Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №620/4352/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/4352/26

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

Визнати протиправними дії Відповідача що полягають у невиплаті Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач повинен був самостійно здійснити пошук та відбір військовослужбовців, а також збирання необхідних документів для призначення одноразової грошової винагороди на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153. Бездіяльність відповідача щодо виконання прямого доручення Міністра оборони України є протиправною та порушує право позивача на отримання винагороди.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 06.02.2026 №37 період з 24.08.2025р. по 28.12.2025р. військовослужбовцю зробити перерахунок вислуги років та щорічної основної відпустки за 2025 рік, так як військовослужбовець рахувався незаконно відсутнім в період з 29 березня 2025 року по 06 травня 2025 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.01.2026 №15 старшого солдата ОСОБА_2 , який у відрядження 15 січня 2026 року у підпорядкування командира частини для подальшого проходження служби у частині: зараховано на продовольче забезпечення зі сніданку 16 січня 2026 року до 47 запасної роти. ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 права на виплату Винагороди не набув. Також вказує, що оскільки ОСОБА_1 26.09.2025 (дата видання окремого доручення 5601/уд) перебував у списках військової частини НОМЕР_2 то у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для включення військовослужбовця до наказу про виплату винагороди відсутні.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 22.06.2026 витребувано документи у військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою від 24.06.2026 продовжено військовій частині строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 20.07.2026 продовжено військовій частині НОМЕР_2 строк для виконання ухвали суду від 22.06.2026 про витребування доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до витягу із наказу Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 18.05.2025 №143 солдата призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_3 з 18 травня 2025 року зараховано до списків особового складу частини. 01.06.2025 призначено чергове військове звання старший солдат.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2025 №310 ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в смузі відповідальності 11 армійського корпусу Угруповання військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

З наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2025 №5370 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності солдата ОСОБА_3 , старшого солдата ОСОБА_1 » встановлено, що 17 листопада 2025 року, о 14:00 старший солдат ОСОБА_1 , старший розвідник взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи в районі тимчасового розташування розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 в населеному пункті Заповідне, Донецької області, виконували обов`язки військової служби в нетверезому стані. Факт перебування у стані алкогольного сп`яніння підтверджується Актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу від 17 листопада 2025 року № 2633, № 2632. Таким чином, солдат ОСОБА_3 та старший солдат ОСОБА_1 вчинили військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. З ст. 172-20 КУпАП, у зв`язку з чим 17 листопада 2025 року уповноваженими службовими особами Військової служби правопорядку стосовно зазначених військовослужбовців було складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ДНК/С № 5024, № 5023, які було направлено для розгляду до суду.

Актом службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби старшим солдатом ОСОБА_4 за вхідним №40451 від 28.11.2025 встановлено, що 20 листопада 2025 року, близько 15:30, старшим сержантом ОСОБА_5 , головним сержантом взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , під час перевірки наявності особового складу взводу спостереження розвідувальної роти військової частини НОМЕР_2 , було виявлено, що старший солдат ОСОБА_6 самовільно залишив місце служби в районі тимчасового розташування підрозділу (населений пункт Заповідне, Краматорський район, Донецька область). Пошукові заходи, з метою встановлення місця перебування старшого солдата ОСОБА_2 позитивних результатів не дали. На теперішній час старший солдат ОСОБА_6 на службу не з`явився, телефонний зв`язок з військовослужбовцем відсутній, місце його перебування невідоме.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.11.2025 №5296 призупинено виплату грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 з 20.11.2025.

05.02.2026 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про те, що 20.11.2025 військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби.

Згідно з витягом з наказу командир військової частини НОМЕР_1 № 15 від 15.01.2026 старшого солдата ОСОБА_2 зараховано на продовольче забезпечення зі сніданку 16 січня 2026 року до 47 запасної роти

06.02.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_2 старшого солдата призваного по мобілізації ОСОБА_1 , колишнього старшого розвідника взводу спостереження розвідувальної роти, який з 30 листопада 2025 року перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , та рахувався у відрядженні з метою реалізації тимчасового алгоритму по самовільно залишившим військову частину в період з 29 грудня 2025 року по 06 лютого 2026 року, призначеного наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 28 січня 2026 року №198-РС на посаду солдата резерву 47 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , з 06 лютого 2026 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення, і направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

З довідки військової частини НОМЕР_2 від 25.11.2025 №39871/ОКП/7 встановлено, що ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України у період із 24.05.2025 по 14.10.2025; у період із 30.10.2025 но 19.11.2025.

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.07.2026 №922 ОСОБА_1 в період з 14.06.2025 по 30.06.2025, з 01.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 31.08.2025, з 01.09.2025 по 30.09.2025, з 01.10.2025 по 14.10.2025, з 30.10.2025 по 31.10.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецька область, Бахмутський район, Соледарська міська ТГр.

06.03.2026 представник позивача звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про прийняття рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до п.4 постанови КМУ 153 від 11.02.2025 року «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Відповіді на вказану заяву відповідачем надано не було.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи воєнний стан в Україні триває.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153) та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

30.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», якою пункт 4 постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

В п.4 постанови КМУ №153 імперативно зазначено, що військовослужбовцям, у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

З матеріалів справи не встановлено підстав для виплати позивач одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, оскільки станом на 13.02.2025 (набрання чинності Постановою №153) відсутні відомості про участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців.

Крім того, суд звертає увагу, що метою прийняття Постанови № 153 слугувало підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Суд також виходить із того, що пунктом 3 Постанови №153 встановлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Також у матеріалах справи відсутні докази проходження позивачем військової служби саме за контрактом, як того вимагають норми Постанови Кабінету Міністрів України №153.

При цьому суд зазначає, що сам по собі факт безпосередньої участі у бойових діях протягом тривалого часу, а також виконання обов`язків військової служби в районах ведення бойових дій не є самостійною та достатньою підставою для виникнення права на спірну виплату за відсутності інших обов`язкових умов, визначених Постановою №153.

Відтак, відповідач при нездійсненні оформлення документів для виплати одноразової грошової винагороди, діяв в межах повноважень, у спосіб та на підставі чинного законодавства України, оскільки позивач дійсно не відповідає критеріям Постанови №153.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Повний текст рішення складено 07.10.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА