Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №600/1846/26-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1846/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

I. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі його рапорту від 21.01.2026 та наданих документів за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

1.4. Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.5. 04.05.2026 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач щодо задоволення позову заперечує в повному обсязі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 . Батько позивача помер у 1994 році, а мати - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково та за рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребує постійного стороннього догляду. Позивач та його мати зареєстровані і проживають за однією адресою в с. Бурдюг Дністровського району Чернівецької області.

2.2. 21.01.2026 позивач подав по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), однак листом від 03.02.2026 № 1831/1049 у задоволенні рапорту йому відмовлено з посиланням на наявність у матері іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2.3. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки сестра позивача відповідно до висновку лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» №154/2 від 23.03.2026 сама страждає на ряд захворювань та потребує постійного стороннього догляду, а тому в силу абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ її наявність не є перешкодою для звільнення позивача. На думку позивача, відповідач формально послався на запис у Державному реєстрі актів цивільного стану без урахування реальної неможливості сестри здійснювати догляд за матір`ю, чим порушив вимоги частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) щодо обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень.

2.4. Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, щодо розуміння «відсутності інших членів сім`ї» як реальної, а не юридичної відсутності осіб, здатних здійснювати догляд, а також стверджує, що наявність у військовослужбовця одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи є самостійною підставою для звільнення незалежно від потреби такої особи у постійному догляді. Оскільки, на думку позивача, у відповідача відсутні дискреційні повноваження, належним способом захисту є зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача.

Позиція відповідача

2.5. Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що під час розгляду рапорту позивача (вх. № 2457/р від 21.01.2026) відповідно до акта перевірки сімейного стану військовослужбовця від 05.01.2026 та відомостей Державного реєстру актів цивільного стану встановлено наявність у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення – доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тоді як документів, які б підтверджували потребу цієї особи у постійному догляді, до рапорту додано не було.

2.6. Відповідач звертає увагу, що відповідь на рапорт надано позивачу 03.02.2026 за вих. № 1831/1049, а висновок ЛКК № 154/2, на який посилається позивач, виданий лише 23.03.2026, тобто після прийняття оскаржуваного рішення, та, за твердженням відповідача, стосується потреби ОСОБА_5 у догляді строком на три місяці у зв`язку з гіпертонічною хворобою ІІ ступеня. Таким чином, на момент подання та розгляду рапорту встановленого факту потреби сестри позивача у постійному догляді у відповідача не було.

2.7. На думку відповідача, рішення про відмову у задоволенні рапорту прийнято тимчасово виконуючим обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 у межах повноважень та відповідно до вимог Закону № 2232-ХІІ, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008), та Інструкції про організацію виконання цього Положення, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі – Інструкція № 170), у зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 № 11860 від 09.03.2026.

3.2. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 13.03.1975 батьками позивача є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Батько позивача - ОСОБА_6 - помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ).

3.3. Мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №190/25/2100/В від 27.11.2025, а також довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 185 від 23.02.2026. Інвалідність матері позивача та її потреба у постійному сторонньому догляді сторонами у справі не оспорюються.

3.4. Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 69 від 24.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані позивач, його мати ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

3.5. ОСОБА_2 має також доньку – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 ), яка є рідною сестрою позивача та членом сім`ї першого ступеня споріднення його матері.

3.6. Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця № 233 від 05.01.2026 зафіксовано, зокрема, відомості Державного реєстру актів цивільного стану про наявність у ОСОБА_2 , крім позивача, доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3.7. 21.01.2026 позивач подав по команді рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, до якого додав копії відповідних документів.

Жодних документів щодо стану здоров`я сестри позивача, її потреби у постійному догляді чи інших обставин, що унеможливлюють здійснення нею догляду за матір`ю, до рапорту додано не було.

3.8. Листом тимчасово виконуючого обов`язки командира в/ч НОМЕР_1 від 03.02.2026 № 1831/1049 у задоволенні рапорту позивача відмовлено з посиланням на встановлену за даними Державного реєстру актів цивільного стану наявність у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_3 .

3.9. 23.03.2026, тобто після прийняття оскаржуваного рішення, ЛКК КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» видано висновок № 154/2 щодо потреби ОСОБА_5 у постійному сторонньому догляді, терміном на 3 (три) місяці з 23.03.2026. Відомості про те, що зазначений висновок чи інші документи щодо стану здоров`я ОСОБА_5 подавалися позивачем відповідачу у складі рапорту або повторно після його розгляду, матеріали справи не містять.

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону.

4.3. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який на час розгляду цієї справи неодноразово продовжувався та триває. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проведено загальну мобілізацію.

4.4. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

4.5. Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ до таких сімейних обставин віднесено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

4.6. Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

4.7. Пунктом 233 Положення № 1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

4.8. Відповідно до пункту 12.11 розділу ХІІ Інструкції № 170 перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, визначено у додатку 19 до Інструкції. Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 передбачено, що в разі звільнення з підстави, визначеної абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, подаються: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків); один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді, та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд; документ, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду; висновок медико-соціальної експертної комісії або ЛКК закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу в постійному догляді.

4.9. Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

4.10. Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови в/ч НОМЕР_1 , викладеної в листі від 03.02.2026 № 1831/1049, у звільненні позивача з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ за його рапортом від 21.01.2026.

5.2. Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд зазначає, що звільнення за цією підставою можливе за наявності сукупності таких умов:

(1) один із батьків військовослужбовця (батьків дружини, чоловіка) є особою з інвалідністю I чи II групи, яка потребує постійного догляду;

(2) наявна одна з двох альтернативних обставин - або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або наявність таких членів сім`ї, які самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії, ЛКК закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

5.3. Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється, що мати позивача - ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Перша умова звільнення є встановленою.

5.4. Спірним питанням у справі є дотримання другої умови, а саме чи була наявна в позивача на момент розгляду його рапорту обставина, яка б нівелювала значення наявності у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення - доньки ОСОБА_5 .

5.5. Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, на яку посилається позивач, відповідно до якої «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю; у разі ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї, які з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо) реально не можуть здійснювати такий догляд, така особа вважається відсутньою у розумінні зазначеної норми.

5.6. Разом з тим наведена правова позиція не звільняє військовослужбовця від обов`язку підтвердити наявність таких об`єктивних причин. Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 рапорт про звільнення подається разом із документами, які підтверджують підстави звільнення, а підпункт 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції № 170 прямо вимагає подання документа, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення або їхню власну потребу у постійному догляді. Саме на підставі поданих документів, а також відомостей, наявних у розпорядженні військової частини, командир вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення.

5.7. Як встановлено судом, позивач, будучи обізнаним про наявність у своєї матері доньки - рідної сестри позивача, жодних документів щодо стану її здоров`я, потреби у постійному догляді, місця проживання або інших обставин, які б свідчили про реальну неможливість здійснення нею догляду за матір`ю, до рапорту від 21.01.2026 не додав.

Більше того, акт перевірки сімейного стану військовослужбовця № 233 від 05.01.2026, поданий самим позивачем, містив відомості про наявність у ОСОБА_2 доньки ОСОБА_10 .

5.8. За таких обставин станом на 03.02.2026 відповідач мав у своєму розпорядженні документально підтверджені відомості про наявність у матері позивача іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення та не мав жодних даних про об`єктивну неможливість цієї особи здійснювати догляд.

Відмова у задоволенні рапорту з цих підстав не є формальною чи немотивованою: відповідач навів у листі від 03.02.2026 № 1831/1049 конкретну обставину, яка перешкоджала звільненню позивача, і ця обставина відповідала дійсності та нормі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

5.9. Висновок ЛКК № 154/2, на який посилається позивач як на доказ потреби сестри у постійному сторонньому догляді, виданий 23.03.2026, тобто більш ніж через півтора місяці після прийняття оскаржуваного рішення. Суд зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з урахуванням обставин, які існували на момент його прийняття, та документів, якими цей суб`єкт володів або мав можливість володіти.

Відповідач об`єктивно не міг оцінити документ, якого на момент розгляду рапорту не існувало, а тому покладення на нього негативних наслідків неврахування такого документа суперечило б принципу правової визначеності.

5.10. Наведене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у справі №380/16966/24, оскільки у цій справі на момент розгляду рапорту обставини, які б свідчили про реальну неможливість сестри позивача здійснювати догляд за матір`ю, не були ні встановлені, ні заявлені військовослужбовцем.

5.11. Крім цього, суд звертає увагу, що висновок ЛКК № 154/2 від 23.03.2026 підтверджує потребу ОСОБА_5 у сторонньому догляді строком на три місяці, тобто має тимчасовий характер. Доказів продовження строку дії зазначеного висновку або встановлення потреби ОСОБА_5 у постійному догляді на триваліший строк матеріали справи не містять. Водночас оцінка цього документа на предмет його відповідності вимогам абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ належить насамперед до компетенції відповідача у разі звернення до нього позивача з новим рапортом.

5.12. Щодо доводу позивача про те, що наявність у військовослужбовця одного з батьків з інвалідністю І чи ІІ групи є самостійною підставою для звільнення незалежно від потреби такої особи у постійному догляді, суд зазначає, що в редакції Закону № 2232-ХІІ, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 цього Закону не містить переліку сімейних обставин, а є відсильною нормою до частини дванадцятої цієї статті. Відтак підстава для звільнення у зв`язку з інвалідністю одного з батьків визначається виключно абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ з усіма передбаченими ним умовами, у тому числі щодо відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Посилання позивача на абзац п`ятий підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ ґрунтується на редакції закону, яка на час звернення позивача з рапортом втратила чинність.

5.13. Суд також не вважає визначальними для вирішення спору доводи сторін щодо співвідношення обов`язку повнолітніх дітей утримувати непрацездатних батьків (стаття 202 Сімейного кодексу України) та обов`язку здійснювати постійний догляд, оскільки підстави для звільнення з військової служби визначаються спеціальною нормою Закону № 2232-ХІІ, а відмову відповідача обґрунтовано саме невиконанням умов цієї норми.

5.14. З огляду на викладене суд вважає, що відповідач, відмовляючи у звільненні позивача з військової служби, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мали значення для прийняття рішення на момент його ухвалення. Відтак відповідач виконав обов`язок доведення правомірності свого рішення, покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України.

5.15. Оскільки позовна вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні, у задоволенні якої відмовлено, підстави для її задоволення також відсутні. З тих самих мотивів відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 382 КАС України.

5.16. Водночас суд наголошує, що відмова в задоволенні позову не позбавляє позивача права повторно звернутися до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби з доданням документів, які підтверджують наявність усіх передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ умов, у тому числі щодо реальної неможливості інших членів сім`ї першого ступеня споріднення його матері здійснювати за нею постійний догляд, які підлягатимуть оцінці відповідачем з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток цього конституційного припису частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

6.2. Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач довів, що на момент розгляду рапорту позивача у матері останнього був наявний інший член сім`ї першого ступеня споріднення, а документи, які б підтверджували її власну потребу у постійному догляді чи іншу об`єктивну неможливість здійснення догляду, позивачем подані не були.

6.3. Суд зазначає, що відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суди мають достатньою мірою висвітлити мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, що й було зроблено судом при розгляді цієї справи; водночас це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, зокрема ті доводи сторін, які не мають вирішального значення для результату вирішення спору.

6.4. За таких обставин суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю з мотивів, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як військовослужбовець, який звертається до суду у справі, пов`язаній з виконанням військового обов`язку, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір під час звернення до суду не сплачувався.

7.2. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідно до частини першої статті 139 КАС України підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні. Доказів понесення відповідачем судових витрат матеріали справи не містять, а тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_6 ).

Суддя О.В. Анісімов