Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №600/2108/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2108/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

за участю:

секретаря судового засідання Бабин А.О.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – Кордій Н.Г.

представника відповідачів – Черкеса І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, Виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів “Мілалар”

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі – відповідач-1), Виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі – відповідач-2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 № 82-46/2025 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ";

зобов`язати Великокучурівську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 від 24.01.2025 вх. № 63, з урахуванням висновків суду;

визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо нездійснення підготовки і невнесення на розгляд ради засідання Великокучурівської сільської ради питання про прийняття рішення про використання частини земельної ділянки к.н. 7324582000:01:001:2001 для задоволення суспільних потреб, про виділ частини земельної ділянки комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001, про зміну цільового призначення частини земельної ділянки та про розірвання договору оренди землі;

зобов`язати Виконавчий комітет Великокучурівської сільської ради повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_1 від 24.01.2025 вх. № 62, з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з метою створення зеленої зони для задоволення рекреаційних потреб територіальної громади, а саме створення паркової зони (парку) у с. Годилів Великокучурівської сільської громади Чернівецького району Чернівецької області в межах земельної ділянки кадастровий номер 7324582000:01:001:2001, яка належить до комунальної власності та використовується не за цільовим призначенням, він звернулися до Великокучурівської сільської ради із відповідними заявами щодо розірвання договору оренди та прийняття рішення про використання даної земельної ділянки для задоволення суспільних потреб (створення парку, майданчиків відпочинку для задоволення рекреаційних потреб мешканців села Годилів Великокучурівської ОТГ).

Однак у відповідь на колективну заяву від 24.01.2025 вх. №62 та заяву від 24.01.2025 вх. №63, листом Великокучурівської сільської ради від 13.02.2025 №203 та рішенням Великокучурівської сільської ради від 28.02.2025 №82-46/2025 відмовлено у вимозі забезпечення розірвання договору оренди земельної ділянки у зв`язку з відсутністю підстав.

На думку позивача, висновки Великокучурівської сільської ради щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди є завідомо помилковими, а рішення Великокучурівської сільської ради від 28.02.2025 №82-46/2025, є протиправним та таким, що обмежують права членів територіальної громади та не задовольняють інтереси і потреби громади.

За вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області подала до суду відзив, в якому, серед іншого, вказувала, що позивач звернувся до виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради з колективною заявою від 24.01.2025 вх. № 62 про розірвання договору оренди землі від 26.12.2008 укладеного між Великокучурівською сільською радою та ОК АГК «Мілалар» та передання земельної ділянки в суспільне користування. На вказану заяву, виконавчим комітетом Великокучурівської сільської ради позивачу було надано аргументовану відповідь від 13.02.2025 № 203 щодо повноважень сільських рад та їх виконавчих комітетів визначених п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з урахуванням ч. 2 ст. 12 Земельного кодексу України.

Крім того, позивач звернувся до сесії Великокучурівської сільської ради із заявою від 24.01.2025 вх. № 63, в якій просив розірвати договір оренди землі від 26.12.2008, укладений між Великокучурівською сільською радою ОК АКГ «Мілалар». Вказана заява була розглянута на сесії Великокучурівської сільської ради 28.02.2025.

Враховуючи наведене, відповідач-1 вважає, що твердження позивача щодо протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради є необґрунтованим.

На думку відповідача-1, жодних законних підстав для розірвання договору оренди землі від 26.12.2008 між Великокучурівською сільською радою та ОК АГК «Мілалар» немає, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 7324582000:01:001:2001 використовується за цільовим призначенням (для будівництва та обслуговування індивідуальних гаражів), як це передбачено договором оренди та відомостями в Державному земельному кадастрі (ДЗК), заборгованості по орендній платі немає.

Відповідач-1 також звертав увагу суду на те, що прокладання підземних комунікацій (питного водопостачання та водовідведення (каналізації)) на землях громадської та житлової забудови, а земельна ділянка кадастровий номер 7324582000:01:001:2001 відноситься до такої категорії земель згідно договору оренди та даних ДЗК, не тягне за собою права та/або обов`язку зміни цільового призначення земельних ділянок даної категорії земель.

За наведених обставин, відповідач-1 просив відмовити позивачу в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 03.08.2026 залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обслуговуючий кооператив автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів «Мілалар» (с. Великий Кучурів, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 33322477).

Ухвалою суду від 03.08.2026 постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Після отримання ухвал суду від 03.08.2026, Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області скористалася правом, передбаченим ст. 162 КАС України, та подала до суду відзив, в якому заперечувала щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Під час судового розгляду справи, представник позивача скористався правом, передбаченим ст. 44 КАС України, та подав до суду письмові пояснення, в яких викладав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Заперечуючи проти аргументів наведених представником позивача в письмових поясненнях, представник відповідачів подав до суду додаткові пояснення.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позов, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Обслуговуючий кооператив автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів «Мілалар» (далі – третя особа) подав до суду письмові пояснення, в яких, серед іншого, зазначав, що 24.01.2025 позивачем та іншими особами подано колективне звернення, яке зареєстроване за вх. №62. На це звернення надано письмову відповідь від 13.02.2025 №203, у якій повідомлено про повноваження сільської ради та її виконавчого комітету у сфері земельних відносин.

Особисту заяву позивача від 24.01.2025, зареєстровану за вх. №63, винесено на пленарне засідання сільської ради та розглянуто депутатами 28.02.2025. За результатами розгляду прийнято рішення №82-46/2025. Таким чином, обидва звернення фактично були розглянуті, тому твердження про бездіяльність не відповідає встановленим обставинам.

Третя особа вважає, що Закон України «Про звернення громадян» не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку задовольнити кожну вимогу заявника або прийняти рішення саме того змісту, на якому він наполягає. Фактично позивач ототожнює бездіяльність із незадоволенням його вимоги. Проте прийняття компетентним органом рішення про відсутність підстав для розірвання договору є дією, а не бездіяльністю. Незгода заявника з результатом розгляду звернення не спростовує самого факту його розгляду.

Крім того, третя особа зазначала, що позивач не зазначив конкретної норми закону, яка покладала б на виконавчий комітет безумовний обов`язок за кожним зверненням громадянина підготувати проєкт рішення про розірвання договору оренди, замовити поділ земельної ділянки, змінити її цільове призначення та запропонувати раді створити на цій території парк.

Позивач не довів наявності в нього особистого права вимагати припинення договору оренди, систематичної несплати третьою особою орендної плати, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, істотного порушення умов договору, існування належно оформленого рішення про необхідність використання землі для суспільних потреб, визначення конкретної частини земельної ділянки для облаштування парку, наявності землевпорядної, містобудівної та фінансової документації, протиправної бездіяльності сільської ради або порушення оскаржуваним рішенням № 82-46/2025 його особистих прав.

Враховуючи наведене вище, третя особа просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, а розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Заслухавши вступне слово сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішення XXI сесії V скликання Великокучурівської сільської ради від 26.12.2008 № 160-21/08, вирішено надати АГК “Мілалар” за рахунок земель запасу сільської ради в довгострокову оренду терміном на 49 (сорок дев`ять) років земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 2,2500 га для індивідуального гаражного будівництва в селі Годилів кут Яблунівка, встановивши орендну плату в сумі 18223,00 грн на рік (7% від грошової оцінки) (Т.1 а.с. 90-91).

26.12.2009 між Великокучурівською сільською радою та АГК “Мілалар” укладено договір оренди землі на умовах якого АГК “Мілалар” прийняв в оренду земельну ділянку площею 2,2500 га (в подальшому присвоєно кадастровий номер 7324582000:01:001:2001). Земельна ділянка передана в оренду АГК “МІЛАЛАР” строком на 49 років для будівництва автогаражів. Земельна ділянка надана у користування на підставі рішення XXI сесії V скликання Великокучурівської сільської ради від 26.12.2008 за №160-21/08 (Т.1 а.с. 84-87).

Рішенням комітету Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 327-10/2021 від 01.08.2021 громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на проведення дренажу по відведенню стічних вод, водогону та каналізаційного колектора біля житлового масиву по вулиці Чорновола В. села Годилів по земельній ділянці комунальної власності сільської ради, що перебуває в оренді АГК “Мілалар”, кадастровий номер 7324582000:01:001:2001, у відповідності до містобудівної документації (Т.1, а.с. 99)

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.09.2023 у справі №926/1995/23, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Х сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 327-10/2021 від 01.08.2021 «Про розгляд заяви громадянина щодо надання дозволу на проведення дренажного відведення стічних вод, водогону та каналізаційного колектора» (Т.1 а.с. 100-110).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2025 та інформації Державного земельного кадастру на право власності та речові права на земельну ділянку від 06.02.2025, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: с. Годилів, Сторожинецький район, Чернівецька область, площею 2,2501 га, кадастровий номер 7324582000:01:001:2001, відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення: 02.05 для будівництва індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва. Дата державної реєстрації земельної ділянки: 17.02.2009. Відомості про суб`єкта права власності на земельну ділянку: Великокучурівська сільська рада. Дата державної реєстрації права: 01.08.2024. Відомості про суб`єкта речового права на земельну ділянку: Обслуговуючий кооператив автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів “Мілалар” (код ЄДРПОУ 33322477). Дата державної реєстрації права: 17.02.2009 (Т. 1 а.с. 82 – 83, Т. 2 а.с. 48 - 53).

24.01.2025 позивач звернувся до Великокучурівської сільської ради із заявою, в якій просив:

1) створити робочу групу з депутатів Великокучурівської сільської ради та провести комплексну перевірку дотримання умов Договору оренди землі від 26.12.2008, за яким передано в оренду земельну ділянку комунальної власності з к.н. 7324582000:01:001:2001 (що перебуває у фейковій оренді АГК “Мілалар”;

2) провести аналіз та надати офіційну оцінку діям та бездіяльності посадових осіб Великокучурівської сільської ради, що виявилася у потуранні незаконній діяльності АГК "Мілалар", ОК ЖБК "Престижний дім-3", а також надання завідомо неправдивих відомостей на заяви мешканців вул. Чорновола у с. Годилів, які не відповідають ані дійсності, ані закону;

3) зафіксувати офіційним актом (рішенням) Великокучурівської сільської ради порушення умов договору оренди землі від 26.12.2008 орендарем АГК “Мілалар” та використання земельної ділянки комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001 не за цільовим призначенням, що згідно з рішенням Великокучурівської сільської ради від 26.12.2008 за №160-21/08 автоматично має призводити до розірвання договору оренди землі від 26.12.2008;

4) звернутися до суду із позовною заявою про розірвання договору оренди землі від 26.12.2008, за яким було передано в оренду земельну ділянку комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001 у зв`язку з виявленими та встановленими порушеннями умов договору оренди землі від 26.12.2008, нецільовим використанням земельної ділянки, здійснення самочинного будівництва, що суперечить умовам збереження стану об`єкта оренди;

5) беручи до уваги наявний припис Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ), вжити дієвих заходів у межах повноважень щодо демонтажу незаконної самочинної мережі водопостачання та водовідведення та забезпечення приведення земельної ділянки комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001 до первісного вигляду з обов`язковим відновленням зелених насаджень у вигляді фруктових дерев, горіхів та чагарників глоду та черемшини, які природно укріплювали крутий природній схил від зсувів та підтримували природну сталу рівновагу навколишнього середовища (Т.1 а.с. 59-64, Т. 2 а.с. 43 - 47).

За результатами розгляду заяви позивача від 24.01.2025 вх. № 63, на підставі ст. 141, 143 Земельного кодексу України, ст. 24, 25, 27, 31, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, рішенням XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 №82-46/2025 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », відмовлено позивачу у його вимозі, у зв`язку із відсутністю підстав визначених законодавством (Т.1 а.с. 65, Т. 2 а.с. 66).

Згідно результатів поіменного голосування XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 з розгляду заяви позивача від 24.01.2025, загальний склад сесії: 26 депутатів; в роботі сесії взяли участь: 21 депутат; відсутні: 5 депутатів. За результатами голосування: за - 22 ( з урахуванням сільського голови), проти – 0; утримались – 0. Рішення прийнято (Т. 2 а.с. 180).

Судом також встановлено, що 24.01.2025 мешканці АДРЕСА_1 (в т. ч. позивач) подали колективну заяву до виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради, в якій просили:

прийняти рішення про використання частини земельної ділянки комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001 в межах суміжності до земельних ділянок: 7324582000:03:001:3902, площею 0.0265 га 7324582000:03:001:3899, площею 0.0253 га 7324582000:03:001:3901, площею 0.0267 га 7324582000:03:001:3802, площею 0.022 га 7324582000:03:001:3801, площею 0.0147 га 7324582000:03:001:3800, площею 0.0145 га 7324582000:03:001:3799, площею 0.0145 га 7324582000:03:001:3798, площею 0.0138 га 7324582000:03:001:3822, площею 0.0226 га 7324582000:03:001:3821, площею 0.013 га 7324582000:03:001:3820, площею 0.0133 га 7324582000:03:001:3819, площею 0.0123 га 7324582000:03:001:3818, площею 0.0123 га 7324582000:03:001:3851, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3854, площею 0.0124 га 7324582000:03:001:3857, площею 0.0121 га 7324582000:03:001:3855, площею 0.0125 га 7324582000:03:001:3852, площею 0.0121 га 7324582000:03:001:3856, площею 0.0121 га 7324582000:03:001:3853, площею 0.0125 га 7324582000:03:001:3850, площею 0.0122 га 13 7324582000:03:001:3848, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3846, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3858, площею 0.0123 га 7324582000:03:001:3849, площею 0.0117 га 7324582000:03:001:3847, площею 0.0176 га 7324582000:01:001:3536, площею 0.0795 га 7324582000:03:001:3770, площею 0.0795 га 7324582000:03:001:3796, площею 0.0795 га, для задоволення суспільних потреб (створення парку, майданчиків відпочинку для задоволення рекреаційних потреб мешканців села Годилів Великокучурівської ОТГ);

здійснити виділ частини земельної ділянки комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001 в окрему земельну ділянку в межах суміжності до земельних ділянок: 7324582000:03:001:3902, площею 0.0265 га 7324582000:03:001:3899, площею 0.0253 га 7324582000:03:001:3901, площею 0.0267 га 7324582000:03:001:3802, площею 0.022 га 7324582000:03:001:3801, площею 0.0147 га 7324582000:03:001:3800, площею 0.0145 га 7324582000:03:001:3799, площею 0.0145 га 7324582000:03:001:3798, площею 0.0138 га 7324582000:03:001:3822, площею 0.0226 га 7324582000:03:001:3821, площею 0.013 га 7324582000:03:001:3820, площею 0.0133 га 7324582000:03:001:3819, площею 0.0123 га 7324582000:03:001:3818, площею 0.0123 га 7324582000:03:001:3851, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3854, площею 0.0124 га 7324582000:03:001:3857, площею 0.0121 га 7324582000:03:001:3855, площею 0.0125 га 7324582000:03:001:3852, площею 0.0121 га 7324582000:03:001:3856, площею 0.0121 га 7324582000:03:001:3853, площею 0.0125 га 7324582000:03:001:3850, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3848, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3846, площею 0.0122 га 7324582000:03:001:3858, площею 0.0123 га 7324582000:03:001:3849, площею 0.0117 га 7324582000:03:001:3847, площею 0.0176 га 7324582000:01:001:3536, площею 0.0795 га 14 7324582000:03:001:3770, площею 0.0795 га 7324582000:03:001:3796, площею 0.0795 га;

здійснити зміну цільового призначення виділеної частини теперішньої земельної ділянки к.н. 7324582000:01:001:2001 на землі рекреаційного призначення, включаючи зміну категорії земель та виду використання;

розірвати договір оренди землі від 26.12.2008, укладений між Великокучурівською сільською радою та АГК “Мілалар”, за яким в оренду передано земельну ділянку площею 2,2500 га (присвоєний кадастровий номер 7324582000:01:001:2001);

внести на розгляд найближчого засідання Великокучурівської сільської ради питання про прийняття рішення про використання частини земельної ділянки к.н. 7324582000:01:001:2001 для задоволення суспільних потреб, про виділ частини земельної ділянки комунальної власності к.н. 7324582000:01:001:2001, про зміну цільового призначення частини земельної ділянки та про розірвання договору оренди землі ( Т.1 а.с. 66-79, Т. 2 а.с. 28-41).

Вказана колективна заява зареєстрована 24.01.2025 за вх. № 62 та не заперечувалося учасниками справи.

За наслідками розгляду колективного звернення від 24.01.2025 вх. № 62, сільський голова Великокучурівської сільської ради листом від 13.02.2025 вх. № 203 повідомив жителів вул. Чорновола, що згідно п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключна компетенція сільської ради – вирішення питань регулювання земельних відносин. Отже, Виконавчим комітетом Великокучурівської сільської ради не може бути розглянуте питання розірвання договору оренди та передання земельної ділянки у суспільне користування (Т.1 а.с. 81, Т. 2 а.с. 42).

Вважаючи рішення Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 № 82-46/2025 та бездіяльність виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо не розгляду колективної заяви протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Статтею 140 Основного Закону України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону № 280/97-ВР визначено основні принципи місцевого самоврядування в Україні яке здійснюється на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно приписів ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Приписами ч. 1 та 3 ст. 24 Закону N 280/97-ВР встановлено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад врегульована ст. 25 Закону № 280/97-ВР, згідно якої сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Пунктами «а», «г» та «к» ч. 1 ст. 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно пункту «б» ч. 1 ст. 141 ЗК України вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом «а» ч. 1 ст. 143 ЗК України встановлено, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою примусового припинення прав на земельну ділянку та здійснюється у судовому порядку.

Частиною 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною 13 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що адміністративні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймаються, набирають чинності, виконуються, припиняють дію та оскаржуються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням передбачених законом особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ (у разі визначення законом таких особливостей). Рішення ради, яке є адміністративним актом, приймається з урахуванням вимог частин п`ятої і восьмої статті 46 цього Закону.

15.12.2023 набрав чинності Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 Закону № 2073-IX).

За визначеннями наведеними в п. 1 - 3 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

У ст. 3 Закону № 2073-IX вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Пунктом 3 розділу IX "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2073-IX встановлено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить принципам цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2073-IX принципами адміністративної процедури є:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Зміст наведених вище принципів адміністративної процедури, а також обов`язки, покладені на суб`єкта владних повноважень з метою їх належної реалізації, деталізовано у ст. 5 - 18 Закону № 2073-IX. Ці положення визначають стандарти діяльності адміністративного органу під час розгляду адміністративних справ, зокрема щодо дотримання принципів законності, обґрунтованості рішень та забезпечення участі особи у провадженні.

Так, ч. 1 ст. 6 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (ч. 3 ст. 8 Закону № 2073-IX).

Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Статтею 27 Закону № 2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Підпунктом 11 ч. 1 ст. 28 Закону № 2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

За правилами ст. 36 Закону № 2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена ст. 69 Закону № 2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Стаття 71 Закону № 2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Відповідно до ст. 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

08.11.2024 набрав чинності Закон України від 08.10.2024 № 3993-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин" (далі - Закон № 3993-IX), згідно з підпунктом 4 пункту 1 якого ЗК України доповнено Главою 3-1 "Особливості адміністративної процедури у сфері земельних відносин", яка включає статтю 17-2 "Особливості адміністративного провадження адміністративних справ у сфері земельних відносин".

Відповідно до ч. 1 ст. 17-2 ЗК України подання заяв, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, до органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб здійснюється лише у письмовій формі шляхом особистого звернення, надсилання поштовим відправленням або подання в електронній формі.

Органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.

Отже в процедурі прийняття відповідачем оскаржуваного рішення застосуванню підлягають не лише норми ЗК України та Закону № 280/97-ВР, а й норми Закону № 2073-IX, які запроваджують єдиний підхід до прийняття рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв, порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.

Верховний Суд у постановах від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21, від 27.03.2025 у справі № 480/5652/24 наголошував, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, першою чергою, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.

Тому дослідженню у цій справі підлягає питання дотримання відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення процедури, визначеної Законом № 2073-IX.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.01.2025 позивачем звернувся до Великокучурівської сільської ради із заявою, в якій просив вирішити питання у сфері земельних відносин (перелік питань наведено вище).

Судом встановлено, що вказана заява зареєстрована 24.01.2025 за вх. № 63 та не заперечувалося учасниками справи.

З огляду на наведене, розгляд заяви позивача мав здійснюватися в порядку, встановленому Законом № 2073-ІХ, з урахуванням вимог ЗК України та Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, з дня отримання Великокучурівською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області заяви позивача від 24.01.2025 розпочалося адміністративне провадження, в межах якого відповідач-1 як адміністративний орган був зобов`язаний розглянути справу та у визначений законом строк вирішити її по суті шляхом прийняття адміністративного акта – про задоволення заяви (вимоги) заявника або про відмовити в її задоволенні.

Матеріалами справи підтверджується, що на порядок денний XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 28.02.2025 винесено, серед іншого, розгляд заяви позивача від 24.01.2025 (питання 77 порядку денного), що підтверджується порядком денним сесії сільської ради (Т. 2 а.с. 112 - 124).

За результатами розгляду заяви позивача від 24.01.2025 вх. № 63, на підставі ст. 141, 143 Земельного кодексу України, ст. 24, 25, 27, 31, 32, 35 Закону України «Про оренду землі», ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”, рішенням XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 №82-46/2025 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 », відмовлено позивачу у його вимозі, у зв`язку із відсутністю підстав визначених законодавством (Т.1 а.с. 65, Т. 2 а.с. 66).

Інших обґрунтувань в оскаржуваному рішенні відповідачем не наведено.

Із змісту протоколу (з додатками 1, 2, 3) XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 видно, що 28.02.2025 на сесії сільської ради розглядалася заява позивача від 24.01.2025 (питання 77 порядку денного).

У протоколі (з додатками 1, 2, 3) XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 (п. 77 порядку денного) зазначено наступне: «У своєму виступі сільський голова В. Тодеренчук зазначив, що створювати додаткову комісію/групу з числа депутатів недоцільно, оскільки при сільській раді вже діє постійна комісія сільської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг, містобудування та будівництва, яка уповноважена розглядати відповідні питання у межах своєї компетентності. Також ОСОБА_3 повідомив, що сьогодні за його участі, а також за участі депутатів сільської ради: Ярослава Яцка голови постійної комісії сільської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, промисловості, підприємництва та сфери послуг, містобудування та будівництва, Андрія Маринця члена тієї ж комісії та Георгія Верденюка начальника відділу земельних відносин, архітектури та містобудування, здійснено виїзд на місце будівництва по вул. Чорновола в с. Годилів для з`ясування обставин, викладених у заявах. На місці також були присутні директор ОК “ЖБК “Престижний дім-1”, ОК “ЖБК “Престижний дім-2”, ОК АГК “Мілалар” ОСОБА_4 та сам заявник ОСОБА_5 , який мав можливість висловити свою позицію. На підставі встановлених фактів та здійсненого аналізу обставин дійшли до спільної думки, що здійснення державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду належить до компетенції Державної інспекції архітектури та містобудування України, а не сільської ради. Щодо розірвання договору оренди землі - сільська рада наразі не має жодних законних підстав для вжиття таких заходів».

За результатами голосування сільська рада вирішили відмовити позивачу у задоволенні його заяви: за - 22, проти – 0; утримались – 0; відсутні - 5 депутатів (Т. 2 а.с. 127-179).

Згідно результатів поіменного голосування XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 з розгляду заяви позивача від 24.01.2025, загальний склад сесії: 26 депутатів; в роботі сесії взяли участь: 21 депутат; відсутні: 5 депутатів. За результатами голосування: за - 22 (з урахуванням голосу сільського голови), проти – 0; утримались – 0. Рішення прийнято (Т. 2 а.с. 180).

Отже, оскаржуваним рішенням відповідач-1 відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Водночас суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач-1 не зазначив: посилання на фактичні обставини справи; результати дослідження документів та відомості, які враховані ним під час розгляду справи; посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки сільської ради; детальної правової оцінки обставин, виявлених сільською радою за результатами розгляду заяви, та чітке зазначення висновків щодо кожної вимоги викладеної в заяві, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин. Відсутні такі відомості щодо мотивування оскаржуваного рішення в протоколі XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025.

Викладене свідчить про те, що Великокучурівська сільська рада не дала належну оцінку кожній вимозі позивача наведеній в заяві, що підтверджує її формальний розгляд.

У контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, та проаналізувавши оскаржуване рішення, суд приходить до переконання, що воно є формальним та неконкретизованим, оскільки у ньому абстрактно зроблено покликання на відсутність підстав визначених законодавством для задоволення вимоги (заяви) позивача.

Крім того, оскаржуване рішення Великокучурівської сільської ради не містить належного правового обґрунтування та мотивів, з яких виходив вказаний колегіальний орган під час його прийняття. Відповідно, навіть дотримання відповідачем-1 встановленої законом процедури та форми його оформлення (на пленарному засіданні шляхом голосування, як це передбаченої Законом № 280/97-ВР та Регламентом Великокучурівська сільська рада), без наявності правової підстави для відмови у розгляді заяви позивача, не може вважатися правомірним.

Таким чином, не зазначивши належного правового обґрунтування та мотивів, з яких виходив колегіальний орган під час прийняття оскаржуваного рішення, а також чіткої і вмотивованої відмови на заяву (кожну вимогу) позивача, відповідач-1 прийняв необґрунтоване рішення від 28.02.2025, чим порушив його права та інтереси.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX дискреційне повноваження - це таке, що надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

Крім того, положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.

На підставі вищенаведених норм слід дійти висновку про те, що дискреція органу місцевого самоврядування не є абсолютною і передбачає свободу вибору виключно з-поміж кількох юридично допустимих, правомірних рішень, прийнятих для досягнення визначеної законом мети. Оскільки рішення міської ради як адміністративний акт відповідно до ч. 13 ст. 59 Закону № 280/97-ВР має беззастережно відповідати імперативним критеріям законності, зокрема встановленим ч. 3 ст. 6 Закону № 2073-IX, будь-який відступ від меж, способу чи засад адміністративної процедури нівелює правомірний характер розсуду органу, перетворюючи його на свавілля, що виключає правомірність посилань на дискреційні повноваження у разі ухвалення необґрунтованого або протиправного рішення.

Крім того, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою, за визначених обставин справи, підставою для визнання такого рішення протиправним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 16.05.2023 у справі № 380/3195/22.

Отже, оскільки оскаржуване рішення не містить належного правового обґрунтування та мотивів, з яких виходив вказаний колегіальний орган під час його прийнятті, а також чіткої і вмотивованої відмови на заяву (кожну вимогу) позивача, відповідно, на переконання суду, воно не може вважатися правомірним.

Водночас, приписи законодавства не звільняють орган місцевого самоврядування як суб`єкта розпорядження землями комунальної власності від обов`язку навести відповідне мотивування прийнятого рішення у відповідності до положень чинного законодавства.

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18.

Згідно ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині та необхідності зобов`язання відповідача - 1 повторно розглянути заяву позивача від 24.01.2025, з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо не розгляду колективної скарги та зобов`язання його повторно розглянути дану заяву, суд зазначає наступне.

Підставами для початку адміністративного провадження з огляду на п. 1 та 2 ч. 1 ст. 36 Закону № 2073-IX є заява особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, або ініціатива адміністративного органу.

Право на звернення до адміністративного органу врегульовано ст. 38 Закону № 2073-IX, згідно якої особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов`язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.

Заяву може бути подано однією особою (індивідуальна заява) або групою осіб (колективна заява).

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону № 2073-IX у разі якщо законом не визначено граничний строк вирішення окремої категорії справ, справа за заявою особи вирішується протягом розумного строку, але не більше тридцяти календарних днів після надходження заяви, а в разі проведення слухання у справі - не більше сорока п`яти календарних днів з дня реєстрації заяви адміністративним органом.

Адміністративне провадження розпочинається з дня отримання заяви компетентним адміністративним органом (п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 2073-IX).

Частиною 1 ст. 69 Закону № 2073-IX визначено, що за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

При цьому навіть у випадках, коли заява не підлягає розгляду, зокрема якщо вона стосується суспільних відносин, на які не поширюється дія цього Закону (п. 4 ч. 1 ст. 45 Закону № 2073-IX), згідно з ч. 2 ст. 45 цього Закону рішення про відмову у прийнятті заяви до розгляду у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, приймає посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, про що невідкладно повідомляється особа, яка подала заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 2073-IX особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Частиною 5 ст. 78 Закону № 2073-IX прямо встановлено, що бездіяльність адміністративного органу оскаржується у разі неприйняття адміністративного акта у встановлений законом строк або зволікання з розглядом справи (прийняттям процедурного рішення та/або вчиненням процедурної дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 2073-IX у разі якщо вирішення порушених у заяві питань не належить до компетенції адміністративного органу, що її отримав, заява невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше п`яти робочих днів, надсилається за належністю до іншого адміністративного органу для розгляду по суті, про що в той самий день письмово повідомляється заявник. У такому разі днем подання заяви вважається день отримання заяви компетентним адміністративним органом.

Отже, до компетенції адміністративних судів належить розгляд публічно-правових спорів між особами та суб`єктами владних повноважень, у яких шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності перевірці підлягає додержання адміністративним органом установленої законом процедури.

Як зазначалося вище, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 17-2 ЗК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2073-IX висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання протиправним та скасування індивідуального акта у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення (висновки ВС у справі № 825/2328/16). Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття (висновки ВС у справі № 813/1790/18).

З матеріалів справи видно, що 24.01.2025 мешканці вул. Чорновола с. Гадилів (в т. ч. позивач) подали колективну заяву до виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради з питань використання земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 7324582000:01:001:2001 для задоволення суспільних потреб.

Вказана колективна заява зареєстрована 24.01.2025 за вх. № 62 та не заперечувалося учасниками справи.

За наслідками розгляду колективного звернення від 24.01.2025 вх. № 62, сільський голова Великокучурівської сільської ради листом від 13.02.2025 вх. № 203 повідомив жителів вул. Чорновола, що згідно п. 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключна компетенція сільської ради – вирішення питань регулювання земельних відносин. Отже, Виконавчим комітетом Великокучурівської сільської ради не може бути розглянуте питання розірвання договору оренди та передання земельної ділянки у суспільне користування (Т.1 а.с. 81, Т. 2 а.с. 42).

Водночас, відповідач – 2, отримавши колективну заяву, вирішення порушених у якій питань не належить до його компетенції, та маючи обов`язок передати таку заяву за належністю до Великокучурівської сільської ради для вирішення питання по суті, зазначеного обов`язку не виконав, чим допустив порушення процедури розгляду такої заяви.

Вказане процедурне порушення, на переконання суду, є суттєвим (істотним), адже спричинило не розгляд поданої колективної заяви та не прийняття рішення по суті порушеного питання належним суб`єктом, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача-2.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 245 КАС України, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача в цій частині та необхідності зобов`язання відповідача - 2 повторно розглянути колективну заяву від 24.01.2025, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає, що відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, приймаючи оскаржуване рішення та повідомляючи про неможливість розгляду колективної скарги вони діяли не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Під час розгляду справи відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не виконано процесуального обов`язку щодо доведення правомірності прийняття оскаржуваного рішення та дій (бездіяльності), а також відповідності їх критеріям визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

Беручи до уваги наведене, оскаржуване рішення прийняте відповідачем-1 та допущена відповідачем-2 бездіяльність є протиправними.

Доводи представника відповідачів та третьої особи щодо належного розгляду заяви позивача від 24.01.2025 та колективної заяви від 24.01.2025 в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», суд відхиляє, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян встановлений Законом України "Про адміністративну процедуру".

Не обґрунтованим, на думку суду, також є доводи представника відповідачів та третьої особи щодо не доведення позивачем порушеного особистого права в спірних правовідносинах, позаяк відповідно до ст. ст. 18, 78 Закону № 2073-IX позивач має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в судовому порядку, якщо вважає, що прийнятим адміністративним актом чи його виконанням порушено або може бути порушено його право, свобода чи законний інтерес.

Інші доводи та твердження учасників справи суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваного рішення та допущення суб`єктом владних повноважень бездіяльності під час розгляду колективної заяви.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення XXXXVI сесії VIII скликання Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28.02.2025 № 82-46/2025 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 ".

3. Зобов`язати Великокучурівську сільську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.01.2025 вх. № 63, з урахуванням висновків суду.

4. Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо не розгляду колективної заяви від 24.01.2025 вх. № 62.

5. Зобов`язати Виконавчий комітет Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути колективну заяву від 24.01.2025 вх. № 62, з урахуванням висновків суду.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне судове рішення складено 06.10.2026.

Повне найменування учасників процесу:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Великокучурівська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Головна, 1, с. Великий Кучурів, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 04418162);

відповідач - виконавчий комітет Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (вул. Головна, 1, с. Великий Кучурів, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 44933424);

третя особа - обслуговуючий кооператив автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню автотранспортних засобів “Мілалар” (с. Великий Кучурів, Чернівецький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 33322477).

Суддя В.К. Левицький