Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №600/1956/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1956/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення від 13.03.2026 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, оформленого протоколом №34; зобов`язання ухвалити рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” як здійснюючому постійний догляд за бабою ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із відповідною заявою. У вказаній заяві позивач повідомив про те, що на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зазначає, що позивачем до поданої заяви були додані усі необхідні документи. Однак, протоколом від 13.03.2026 №34 комісією ухвалено рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Із прийнятим рішенням позивач не погоджується, оскільки вважає, що ним підтверджено факт здійснення постійного догляду за бабою. За таких обставин просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заву, в якому вказував, що позовні вимоги є безпідставними, з огляду на наявність у баби позивача членів сім`ї першого ступеня спорідненості.

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія».

До заяви позивачем додано наступні документи: витяг з рішення ЕКОПФ; підтвердження родинних зв`язків другого ступеня споріднення; документи про компенсацію на догляд або акт встановлення факту постійного догляду; облікова картка платника податків або паспорт особи з інвалідністю; паспорт, РНОКПП заявника; акт про фактичне проживання заявника; заява члена сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_3 ; заява члена сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_4 .

Водночас, протоколом №34 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” прийнято рішення про відмову позивачу у наданні відстрочки у зв`язку з наявністю членів сім`ї першого ступеня споріднення, котрі можуть здійснювати догляд.

Листом від 13.03.2026 №569234 позивача повідомлено про прийняте рішення.

Не погоджуючись із відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин першої - третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі – Указ № 69/2022).

Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі – Закон №3543-ХІІ) в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Статтею 1 Закону №3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Так, зокрема, відповідно до частин третьої, п`ятої статті 22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають члени сім`ї військовозобов`язані другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення), документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є:

- для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

- для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Надаючи оцінку доводам позивача, що надані разом із заявою про надання відстрочки від призову документи свідчать про те, що останній має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки його баба відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №73/25/4436/В від 19.09.2025 є особою з інвалідністю ІІ групи та заключення ЛКК №2849/4 від 23.09.2025 потребує постійного догляду, при цьому позивач є єдиною особою, що може здійснювати догляд за нею, суд зазначає наступне.

Ключовим питанням, яке потребує дослідження у межах розгляду даної справи є те чи наявні у баби позивача ОСОБА_2 особи першого ступеня споріднення, які відповідно до закону зобов`язані та мають можливість здійснювати постійний догляд.

Так, аналізуючи вищезазначене, суд зазначає, що для отримання відстрочки на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", військовозобов`язаному необхідно звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із відповідною письмової заявою. Крім того, до такої заяви також долучається перелік документів, визначений Додатком №5 до Порядку №560, зокрема, але не виключно, один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивачем разом із заявою про надання відстрочки від 12.03.2026 на підтвердження факту неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за його бабусею ОСОБА_2 з інвалідністю II групи було надано: витяг з рішення ЕКОПФ; підтвердження родинних зв`язків другого ступеня споріднення; документи про компенсацію на догляд або акт встановлення факту постійного догляду; облікова картка платника податків або паспорт особи з інвалідністю; паспорт, РНОКПП заявника; акт про фактичне проживання заявника; заява члена сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_3 ; заява члена сім`ї першого ступеня споріднення ОСОБА_4 .

В обгрунтування позовних вимог та на підтвердження права на відстрочку, позивач посилається на те, що його батько ОСОБА_4 та його тітка ОСОБА_3 проживають в США та з цих підстав не можуть здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Разом з тим, суд зауважує, що Додаток №5 до Порядку №560 на підтвердження факту неможливості членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю II групи передбачає надання виключно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ.

При цьому, вищевказаний перелік документів є вичерпним.

Водночас, як вбачається із долученого переліку документів до заяви про надання відстрочки, поданої в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» 12.03.2026, вищевказані документи позивачем на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_1 надані не були.

З цього приводу суд зазначає, що пункт 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" пов`язує наявність права на відстрочку від мобілізації у члена сім`ї другого ступеня споріднення не з наявністю або відсутністю у члена сім`ї першого ступеня споріднення можливості або бажання здійснення догляд, а виключно із наявністю такої особи, крім випадків коли вона сама потребує постійного догляду.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи, які були встановлені судом під час розгляду справи, та враховуючи наведені норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позивач не надав всіх документів, які визначені Додатком 5 до Порядку №560 та надають право на відстрочку відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відтак, відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є правомірною.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даних спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чинними на час їх виникнення, а тому правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна