Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/7355/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокусправа № 580/7355/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.

Ухвалою суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

21.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач щодо задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи до суду не надходило.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Батько позивача ОСОБА_1 , є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №96/26/672/В від 09.06.2026 потребує постійного стороннього догляду.

21.06.2026 позивач подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) за сімейними обставинами, додавши повний пакет нотаріально посвідчених документів, що підтверджують наявність усіх передбачених законом умов для звільнення.

22.06.2026 у застосунку "Армія+" позивач отримав відмову з посиланням на наявність у батька позивача інших родичів першого ступеня споріднення, що не відповідає вимогам для звільнення з військової служби згідно ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки у батька позивача відсутні інші члени першого ступеня споріднення. Водночас у батька позивача наявна старша сестра ОСОБА_2 , яка є непрацездатною особою, пенсіонаркою, яка зареєстрована та проживає в іншій області, тому не може здійснювати постійний догляд за своїм братом.

Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що жодного з перелічених доказів відносно сестри батька позивача,

Крім того, у відзиві відповідач зазначає, що ОСОБА_2 , до рапорту про звільнення та до матеріалів даної справи не надано, що виключає можливість звільнення позивача зі служби за наведених підстав. Крім того, у відзиві зазначає, що проживання в іншому населеному пункті, за умови відсутності перешкод для здійснення переїзду, не є такою об`єктивною, виключною та поважною причиною, а відтак наведені в позові обставини не свідчать про неможливість ОСОБА_2 здійснювати догляд за своїм братом.

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .

Батько позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю І групи, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 96/26/672/В від 09.06.2026.

Висновком лікарсько-консультативної комісії № 298 від 05.05.2026 встановлено, що ОСОБА_1 , потребує постійного стороннього догляду через наявність порушення функцій організму, унаслідок якого він не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися.

Наявність підстави для звільнення, передбаченої абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ - інвалідність батька І групи та його потреба у постійному сторонньому догляді, - сторонами у справі не оспорюється.

21.06.2026 позивач подав через застосунок "Армія+" рапорт про звільнення з військової служби у запас за сімейними обставинами на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Актом перевірки сімейного стану військовослужбовця №44/2026 від 18.06.2026, складеним комісійно ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено наявність у батька позивача родичів другого ступеня споріднення - сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та зазначено про відсутність документів, які б підтверджували потребу цих осіб у власному постійному сторонньому догляді. Дослідження судом даних щодо фактичної (реальної) можливості зазначених осіб здійснювати такий догляд, з урахуванням їхнього віку, стану здоров`я, місця проживання та наявних сімейних обов`язків - акт не містить.

Сестра позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (75років на час подання рапорту), є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , та зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_2 (витяг з реєстру територіальної громади № 2026/009917939 від 16.06.2026.2026), тобто в іншій області, ніж батько позивача.

22.06.2026 через застосунок "Армія +" надано відповідь на рапорт, де зазначено, що у задоволенні рапорту "Не погоджено". Згідно Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця № 44/2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.06.2026 року, виявлено наявність інших членів сім`ї батька військовослужбовця першого ступеня споріднення, що не відповідає вимогам для звільнення з військової служби згідно ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який на час розгляду цієї справи неодноразово продовжувався та триває. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, під час дії воєнного стану звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.

Абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ до таких сімейних обставин віднесено необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція № 170), при поданні до звільнення з підстави, передбаченої абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, подаються: документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки; один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), а також акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд; документи, що підтверджують інвалідність особи, яка потребує догляду, та висновок про потребу в постійному догляді.

Відповідно до абзацу шостого Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413, до таких обставин віднесено необхідність постійного стороннього догляду за батьками, що підтверджується відповідним медичним висновком.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, і таке рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Предметом спору у цій справі є правомірність відмови військової НОМЕР_3 у звільненні позивача з військової служби у запас на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Аналізуючи зміст зазначеної норми, суд зазначає, що звільнення за цією підставою можливе за наявності сукупності таких умов:

один із батьків військовослужбовця є особою з інвалідністю I чи II групи;

наявна одна з двох альтернативних обставин: або відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, або наявність таких членів сім`ї, які самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється, що батько позивача ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди №96/26/672/В від 09.06.2026 та висновком ЛКК № 298 від 05.05.2026. Перша умова звільнення є встановленою.

Спірним питанням у справі є наявність чи відсутність інших членів сім`ї другого ступеня споріднення батька позивача - сестри батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - здатна здійснювати за ним постійний догляд.

Вирішуючи це питання, суд враховує сформовану практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25, у якій Верховний Суд, з посиланням на постанови від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24, сформулював такі висновки щодо застосування абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ: «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує; у випадку «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин, така особа вважається відсутньою у розумінні приписів зазначеної норми.

Верховний Суд також наголосив, що суди мають перевіряти не лише формальну (юридичну) наявність відповідної особи, а й досліджувати, чи має вона реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів, зокрема віку, стану здоров`я особи, місця її фактичного проживання, наявності у неї власних сімейних обов`язків, що перешкоджають здійсненню догляду.

Застосовуючи наведену практику до обставин цієї справи, суд оцінюючи можливість тітки позивача ОСОБА_2 здійснювати постійний догляд за батьком позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком (75 років станом на час подання рапорту), зареєстрована та фактично проживає за адресою в м. Кролевець, Сумська область, тоді як батько позивача проживає в Черкаси, Черкаська область, тобто в іншій області. Ці обставини підтверджуються відповідними витягами з реєстру територіальної громади та відповідачем не спростовані.

З огляду на похилий вік ОСОБА_2 (75 років), її проживання в іншому, віддаленому від батька позивача населеному пункті, суд вважає, що тітка позивача не має реальної (об`єктивної) можливості здійснювати постійний щоденний сторонній догляд за батьком позивача, попри формальну (юридичну) наявність цього родинного зв`язку станом на дату прийняття оскаржуваного рішення.

Оцінюючи акт перевірки сімейного стану військовослужбовця № 44/2026 від 18.06.2026, на який відповідач посилається як на єдину підставу відмови, суд зазначає, що зазначений акт обмежився формальною констатацією відсутності документів щодо наявності підстав неможливості здійснення догляду сестрою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте не містить жодної оцінки реальної (фактичної) спроможності цієї особи здійснювати такий догляд, ні з огляду на місце їхнього проживання, ні з огляду на вік тітки позивача, відомості про що вже на момент складання акта могли бути встановлені відповідачем.

Такий формалізований підхід суперечить наведеній вище правовій позиції Верховного Суду, яка вимагає від суб`єкта владних повноважень так само, як і від суду під час перевірки правомірності його рішення, переходити від формальної (юридичної) перевірки наявності родичів до дослідження їхньої реальної спроможності здійснювати догляд.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Однак відповідач, крім формального посилання на акт перевірки сімейного стану, не довів та не спростував доводів позивача щодо реальної неспроможності тітки здійснювати постійний догляд за батьком позивача, не навів жодних доказів на противагу наданим позивачем відомостям про похилий вік і віддалене проживання тітки, сестри батька.

За таких обставин суд вважає, що на дату прийняття оскаржуваного рішення реальна можливість інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення батька позивача здійснювати за ним постійний сторонній догляд була відсутня, а тому позивачем підтверджено дотримання обох умов, передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Оскільки рапорт позивача та додані до нього документи відповідали вимогам підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції № 170, а всі передбачені законом умови для звільнення позивача були дотримані, у відповідача були відсутні дискреційні повноваження щодо відмови у задоволенні рапорту, єдиним правомірним варіантом поведінки відповідача було прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби.

Відмова у звільненні за таких обставин є протиправною.

Оскільки для прийняття рішення на користь позивача виконано всі передбачені законом умови, а прийняття такого рішення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, суд, керуючись частиною четвертою статті 245 КАС України та з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне не обмежуватися визнанням відмови протиправною, а зобов`язати відповідача вчинити конкретні дії щодо звільнення позивача з військової служби у запас.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток цього конституційного припису частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України обов`язок доведення правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача. У цій справі відповідач такого обов`язку не виконав, наведені ним доводи ґрунтуються виключно на формальній (юридичній) наявності у батька позивача інших родичів першого ступеня споріднення без дослідження їхньої реальної спроможності здійснювати постійний догляд, що не відповідає сформованій практиці Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суди мають достатньою мірою висвітлити мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, що й було зроблено судом при розгляді цієї справи; водночас це не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, зокрема ті доводи сторін, які не мають вирішального значення для результату вирішення спору.

Оскільки судом встановлено дотримання позивачем усіх передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ умов для звільнення з військової служби, а прийняття відповідного рішення не є дискреційним повноваженням відповідача, суд відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України зобов`язує відповідача вчинити всі необхідні дії щодо звільнення позивача з військової служби у запас.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з мотивів, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач як військовослужбовець, який звертається до суду у справі, пов`язаній із виконанням військового обов`язку, звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судовий збір під час звернення до суду не сплачувався.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору та відсутність у матеріалах справи відомостей про понесення сторонами інших судових витрат, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 255, 295-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю І групи.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 06.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО