Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/5291/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокусправа № 580/5291/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 наказом №2 від 27.07.2025 під час довготривалого лікування, звільнення із займаної посади та припинення виплати грошового забезпечення у належному розмірі у період з 01.09.2025 по 19.01.2026, та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №92 від 27.07.2025 про зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розпорядження командира військової частини.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення у належному розмірі у період з 01.09.2025 по 19.01.2026 в розмірі, обчисленому за останньою займаною ним посадою до зарахування у розпорядження, з урахуванням раніше виплачених сум .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно було прийнято наказ №92 від 27.07.2025 про звільнення позивача із займаної посади з 25.07.2025 і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Позивач також посилається на ненарахування та невиплату останньому грошового забезпечення за спірний період у повному розмірі. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому не погоджувався з доводами позивача викладеними у позові та просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 № 2 старшого солдата ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 липня 2025 року № 45-РС, відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-321/82/ДСК від 18.06.2025 з 25 липня 2025 року звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової На виконання вимог директив Міністерства оборони України № Д-321/82/ДСК від 22.06.2025 та № Д-44/ДСК від 22.06.2025, 1212 інженерний батальйон було переформовано в окремий батальйон підтримки, у зв`язку з чим 1212 інженерний батальйон перестав існувати, в наслідок переформування.

Ураховуючи викладене, зміна організаційно-штатної структури, зокрема, якщо такі обставини викликані переведенням військових формувань на штати воєнного часу, є підставою для зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання.

Крім того, у відзиві зазначає, що вирішення питання щодо подальшого службового використання військовослужбовця у разі проведення організаційно-штатних заходів, особливо під час воєнного стану, є виключно дискреційними повноваженнями військової частини НОМЕР_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач - ОСОБА_1 , проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 з 24.02.2024.

Згідно з випискою №14474 із медичної карти стаціонарного хворого та довідкою від 12.08.2025, позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні у період з 26.07.2025 по 29.08.2025.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 30.09.2025 №2025-0929-1237-0086-7, Госпітальною ВЛК КНП «ТЧМЛ ШМД» було проведено медичний огляд, де встановлено: Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 45 календарних днів.

Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 90/26/609/В від 12.03.2026 підтверджується встановлення ІІ групи інвалідності.

Відповідно до копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.07.2025 № 2 встановлено, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 25.07.2025.

Позивач, звернувся через “Гарячу лінію” Міністерства оборони України 12.11.2025 із заявою про неправомірне зарахування його у розпорядження командира військової частини, звільнення з займаної посади, НОМЕР_1 наказом №2 від 27.07.2027 під час довготривалого лікування, та нарахування і виплату грошового забезпечення у повному обсязі за період з 01.09.2025 по 19.01.2026.

24.11.2025 відповідачем надано відповідь, де зокрема повідомлено:"По суті порушеного питання інформуємо Вас про те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 №2 старшого солдата ОСОБА_1 , робітка підсобного 2 інженерного відділення 5 інженерного взводу 3 інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 27 липня 2025 року №45-РС, відповідно до пунктів 82,83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Директиви Міністерства Оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України №Д-321/82/ДСК від 18.06.2025 з 25 липня 2025 звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

Пункт 1 розділу ХХVІІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, передбачає суттєве обмеження у виплаті грошового забезпечення військовослужбовцям, які зараховані у розпорядження відповідних командирів та перебувають там більше ніж два місяці.

Пункт 5 розділу ХХVІІІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Відтак, нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 , не здійснювалася, оскільки останній не звертався з рапортом про виплату вищезазначених грошових коштів до командування військової частини НОМЕР_1 ".

Вважаючи вказаний наказ та дії відповідача протиправними та щодо не виплати грошового забезпечення у повному обсязі у період з 01.09.2025 по 19.01.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, положеннями статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Положеннями частини 1, 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Приписами статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частинами 5, 7 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов`язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, а в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України - в порядку, визначеному їх керівниками.

Порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що період дії воєнного стану або дії рішення про мобілізацію (крім цільової) є особливим періодом, який передбачає перехід Збройних Сил України та інших військових формувань на штати воєнного стану, які передбачають заміщення воєнних посад.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указами Президента України дія воєнного стану продовжена.

Відтак, починаючи з 24.02.2022 та дотепер в Україні триває воєнний стан, період дії якого у розумінні Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «;Про оборону України» є особливим періодом.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі також Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.

Військовий обов?язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також

правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов?язок включає, зокрема: прийняття в добровільному порядку

(за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби.

Приписами статті 2 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров?я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов': язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Порядок проходження військової служби, прав та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджується Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом підпункту 1 пункту 81 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 за №1153/2008 (далі-Положення №1153/2008) призначення на посади здійснюється військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - Міністром оборони України та посадовими особами відповідно до номенклатури посад гля ползначення військовослибовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України.

Призначення військовослужбовців на посади на рівнозначні здійснюється, серед іншого, у зв?язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (підпункт 2 пункту 82 Положення №1153/2008).

Призначення військовослужбовців на посади на нижчі посади здійснюється, серед іншого, у зв?язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду (підпункт 3 пункту 82 Положення №1153/2008).

Пунктом 4.29 "Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170 (надалі по тексту також - Інструкція №170) встановлено, що нижчими на один ступінь посадами, на які може бути призначений військовослужбовець у зв?язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, вважаються посади, рівнозначні найближчій нижчій посаді у конкретному підрозділі, де проходив службу військовослужбовець до проведення організаційних заходів, а в разі відсутності в цьому підрозділі нижчих посад - на нижчих посадах в інших підрозділах.

Під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, переважне право на призначення надається військовослужбовцям з вищою кваліфікацією і вищою оцінкою службової діяльності.

При рівних показниках в оцінці службової діяльності і кваліфікації перевага в призначенні надається військовослужбовцям: які є одруженими та мають двох і більше утриманців; у сім?ях яких немає інших працюючих членів сім?ї; які мають тривалий досвід військової служби, але не набули ще права на пенсію за вислугу років; які навчаються у навчальних закладах; які є учасниками бойових дій, інвалідами війни та особами, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; які є авторами винаходів і раціоналізаторських пропозицій; які внаслідок проходження військової служби отримали каліцтво або захворювання; які проходили строкову військову службу - протягом двох років з дня звільнення їх зі строкової служби.

Перевага в призначенні може надаватись також іншим військовослужбовцям, якщо це передбачено законодавством України.

Згідно підпункту 1 пункту 116 Положення №1153/2008 зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Призначення на посади військовослужбовців, перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), проводиться в якомога коротший строк, але не пізніше ніж через два місяці з дня звільнення з попередньої посади, за винятком випадків, передбачених підпунктами 12 - 16 пункту 116 цього Положення (пункт 117 Положення №1153/2008).

Відповідно до пункту 118 Положення N?1153/2008 під час провед; організацінно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення посад військовослужбовиів, До служби пепсонали номедклатури призначення не пізніше ніж за два місяці до встановлених строків проведення таких заходів подається список військовослужбовців, які вивільняються, з пропозиціями щодо їх дальшого службового використання.

У разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони: призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь); зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення; звільняються з військової служби у встановленому порядку (у разі відсутності згоди призначення на нижчі посади більше ніж на один ступінь або відсутності згоди переміщення на посади у випадках, визначених абзацами третім - п?ятим пункту 112 цього положення).

Під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, на вакантні посади в першу чергу призначаються військовослужбовці, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на вакантні посади. Призначення всіх інших військовослужбовців здійснюється після вирішення питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців (пункт 119 Положення №1153/2008).

3 системного аналізу наведених норм права вбачається, що Положенням №1153/2008 чітко врегульовано порядок зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання у випадку якщо відбулося розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо дальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зважаючи на те, що звільнення позивача від займаної посади і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 мало місце в період воєнного стану в Україні, що у розумінні Закону України "Про оборону України" є особливим періодом, застосуванню у цьому випадку підлягає, крім цього, Розділ XIV Положення №1153/2008, яким визначено особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов?язку в запасі в особливий період.

Так, відповідно до пункту 251 розділу XIV Положення №1153/2008 в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, резервісти призиваються на військову службу, а військовозобов?язані виконують військовий обов?язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період.

Згідно абзацу 5 пункту 256 розділу XIV Положення №1153/2008 у разі потреби доукомплектування Збройних Сил України військовослужбовці, посади скорочуються у холі проведення організаційно-штатних заходів, до закінчення строків проведення цих заходів призначаються на інші посади за підставами, визначеними пунктом 82 шього Положення, або зараховуються у розпорядження посадових осіб, які мають право призначення військовослужбовців на посади, або направляються на курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів або сержантів (старшин), або на курс перепідготовки за дефіцитною для Збройних Сил України спеціальністю.

Зазначені переміщення здійснюються військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Згідно з абзацом 2 пункту 257 розділу XIV Положення №1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 №2 старшого солдата ОСОБА_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 25 липня 2025 року № 45-РС, відповідно до пунктів 82, 83 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та Директиви Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України N?Д-321/82/ДСК від 18.06.2025 з 25 липня 2025 року звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .

У відзиві представник відповідача зазначає, що на виконання вимог директив Міністерства оборони України № Д-321/82/ДСК від 22.06.2025 № Д-44/ДCK від 22.06.2025, 1212 інженерний батальйон було переформовано в окремий батальйон підтримки, у зв?язку з чим 1212 інженерний батальйон перестав існувати, в наслідок переформування.

Крім того, відповідно до пункту 14.10 Інструкції №170, звільнення з військової служби у зв?язку з проведенням організаційних заходів здійснюється в разі видання директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України про проведення скорочення штатів або посад і неможливості переміщення військовослужбовців, посади яких скорочені, на інші посади. Неможливість переміщення військовослужбовців на інші посади визначається у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цієї Інструкції.

У свою чергу пунктом 12.2 Інструкції №170 передбачено, що неможливість використання військовослужбовців на військовій службі визначається відсутністю вакантних рівнозначних посад за основною або спорідненою військовими спеціальностями, що підтверджується відповідними службами персоналу, у межах: оперативного (повітряного) командування, з?єднань, військових частин, установ і закладів, підпорядкованих командуванням видів, органам військового управління окремих родів військ (сил), Генеральному штабу Збройних Сил України, Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Міністерству оборони України,- для осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу; Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту - для осіб офіцерського складу.

З огляду на вказане, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.07.2025 №92 про зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , прийнято обгрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні.

Щодо питання продовження отримання позивачем виплат за попередньою посадою грошового забезпечення,суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІI (далі- Закон №2011-XII) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповілно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 розділу XXVIII "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 за №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.

Якщо не можна прийняти кадрове рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовця, у період перебування у розпорядженні протягом двох місяців з поважних причин (відсутність рівнозначних посад, бажання подальшого проходження військової служби, наявність сімейних та інших обставин) грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю у розмірі, який він одержував за займаною посадою до зарахування у розпорядження, за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.

Грошове забезпечення військовослужбовців під час перебування у розпорядженні підлягає перерахунку в разі набуття права на збільшення розмірів окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також змін у нормах грошового забезпечення.

Виходячи з наведеного, саме управлінське рішення військової частини НОМЕР_1 є підставою для виплати військовослужбовцю грошового забезпечення у розмірі, який він одержував за займаною посадою до зарахування у розпорядження, водночас прийняттю такому повинна передувати сукупність умов, визначених Порядком №260.

В матеріалах справи відсутні докази на підтверження факту бездіяльності військової частини НОМЕР_1 в частині не прийняття рішення про виплату грошового забезпечення за останньою займаною посадою до виведення в розпорядження, позаяк в силу вищенаведених приписів не уповноважена приймати такі рішення.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанова Верховного Суду у справі № 1340/4630/18 ЄДРСР 83647809).

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Варто зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

За змістом частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до приписів статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 06.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО