Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/6543/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокусправа № 580/6543/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Чернишкової Г.Ю. від імені ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

18.06.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Чернишкової Г.Ю. від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення з 12.09.2016 до квітня 2026 року включно;

зобов`язання нарахувати та виплатити згідно зі вказаним Законом компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2016 до квітня 2026 року включно на суму виплачених доходів в розмірі включно на суму виплачених доходів у розмірі 257167,41грн;

зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

Обґрунтовуючи зазначено, що відповідач, несвоєчасно виплачуючи грошове забезпечення для виконання рішення суду в справі №580/8734/24, безпідставно не нарахував спірну компенсацію втрати частини доходів.

19.06.2026 суд ухвалою прийняв до розгляду позовну, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження.

10.07.2026 надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачу виплачена сума коштів на виконання рішення суду. Тому, вважає, на такі спірні суми жодних компенсацій нарахувати нема підстав.

Ухвалою від 17.08.2026 суд здійснив перехід у розгляді справи зі спрощеного в загальне позовне та розпочав підготовче провадження. Продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів. Призначив підготовче засідання на 09.09.2026 о 14 год 30 хв.

25.08.2026 до суду надійшла заява представника позивача вх.№46461/26, в якій просить постановити ухвалу про участь представника позивача Чернишкової Галини Юріївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку Електронного суду, де представник зареєстрована за ел.поштою ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою від 27.08.2026 суд вказану заяву задовольнив. Проте представник позивача в засідання не приєднався, в зал засідань суду не прибув. Натомість подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач про причини неможливості прибути в суд не повідомив.

У черговому підготовчому засіданні 15.09.2026 суд долучив всі подані сторонами документи в якості доказів, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 07.10.2026 о 14год. 00хв. У вказане засідання сторони не прибули. Натомість подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно з військовим квитком і довідкою про проходження військової служби позивач проходив військову службу у відповідача з 12.09.2016 та на підставі наказу від 30.08.2023 №244 виключений зі списків особового складу з направленням для зарахування на військовий облік у м.Київ.

27.05.2026 на рахунок позивача надійшла від відповідача сума коштів 257167,41грн як перераховане грошове забезпечення для виконання рішення суду в справі №580/8734/24. Тому звернувся до відповідача заявою про виплату компенсації за втрату частини доходів з 29.01.2020 до дати виплати.

Згаданим вище рішенням від 14.12.2024 у справі №580/8734/24, що набрало законної сили 05.02.2026, Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018, з 01.03.2018 до 18.07.2022 з урахуванням виконання обов`язку податкового агента та раніше проведених виплат.

У відповідь листом від11.06.2026 відповідач повідомив про виконання рішень між тими ж сторонами судів у справах №№580/8734/24 і 580/8735/24 з одночасною компенсацією йому сум ПДФО та утриманням військового збору. Проте компенсацію втрат доходів нарахувати відсутні підстави, оскільки самостійно не були нараховані суми, а саме для виконання вказаних рішень. Компенсація ПДФО зі вказаних сум підтверджена відомостями довідки-розрахунку про виплату індексації грошового забезпечення за рішенням суду №580/8734/24 позивачу (а.с.16).

Не отримавши вказаної компенсації, звернувся в суд з позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто, грошове забезпечення та його індексація є доходом та складовою для повного розрахунку при звільненні особи.

Зважаючи на обов`язковість судового рішення, що набрало законної сили, відповідно до ст.129-1 Конституції України та ст.ст.72-79, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд врахував преюдиційність факту права позивача на перерахунок грошового забезпечення під час проходження служби у відповідача шляхом нарахування та виплати індексації-різниці за вказаний період.

Згідно з п.2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Отже, факт звільнення позивача з військової служби не позбавляє його права на компенсацію сум ПДФО, нарахованих на грошове забезпечення за період його служби у відповідача, нараховане на виконання рішення суду про його перерахунок. Як зазначено вище, компенсації податку підлягають як грошове забезпечення, так і інші виплати.

Пункт 3 Порядку №44 приписує, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з п.4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Пункт 6 Порядку №44 приписує, що територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, відповідач мав обов`язок виплатити позивачу компенсацію ПДФО під час виплати коштів для виконання вказаного рішення суду. Виконання такого обов`язку підтверджене математично відомостями довідки-розрахунку про виплату індексації грошового забезпечення за рішенням суду №580/8734/24 позивачу. То ж в цій частині заявлені права позивача не порушені, а позовні вимоги не обґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - ЗУ №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Отже, дія зазначеного нормативного акту поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України, у т.ч. суми щомісячного грошового забезпечення, індексації грошових доходів громадян. Водночас компенсація не нараховується на одноразові виплати (грошові допомоги, компенсації тощо).

Відповідно до ст.3 ЗУ №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст.4 ЗУ №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Отже, для безспірних сум коштів борг виникає з дати нарахування, а для спірних сум коштів сума боргу виникає після набрання рішення суду законної сили.

Відповідно до абзацу третього ст.6 ЗУ №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

З метою реалізації ЗУ №2050-III Кабінет Міністрів України 21 лютого 2001 року прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок).

Згідно з п.1 Порядку його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Отже, виплачуючи перераховане грошове забезпечення у 2026році, при звільненні позивача у 2023році та вирішення у вказаній частині судом спору у 2025 році, відповідач мав обов`язок нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходу. Тому відповідна бездіяльність протиправна. Проте її період інший, аніж вказав позивач. Зокрема, не зважаючи на виплату позивачу перерахованого грошового забезпечення єдиною сумою, її попереднє нарахування обчислене та мало відбуватися щомісячно за вказаний період служби у відповідача. Заборгованість щодо сукупної суми виникла виключно після набрання судом рішення суду. До вирішення спору заборгованості не існувало, позаяк відповідне право набуло статусу спірного з дати ініціювання позивачем позову. Тому вказаний період протиправної бездіяльності стосується виключно проміжку часу між набранням законної сили та фактичною виплатою коштів (з 05.02.2026 до 27.05.2026.

У п.4 Порядку закріплено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Відповідно до п.5 Порядку сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п.7 Порядку компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати:

власних коштів - підприємствами, установами та організаціями, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднаннями громадян;

коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету;

коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому позивач має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою його грошового забезпечення Оскільки відповідач під час виплати перерахованого на виконання вказаного вище рішення суду грошового забезпечення позивача дій з нарахування та виплати компенсації втрати доходів не вчинив, саме бездіяльність за вказаний період порушує його права та є протиправною. Наявні підстави зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь компенсацію втрати частини грошових доходів за період 05.02.2026-27.05.2026 на суму коштів, виплачених для виконання рішення суду від 14.12.2024 у справі №580/8734/24. В іншій частині позовні вимоги не достатньо підтверджені.

Отже, позов обґрунтований у вказаних вище частинах та підлягає частковому задоволенню. Зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення з позовною заявою до адміністративного суду, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов адвоката Чернишкової Г.Ю. від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів за період з 05.02.2026 до 27.05.2026 у зв`язку з порушенням строків виплати в належному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.024 у справі №580/8734/24.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса листування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів за період з 05.02.2026 до 27.05.2026 у зв`язку з порушенням строків виплати індексації-різниці його грошового забезпечення на суму коштів, виплачених для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2024 у справі №580/8734/24.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяАнжеліка БАБИЧ