Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/8445/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокусправа № 580/8445/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТП ОЙЛ 2020» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «С» від 06.07.2026:

1) № 12929/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 389 115 грн, за порушення п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

2) № 12927/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 2 040 грн, за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач щодо податкового повідомлення-рішення № 12929/23-00-09-01 посилається на те, що застосування до товариства фінансової відповідальності за здійснення роздрібної торгівлі пальним у період з 06.01. по 21.05.2026 без урахування обставин незаконної відмови у видачі ліцензії є необґрунтованим. Щодо податкового повідомлення-рішення № 12927/23-00-09-01 позивач зазначає, що в запити на наданні документів та акті не зазначено які саме документи вимагалися від позивача та які не надані останнім, що свідчить про відсутність доказів складу правопорушення. Окрім того, відповідачем протиправно застосовано штраф у сумі 2 040 грн, як за повторне вчинення правопорушення.

Також, позивач зазначив про наявність витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву, відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Щодо податкового повідомлення-рішення № 12927/23-00-09-01 відповідач зазначає, що позивачем надано документи не в повному обсязі, а саме: не надано документ, що підтверджує право власності чи іншого права користування на господарську одиницю. Щодо податкового повідомлення-рішення № 12929/23-00-09-01 відповідач зазначає, що наявними доказаними підтверджена реалізація пального без ліцензії за період з 06.01. по 21.05.2026 на суму 14 520 546,15 грн.

Також, відповідач заперечує проти стягнення заявленої суми витрат на правову допомогу, так як позивачем не надано квитанції, платіжних інструкцій, акту наданих послуг та інших документів, які б підтверджували факт понесення позивачем судових витрат. Окрім того, відповідач вважає заявлену до стягнення суму неспіврозмірною складності справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» мав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 23010314202100002 терміном дії з 05.01.2021 до 05.01.2026 на адресу місця торгівлі: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.

02.07.2025 позивач подав до відповідача заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Рішенням № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 позивачу відмовлено у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.

Вважаючи противоправною вказану відмову, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 580/9373/25, яке набрало законної сили за наслідком апеляційного перегляду 18.05.2026, позовну заяву задоволено частково: рішення № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12 визнано протиправним та скасовано, відповідача зобов`язано повторно розглянути питання про видачу позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12.

22.05.2026 відповідач рішенням № 1427/23-00-09-03-36 видав ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» ліцензію № 23000322202600029 на право роздрібної торгівлі пальним.

Головне Управління ДПС у Черкаській області 03.06.2026 видало Наказ про проведення фактичної перевірки № 1545-п за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12 з 03.06.2026 тривалістю 10 діб за період діяльності з 06.09.2025 по 12.06.2026.

03.06.2026 Головне Управління ДПС у Черкаській області видало Направлення на перевірку № 2376/23-00-09-01-15 та № 2377/23-00-09-01-15

Також, відповідачем сформовано письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій), зокрема, 18 пунктів з пропозицією надати затребувані документи до 10.06.2026 на адресу податкового органу.

10.06.2026 позивач за вих.№ 21 на письмове звернення від 05.06.2026 надав відповідачу пояснення та затребувані документи. Щодо ліцензії на роздрібну торгівлю товариство просило врахувати документи, подані відповідачу у складі заяв щодо ліцензування. Щодо документів, що стосуються земельної ділянки, нерухомого майна, тощо, зазначено, що такі містяться у відповідних державних реєстрах та відкритих інформаційних ресурсах.

15.06.2026 відповідач склав Акт про результати фактичної перевірки № 9482/23-00-09-01-16/43501731, за висновком якого, позивачем порушено:

п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

18.06.2026 позивач подав заперечення на Акт про результати фактичної перевірки № 9482/23-00-09-01-16/43501731 від 15.06.2026.

01.07.2026 Комісія Головного Управління ДПС у Черкаській області з розгляду заперечень (проблемних/спірних питань) залишила без змін висновки, зазначені в Акті про результати фактичної перевірки № 9482/23-00-09-01-16/43501731 від 15.06.2026.

06.07.2026 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

№ 12927/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 2 040 грн, за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;

№ 12929/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 389 115 грн, за порушення п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» від 06.07.2026 № 12929/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 389 115 грн, за порушення п. 2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX від 18.06.2024 (далі - Закон № 3817-IX).

За визначеннями, що містяться у пунктах 38-40, 52, 53 та 77 ч. 1 ст. 1 Закону № 3817-IX заявник - суб`єкт господарювання, який звернувся у встановленому цим Законом порядку до податкового органу із заявою про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності або про внесення, зміну та/або отримання відомостей з державних реєстрів/Електронного реєстру, визначених цим Законом;

ліцензіат - суб`єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

ліцензійна справа - єдиний набір документів в електронній формі на електронних носіях інформації (або в електронній формі на електронних носіях інформації та на паперових носіях - якщо заявник подав заяву та документи на паперових носіях), які подані заявником чи ліцензіатом відповідно до цього Закону, щодо наданих ліцензій на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

місце роздрібної торгівлі пальним - об`єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб`єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський/річковий бункерувальник (далі - бункерувальник); спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним;

надання ліцензії - надання суб`єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично;

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден;

Частини 2, 5 та 7 ст. 29 Закону № 3817-IX встановлюють, що роздрібна торгівля пальним здійснюється суб`єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.

Забороняється роздрібна торгівля пальним, крім реалізації пального у споживчій тарі об`ємом до 5 літрів включно, в інших місцях, ніж автозаправні станції/автогазозаправні станції/автогазозаправні пункти/бункерувальники газонаповнювальних станцій/газонаповнювальних пунктів/проміжні склади балонів із скрапленим вуглеводневим газом/спеціалізовані магазини з продажу газу, крім роздрібної торгівлі скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів із спеціалізованих транспортних засобів для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону № 3817-IX на кожний вид господарської діяльності надається окрема ліцензія, крім випадків, передбачених цим Законом.

На виконання частин 1, 2, 7 та 8 ст. 43 Закону № 3817-IX ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Орган ліцензування зобов`язаний прийняти рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у такі строки:

1) не пізніше 20 робочих днів з дня одержання від заявника заяви про отримання ліцензії на право виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв (крім малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, на право вирощування тютюну, на право ферментації тютюнової сировини, на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, зберігання пального;

2) не пізніше 10 робочих днів з дня одержання від заявника заяви про отримання ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв (для малих виробництв дистилятів, малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв пива), на право оптової або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Орган ліцензування не пізніше наступного робочого дня за днем прийняття рішення про надання або про відмову в наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності:

1) вносить відомості про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та направляє заявнику витяг з відповідного реєстру в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України;

2) направляє заявнику рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності в електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, із зазначенням підстави відмови.

У разі ненадання органом ліцензування протягом строку, передбаченого цією частиною, заявнику витягу, передбаченого пунктом 1 цієї частини, або рішення, передбаченого пунктом 2 цієї частини, наступного робочого дня після спливу зазначеного строку в органу ліцензування виникає безумовний обов`язок внести відомості про надану ліцензію до відповідного реєстру, без прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Заявник набуває право на провадження виду господарської діяльності з дня внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, або з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов`язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів.

За порушення строку, передбаченого цією частиною для прийняття рішення про надання або про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, посадові особи органів ліцензування несуть відповідальність, встановлену законом за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

Рішення, дії чи бездіяльність органів ліцензування, їх посадових (службових) осіб можуть бути оскаржені в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку.

Шкода, заподіяна фізичним особам, фізичним особам - підприємцям або юридичним особам рішеннями, діями або бездіяльністю органів ліцензування, їх посадовими (службовими) особами, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 4 ст. 45 Закону № 3817-IX рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку.

Рішення про відмову у наданні ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в судовому порядку.

Як встановлено вище, ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» мав ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 23010314202100002 терміном дії з 05.01.2021 до 05.01.2026 на адресу місця торгівлі: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.

02.07.2025 позивач подав до відповідача заяву щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.

Рішенням № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 позивачу відмовлено у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.

Вважаючи противоправною вказану відмову, позивач оскаржив її до суду.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 у справі № 580/9373/25, яке набрало законної сили за наслідком апеляційного перегляду 18.05.2026, позовну заяву задоволено частково: рішення № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 про відмову у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12 визнано протиправним та скасовано, відповідача зобов`язано повторно розглянути питання про видачу позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Україна, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Луценка, 12.

22.05.2026 відповідач рішенням № 1427/23-00-09-03-36 видав ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» ліцензію № 23000322202600029 на право роздрібної торгівлі пальним.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. ЄСПЛ надає оцінку принципу правової визначеності як одному з основних аспектів верховенства права (рішення від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95).

Відповідно до пунктів 70 та 71 Рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» «суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини» «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» та «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» та «Беєлер проти Італії»).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі»). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»). Тобто, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися саме на державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії», та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia).

Превентивним засобом недотримання законодавцем верховенства права є впровадження та існування в Україні принципу презумпції правомірності рішень платника податку ("in dubio pro tributario").

Саме порушення наведеного принципу слугувало неодноразовою підставою для ухвалення Європейським судом з прав людини рішень, якими констатувалась обставина наявності в українського податкового законодавства неузгодженостей та помилкового тлумачення такого законодавства на користь держави (зокрема, справи "Сєрков проти України" "Щокін проти України", "Довбишев проти України").

Окрім того, за змістом рішень ЄСПЛ у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції" відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить в тому числі й на судових органах, які застосовують та тлумачать закони. Роль судового рішення, покладена на суди, полягає саме в тому, щоб розвіяти такі сумніви щодо тлумачення, які залишаються, беручи до уваги зміни в повсякденній практиці.

У спірному випадку, суд приходить до висновку, що дії відповідача є прикладом порушення принципу «належного урядування» та призвели до перешкод в господарюванні для позивача. Відмова в наданні ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним була зумовлена виключно прийняттям відповідачем протиправного рішення.

Так, позивач для отримання права на здійснення роздрібної торгівлі пальним 02.07.2025, за 5 місяців до закінчення дії чинної ліцензії, звернувся із заявою про отримання відповідної ліцензії до відповідача. В той же час, відповідач Рішенням № 773/23-00-09-03-36 від 28.07.2025 відмовив у наданні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, за адресою: Україна, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Луценка, буд. 12.

Вказане рішення відповідача визнано протиправним в судовому порядку у справі № 580/9373/25.

Зважаючи на вказані обставини, суд приходить до висновку, що у спірному випадку, здійснення суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі пальним без ліцензії не тягнене відповідальність, встановленої ч. 2 ст. 29 Закону № 3817-IX, так як позивач завчасно (02.07.2025) до закінчення строку дії попередньої ліцензії (05.01.2026) звернувся до відповідача за отриманням нової ліцензій, втім така була видана лише на виконання судового рішення (22.05.2026).

За приписами пунктів 112.1.-112.3, 112.6 та 112.7 ст. 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Притягнення або звільнення особи від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення не звільняє її від виконання податкового обов`язку, а також іншого обов`язку, передбаченого цим Кодексом, порушення якого стало підставою для притягнення до відповідальності.

У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.

Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

Підпункт 112.8.4. п. 112.8 ст. 112 ПК України встановлює, що однією з обставин, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів.

Суд вважає, що у спірному випадку відсутня вина позивача, натомість протиправність рішення відповідача про відмову у видачі ліцензії підтверджено в судовому порядку.

Відтак, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «С» від 06.07.2026 № 12929/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 389 115 грн, за порушення п. 2 ст. 29 Закону № 3817-ІХ є протиправним та не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» від 06.07.2026 № 12927/23-00-09-01, яким ТОВ «АТП ОЙЛ 2020» нараховано штраф в сумі 2 040 грн, за порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України, суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, відповідачем сформовано письмове звернення про отримання документів (їх належним чином завірених копій), зокрема, 18 пунктів з пропозицією надати затребувані документи до 10.06.2026 на адресу податкового органу. Серед затребуваних документів, відповідач просив також: документи, що підтверджують право власності чи іншого права користування на господарську одиницю, дозвільні та виконавчо-технічні документи (п. 2 переліку).

10.06.2026 позивач за вих.№ 21 на письмове звернення від 05.06.2026 надав відповідачу пояснення та затребувані документи. Щодо документів, що стосуються земельної ділянки, нерухомого майна, тощо, зазначено, що такі містяться у відповідних державних реєстрах та відкритих інформаційних ресурсах.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що позивачем надано документи не в повному обсязі, а саме: не надано документ, що підтверджує право власності чи іншого права користування на господарську одиницю.

Відповідно до пунктів 85.1. та 85.8. ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

На виконання абз. 1 п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За визначенням, що міститься у ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі – Закон № 1952-IV) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 1952-IV інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом.

На виконання абз. 1 ч. 3 ст. 32 Закону № 1952-IV для посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, Бюро економічної безпеки України, Національного банку України, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, приватних виконавців, арбітражних керуючих, адвокатів, нотаріусів інформація з Державного реєстру прав у зв`язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, надається за суб`єктом права чи за об`єктом нерухомого майна в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру прав, за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Порядок доступу до Державного реєстру прав визначається Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пункт 121.1. ст. 121 ПК України встановлює, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Проаналізувавши вказані норми та обставини прийняття податкового повідомлення-рішення форми «С» від 06.07.2026 № 12927/23-00-09-01, суд приходить до висновку про його протиправність, так як відповідачем затребувано відкриту інформацію щодо права власності позивача та, крім того, безпідставно застосовано штрафну санкцію у збільшеному розмірі за повторність допущеного порушення, за відсутності доказів останнього.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17, від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18, у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 520/6161/19.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн представник позивача надав суду у копіях: договір № 2/07/26 про надання правової допомоги від 15.07.2026, яким сторони погодили розмір гонорару 10 000 грн; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат від 04.08.2026.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі – Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Під час прийняття рішення в даній справі в частині стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, серед усього іншого, враховано складність предмета спору (доказування), ціну позову в 391 155 грн, тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд приходить до висновку, що вказана сума витрат у розмірі 10 000 грн є співмірною із наданою позивачу правничою допомогою.

Керуючись статтями 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області форми «С» від 06 липня 2026 року №12929/23-00-09-01.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області форми «С» від 06 липня 2026 року №12927/23-00-09-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вулиця Хрещатик, будинок 235, місто Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТП ОЙЛ 2020» (вулиця Вишневецького Байди, будинок 32А, місто Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 43501731) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 693,86 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто три гривні вісімдесят шість копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вулиця Хрещатик, будинок 235, місто Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 44131663) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТП ОЙЛ 2020» (вулиця Вишневецького Байди, будинок 32А, місто Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 43501731) судові витрати зі сплати витрат на правову допомогу в сумі 10 000 грн (десять тисяч гривень).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяАльона КАЛІНОВСЬКА