заміни рульової рейки, насоса ЕГУР, двигуна та трансмісії. Балансова вартість автомобіля на дату продажу складала 42875,06 грн, що підтверджено відомістю амортизації ОЗ за період з 23.06.2023 по 07.02.2025.

4) Автомобіль Citroen Berlingo, реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2012 року випуску, який на дату продажу мав пробіг 383 499 км та реалізований за ціною 66 240,00 грн.

Як зазначено в акті контролю технічного стану легкового автомобіля №11/01/24 від 11 січня 2024 року автомобіль експлуатувався в польових умовах на об`єктах будівництва і для подальшої експлуатації потребував капітального ремонту двигуна, паливної системи, заміни задніх дверей та фарбування деяких елементів кузова автомобіля. Балансова вартість автомобіля на дату продажу складала 55125,02 грн, що підтверджено відомістю амортизації ОЗ за період з 23.06.2023 по 23.01.2024.

Відповідач вважає, що відповідно до п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України та «Порядку визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлено, що середньо ринкова вартість автомобілів, зазначених в акті перевірки є вищою за ціну їх продажу, а тому різниця між середньоринковою вартістю автомобілів та вартістю, за якою їх було продано фізичним особам є як додатковим благом, а тому Консорціум повинен був включити цю суму до загального оподаткованого доходу фізичної особи, і як податковий агент утримати та сплатити з цієї суми податок доходи фізичних осіб та військовий збір.

Відповідно до п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його ринкової вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Суд зауважує, що п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України, на який посилається відповідач в акті перевірки, передбачає, що дохід від продажу рухомого майна оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Так, пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Разом з тим, податковий орган при визначенні ставки податку із застосуванням п. 173.1 ст. 173 Податкового кодексу України в акті перевірки враховує не пункт 167.2 статті 167 ПК України, як прямо зазначено цією нормою, а застосовує пункт 167.1 статті 167 ПК України, що передбачає 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Суд, дослідивши вище наведені факти, вважає, що відповідачем неправомірно застосовано положення п.173.1 ст.173 Податкового кодексу України щодо визначення середньо ринкової вартості автомобіля до правовідносин щодо продажу автомобіля продавцем - юридичною особою, так як дана стаття регулює питання визначення доходу від продажу рухомого майна платником податків - продавцем фізичною особою.

Порядок визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоцикл мопедів, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10.04.2013 №403 встановлює механізм визначення середньо ринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що цей Порядок підлягає застосуванню продавцями фізичними особами, а не юридичними.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Так, абз.2 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За визначенням пп.14.1.54 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Цим підпунктом не встановлено виключний перелік доходів, які включаються до оподатковуваного доходу.

Згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України встановлений як вичерпний і включає, серед інших, додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Слід зазначити, що додаткове благо кваліфікується як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

На момент продажу спірні легкові автомобілі мали технічний стан, який не відповідає звичайному стану автомобіля, який використовується фізичною особою для власних потреб.

Вказані обставини вплинули на визначення ціни продажу автомобілів позивачем, а їх технічний стан підтверджується актами контролю технічного стану легкових автомобілів, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Водночас, з огляду на акт перевірки, вказані обставини при визначенні податковим органом середньоринкової вартості легкових автомобілів, враховані не були, що призвело до необґрунтованого й такого що не відповідає фактичному стану основного засобу, обрахунку.

Отже, податковий орган не довів факту надання індивідуальної знижки, а також не довів розміру такої знижки та не встановив, що різниця між договірною ціною, яка є балансовою вартістю автомобілів, та певною розрахунковою вартістю є саме індивідуальною знижкою, призначеною конкретному платнику.

Таким чином, в розумінні Податкового кодексу України, юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі). У разі продажу юридичною особою власного транспортного засобу таке товариство не є податковим агентом.

В даному випадку, дослідивши зазначені матеріали у взаємозв`язку з наведеними вище вимогами законодавства суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб від реалізації рухомого майна.

Отже висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб у сумі 155 988,85 грн від реалізації рухомого майна є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення від 27.07.2026 №368792406 – безпідставним, а як наслідок, є безпідставним і податкове повідомлення-рішення від 27.07.2026 №369772406 про застосування штрафу згідно з вимогами ст. 119 ПК України, оскільки відсутній факт порушення платником податку норм Податкового кодексу України.

Щодо правомірності податкового повідомленням-рішенням від 27.07.2026 №369752406, яким визначено суму військового збору, яка підлягає сплаті до бюджету, слід зазначити, що відповідно до п.п.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу Країни, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка збору складає 5% об`єкта оподаткування.

Зважаючи на встановлені вище обставини щодо безпідставності висновків податкового органу про заниження оподаткованого доходу, через надання додаткового блага фізичним особам, то відповідно і нарахування військового збору у розмірі 17027,35 грн також є неправомірним за відсутності оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 27.07.2026 №369752406 також є неправомірним, оскільки нарахування та утримання військового збору можливе лише за умови наявності оподатковуваного доходу.

За таких обставин, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган, як суб`єкт владних повноважень, діяв необґрунтовано, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №826/15481/18.

Щодо посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.05.2024 у справі № 320/3024/22, суд зазначає, що фактичні обставини цієї справи не є тотожними зі справою, що розглядається, оскільки у справі № 320/3024/22 юридичною особою здійснений продаж автомобіля фізичній особі за ціною, яка є значно нижчою ніж балансова вартість товару, у той час як у справі, що розглядається, продаж проведений за ціною балансової вартості транспортних засобів.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи зазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без з`ясування всіх обставин та є необґрунтованим, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні з даним позовом до суду позивачем сплачено 4260,00 грн судового збору, а відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Київській області підлягає відшкодуванню судові витрати в сумі 4260,00 грн.

Керуючись ст. 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Консорціуму «УТБ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2026 №368792406, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2026 №369752406 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 27.07.2026 №369772406.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області на користь Консорціуму «УТБ» судовий збір в сумі 4260,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Консорціум "УТБ", вул. Шевченка, 103, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14030, код ЄДРПОУ 44547450.

Відповідач: Головне управління ДПС у Київській області, вул. Хороброго Святослава, 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 44096797.

Дата складення повного рішення суду - 07.10.2026.

Суддя Ю. О. Скалозуб