Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №580/7922/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 рокусправа № 580/7922/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Орленко В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у: не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для питань за 2018-2020 роки, грошової компенсації за невикористані 87 календарні дні відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення, яка підлягає нарахуванню та виплаті згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 580/7579/24.?

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки, грошової?компенсації за невикористані 87 календарні дні відпустки виходячи з місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення, що підлягає нарахуванню та виплаті згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі №580/7579/24.?

- зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 різницю між сумами виплат, обчисленими з урахуванням індексації грошового забезпечення згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 580/7579/24, та сумами, фактично виплаченими, з проведенням установлених законодавством України податкових та інших обов?язкових відрахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не включення індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2020, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2020 роки та грошової компенсації за невикористані 87 днів, свідчить про порушення прав позивача на належне грошове забезпечення та звужує обсяг встановлених законом прав військовослужбовців.

Ухвалою судді від 27.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 01.10.2026 виправлено описку у тексті ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 в адміністративній справі 580/7922/26 щодо змісту позовних вимог.

05.10.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення мають разовий характер, тому у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року №1078, такі не підлягають індексації.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2020 № 41 був виключений із списків особового складу, усіх видів забезпечення, з 26.02.2020.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 580/7579/24, зокрема: зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у повному обсязі індексацію-різницю грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у щомісячному розмірі 4 001,04 грн.

Представник позивача звернулася із заявою до відповідача з проханням провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової компенсації за не використані календарні дні відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

У позовній заяві представник позивача зазначає, що станом на день звернення з позовом, Військова частина НОМЕР_1 відповідь не надала.

Оскільки індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 не була виплачена позивачу в повному обсязі, тому така не включалася до складу місячного грошового забезпечення, з якого у 2018-2020 роках обчислювалася грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова компенсація за невикористаних 87 днів відпустки.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та не виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв`язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За приписами пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

У силу приписів розділу XXIV «Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Яв встановлено судом, під час проходження військової служби позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2018-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2020 роках.

Крім того, відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.02.2020 №41 позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористаних 84 д. додаткових відпусток за період з 2015 по 2020 роки та за щорічну основну за 10 календарних днів за 2019 рік, 3 календарні дні за 2020 рік.

Згідно вказаного наказу грошова допомога на оздоровлення не за 2020 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік не виплачувалась. Оскільки вказані одноразові виалати за 2020 рік позивачеві не виплачувалась, тому відсутні підстави для їх перерахунку та виплати.

Поряд з цим, оскільки індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.02.2020 не була виплачена позивачу в повному обсязі, тому така не включалася до складу місячного грошового забезпечення, з якого у 2018-2019 роках обчислювалася грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова компенсація за невикористані дні відпусток за період з 2018 по 2020 роки.

З цього приводу суд зауважує, що у постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За приписами ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За змістом статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 6 Закону № 1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Отже, відповідно до законодавчого визначення, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення у 2018-2020 роках, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2020 роках, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 30.11.2023 у справі №380/21619/21.

Щодо систематичного характеру індексації, то така підлягала нарахуванню та виплаті позивачу за кожен місяць спірного періоду з 01.03.2018 по 26.02.2020.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених вище висновків Верховного Суду, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення, як його складова, має враховуватись при нарахуванні грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

За таких обставин, виплачуючи позивачу грошову допомогу на оздоровлення у 2018-20219 роках, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2018-2029 роках, компенсацію за невикористані дні відпустки, без врахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, відповідач порушив право позивача на отримання належної заробітної плати.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2020 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 роки, не належить до задоволення, позаяк грошова допомога на оздоровлення за 2020 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік не виплачувалась позивачеві, тому відсутні підстави для їх перерахунку та виплати.

Суд звертає увагу, що судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

Щодо позовних вимог здійснити перерахунок грошової компенсації за невикористані дні відпустки саме у кількості 87 календарних днів, то такі, на думку суду, не містять конкретного обґрунтування та належних розрахунків. До того ж питання обчислення розміру таких виплат виходить за межі повноважень суду.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволенню.

У позовній заяві позивач просить захистити своє право щодо «зобов`язання військову частину НОМЕР_2 виплатити ОСОБА_1 різницю між сумами виплат, обчисленими з урахуванням індексації грошового забезпечення згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 у справі № 580/7579/24» на майбутнє, що є передчасним, необгрунтованим.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, які є предметом оскарження.

Доводи відповідача про правомірність таких спростовано наведеним аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що поведінка відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши частково першу позовну вимогу.

Інші позовні вимоги є похідними та підлягають до часткового задоволення шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі 580/7579/24 та індексації отриманої під час проходження служби, з урахуванням виплачених сум.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2019 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки, грошової компенсації за невикористані дні з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/7579/24 та індексації, отриманої під час проходження служби, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам справи.

Рішення складене та підписане 06.10.2026.

СуддяВалентина ОРЛЕНКО