Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №600/2214/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2214/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 з 20 листопада 2024 року, тобто дати внесення відомостей про кримінальне провадження 12024041710001480 від 20 листопада 2024 року Відділом поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до дня визнання ОСОБА_2 загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 з 20 листопада 2024 року, тобто дати внесення відомостей про кримінальне провадження 12024041710001480 від 20 листопада 2024 року Відділом поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до 01.02.2025р. (до набрання чинності змін до Закону України №3995-ІХ від 08.10.2024 "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх вносяться зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний ї правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") у розмірі 100% від суми грошового забезпечення, яке має отримувати військовослужбовець;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення, військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його матері ОСОБА_1 з 20 листопада 2024 року, тобто дати внесення відомостей про кримінальне провадження 12024041710001480 від 20 листопада 2024 року Відділом поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 01.02.2025р. (після набрання чинності змін до Закону України №3995-ІХ від 08.10.2024 "Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх вносяться зміни до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний ї правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") у розмірі 50% від суми грошового забезпечення, яке має отримувати військовослужбовець.

1.2. Ухвалою суду від 13.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

1.3. 28.05.2025 від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі статті 238 КАС України у зв`язку із зарахуванням на рахунок позивача коштів грошового забезпечення за оскаржуваний період.

1.4. 19.06.2025 від представника позивача надійшли заперечення щодо закриття провадження, у яких він зазначив, що нараховані відповідачем суми не відповідають розміру грошового забезпечення, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а період, за який їх виплачено, не визначений.

1.5. Ухвалою суду від 30.07.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , який, будучи призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період 26.07.2024, зник безвісти 15.11.2024 у бою в районі н.п. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.

2.2. 26.11.2024 позивач через ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до відповідача із заявами про виплату грошового забезпечення як члену сім`ї військовослужбовця, який зник безвісти, та про надання документів щодо військовослужбовця (копії матеріалів службового розслідування за фактом зникнення безвісти, довідок форми 5 та форми 6), долучивши документи, що підтверджують родинні зв`язки та відсутність інших членів сім`ї.

2.3. За результатами розгляду документів відповідач прийняв рішення про виплату позивачу 50 % належних коштів грошового забезпечення сина.

2.4. На думку позивача, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки право на отримання грошового забезпечення виникло в неї з 20.11.2024, а до 01.02.2025 - дати введення в дію Закону №3995-IX, грошове забезпечення члену сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця виплачувалося без відсоткового обмеження, тобто в розмірі 100 %. Натомість відповідач призначив виплату в розмірі 50 % без розмежування періодів до та після 01.02.2025.

Позиція відповідача

2.5. У встановлений судом строк відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів поважності причин його неподання суду не надав.

2.6. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.05.1992 № НОМЕР_2 .

3.2. Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 20.11.2024 №792 син позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період 26.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 , стрілець-снайпер аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 15.11.2024 у бою за Україну, її свободу і незалежність у районі н.п. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.

3.3. 20.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12024041710001480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 15.11.2024 в районі н.п. Вовчанськ Чугуївського району Харківської області.

3.4. Доказів наявності інших осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, матеріали справи не містять.

3.5. 26.11.2024 позивач звернулася до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про виплату грошового забезпечення як члену сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця та про надання документів щодо військовослужбовця, долучивши документи на підтвердження родинних зв`язків та відсутності інших членів сім`ї.

3.6. Листом від 11.04.2025 №693/22411 відповідач повідомив позивача про прийняття рішення про виплату їй 50 % належних коштів грошового забезпечення сина та про те, що виплату заплановано здійснити до кінця квітня 2024 року.

3.7. Згідно з довідкою про виконання реєстру зарахування коштів на рахунки одержувачів АТ КБ «ПриватБанк» відповідач зарахував на рахунок позивача 14.05.2025 кошти у сумах 11499,17 грн, 50000,00 грн, 50000,00 грн, 11499,17 грн, 11499,17 грн та 21.05.2025 – у сумі 50000,00 грн, а всього 184497,51 грн. Відомостей про період, за який здійснено виплати, та про розмір грошового забезпечення, з якого їх обчислено, довідка не містить.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ СУДУ

4.1. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.2. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

4.3. Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

4.4. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

4.5. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

4.6. Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

4.7. Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також відносини, пов`язані з набуттям такого статусу, обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей, регулює Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року №2505-VIII (далі – Закон №2505-VIII). Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються, зокрема, збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України.

4.8. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.

4.9. Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом №2011-XII та іншими актами законодавства України.

4.10. Абзацом першим частини першої статті 9 Закону №2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

4.11. Пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII у редакції, чинній до 01.02.2025, було передбачено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Грошове забезпечення виплачувалося дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності – повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата здійснювалася до повного з`ясування обставин зникнення військовослужбовців або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими, але в усіх випадках не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

4.12. Законом №3995-IX, який набрав чинності 20.01.2025 та введений в дію з 01.02.2025, пункт 6 статті 9 Закону №2011-XII викладено в новій редакції. Відповідно до неї військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі – особисте розпорядження на випадок полону).

4.13. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

4.14. Пунктом 3 розділу XXX Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884 (далі – Порядок №884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

4.15. Відповідно до пункту 2 Порядку №884 під терміном «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

4.16. Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

4.17. Пунктом 5 Порядку №884 передбачено, що командир (начальник, керівник) військової частини розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі. Підставами для відмови є подання заяви особами, не зазначеними в пункті 7 Порядку №884, подання документів не в повному обсязі, подання заяви з порушенням встановлених строків, а також з`ясування обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (місця служби) або дезертирування.

4.18. Відповідно до пункту 6 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів військових частин членам сімей, зокрема, безвісно відсутніх військовослужбовців – до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими, але в усіх випадках не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

4.19. Пунктом 7 Порядку №884 визначено коло членів сімей, яким здійснюється виплата грошового забезпечення, аналогічне передбаченому пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII у редакції, чинній до 01.02.2025, з уточненням, що у разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Оцінка суду

4.20. Аналізуючи наведені норми, суд виходить з того, що право члена сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця на отримання його грошового забезпечення виникає з дня зникнення військовослужбовця безвісти (пункт 4 Порядку №884) та реалізується за заявою такого члена сім`ї. Позивач визначила початок спірного періоду з 20.11.2024 – дати складення сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_3 №792 та внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне провадження за фактом зникнення її сина. Ураховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу не інакше як в межах позовних вимог, суд надає оцінку правомірності поведінки відповідача саме за період, починаючи з 20.11.2024.

4.21. Між сторонами відсутній спір щодо наявності у позивача права на отримання грошового забезпечення сина: відповідач, розглянувши її заяву від 26.11.2024, прийняв рішення про виплату (лист від 11.04.2025 №693/22411). Предметом спору є розмір виплати та період, за який її здійснено.

4.22. Як встановлено судом (пункт 3.4 цього рішення), військовослужбовець ОСОБА_2 у шлюбі не перебуває та дітей не має. Доказів наявності інших осіб, які мають право на отримання його грошового забезпечення, відповідач суду не надав. Отже, позивач є єдиною особою, яка має право на отримання грошового забезпечення сина як за редакцією пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII, чинною до 01.02.2025, так і за редакцією, викладеною Законом №3995-IX.

4.23. Пункт 6 статті 9 Закону №2011-XII у редакції, чинній до 01.02.2025, не встановлював відсоткового обмеження розміру грошового забезпечення, яке виплачується членам сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця. Члени сім`ї мали право на отримання грошового забезпечення в обсязі, що зберігався за військовослужбовцем (пункт 3 Порядку №884), а за наявності кількох осіб, які мають на нього право, – рівними частками. Обмеження розміру виплати 50 відсотками грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, запроваджене лише Законом №3995-IX, введеним в дію з 01.02.2025. Цей Закон не містить положень про поширення нової редакції пункту 6 статті 9 Закону №2011-XII на правовідносини, що виникли до введення його в дію, а тому з урахуванням частини першої статті 58 Конституції України він не може застосовуватися до виплат за період до 01.02.2025.

4.24. За таких обставин суд вважає, що позивач, як єдиний член сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , має право на отримання його грошового забезпечення за період з 20.11.2024 по 31.01.2025 у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, яке належить військовослужбовцю, а починаючи з 01.02.2025 – у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

4.25. Натомість із листа відповідача від 11.04.2025 №693/22411 вбачається, що відповідач прийняв рішення про виплату позивачу 50 % належних коштів без розмежування періодів до та після введення в дію Закону №3995-IX. Застосування обмеження у 50 % до періоду з 20.11.2024 по 31.01.2025 суперечить наведеним вище нормам.

4.26. Надана відповідачем довідка про виконання реєстру зарахування коштів (пункт 3.7 цього рішення) не містить відомостей про період, за який здійснено виплати, та про розмір грошового забезпечення, з якого їх обчислено. Інших доказів, зокрема наказів командира військової частини про виплату, розрахунків належних сум чи відомостей про розмір грошового забезпечення військовослужбовця за відповідні місяці, відповідач суду не надав. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач цього обов`язку не виконав, а тому підстави вважати, що право позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі реалізоване повністю за будь-який із періодів, відсутні.

4.27. Суд зауважує, що згідно з усталеною судовою практикою рішення суду в разі задоволення позову має гарантувати дотримання і захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувати його виконання та унеможливлювати необхідність повторного звернення до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

4.28. «Ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12).

4.29. З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 у належному розмірі, починаючи з 20.11.2024, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 за період з 20.11.2024 по 31.01.2025 у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, яке належить військовослужбовцю, а починаючи з 01.02.2025 – у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, з урахуванням раніше виплачених сум.

4.30. Щодо визначеної позивачем кінцевої межі спірного періоду («до дня визнання загиблим у судовому порядку або остаточного виключення зі списків особового складу») суд зазначає, що строк виплати грошового забезпечення членам сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця прямо визначений пунктом 6 статті 9 Закону №2011-XII та пунктом 6 Порядку №884. Водночас визнання протиправною бездіяльності за період, який на момент ухвалення рішення ще не настав, означало б захист права, яке ще не порушене. Тому суд не визначає кінцеву дату в частині визнання бездіяльності протиправною, а в частині зобов`язання відповідача вказує, що виплата здійснюється до настання обставин, з якими пункт 6 статті 9 Закону №2011-XII пов`язує її припинення. Такий спосіб захисту повністю відповідає змісту позовних вимог і не звужує їх обсягу.

V. ВИСНОВКИ СУДУ

5.1. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

5.2. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява №4909/04) зазначив, що відповідно до усталеної практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

5.3. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

5.4. З метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивну частину викладено в дещо іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, що не впливає на їх зміст та обсяг задоволення.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

6.1. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

6.2. При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 12.05.2025.

6.3. Оскільки позов задоволено, судовий збір у сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у належному розмірі, починаючи з 20 листопада 2024 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- за період з 20 листопада 2024 року по 31 січня 2025 року – у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення, яке належить військовослужбовцю;

- починаючи з 01 лютого 2025 року – у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань, до настання обставин, з якими пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язує припинення такої виплати, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О.В. Анісімов