Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №560/7327/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7327/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. представника позивача Орел Л.В. представника відповідача Ткачук Н.І.

розглянувши адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Калина Л" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Калина Л" (далі - позивач, ФГ "Калина Л") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Хмельницькій області), в якому просить:

1. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 14.04.2026 № 8724/2201-0701 у частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість (платіж: 14010100) за листопад 2024 року на суму 334 494 грн, за грудень 2024 року на суму 54 060,00 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% від суми збільшених грошових зобов`язань за листопад 2024 року на суму 33 449,00 грн, за грудень 2024 року на суму 5 406,00 грн. В частині збільшення грошових зобов`язань за грудень 2024 року на суму 330 866 грн, за січень 2025 року на суму 93 878 грн, за лютий 2025 року на суму 439 479 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% від суми збільшеного грошового зобов`язання за грудень 2024 року на суму 33 086,60 грн, за січень 2025 року на суму 9 388 грн, за лютий 2025 року на суму 43 948 грн;

2. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8726/2201-0701 від 14.04.2026 про визначення штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо нескладання і нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 13 600,00 грн;

3. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8718/2201-0701 від 14.04.2026 за платежем «Єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній (податковий) звітний період дорівнює або перевищує 75%» (платіж 18050500), яким зменшено грошове зобов`язання з єдиного податку на суму 297 048,72 грн;

4. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8720/2201-0701 від 14.04.2026, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за платежем 11021000 на суму 8 092 684 грн та застосовано 809 268 грн штрафних (фінансових) санкцій;

5. визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8721/2201-0701 від 14.04.2026, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток за платежем 11021000 на суму 2 040 грн у зв`язку з неподанням податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2023-2024 рр.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної планової виїзної перевірки, висновки якої, на думку позивача, безпідставні і не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Щодо донарахування податку на додану вартість у зв`язку зі списанням пального на сушіння кукурудзи позивач зазначає, що врожай кукурудзи 2024 року мав вологість 22-24 відсотки при базовій вологості 14-15 відсотків, тому його необхідно було висушити. Для цього позивач використав дві власні зерносушарки: Mecmar SSI 28/230 T2 і «Дунаївчанка» Д5-ТН ТДД830. Наказом голови господарства від 03.01.2024 № 4, зі змінами, внесеними наказом від 02.09.2024 № 17, затверджено норми витрат палива, а також форми документів обліку сушіння зерна: накладну на переміщення зерна в межах підприємства, журнал обліку роботи зерносушарки та акт фактичного використання палива. Цей акт складає комісія щонайменше з трьох осіб, і після затвердження головою господарства він є підставою для списання палива. Акти про фактичне використання палива складено 06.11.2024, 29.11.2024 і 05.12.2024, а акти списання товарів - 07.11.2024, 30.11.2024 і 06.12.2024. Позивач вважає, що первинні документи містять усі обов`язкові реквізити, визначені законодавством про бухгалтерський облік. Реалізацію зерна з вологістю 14 відсотків він розцінює як підтвердження того, що зерно висушили до його передачі контрагентам. Витрати на сушіння, за твердженням позивача, віднесено до собівартості реалізованої продукції, що відображено у картці рахунку 901 та оборотно-сальдовій відомості рахунку 2311, а також визнано в самому акті перевірки. Відповідач, на думку позивача, не навів жодного доказу використання пального поза господарською діяльністю.

Щодо донарахування податку на додану вартість у зв`язку зі списанням пального на корчування земельних ділянок позивач зазначає, що корчування самосівів і чагарників на частинах ріллі біля лісосмуг площею 181 га у листопаді 2024 року - лютому 2025 року виконував навантажувач гусеничний Liebherr LR632 (державний номер НОМЕР_1 ). Навантажувач орендовано разом з екіпажем у ФОП ОСОБА_1 за договорами від 01.06.2024 № 01/06, від 01.11.2024 № 01/11 і від 08.12.2024 № 08/12. За пунктом 3.4 цих договорів заправку техніки пальним забезпечує орендар. Облік пального, використаного технікою інших суб`єктів господарювання, врегульовано наказом від 03.06.2024 № 14, а використання пального підтверджено актами комісії про фактичне використання палива, актами списання товарів, актами надання послуг, картками рахунку 631 і платіжними інструкціями. Позивач наголошує, що жодна норма законодавства не зобов`язує платника затверджувати норми витрат пального для податкових цілей, а облікові листи роботи сільськогосподарської техніки та подорожні листи не є обов`язковими первинними документами. Окремо позивач вказує, що запит про надання документів щодо цього списання вручено 03.03.2026, в останній день перевірки. На його думку, це порушує вимогу про подання запиту не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення перевірки і унеможливило своєчасне надання документів. Податкові органи, як вважає позивач, не наділені повноваженнями визначати потребу сільськогосподарського товаровиробника у виконанні тих чи інших робіт.

Податкове повідомлення-рішення № 8726/2201-0701 позивач вважає протиправним як похідне: оскільки податкових зобов`язань у нього не виникло, не виникло й обов`язку реєструвати зведені податкові накладні.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 8718/2201-0701, № 8720/2201-0701 і № 8721/2201-0701 позивач зазначає, що статус платника єдиного податку четвертої групи на 2023 і 2024 роки відповідач підтвердив довідками від 16.03.2023 № 2710/6/22-01-62-06 та від 11.04.2024 № 4827/6/22-01-04-08 за результатами камеральних перевірок розрахунків частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 і 2023 роки. Розрахунок за 2023 рік, крім того, перевірявся за запитом від 05.03.2024 № 2549/6/22-01-04-08, на який позивач надав документи листом від 15.03.2024 № 37. На думку позивача, відсутність реорганізації у 2022 році була відома відповідачу з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тому неправомірність заповнення рядка 1.8 розрахунку за 2022 рік мала бути виявлена ще під час камеральної перевірки, а зміна позиції через два-три роки свідчить про суперечливу поведінку суб`єкта владних повноважень і порушує принципи належного урядування, правової визначеності та легітимних очікувань. Позивач також вважає, що існує правова невизначеність щодо порядку заповнення рядків 1.8 і 3.4 форми розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, оскільки порядок її заповнення окремо не затверджено. Тому, на його думку, мають застосовуватися пункт 4.1.4 статті 4 і пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, а також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22. Дохід від реалізації основних засобів у рядку 3.4 позивач, як він стверджує, правомірно відобразив за ціною реалізації без податку на додану вартість відповідно до П(С)БО 15 «Дохід».

Щодо рядка 1.1 розрахунку за 2023 рік позивач пояснює, що 600 т кукурудзи, придбаної 06.11.2023 у ФГ "Мельник Т" і ФОП ОСОБА_2 , мали вологість 15,5 відсотка, а до 25.11.2023 набрали вологи до 17 відсотків і частково втратили якість. Тому відповідно до облікової політики, затвердженої наказом від 25.05.2022 № 11, це зерно обліковано за справедливою вартістю 2 061,41 грн/т. Крім того, позивач наголошує, що виручку від експорту зернозбирального комбайна NH CX 6.90 (138 000 доларів США) слід було відобразити в рядку 3.2 як дохід від продажу іноземної валюти, спрямованої на розвиток сільськогосподарського виробництва, і тоді частка за 2023 рік становила б 77,19 відсотка.

Ухвалою від 05.05.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розглядати її за правилами загального позовного провадження і призначив підготовче засідання на 27.05.2026.

Підготовче засідання 27.05.2026 не відбулося через перебування судді у відрядженні.

У підготовчому засіданні 17.06.2026 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026.

У судовому засіданні 21.07.2026 оголошено перерву до 30.07.2026.

30.07.2026 розгляд справи відкладено до 03.09.2026 у зв`язку з неприбуттям у судове засідання сторони, від якої надійшло клопотання про відкладення.

У судовому засіданні 03.09.2026 оголошено перерву до 29.09.2026, щоб сторони та суд могли підготуватися до судових дебатів.

20.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву. У ньому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю з таких підстав.

Щодо пального, списаного на сушіння, відповідач зазначає, що на момент списання (07.11.2024, 30.11.2024, 06.12.2024) позивач уже реалізував або передав на зберігання 3 280 т кукурудзи врожаю 2024 року з вологістю 14 відсотків, яка відповідала вимогам ДСТУ 4525:2006. Журнали обліку роботи зерносушарок, на думку відповідача, містять арифметичні помилки в обрахунку витрат палива на партію зерна за зміну. Оприбуткування 3 972 т кукурудзи 11.10.2024 суперечить накладним на переміщення зерна, згідно з якими на сушіння з 02.10.2024 по 22.10.2024 надійшло 3 792 т, а після сушіння отримано 3 417,8 т. Крім того, вартість пального не віднесено до собівартості кукурудзи в періоді фактичного понесення витрат. Відповідач посилається також на наказ від 03.01.2024 № 4, яким норму витрат для сушарки встановлено 20 л/год. За розрахунком відповідача, за такої норми списаного пального вистачило б на 34,97, 248,25 і 46,28 робочого дня. Відповідач наголошує, що правомірність формування податкового кредиту не заперечується, а спірним є лише заниження податкових зобов`язань за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Щодо пального, списаного на корчування, відповідач зазначає, що до перевірки не надано і перевіркою не виявлено первинних документів: облікових листів тракториста-машиніста (форми № 67, № 67-Б), дорожніх листів трактора (форма № 68), актів виконаних робіт з інформацією про вид робіт, площу оброблених ділянок, залучену техніку і норми списання пального. Відповідач посилається на лист Міністерства аграрної політики України від 19.01.2004 № 37-27-12/455. Акти фактичного використання палива, за його твердженням, не містять норм витрат пального, передбачених наказом від 03.06.2024 № 14, а норми для однотипних робіт різняться. Документів про земельні ділянки, на яких проводилося корчування, відповідач також не отримав. На запит від 03.03.2026 пояснень не надано, про що складено акт від 03.03.2026 № 174/22-01-07-01/33809256. Відповідач звертає увагу, що це порушення не вплинуло на об`єкт оподаткування податком на прибуток, оскільки витрати відображено на рахунку 2312 «Витрати наступного року».

Стосовно статусу платника єдиного податку відповідач зазначає, що у 2022 і 2023 роках частка сільськогосподарського товаровиробництва позивача становила 68,93 і 71,63 відсотка. Довідка про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, на його думку, має виключно інформаційно-підтверджувальний характер і видається на підставі даних, задекларованих самим платником. Камеральна перевірка не охоплює перевірки достовірності показників звітності, на що відповідач наводить відповідні висновки Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 320/4281/23 та від 28.05.2025 у справі № 320/14811/24. Сама по собі інформація з Єдиного державного реєстру, як вважає відповідач, не підтверджує і не спростовує показників розрахунку частки. Абзац другий пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, на думку відповідача, прямо передбачає нарахування податків платнику єдиного податку четвертої групи за наслідками виїзної документальної перевірки без попереднього рішення про анулювання реєстрації. Тут відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 560/323/20. Форма розрахунку частки в редакції наказу від 29.11.2022 № 955, як наголошує відповідач, містить примітки, які прямо визначають порядок заповнення рядків 1.8 і 3.4. Практику Європейського суду з прав людини щодо належного урядування і законних очікувань відповідач вважає незастосовною, оскільки спір виник через подання самим позивачем недостовірних показників.

26.05.2026 позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначено, що норма витрат палива на сушарку становить 20 л на тонно-відсоток, а не 20 л/год. Фактичні витрати, за його розрахунками, становили від 11,7 до 15 л/т, тобто були нижчими за норму. Накладні на переміщення зерна, за твердженням позивача, охоплюють 3 972 000 кг кукурудзи, а вся продукція обліковувалася на рахунку 271 без окремих субрахунків, тому податкових наслідків невідображення втрат маси при сушінні немає. Відповідно до пункту 6.1 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132, собівартість продукції розраховується в цілому за рік. Щодо корчування позивач повідомив, що в листопаді-грудні 2024 року розчищено 91 га, у січні 2025 року - 45 га, у лютому 2025 року - 45 га. Збільшення витрат пального у січні-лютому 2025 року він пояснив тим, що пальне використовувалося і для власної техніки: колісних тракторів New Holland T7070 і T7060, глибокорозпушувача Pinocchio 300/7 і причепа ПТС-5. Ця техніка вивозила викорчуване дрібнолісся, пні й каміння та розпушувала ґрунт після роботи навантажувача. До відповіді на відзив позивач додав розрахунки витрат пального на корчування, вивезення дрібнолісся і розпушування, журнали обліку заправки дизельного палива, товарно-транспортні накладні на перевезення пального, а також додаткові угоди до договорів оренди від 01.11.2024 і 08.12.2024. Довідку про підтвердження статусу позивач вважає індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, дія якого вичерпалася. Він також посилається на постанови Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 810/110/16 і від 23.01.2025 у справі № 240/32993/23, а також на статтю 10 Закону України «Про адміністративну процедуру». За твердженням позивача, у відповідь на запит від 05.03.2024 він надав документи на придбання і продаж автомобілів VW Polo, Fiat Tipo, Audi Q7 та зернозбирального комбайна NH CX 6.90.

29.07.2026 відповідач на вимогу суду подав довідкові розрахунки в розрізі встановлених порушень до податкових повідомлень-рішень № 8724/2201-0701, № 8720/2201-0701 і № 8726/2201-0701.

03.09.2026 позивач подав письмові пояснення до судових дебатів, в яких підтримав доводи позову та відповіді на відзив і додатково зазначив, що відповідач мав право призначити позапланову документальну перевірку за пунктами 78.1.1 і 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України і отримати пояснення щодо розрахунку частки, а в березні 2024 року мав у розпорядженні дані звіту за формою № 29-сг і Єдиного реєстру податкових накладних. З них, на думку позивача, було видно, що в грудні 2023 року він реалізував 600 т кукурудзи понад залишок власновирощеної. Щодо рядка 1.1 позивач звертає увагу, що в акті перевірки йдеться про «заниження» доходу від реалізації товарів, а не про безпідставне віднесення доходу від реалізації покупної продукції до рядка 1.1. Тому, на його думку, відповідач змінив підставу своїх висновків.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала і просила задовольнити їх повністю. Представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши позицію сторін, суд встановив такі обставини.

ФГ "Калина Л" (код ЄДРПОУ 33809256) зареєстроване 15.12.2005. Керівником господарства з 15.12.2005 є ОСОБА_3 . Основний вид діяльності позивача - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У 2019 році та з 2021 по 2025 рік позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку четвертої групи, у 2020 році - на загальній системі оподаткування.

На підставі наказу від 28.01.2026 № 308-П і направлень від 11.02.2026 № 757, № 758, № 759, № 760 посадові особи ГУ ДПС у Хмельницькій області провели документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2019 по 30.09.2025, а також сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2025. Перевірка тривала з 11.02.2026 по 03.03.2026. Строк її проведення продовжено на п`ять робочих днів, з 25.02.2026 по 03.03.2026, наказом від 23.02.2026 № 638-П.

Результати перевірки оформлено актом від 10.03.2026 № 4242/22-01-07-01/33809256 (далі - акт перевірки).

24.03.2026 позивач подав заперечення на акт перевірки з копіями документів. У запереченнях позивач не погодився з висновками акта перевірки щодо неправомірного перебування на спрощеній системі оподаткування у 2023-2024 роках та щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку зі списанням пального. Решту висновків акта перевірки позивач не заперечував. Листом від 26.03.2026 № 1207/10/22-01-07-01-09 відповідач повідомив позивача про місце і час розгляду заперечень. Представники позивача участі в розгляді не брали. Листом від 08.04.2026 № 1334/10/22-01-07-01-09 відповідач повідомив, що висновки акта перевірки залишено без змін.

14.04.2026 на підставі акта перевірки відповідач прийняв:

податкове повідомлення-рішення № 8724/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (код платежу 14010100) на 1 353 341 грн за податковими зобов`язаннями і на 135 334 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення № 8726/2201-0701, яким на підставі абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 13 600 грн за нереєстрацію в ЄРПН зведених податкових накладних;

податкове повідомлення-рішення № 8718/2201-0701, яким зменшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників (код платежу 18050500) на 297 048,72 грн;

податкове повідомлення-рішення № 8720/2201-0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники (код платежу 11021000), на 8 092 684 грн за податковими зобов`язаннями і на 809 268 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

податкове повідомлення-рішення № 8721/2201-0701, яким на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штраф у сумі 2 040 грн за неподання податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2023 і 2024 роки.

Позивач отримав податкові повідомлення-рішення в електронному кабінеті платника податків 14.04.2026.

Згідно з довідковими розрахунками відповідача, поданими 29.07.2026, податкове повідомлення-рішення № 8724/2201-0701 складається з таких частин:

донараховано 388 554 грн податкових зобов`язань з податку на додану вартість (за листопад 2024 року - 334 494 грн, за грудень 2024 року - 54 060 грн) і 38 855,40 грн штрафу за невизначення податкових зобов`язань на вартість дизельного пального, списаного за статтею витрат «Витрати на доведення до нормативу якісних показників» (сушіння), номенклатурна група «Кукурудза 2024», за актами списання товарів від 07.11.2024, 30.11.2024 і 06.12.2024;

донараховано 864 223 грн податкових зобов`язань з податку на додану вартість (за грудень 2024 року - 330 866 грн, за січень 2025 року - 262 251 грн, за лютий 2025 року - 271 106 грн) і 86 422,30 грн штрафу за невизначення податкових зобов`язань на вартість дизельного пального, списаного за статтею витрат «Прямі виробничі витрати доведення до якісних показників: зяб» (корчування земельних ділянок);

донараховано 37 489 грн податкових зобов`язань за вересень 2020 року (коригування до податкової накладної, виписаної ТОВ "ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР") і 63 075 грн за жовтень 2019 року (податковий кредит за операціями з ТОВ "АГРО-ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "ВІАЛАН"), а також відповідні штрафи. Цю частину позивач не оскаржує.

З урахуванням від`ємного значення податку на додану вартість у звітні періоди до сплати визначено: за листопад 2024 року - 334 494 грн, за грудень 2024 року - 384 926 грн (54 060 грн + 330 866 грн), за січень 2 025 року - 93 878 грн (262 251 грн - 168 373 грн від`ємного значення), за лютий 2025 року - 439 479 грн (271 106 грн + 168 373 грн).

Податкове повідомлення-рішення № 8720/2201-0701 складається з двох частин:

донараховано 349 699 грн податку на прибуток і 34 970 грн штрафу через завищення собівартості реалізованої продукції на 1 942 771 грн, тобто на вартість пального, списаного на сушіння кукурудзи, списання якого, на думку відповідача, не підтверджено первинними документами;

донараховано 7 742 985 грн податку на прибуток і 774 299 грн штрафу через заниження фінансового результату до оподаткування на 43 016 586 грн внаслідок безпідставного перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у 2023 і 2024 роках.

Податкове повідомлення-рішення № 8726/2201-0701 складається з чотирьох штрафів по 3 400 грн кожен (5 відсотків обсягу постачання, але не більше 3 400 грн) за нереєстрацію зведених податкових накладних:

від 30.11.2024 (обсяг постачання 1 672 472 грн, податок на додану вартість 334 494 грн), яка стосується лише пального, списаного на сушіння;

від 31.12.2024, яка стосується пального, списаного на сушіння (обсяг постачання 270 299 грн), і на корчування (обсяг постачання 1 654 328 грн);

від 31.01.2025 (обсяг постачання 1 311 254 грн) і від 28.02.2025 (обсяг постачання 1 355 529 грн), які стосуються лише пального, списаного на корчування.

Щодо розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік.

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік позивач подав розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік (вх. № 9027671945 від 17.02.2023). В ньому позивач задекларував такі показники: у рядку 1 - 30 482 720,43 грн, зокрема в рядку 1.1 - 28 086 516,21 грн, у рядку 1.8 «Доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг» - 2 396 204,22 грн; у рядку 2 «Загальна сума доходу сільськогосподарського товаровиробника» - 41 101 491,90 грн; у рядку 3.4 «Сума доходу, отримана від реалізації основних засобів, які перебували на балансі підприємства більше 24 місяців до місяця, в якому здійснюється їх продаж» - 2 549 374,85 грн; у рядку 4 - 38 552 117,05 грн; у рядку 5 (частка) - 79,07 відсотка.

16.03.2023 відповідач видав позивачу довідку № 2710/6/22-01-62-06 про набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік. Відповідно до її змісту, довідку видано на підставі поданих декларацій та додатків до них.

Під час перевірки встановлено, що у 2022 році позивач не утворювався шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення. Цю обставину позивач визнає. До рядка 3.4 розрахунку за 2022 рік позивач включив доходи від реалізації автомобіля Isuzu (придбаний 27.10.2020, реалізований 02.03.2022, 2 102 041,55 грн), обприскувача (370 666,67 грн), причепа (38 333,33 грн) і автомобіля MAN (38 333,33 грн). Автомобіль Isuzu перебував на балансі позивача 17 місяців. Залишкова вартість решти основних засобів, які перебували на балансі понад 24 місяці, на дату продажу становила 356 224,80 грн, що підтверджено відомостями нарахування амортизації та регістрами обліку за рахунками 105 і 131.

Відповідач визначив показники розрахунку за 2022 рік такі: у рядку 1.8 - 0 грн, у рядку 3.4 - 356 224,80 грн, у рядку 4 - 40 745 267,10 грн, частка - 68,93 відсотка.

Про розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік.

Так, для підтвердження статусу на 2024 рік позивач 19.02.2024 подав розрахунок частки за 2023 рік з часткою 94,75 відсотка, а 07.03.2024 - уточнюючий розрахунок (вх. № 9050796909). Розрахунок складено за формою, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 № 772 (у редакції наказу від 09.11.2023 № 1935). В уточнюючому розрахунку задекларовано: у рядку 1.1 - 41 722 823,11 грн; у рядку 2 - 60 931 184,91 грн; у рядку 3.4 - 6 723 150,67 грн; у рядку 4 - 54 208 034,24 грн; частка - 76,97 відсотка.

05.03.2024 відповідач надіслав позивачу запит № 2549/6/22-01-04-08 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) щодо посівів і збору врожаю у 2023 році та щодо правильності визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва. Серед іншого, запитувалася інформація про придбання і реалізацію автомобілів VW Polo Sedan Comfortline, Audi Q7, Fiat Tipo та зернозбирального комбайна NH CX 6.90. Листом від 15.03.2024 № 37 позивач надав звіти про посівні площі та валовий збір, баланс і звіт про фінансові результати за 2023 рік, оборотно-сальдові відомості за рахунками 27 і 701, а також документи на придбання і продаж транспортних засобів та комбайна.

11.04.2024 відповідач видав позивачу довідку № 4827/6/22-01-04-08 про набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Відповідно до її змісту, довідку видано на підставі поданої звітності.

До рядка 3.4 розрахунку за 2023 рік позивач включив доходи від реалізації за ціною продажу без податку на додану вартість: зернозбирального комбайна NH CX 6.90 (06.02.2023, 5 046 466,80 грн), дискової борони RUBIN 10/400 KЬA (05.07.2023, 1 418 350,50 грн), автомобіля VW Polo (08.03.2023, 250 000 грн) і напівпричепа (16.06.2023, 8 333,33 грн), разом 6 723 150,63 грн. Залишкова вартість цих основних засобів на дату продажу за даними рахунків 10 і 13 становила 3 881 172,25 грн, зокрема комбайна - 2 714 799,27 грн, борони - 921 462,05 грн, автомобіля - 244 910,93 грн.

Комбайн реалізовано на експорт за контрактом від 13.01.2023 № 1 з покупцем з Турецької Республіки за 138 000 доларів США (митна декларація від 06.02.2023 № 23UA400040004144U4, CMR від 06.02.2023). У бухгалтерському обліку позивача дохід від цієї операції відображено на субрахунку 712 в сумі 5 046 467 грн (Дт 362 - Кт 712). Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти за 2023 рік відображено на субрахунку 711 в сумі 28 362 грн.

Станом на 01.12.2023 на рахунку 271 «Продукція сільськогосподарського виробництва» у позивача обліковувалося 793,784 т кукурудзи власного виробництва, а на рахунку 281 «Товари на складі» - 600 т покупної кукурудзи, придбаної за ціною 3 200 грн/т без податку на додану вартість: 220 т у ФГ "Мельник Т" і 380 т у ФОП ОСОБА_2 . За видатковою накладною від 04.12.2023 № 134 за договором поставки від 01.12.2023 № К2312-0015 позивач реалізував ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" 1 393,784 т «кукурудзи 3-го класу» за єдиною ціною 4 254,39 грн/т без податку на додану вартість (5 929 701 грн без податку на додану вартість, 6 759 859 грн з податком). У бухгалтерському обліку позивач відобразив доходи від цієї операції так: на субрахунку 701 «Дохід від реалізації готової продукції» - 4 692 856,45 грн, на субрахунку 702 «Дохід від реалізації товарів» - 1 236 844,26 грн. Дохід від реалізації 793,784 т власної кукурудзи за ціною продажу становить 3 377 066,71 грн, а 600 т покупної кукурудзи - 2 552 634 грн. У матеріалах справи є акт огляду кукурудзи в кількості 600 т, яким встановлено вологість 17 відсотків, та облікова політика позивача, затверджена наказом від 25.05.2022 № 11.

Відповідач визначив показники розрахунку за 2023 рік такі: у рядку 1.1 - 40 407 033,37 грн; у рядку 2 - 60 313 900 грн; у рядку 3 - 3 903 809,68 грн, зокрема в рядку 3.4 - 3 881 172,25 грн, у рядку 3.5 - 22 637,43 грн; у рядку 4 - 56 410 090,32 грн; частка - 71,63 відсотка.

Стосовно пального, списаного на сушіння кукурудзи.

Дизельне пальне позивач придбавав з податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків у ТОВ "БУДТРЕЙД 14", ТОВ "Параллель-М ЛТД", ТОВ "Галлон ЛТД" і ТОВ "КОМПАНІЯ ОККО-БІЗНЕС". Суми податку позивач включив до податкового кредиту на підставі зареєстрованих податкових накладних. Правомірність формування податкового кредиту відповідач не заперечує.

У 2024 році позивач вирощував сою, ячмінь, ріпак, пшеницю озиму, кукурудзу і соняшник на площі 1 141 га. На рахунку 271 оприбутковано 3 972 т кукурудзи врожаю 2024 року балансовою вартістю 27 804 000 грн. Оприбуткування відбулося 11.10.2024 проведенням Дт 271 - Кт 2311. Кредитовий оборот за кукурудзою на рахунку 271 за 2024 рік становить 3 897,12 т, залишок на кінець року - 74,88 т.

У власності позивача є зерносушарки Mecmar SSI 28/230 T2 та «Дунаївчанка» Д5-ТН ТДД830, що підтверджує оборотно-сальдова відомість за рахунком 10 «Основні засоби».

Наказом голови ФГ "Калина Л" від 02.09.2024 № 17 затверджено форми документів обліку сушіння зерна (не на елеваторі): накладної на переміщення зерна та продуктів його переробки в межах підприємства, журналу обліку роботи зерносушарки та акта фактичного використання палива на сушіння зерна. Згідно з пунктами 2 і 3 наказу, акт фактичного використання палива складає комісія щонайменше з трьох осіб, і після затвердження головою господарства він є підставою для списання палива в бухгалтерському обліку. Цим самим наказом внесено зміни до наказу від 03.01.2024 № 4 про норми витрат палива.

Згідно з накладними на переміщення зерна в межах підприємства з 02.10.2024 по 22.10.2024 з поля на тік позивача для сушіння надійшло 3 792 т кукурудзи з вологістю 22-24 відсотки та сміттєвою домішкою 3-5 відсотків. Перевезення кукурудзи з поля підтверджено товарно-транспортними накладними, зокрема від 30.09.2024 на 180 т.

Згідно з журналами обліку роботи зерносушарок, розпочатими 01.10.2024, з 02.10.2024 по 22.10.2024 висушено на Mecmar 1 323 т кукурудзи (після сушіння - 1 198 т) з витратами палива 16 952 л, а на «Дунаївчанці» - 2 469 т (після сушіння - 2 219,8 т) з витратами палива 35 882 л. Вологість після сушіння становила 14 відсотків, загальні витрати палива - 52 834 л.

За актами про фактичне використання палива на сушіння від 06.11.2024, 29.11.2024 і 05.12.2024 та актами списання товарів від 07.11.2024 № 106 (5 595,68 л, 212 524,24 грн), від 30.11.2024 № 96 (39 720 л, 1 459 947,83 грн) і від 06.12.2024 № 105 (7 405,44 л, 270 298,56 грн) позивач списав 52 721,12 л дизельного пального на суму 1 942 770,63 грн. Проведення: Дт 2311 «Витрати поточного року» (номенклатурна група «Кукурудза 2024», стаття «Витрати на доведення до нормативу якісних показників») - Кт 203 «Паливо», далі Дт 271 - Кт 2311, Дт 901 - Кт 271. Витрати на суму 1 942 770,62 грн відображено в картці рахунку 901 і оборотно-сальдовій відомості рахунку 2311.

Реалізація та передача кукурудзи врожаю 2024 року відбувалися так:

з 09.10.2024 по 18.10.2024 кукурудзу в кількості 1 155,42 т з вологістю 14 відсотків передано на зберігання ТОВ "Деражнянське ХПП";

з 16.10.2024 по 22.10.2024 кукурудзу передано ТОВ "Зернолія", а 761,76 т кукурудзи, що перебували там на зберіганні, 01.11.2024 реалізовано ТОВ "Тессла Груп" (акт-розрахунок від 01.11.2024 № 42, акт приймання-передачі від 01.11.2024 № 74);

12.10.2024 і 13.10.2024 кукурудзу реалізовано ТОВ "Тессла Груп" (всього 889,36 т);

30.10.2024, 01.11.2024 і 15.11.2024 кукурудзу реалізовано ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" (2 365,08 т);

30.10.2024 кукурудзу реалізовано ТОВ "Катеринопільський елеватор" (25,56 т).

Уся кукурудза реалізована та передана на зберігання з вологістю 14 відсотків.

Щодо пального, списаного на корчування земельних ділянок.

За актами списання товарів від 02.12.2024 № 102 (10 500 л, 383 250 грн), від 20.12.2024 № 103 (27 000 л, 977 867,64 грн), від 31.12.2024 № 104 (8 000 л, 293 210,51 грн), від 31.01.2025 № 47 (20 000 л, 736 450,87 грн) і № 17 (16 000 л, 574 803,46 грн) та від 28.02.2025 № 29 (36 000 л, 1 355 529,13 грн) позивач списав 117 500 л дизельного пального на суму 4 321 111,61 грн. Проведення: Дт 2312 «Витрати наступного року» (номенклатурна група «Зябь», стаття «Прямі виробничі витрати доведення до якісних показників») - Кт 203 «Паливо».

Наказом голови ФГ "Калина Л" від 03.06.2024 № 14 затверджено форму акта фактичного використання палива для обліку пального, використаного під час обробітку земельних ділянок технікою інших суб`єктів господарювання. Згідно з пунктом 4 наказу, норми витрат палива визначаються залежно від виду техніки та її технічних характеристик, що зазначаються в актах комісії.

Підставою для списання стали акти комісії про фактичне використання палива від 29.11.2024 (21 га, 10 500 л, 500 л/га), від 19.12.2024 (54 га, 27 000 л, 500 л/га), від 27.12.2024 (16 га, 8 000 л, 500 л/га), від 28.01.2025 (25 га, 20 000 л, 800 л/га), від 29.01.2025 (20 га, 16 000 л, 800 л/га) і від 26.02.2025 (45 га, 36 000 л, 800 л/га), загальною площею 181 га. Акти складено заступником голови господарства Фоковим В.І., трактористом ОСОБА_4 і головним бухгалтером ОСОБА_5 та затверджено головою господарства. У кожному з актів зазначено, що внаслідок обробітку земельних ділянок (корчування) навантажувачем гусеничним Liebherr LR632 (ФОП ОСОБА_1 ) використано дизельне пальне у відповідній кількості. Іншої техніки в актах не зазначено.

Позивач як орендар уклав із ФОП ОСОБА_1 як орендодавцем договори оренди сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом від 01.06.2024 № 01/06, від 01.11.2024 № 01/11 і від 08.12.2024 № 08/12. Предметом договорів є навантажувач гусеничний Liebherr LR632, державний номер НОМЕР_1 , 2000 року випуску, з екіпажем. Додатковою угодою від 01.11.2024 до договору № 01/11 передбачено корчування заросілих самосівом земельних ділянок (ріллі) орендаря всього на 40 га, додатковою угодою від 08.12.2024 до договору № 08/12 - на 150 га. Відповідно до пункту 2 обох додаткових угод, екіпаж орендодавця приступає до виконання робіт з корчування після визначення орендарем і орендодавцем переліку земельних ділянок (їх місця розташування) та попередньої ціни оренди техніки за виконання робіт на визначених сторонами земельних ділянках.

Надання послуг оформлено актами надання послуг від 18.12.2024 № 37 (за договором № 08/12, 140 000 грн), від 31.12.2024 № 39 (за договором № 01/11, 350 000 грн), від 31.01.2025 № 2 (за договором № 08/12, 370 000 грн), від 25.02.2025 № 5 і № 6 (за договором № 08/12, по 155 000 грн). Найменування послуги в кожному акті - «Оренда сільськогосподарської техніки разом із обслуговуючим персоналом», кількість - 1. Виду виконаних робіт, площ, земельних ділянок, часу роботи техніки і витраченого пального акти не містять.

Під час перевірки відповідач надіслав позивачу запити від 11.02.2026, 17.02.2026, 02.03.2026 і 03.03.2026. Запитом від 03.03.2026 позивача зобов`язано до 16:00 03.03.2026 надати пояснення і документи щодо списання пального за всіма дев`ятьма актами списання. У тексті запиту відповідач зазначив, що до перевірки надано реєстр земельних ділянок із зазначеними площами та кадастровими номерами, на яких проводилось корчування і списання дизельного палива, і що ці ділянки зазначені у відомостях про наявність земельних ділянок за 2024 і 2025 роки в категорії «рілля». Відповіді на запит у встановлений строк не надано, про що складено акт від 03.03.2026 № 174/22-01-07-01/33809256.

Разом із відповіддю на відзив позивач вперше подав: розрахунок витрат дизельного палива навантажувача гусеничного Liebherr LR632, починаючи з 19.11.2024 (за зміну від 280 до 310 л, від 47 до 73 л/год, 0,6 га за зміну); розрахунок витрат дизельного палива трактора T7060 з навантажувачем і причепом при вивезенні дрібнолісся за період з 20.12.2024 по 10.01.2025 (7 710 л, 246 годин, 90 га, зміни по 12 годин, зокрема 31.12.2024 і 01.01.2025); розрахунки витрат пального на розпушування; журнали обліку заправки дизельного палива; товарно-транспортні накладні на перевезення дизельного палива власним транспортом «на поле» з пунктом розвантаження «Деражнянська ОТГ»; додаткові угоди від 01.11.2024 і 08.12.2024.

Вважаючи протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваних рішень, суд зазначає та враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 4 Закону № 996-XIV серед принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначено превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Відповідно до пункту 2.3 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинний документ має не лише формально містити обов`язкові реквізити. Він має достовірно відображати зміст і обсяг господарської операції, яка фактично відбулася. Первинні документи, що фіксують одну й ту саму операцію, мають узгоджуватися між собою.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Вирішуючи питання щодо правомірності перебування позивача на спрощеній системі оподаткування у 2023-2024 роках (податкові повідомлення-рішення № 8718/2201-0701, № 8721/2201-0701, № 8720/2201-0701 в частині 7 742 985 грн податку на прибуток і 774 299 грн штрафних санкцій), суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України до четвертої групи платників єдиного податку належать сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно з підпунктом 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 ПК України частка сільськогосподарського товаровиробництва для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку.

Відповідно до абзацу першого підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з підпунктом 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування. У разі коли сільськогосподарське підприємство утворюється шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення, у рік такого утворення до суми, отриманої від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включаються також доходи, отримані протягом останнього податкового (звітного) періоду від надання супутніх послуг.

Відповідно до підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України у разі коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах. Якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв`язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується. Такі платники податку для підтвердження статусу платника єдиного податку подають податкову декларацію разом із рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад про наявність обставин непереборної сили та перелік суб`єктів господарювання, що постраждали внаслідок таких обставин.

Згідно з абзацом другим пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Отже, право сільськогосподарського товаровиробника - юридичної особи на застосування спеціального податкового режиму в поточному році законодавець пов`язує з досягненням у попередньому році частки сільськогосподарського товаровиробництва не менше 75 відсотків. Ця умова випливає безпосередньо із закону і не залежить від позиції контролюючого органу. Абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України прямо передбачає, що невідповідність цій умові може бути виявлена під час виїзної документальної перевірки не лише в поточному, а й у попередніх періодах. У такому разі за ці періоди нараховуються податки, від сплати яких платник звільнявся, та відповідні штрафні санкції. На відміну від абзацу першого цього пункту, що стосується платників першої - третьої груп, для платників четвертої групи попереднє рішення про анулювання реєстрації не вимагається.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.01.2022 у справі № 560/323/20. Верховний Суд розглядав спір за позовом платника єдиного податку четвертої групи до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих у подібних правовідносинах. Податковий орган тоді за результатами документальної перевірки донарахував податок на прибуток підприємств, застосував штраф за неподання декларацій з цього податку і зменшив грошове зобов`язання з єдиного податку.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з посиланням на приписи абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України про те, що способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи було встановлено знаходження позивача у 2017 році на обліку як платника єдиного податку четвертої групи, отже приписи абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Верховний Суд також виснував, що абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо передбачає можливість донарахування для платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, того податку, від якого він був звільнений як платник єдиного податку та не передбачає обов`язку для контролюючого органу щодо прийняття попередньо рішення про анулювання реєстрації як платника єдиного податку. На підтвердження вказаного також свідчить той факт, що приписи абз.2 п.299.11. ст.299 ПК України прямо вказують на обов`язок платника, який порушив вимоги щодо перебування на спрощеній системі, перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення, без вказання на необхідність наявності рішення контролюючого органу про анулювання реєстрації як платника єдиного податку.

У цій самій постанові Верховний Суд зазначив, що абзац другий пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлює право контролюючого органу під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи нарахувати податки та збори, від сплати яких платник податків звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу, якщо останній одночасно не відповідає як вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 так і вимогам пункту 291.5-1 статті 291 ПК.

Суд зважає на те, як цей висновок застосовано в самій постанові. Суди попередніх інстанцій вважали, що невідповідність платника вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України не є достатньою правовою підставою для застосування абзацу другого пункту 299.11 статті 299 ПК України. Верховний Суд ці рішення скасував і направив справу на новий розгляд. Однією з обставин, яку, на думку Верховного Суду, слід було встановити, було те, чи був платник податків сільськогосподарським товаровиробником, тобто чи відповідав він вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України. Окремо Верховний Суд вказав на необхідність дослідити наявність податкового боргу (пункт 291.5-1 статті 291 ПК України). Отже, Верховний Суд розглядав кожен із цих критеріїв як такий, що має самостійне значення для вирішення питання про правомірність донарахування податків.

Вищезазначене відповідає і змісту підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України. Ця норма прямо встановлює, що у разі коли частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах. Інших додаткових умов, зокрема наявності податкового боргу, ця норма не передбачає. Невідповідність вимогам підпункту 4 пункту 291.4 статті 291 ПК України означає, що платник взагалі не належить до четвертої групи, а отже, і не звільнявся від сплати податків на загальних підставах правомірно.

Форма розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.12.2011 № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва» (далі - наказ № 772). Для розрахунку частки за 2023 рік її застосовано в редакції наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 09.11.2023 № 1935, для розрахунку частки за 2022 рік - у редакції наказу від 29.11.2022 № 955.

Згідно з формою розрахунку, частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається за формулою: рядок 1 / рядок 4 Ч 100. Рядок 4 «Скоригований дохід сільськогосподарського товаровиробника» дорівнює різниці між рядком 2 і рядком 3. Форма визначає і джерела інформації для кожного рядка. Для рядка 1.1 джерелом є кредитові обороти за субрахунком 701 «Дохід від реалізації готової продукції», аналітичні рахунки продукції рослинництва (без податку на додану вартість), та кредитові обороти за субрахунком 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів», аналітичні рахунки реалізації довгострокових біологічних активів рослинництва (без податку на додану вартість), що обліковуються за первісною вартістю. Для рядка 1.8 - кредитові обороти за субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» (відповідно до переліку супутніх послуг, зазначених у підпункті 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України). Для рядка 3.2 «Сума доходу, отримана від продажу іноземної валюти, яка направлена на розвиток сільськогосподарського виробництва» - кредитові обороти за субрахунком 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти» в частині продажу іноземної валюти, що спрямовується на розвиток сільськогосподарського виробництва (закупівля насіння, поголів`я худоби, сільськогосподарської техніки тощо). Для рядка 3.4 - кредитові обороти за субрахунком 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» у частині реалізації основних засобів, які перебували на балансі підприємства більше 24 місяців до місяця, в якому здійснюється їх продаж.

Невід`ємною частиною форми є примітки до неї. Згідно з приміткою «*», рядок 1.8 заповнюють тільки сільськогосподарські товаровиробники, які протягом звітного року утворені шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення. Згідно з приміткою «**» до рядка 3.4, не коригується дохід на суму перевищення ціни реалізації (без податку на додану вартість) над залишковою вартістю основних засобів.

Щодо розрахунку частки за 2022 рік (право на спеціальний режим у 2023 році).

Позивач визнає, що у 2022 році не утворювався шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу або виділення. Отже, відповідно до абзацу шостого підпункту 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України і примітки «*» до форми розрахунку, права включати до рядка 1.8 дохід від надання супутніх послуг у сумі 2 396 204,22 грн він не мав. Позивач цього не заперечує. Його доводи зводяться лише до того, що цю помилку мав виявити відповідач під час камеральної перевірки.

Висновок відповідача щодо рядка 3.4 розрахунку за 2022 рік позивач не спростував. До цього рядка включено дохід від реалізації автомобіля, який перебував на балансі 17 місяців. Отже, такий дохід взагалі не міг зменшувати загальну суму доходу. Дохід від продажу решти основних засобів, які перебували на балансі понад 24 місяці, відповідно до примітки «**» міг зменшувати загальну суму доходу лише в межах їхньої залишкової вартості, тобто 356 224,80 грн. Позивач не навів жодних доводів щодо цих конкретних обставин.

Суд зауважує, що навіть якби рядок 1.8 залишився в редакції позивача, при правильному показнику рядка 3.4 частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2022 рік становила б 74,81 % (30 482 720,43 грн / 40 745 267,10 грн х 100). За показниками, визначеними відповідачем, вона становить 68,93 % (28 086 516,21 грн / 40 745 267,10 грн х 100). За будь-якого з цих варіантів частка менша за 75 %. Отже, права на застосування спрощеної системи оподаткування у 2023 році позивач не мав.

Щодо розрахунку частки за 2023 рік (право на спеціальний режим у 2024 році).

Щодо рядка 3.4 суд зазначає таке. Примітка «**» до рядка 3.4 прямо визначає, що зменшення загальної суми доходу не охоплює перевищення ціни реалізації над залишковою вартістю основних засобів. Отже, в цьому рядку відображається дохід від реалізації основних засобів лише в межах їхньої залишкової вартості. Ця примітка є складовою затвердженої форми, обов`язкової для застосування, і за змістом не допускає неоднозначного тлумачення. Посилання позивача на П(С)БО 15 «Дохід» стосується визнання і класифікації доходу в бухгалтерському обліку. Воно не скасовує спеціального правила формування показника для цілей розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, встановленого самою формою розрахунку. Та обставина, що окремого порядку заповнення форми не затверджено, не створює правової невизначеності, адже форма сама містить джерела інформації і примітки до кожного рядка.

Відповідно до пункту 4.1.4 статті 4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Оскільки порядок заповнення рядків 1.8 і 3.4 визначено однозначно, підстав для застосування цих норм немає. Правовий висновок Верховного Суду у справі № 300/2906/22, на який посилається позивач, стосується ситуації, коли існують два або більше альтернативних варіанти правомірної поведінки. У цій справі такої ситуації немає.

Отже, показник рядка 3.4 розрахунку за 2023 рік відповідач правильно визначив у сумі 3 881 172,25 грн.

Щодо рядка 1.1 суд зазначає, що до частки сільськогосподарського товаровиробництва включається лише дохід від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва (підпункт 14.1.262 пункту 14.1 статті 14, підпункт 298.8.3 пункту 298.8 статті 298 ПК України). Дохід від реалізації придбаної продукції до рядка 1.1 не включається. Джерелом інформації для цього рядка форма визначає кредитові обороти за субрахунком 701 в частині продукції рослинництва.

Суд встановив, що позивач реалізував власну кукурудзу (793,784 т) і покупну кукурудзу (600 т) однією партією, за однією видатковою накладною і за єдиною ціною 4 254,39 грн/т без податку на додану вартість. Тож за ціною реалізації дохід від продажу власної кукурудзи становить 3 377 066,71 грн, а покупної - 2 552 634 грн. Проте на субрахунку 701 позивач відобразив 4 692 856,45 грн, тобто на 1 315 789,74 грн більше, ніж отримано від реалізації власної продукції. На субрахунку 702 він відобразив на ту саму суму менше, ніж отримано від реалізації покупної продукції.

Доводи позивача про облік покупної кукурудзи за справедливою вартістю 2 061,41 грн/т через втрату нею якісних показників суд відхиляє. Оцінка запасу за справедливою вартістю впливає на його балансову вартість, але не змінює суми доходу, фактично отриманого від покупця. Покупець сплатив за кожну тонну партії однакову ціну незалежно від походження зерна, і позивач не надав доказів того, що власна кукурудза була продана за вищою ціною, ніж покупна. Отже, частина виручки від продажу придбаної кукурудзи не може бути перенесена до доходу від реалізації продукції власного виробництва і збільшувати частку сільськогосподарського товаровиробництва.

Доводи позивача про те, що в акті перевірки йдеться лише про заниження доходу від реалізації товарів, а відповідач у суді змінив підставу свого висновку, також не знайшли підтвердження. У підпункті 3.1.1.1 акта перевірки, у відповіді на заперечення і в податковому повідомленні-рішенні № 8720/2201-0701 прямо зазначено, що заниження доходу на субрахунку 702 є одночасно завищенням доходу на субрахунку 701 і показника рядка 1.1 розрахунку частки за 2023 рік на 1 315 789,74 грн. Підстава висновку відповідача залишилася незмінною.

Отже, показник рядка 1.1 розрахунку частки за 2023 рік відповідач правильно визначив у сумі 40 407 033,37 грн.

Щодо рядка 3.2 суд зазначає, що джерелом інформації для нього є кредитові обороти за субрахунком 711 «Дохід від купівлі-продажу іноземної валюти». Виручка від експорту зернозбирального комбайна є доходом від реалізації основного засобу. У бухгалтерському обліку позивача вона відображена на субрахунку 712 і включена позивачем до рядка 3.4. Продаж іноземної валюти, отриманої як виручка, є окремою операцією. Дохід від неї обліковується на субрахунку 711 і становив 28 362 грн. Відображення виручки від продажу комбайна в рядку 3.2 суперечило б і змісту операції, і джерелу інформації, визначеному формою. Крім того, розрахунок позивача, за яким частка становить 77,19 %, виходить із показника рядка 1.1 у редакції позивача (41 722 823,11 грн). За правильного показника рядка 1.1 (40 407 033,37 грн) частка навіть за розрахунком позивача становила б 74,75 % (40 407 033,37 грн / 54 053 058,39 грн х 100).

Суд також зазначає, що самостійною і достатньою підставою для втрати права на спеціальний режим у 2024 році є вже коригування рядка 3.4. Навіть якби рядок 1.1 залишився в редакції позивача, частка сільськогосподарського товаровиробництва за 2023 рік становила б 73,96 % (41 722 823,11 грн / 56 410 090,32 грн х 100). За показниками, визначеними відповідачем, вона становить 71,63 % (40 407 033,37 грн / 56 410 090,32 грн х 100).

Стосовно довідок про підтвердження статусу, легітимних очікувань і заборони суперечливої поведінки.

Відповідно до абзацу першого підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Камеральна перевірка, таким чином, не передбачає дослідження первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку. Встановити на підставі лише даних розрахунку частки, скільки місяців основні засоби перебували на балансі, якою була їхня залишкова вартість і чи було зерно, продане за видатковою накладною, власного виробництва чи придбаним, неможливо. Ці обставини можна встановити тільки під час документальної перевірки, предмет і джерела якої визначені підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Довідка про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, як прямо зазначено в її тексті, видається на підставі поданих платником декларацій та додатків до них. Результатом документальної перевірки вона не є і не звільняє платника від обов`язку дотримуватися умов застосування спеціального режиму, встановлених законом.

Суд не погоджується з доводом позивача про те, що неправомірність заповнення рядка 1.8 мала бути очевидною для відповідача з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Навіть якби відповідач під час камеральної перевірки звірив цей рядок з даними реєстру, частка за 2022 рік через неправильне заповнення рядка 3.4 все одно становила б менше 75 відсотків. А неправильність рядка 3.4 можна встановити лише за первинними документами та регістрами обліку. Так само запит від 05.03.2024 не означає, що відповідач перевірив правильність рядків 1.1 і 3.4 розрахунку за 2023 рік. Даних про залишкову вартість основних засобів і про розподіл виручки за видатковою накладною від 04.12.2023 № 134 між субрахунками 701 і 702 відповідач не витребовував і не отримував, що визнає і сам позивач. Направлення запиту в межах опрацювання податкової звітності не є документальною перевіркою в розумінні підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України і не позбавляє контролюючий орган права встановити порушення під час документальної перевірки згодом. Те, що відповідач мав право, але не скористався ним, призначити позапланову документальну перевірку раніше, не спростовує правомірності висновків планової перевірки.

Щодо доводів позивача про порушення принципів належного урядування, легітимних очікувань і заборони суперечливої поведінки суд зазначає таке. У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Рисовський проти України», «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», «Лелас проти Хорватії», «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії», «Москаль проти Польщі») принцип належного урядування застосовано до ситуацій, коли особа набула майнове право внаслідок помилки державного органу і добросовісно покладалася на його рішення. У таких випадках ризик помилки органу влади не може бути перекладено на цю особу. Водночас сам Європейський суд з прав людини, як зазначає і позивач, виходить з того, що принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки.

Легітимне очікування, що підлягає захисту, не може виникнути з рішення органу влади, ухваленого на підставі недостовірних відомостей, поданих самою особою. У цій справі видача довідок про підтвердження статусу стала наслідком того, що позивач подав розрахунки частки з показниками, які прямо суперечать приміткам до затвердженої форми. Рядок 1.8 заповнено всупереч прямій забороні, а дохід від продажу основних засобів у рядку 3.4 відображено в повній сумі всупереч примітці «**». Помилка походить від платника податків, на якого статтями 16 і 44 ПК України покладено обов`язок достовірно вести облік і складати звітність. Помилки контролюючого органу, яка була б перекладена на позивача, суд не встановив. Відповідач не змінював своєї правової позиції щодо однакових обставин і не діяв всупереч власній попередній поведінці. Він реалізував повноваження, прямо передбачене абзацом другим пункту 299.11 статті 299 ПК України, у спосіб, визначений законом, тобто за наслідками документальної перевірки. Вимога пропорційності в цьому випадку дотримана, оскільки законодавець сам визначив наслідок невідповідності критерію частки, а саме: нарахування податків за загальною системою за відповідні періоди.

З цих самих підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що довідка є актом індивідуальної дії, дія якого вичерпалася. Спірні правовідносини стосуються не скасування довідки, а визначення грошових зобов`язань, від сплати яких позивач безпідставно звільнявся. Закон прямо пов`язує такі наслідки з виявленням невідповідності критерію частки під час виїзної документальної перевірки.

Отже, у 2023 і 2024 роках позивач не мав права на застосування спрощеної системи оподаткування і зобов`язаний був сплачувати податки на загальних підставах.

Відповідно до абзацу першого підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Відповідач визначив позивачу податок на прибуток підприємств за 2023 і 2024 роки на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності позивача. Арифметичного розрахунку фінансового результату до оподаткування, суми доходів і витрат позивач не оскаржує і жодних заперечень щодо нього не навів.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 8720/2201-0701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 7 742 985 грн і застосування штрафних (фінансових) санкцій на 774 299 грн є правомірним. Правомірним є і податкове повідомлення-рішення № 8718/2201-0701, яким зменшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку на 297 048,72 грн, самостійно нарахованого позивачем за 2023 і 2024 роки, від сплати якого він мав бути звільнений.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення № 8721/2201-0701, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки у 2023 і 2024 роках позивач був платником податку на прибуток підприємств, він був зобов`язаний подати податкові декларації з цього податку за 2023 і 2024 роки. Він цього не зробив.

Водночас доказів того, що до вчинення цих порушень до позивача протягом року вже застосовувався штраф за неподання податкової звітності, відповідач не надав. При цьому суд не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 8721/2201-0701 лише в частині суми, що перевищує розмір штрафу, обчисленого за абзацом першим пункту 120.1 статті 120 ПК України. Штраф цим рішенням застосовано у сумі 2 040,00 грн (по 1 020,00 грн за кожну декларацію) на підставі абзацу другого пункту 120.1 статті 120 ПК України, тобто за кваліфікуючою ознакою повторності, наявності якої відповідач не довів. Кваліфікація порушення, обрання норми, за якою застосовується штрафна (фінансова) санкція, та визначення її розміру належать до повноважень контролюючого органу, які реалізуються шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Суд, перевіряючи рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, не може підміняти контролюючий орган, самостійно змінювати правову кваліфікацію порушення та визначати суму штрафу, яка підлягає застосуванню до позивача. Залишення податкового повідомлення-рішення чинним у частині фактично означало б застосування судом до позивача штрафу за іншою нормою, ніж та, якою керувався відповідач. Отже, податкове повідомлення-рішення № 8721/2201-0701 підлягає скасуванню повністю.

Щодо пального, списаного на сушіння кукурудзи (податкове повідомлення-рішення № 8724/2201-0701 в частині 388 554 грн податкових зобов`язань і 38 855 грн штрафних санкцій, № 8720/2201-0701 в частині 349 699 грн податку на прибуток і 34 970 грн штрафних санкцій, № 8726/2201-0701 в частині 3 400 грн).

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 198.3 статті 198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов`язок нарахувати податкові зобов`язання за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає, якщо товари, при придбанні яких сформовано податковий кредит, використано в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Правомірність формування податкового кредиту відповідач не заперечує. Отже, обставиною, яка підлягає доведенню, є використання списаного пального поза господарською діяльністю позивача, або ж непідтвердження первинними документами його використання в цій діяльності.

Щодо сушіння суд встановив, що позивач має дві власні зерносушарки. Кукурудза надходила з поля на тік з вологістю 22-24 %, що підтверджують накладні на переміщення зерна в межах підприємства, складені за формою, затвердженою наказом від 02.09.2024 № 17. Достовірність відображених у цих накладних показників вологості відповідач не спростував, а доказів іншої вологості зібраного зерна не надав. За журналами обліку роботи зерносушарок сушіння тривало з 02.10.2024 по 22.10.2024. Саме в цей період, з 09.10.2024, позивач почав передавати кукурудзу на зберігання і реалізовувати її з вологістю 14 відсотків. Зерно з вологістю 22-24 % не могло бути передане на зберігання і реалізоване з вологістю 14 % без доробки. Відповідач не встановив і не довів, що кукурудзу сушили не на власних потужностях позивача, а, наприклад, на елеваторі за окрему плату.

Отже, висновок відповідача про те, що на момент списання пального 07.11.2024, 30.11.2024 і 06.12.2024 кукурудза вже була реалізована або передана на зберігання з вологістю 14 %, не спростовує, а підтверджує проведення сушіння до її реалізації. Дати актів списання відображають момент документального оформлення списання після складення комісією актів фактичного використання палива, як це передбачено пунктами 2 і 3 наказу від 02.09.2024 № 17, а не момент фактичного використання пального.

Сумарні витрати палива за журналами обох зерносушарок (52 834 л) узгоджуються з обсягом пального, списаного за актами (52 721,12 л). Акти про фактичне використання палива і акти списання товарів містять обов`язкові реквізити, передбачені частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV та пунктом 2.3 Положення № 88: назву документа, дату складання, назву підприємства, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади і прізвища відповідальних осіб та їхні підписи.

Висновок відповідача про арифметичні помилки в журналах обліку роботи зерносушарок стосується розбіжностей між графою «Витрати палива всього на партію зерна за зміну» і добутком кількості тонно-відсотків на середню норму витрат палива. Позивач пояснив, що середня норма на тонно-відсоток є плановою, а фактичні витрати на конкретну партію залежать від її вологості, сміттєвої домішки, погодних умов та інших чинників. Це пояснення узгоджується з технічними характеристиками зерносушарок, наявними в матеріалах справи, і відповідач його не спростував. Такі розбіжності можуть свідчити про недоліки ведення журналу. Проте вони не свідчать про те, що пальне було використане не на сушіння і поза господарською діяльністю позивача.

Розбіжність між масою зерна після сушіння за журналами (3 417,8 т) і масою кукурудзи, оприбуткованою на рахунку 271 (3 972 т), свідчить про недоліки кількісного обліку втрат маси зерна при сушінні. Проте відповідач не визначив цю обставину як самостійне порушення і не встановив, яку частину пального, куди і в яких операціях, не пов`язаних з господарською діяльністю, використано. Він також не навів жодних даних про інше використання пального.

Висновок відповідача про невіднесення вартості пального до собівартості кукурудзи в періоді фактичного понесення витрат суперечить його ж висновкам в акті перевірки. Відповідач сам встановив, що вартість пального віднесено до собівартості реалізованої продукції (Дт 271 - Кт 2311, Дт 901 - Кт 271), і саме тому виключив 1 942 771 грн із собівартості для цілей податку на прибуток. Позивач обґрунтовано послався на пункт 6.1 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 № 132, згідно з яким фактична собівартість продукції розраховується в цілому за рік. Навіть якби витрати було віднесено до собівартості не в тому місяці, це саме по собі не означає використання пального поза господарською діяльністю.

Посилання відповідача на норму витрат палива для сушарки 20 л/год за наказом від 03.01.2024 № 4 і розрахунок тривалості сушіння вперше з`явилися у відзиві. В акті перевірки, у відповіді на заперечення і в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях їх немає. Суд оцінює правомірність рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням обставин і підстав, які існували і були покладені в його основу на момент прийняття. Нові підстави, наведені під час судового розгляду, не можуть обґрунтовувати правомірність раніше прийнятого рішення. До того ж позивач стверджує, що з урахуванням змін, внесених наказом від 02.09.2024 № 17, норма становить 20 л на тонно-відсоток залежно від вологості зерна, і відповідач цього не спростував.

Отже, відповідач не довів, що пальне, списане на сушіння кукурудзи врожаю 2024 року, використано в операціях, що не є господарською діяльністю позивача. Використання цього пального в господарській діяльності, тобто для доробки власновирощеної кукурудзи до товарних показників з метою її реалізації та отримання доходу, підтверджено первинними документами, які узгоджуються між собою і з іншими доказами у справі. Підстав для нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України за листопад 2024 року в сумі 334 494 грн і за грудень 2024 року в сумі 54 060 грн, а також штрафних санкцій на ці суми (33 449 грн і 5 406 грн) відповідач не мав.

З тих самих підстав необґрунтованим є висновок відповідача про завищення собівартості реалізованої продукції на 1 942 771 грн для цілей податку на прибуток підприємств. Витрати на сушіння підтверджено первинними документами, складеними відповідно до вимог статті 9 Закону № 996-XIV. Отже, податкове повідомлення-рішення № 8720/2201-0701 в частині 349 699 грн податку на прибуток і 34 970 грн штрафних санкцій є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України у разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Зведена податкова накладна від 30.11.2024 стосується лише пального, списаного на сушіння. Оскільки обов`язку нарахувати податкові зобов`язання за листопад 2024 року у позивача не виникло, не виникло й обов`язку скласти і зареєструвати цю зведену податкову накладну. Отже, штраф в розмірі 3 400 грн застосовано протиправно.

Зведена податкова накладна від 31.12.2024 охоплює пальне, списане і на сушіння (обсяг постачання 270 299 грн), і на корчування (обсяг постачання 1 654 328 грн). Висновки суду щодо корчування наведено нижче. З огляду на ці висновки, обов`язок скласти і зареєструвати зведену податкову накладну за грудень 2024 року у позивача виник в частині обсягу постачання 1 654 328 грн. 5 % цієї суми (82 716,40 грн) перевищують граничний розмір штрафу, тож штраф за грудень 2024 року в сумі 3 400 грн залишається правомірним.

Щодо пального, списаного на корчування земельних ділянок (податкове повідомлення-рішення № 8724/2201-0701 в частині 864 223 грн податкових зобов`язань і 86 422,60 грн штрафних санкцій, № 8726/2201-0701 в частині 10 200 грн).

Суд погоджується з позивачем, що законодавство не встановлює єдиної обов`язкової форми первинного документа для списання пального. Облікові листи тракториста-машиніста і дорожні листи трактора мають рекомендаційний характер, а платник податків вправі самостійно розробити форми первинних документів з обов`язковими реквізитами. Відсутність затверджених норм витрат пального сама по собі також не є підставою для висновку про використання пального поза господарською діяльністю. Витрати можуть визнаватися за фактичними даними первинних документів, як зазначено в постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 826/13368/15, на яку посилається позивач.

Водночас за будь-якої форми документи, на підставі яких списується пальне, мають достовірно відображати зміст і обсяг господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV, пункт 2.3 Положення № 88). Тобто з них має бути зрозуміло, яка техніка, на яких роботах і в якому обсязі використала пальне. Сукупність первинних документів, що фіксують одну операцію, має узгоджуватися між собою і з іншими доказами.

Відповідно до абзацу другого пункту 85.4 статті 85 ПК України відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Суд встановив, що запит від 03.03.2026 щодо списання пального подано в останній день перевірки з вимогою надати документи до 16:00 того самого дня. Отже, відповідач порушив абзац другий пункту 85.4 статті 85 ПК України, і доводи позивача в цій частині обґрунтовані. Суд також вважає безпідставним твердження відповідача про те, що позивач не надав відомостей про земельні ділянки, на яких здійснювалося корчування. Цей довід спростовує текст самого запиту від 03.03.2026, у якому відповідач зазначив, що до перевірки надано реєстр земельних ділянок з площами та кадастровими номерами. Відповідач також не наділений повноваженнями оцінювати доцільність сільськогосподарських робіт, які платник податків виконує на земельних ділянках у своєму користуванні.

Проте ці обставини не мають вирішального значення для правомірності податкового повідомлення-рішення в цій частині. Після закінчення перевірки позивач скористався правом подати заперечення і додаткові документи в порядку пункту 86.7 статті 86 ПК України, і відповідач їх розглянув. Порушення строку подання запиту не перешкоджало позивачу подати в запереченнях будь-які документи, які він мав. Крім того, суд дослідив подані позивачем документи щодо корчування, включно з тими, що вперше подані разом із відповіддю на відзив, і оцінив їх по суті. Отже, порушення строку подання запиту не позбавило позивача можливості довести свою позицію і не вплинуло на результат вирішення спору.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вони достовірно не підтверджують використання 117 500 л пального в господарській діяльності позивача, з огляду на таке.

Так, кожен з шести актів комісії про фактичне використання палива, на підставі яких складено акти списання, фіксує, що весь зазначений у ньому обсяг пального використано внаслідок обробітку земельних ділянок (корчування) навантажувачем гусеничним Liebherr LR632 (ФОП ОСОБА_1 ). Іншої техніки в актах не зазначено. Натомість у відповіді на відзив і в письмових поясненнях позивач стверджує інше. Зокрема, він пояснює збільшення норми з 500 л/га у 2024 році до 800 л/га у 2025 році тим, що частину пального використала власна техніка позивача (трактори New Holland T7070 і T7060, глибокорозпушувач Pinocchio, причіп ПТС-5) на вивезенні дрібнолісся і розпушуванні. Отже, пояснення позивача прямо суперечать змісту первинних документів, на підставі яких пальне списано. Якщо зміст господарської операції (яка техніка і на яких роботах використала пальне) у первинних документах відображено недостовірно, такі документи не можуть бути належним підтвердженням операції.

Також згідно з наданим позивачем розрахунком витрат пального трактора T7060 на навантаження і вивезення дрібнолісся, ці роботи тривали з 20.12.2024 по 10.01.2025 (7 710 л, зміни по 12 годин, зокрема 31.12.2024 і 01.01.2025). Це суперечить поясненню позивача про те, що вивезення і розпушування виконувалися в січні-лютому 2025 року і лише тоді зумовили збільшення витрат пального. Водночас акти за грудень 2024 року, як і всі інші, приписують весь обсяг пального роботі навантажувача Liebherr LR632 при нормі 500 л/га.

Крім того, розрахунки витрат пального, журнали обліку заправки і товарно-транспортні накладні на перевезення пального складено самим позивачем. Ні під час перевірки, ні разом із запереченнями на акт перевірки вони не подавалися, хоча позивач мав таку можливість на стадії заперечень незалежно від порушення строку вручення запиту. Розрахунки є зведеними документами, складеними після подій. Вони не містять відомостей, які б дали змогу пов`язати їх з конкретними земельними ділянками, і самостійно не підтверджують змісту та обсягу господарських операцій. Товарно-транспортні накладні на внутрішнє переміщення пального власним транспортом з пунктом розвантаження «Деражнянська ОТГ» не дають змоги встановити, яка техніка і на яких земельних ділянках це пальне використала.

Суд зазначає, що акти надання послуг ФОП ОСОБА_1 фіксують лише оплатну оренду техніки разом з обслуговуючим персоналом у фіксованих сумах. Виду виконаних робіт, площ, земельних ділянок, часу роботи техніки чи обсягу витраченого пального вони не містять. Тому ці акти можуть підтверджувати факт оренди техніки, але не дають змоги співвіднести обсяг списаного пального з обсягом виконаних робіт. Переліку земельних ділянок, який згідно з пунктом 2 додаткових угод від 01.11.2024 і 08.12.2024 мав бути визначений сторонами до початку робіт з корчування, позивач суду не надав.

Отже, первинні документи позивача містять суперечливі відомості щодо того, яка техніка, на яких роботах і в якому обсязі використала списане пальне. Пояснення позивача, надані під час судового розгляду, не усувають цих суперечностей. Позивач не довів належними і допустимими доказами використання 117 500 л пального на суму 4 321 111,61 грн у господарській діяльності. Відповідач, з урахуванням приписів пункту 44.1 статті 44 ПК України, обґрунтовано виходив з того, що використання цього пального в господарській діяльності позивача первинними документами не підтверджено. Податкові зобов`язання з податку на додану вартість за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, виходячи з вартості придбання пального (пункт 189.1 статті 189 ПК України), нараховано правомірно.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 8724/2201-0701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2024 року на 330 866 грн, за січень 2025 року на 93 878 грн і за лютий 2025 року на 439 479 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій за пунктом 123.1 статті 123 ПК України на 33 086,60 грн, 9 388 грн і 43 948 грн є правомірним.

Правомірним є і податкове повідомлення-рішення № 8726/2201-0701 в частині штрафів за нереєстрацію зведених податкових накладних від 31.12.2024, 31.01.2025 і 28.02.2025 на загальну суму 10 200 грн (3 х 3 400 грн).

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач довів правомірність податкового повідомлення-рішення № 8718/2201-0701, а також податкових повідомлень-рішень № 8720/2201-0701, № 8724/2201-0701 і № 8726/2201-0701 у тих частинах, що стосуються втрати позивачем права на спрощену систему оподаткування і списання пального на корчування.

Правомірності податкового повідомлення-рішення № 8724/2201-0701 в частині 388 554 грн податкових зобов`язань і 38 855 грн штрафних санкцій, № 8720/2201-0701 в частині 349 699 грн податку на прибуток і 34 970 грн штрафних санкцій та № 8726/2201-0701 в частині 3 400 грн, відповідач не довів. У цих частинах їх належить визнати протиправними та скасувати.

Також необхідно визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення № 8721/2201-0701.

За встановлених обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які складаються з оплати судового збору та витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 26 624,00 грн. Ціна позову становить 10 592 695,72 грн. Позовні вимоги задоволено на загальну суму 817 518 грн (334 494 + 54 060 + 33 449 + 5 406 + 3 400 + 349 699 + 34 970 + 2 040), що становить 7,7178 % ціни позову. Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в розмірі 2 054,77 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов фермерського господарства "Калина Л" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 14.04.2026 № 8724/2201-0701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2024 року на суму 334 494 грн, за грудень 2024 року на суму 54 060,00 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за листопад 2024 року на суму 33 449,00 грн, за грудень 2024 року на суму 5 406,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8726/2201-0701 від 14.04.2026 в частині застосування штрафу в сумі 3 400,00 грн за нереєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зведеної податкової накладної від 30.11.2024.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8720/2201-0701 від 14.04.2026 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 349 699 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 34 970 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області № 8721/2201-0701 від 14.04.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фермерського господарства "Калина Л" судовий збір в розмірі 2 054,77 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 07 жовтня 2026 року

Позивач:Фермерське господарство "Калина Л" (вул. Миру, 222/1,м. Деражня,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,32200 , код ЄДРПОУ - 33809256)

Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)

Головуючий суддя В.К. Блонський