Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №560/7002/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7002/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати дії посадових осіб ГУ ПФУ в Хмельницькій області протиправними щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/21.

2. Зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/241 за період з 05.03.2019 року по день фактичної виплати.

Позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/21 відповідач донарахував позивачу пенсію в сумі 342947,49 грн, яку до цього часу не виплатив, і не нарахував на неї компенсацію втрати частини доходів. На думку позивача, основною умовою для виплати компенсації є порушення строків виплати нарахованих доходів (пенсії), при цьому компенсація проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу: самим органом чи на виконання рішення суду. Позивач вважає, що право на компенсацію особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Ухвалою від 28.04.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав. Копію ухвали про відкриття провадження отримав 28.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження перерахованої ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок і виплату перерахованої ОСОБА_1 пенсії згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2021 №560/8709/20 за вислугу років без обмеження її максимального розміру.

Рішення набрало законної сили 12.01.2022 згідно з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2022.

На виконання цього рішення відповідач нарахував позивачу доплату за період з 05.03.2019 по 28.02.2022 в розмірі 342947,49 грн.

14.04.2026 позивач звернувся до відповідача із запитом, у якому просив повідомити, чи здійснюється ГУ ПФУ в Хмельницькій області нарахування компенсації втрат частини доходів за не своєчасну виплату донарахованої пенсії за цією справою та якими нормативно-правовими актами обґрунтовують свої дії посадові особи ПФУ у цьому випадку.

Листом від 21.04.2026 №2200-0505-8/30347 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/21 нарахована доплата за період з 05.03.2019 по 28.02.2022 в розмірі 342947,49 грн. У межах виділених коштів на банківський рахунок позивача перераховано частину з нарахованих на виконання рішень суду у справах №560/3923/20, №560/8709/20, №560/7424/21, №560/960/23, №560/13086/23, №560/20007/23, №560/2097/24, №560/3409/24, №560/637/25, №560/9042/25 сум пенсій за минулий час в сумі 766,05 грн (31.10.2025 - 187,35 грн, 27.11.2025 - 187,35 грн, 31.12.2025 - 187,35 грн, 24.02.2026 - 103,00 грн, 23.03.2026 - 101,00 грн) та частину перерахованої суми пенсії за рішенням суду у справі №560/9042/25 в сумі 1000,00 грн - 24.02.2026. Виплата залишку нарахованої заборгованості на виконання рішень суду, в тому числі заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у справі №560/7427/21, буде здійснюватись з врахуванням Порядку №821 та в межах затверджених бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Оскільки рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/7427/21 виконане головним управлінням у межах повноважень, підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.

У цьому листі серед справ, за якими проведено часткову виплату, відповідач зазначив справу №560/7424/21. Суд вважає це опискою, оскільки за даними комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивачем у справі №560/7424/21 є інша особа, а рішенням, на виконання якого позивачу нарахована пенсія за минулий час, є рішення у справі №560/7427/21.

Отже, у рахунок заборгованості, нарахованої на виконання рішень суду, в тому числі у справі №560/7427/21, позивачу 31.10.2025, 27.11.2025, 31.12.2025, 24.02.2026 та 23.03.2026 виплачено 766,05 грн. Решта суми 342947,49 грн позивачу не виплачена. Компенсацію втрати частини доходів на виплачені суми відповідач не нарахував і не виплатив, що підтверджується листом від 21.04.2026 №2200-0505-8/30347.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Питання, пов`язані з компенсацією громадянам втрати частини доходів у разі порушення строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 7 Закону №2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 зазначила, що у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за якого однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є проведення з нею повного розрахунку (тобто хоча і не своєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа) (пункт 39).

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду висновує, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий. Водночас не виключається пред`явлення в межах одного провадження як вимог про стягнення нарахованого, проте не виплаченого доходу, так і вимог про стягнення відповідної компенсації (пункт 40).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості (пункт 30). Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії (пункт 32).

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись, у цій справі органами Пенсійного фонду України, у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням (пункт 34).

У постанові від 08.12.2025 у справі №420/13975/24 Верховний Суд зазначив, що зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці (пункт 72).

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення. Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому. Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості. Саме тоді орган Пенсійного фонду набуває реальної можливості виконати або не виконати покладений на нього обов`язок щодо виплати компенсації. Відповідно, лише з цього моменту може виникнути порушення права позивача на компенсацію, яке підлягає судовому захисту. Закон №2050-III не передбачає можливості присудження компенсації наперед, оскільки вона є правовим наслідком уже допущеного прострочення виплати доходу. До здійснення фактичної виплати заборгованості обов`язок щодо компенсації ще не виник, а отже й порушення права позивача не настало. За таких обставин вимога про виплату компенсації є передчасною та не може бути задоволена за відсутності встановленого порушення відповідачем відповідного обов`язку (пункт 78).

Верховний Суд також наголосив, що відмова у задоволенні позову в цій частині з наведених підстав не позбавляє позивача права на отримання такої компенсації в майбутньому - після фактичної виплати суми основної заборгованості (пункт 81).

Застосовуючи наведені норми та висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд зазначає таке.

Доплата до пенсії в сумі 342947,49 грн за період з 05.03.2019 по 28.02.2022 нарахована позивачу на виконання рішення суду у справі №560/7427/21. Пенсія є доходом, який не має разового характеру, а затримка її виплати перевищує один календарний місяць. Тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, що підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні, оскільки рішення суду виконане головним управлінням у межах повноважень. Нарахування доплати без її фактичної виплати не є виплатою доходу, а Закон №2050-III не ставить право на компенсацію в залежність від наявності бюджетних асигнувань чи від порядку погашення заборгованості за рішеннями суду.

Водночас за змістом статей 3, 4 Закону №2050-III та наведених висновків Верховного Суду обов`язок нарахувати і виплатити компенсацію виникає в місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості, а дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий. Тому вимоги позивача суд оцінює окремо щодо виплаченої і невиплаченої частин заборгованості.

Щодо виплаченої частини заборгованості.

31.10.2025, 27.11.2025, 31.12.2025, 24.02.2026 та 23.03.2026 відповідач частково виплатив позивачу заборгованість, нараховану на виконання рішення суду у справі №560/7427/21. Отже, щодо цих сум виконані всі умови, з якими Закон №2050-III пов`язує право на компенсацію: строк виплати доходу порушено більше ніж на один місяць, дохід не має разового характеру і фактично отриманий позивачем.

У жовтні, листопаді, грудні 2025 року, лютому та березні 2026 року відповідач був зобов`язаний нарахувати і виплатити позивачу компенсацію на виплачені суми. Він цього не зробив, а в листі від 21.04.2026 №2200-0505-8/30347 прямо відмовив у нарахуванні та виплаті компенсації. Такі дії суперечать статтям 1-4 Закону №2050-III і є протиправними.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності невиплати компенсації на фактично виплачені суми не довів.

Тому позов у цій частині потрібно задовольнити: визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації на суми заборгованості, виплачені 31.10.2025, 27.11.2025, 31.12.2025, 24.02.2026 та 23.03.2026, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити її по день фактичної виплати цих сум.

Щодо невиплаченої частини заборгованості (9342947,49 грн) суд зазначає, що доки заборгованість не виплачена, період невиплати доходу не закінчився, суму компенсації визначити неможливо, а строк виконання обов`язку нарахувати і виплатити її не настав. Тому право позивача на компенсацію на цю частину заборгованості на час розгляду справи не порушене, а вимога зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію по день фактичної виплати, якої ще не було, є передчасною.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Позивач у цій справі не заявляє вимог про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії: обов`язок її виплатити встановлений рішенням суду у справі №560/7427/21, яке набрало законної сили. Тому випадок, коли вимоги про стягнення доходу і про компенсацію розглядаються в одному провадженні, на який вказала Велика Палата Верховного Суду у пункті 40 постанови від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, до спірних правовідносин не застосовується. З цієї ж причини суд не застосовує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2025 у справі №640/12053/21, де вимога про компенсацію розглядалася разом з вимогою про перерахунок і виплату самого доходу.

Постанови Верховного Суду України та Верховного Суду, на які посилається позивач, стосуються права особи на компенсацію незалежно від того, чи були суми доходу нараховані добровільно або на виконання рішення суду. Цього права позивача суд не заперечує. Проте ці постанови не містять висновку про можливість зобов`язати орган Пенсійного фонду України нарахувати і виплатити компенсацію до виплати основної суми заборгованості у справі, в якій вимога про виплату самого доходу не заявлена. Посилання на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи позовної заяви про порушення відповідачем частини четвертої статті 41 Конституції України стосуються невиплати нарахованої пенсії, тобто виконання рішення суду у справі №560/7427/21, і не входять до предмета цього спору. Обставини, пов`язані з рішенням суду у справі №560/3409/24, про яке згадує позивач, також не стосуються предмета позову.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково. Відмова в іншій частині позову не позбавляє позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів на решту заборгованості після її фактичної виплати, а в разі ненарахування та невиплати компенсації у місяці виплати заборгованості - права на звернення до суду.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», доказів понесення сторонами інших судових витрат немає, тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/21 в частині сум заборгованості, виплачених 31.10.2025, 27.11.2025, 31.12.2025, 24.02.2026 та 23.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати заборгованості з пенсійних виплат за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2021 у справі №560/7427/21 в частині сум заборгованості, виплачених 31.10.2025, 27.11.2025, 31.12.2025, 24.02.2026 та 23.03.2026, по день їх фактичної виплати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський