Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №560/4814/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4814/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при призначенні йому з 06.01.2026 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач безпідставно не застосував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023-2025 роки.

Позивач вказує, що раніше, з 04.01.2021, отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, а тому його звернення у січні 2026 року за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

У позовній заяві позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №222330002638 та зобов`язати це управління здійснити з 06.01.2026 перерахунок і виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 відкрито провадження у цій справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивач з 04.01.2021 отримував пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону №1788-XII, а з 06.01.2026 його переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

На переконання відповідача, оскільки розмір пенсії за вислугу років позивача обчислювався із застосуванням норм Закону №1058-IV, при переході на пенсію за віком має застосовуватися частина третя статті 45 Закону №1058-IV та показник середньої заробітної плати, який був урахований при призначенні попереднього виду пенсії. У зв`язку з цим відповідач вважає відсутніми підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки.

Дослідивши письмові докази та надавши оцінку доводам сторін, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 04.01.2021 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.

06.01.2026 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV та просив застосувати при її обчисленні показник середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за її призначенням.

За принципом екстериторіальності заява позивача була передана для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області.

З 06.01.2026 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №222330002638 про часткову відмову в перерахунку пенсії позивачу відмовлено у застосуванні при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, з посиланням на те, що при переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні попереднього виду пенсії.

З матеріалів справи також встановлено, що при обчисленні пенсії за віком відповідачем фактично застосовано показник середньої заробітної плати за 2018– 2020 роки, який використовувався при обчисленні попереднього виду пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа у разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, пенсія за вислугу років до переліку видів пенсій, які призначаються відповідно до Закону №1058-IV, не належить.

За змістом статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, передбачені цим Законом, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, одним з елементів якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс Ч (Ск : К),

де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що містяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені у частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку попереднього виду пенсії.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV урегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме відповідно до цього Закону, на інший вид пенсії, передбачений цим же Законом.

Натомість Закон України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачав, зокрема, такий самостійний вид трудової пенсії, як пенсія за вислугу років.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Суд враховує і положення пунктів 2 та 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, відповідно до яких до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що давали право на пенсію за вислугу років, пенсії призначалися з урахуванням умов, передбачених Законом №1788-XII, тоді як розмір таких пенсій визначався за правилами Закону №1058-IV.

Отже, сама по собі та обставина, що розмір раніше призначеної позивачу пенсії за вислугу років розраховувався із застосуванням положень Закону №1058-IV, не змінює правової природи та підстав її призначення відповідно до Закону №1788-XII.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №577/2576/17 (провадження №876/5312/17) дійшла висновку, що у випадку, коли особі спочатку призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, а в подальшому вона звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 13.05.2026 у справі №560/9942/25, розглядаючи аналогічні правовідносини, сформулював критерії розмежування застосування статей 40 та 45 Закону №1058-IV.

Верховний Суд зазначив, що якщо попередній вид пенсії був призначений за Законом №1788-XII, зокрема пенсія за вислугу років, а особа звертається за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, це є первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

У такому випадку при обчисленні пенсії за віком підлягає застосуванню частина друга статті 40 Закону №1058-IV із використанням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за її призначенням.

При цьому Верховний Суд відхилив аргументи органу Пенсійного фонду, аналогічні доводам відповідача у цій справі, щодо того, що попередня пенсія за вислугу років фактично обчислювалась за нормами Закону №1058-IV. Визначальним є не порядок обчислення розміру такої пенсії, а закон, відповідно до якого виникло право на її призначення.

Подібний правовий висновок викладений Верховним Судом і у постанові від 30.09.2025 у справі №460/26237/23, відповідно до якого перехід з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-XII, на пенсію за віком за Законом №1058-IV є первинним призначенням пенсії за віком, а не переведенням у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Таким чином, оскільки позивач з 04.01.2021 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №1788-XII, а із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV звернувся вперше 06.01.2026, у спірних правовідносинах мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший у межах Закону №1058-IV, а призначення нового виду пенсії за іншим законом.

Відтак при обчисленні пенсії за віком позивачу підлягав застосуванню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії за віком у 2026 році, такими календарними роками є 2023, 2024 та 2025 роки.

Отже, застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при обчисленні пенсії за віком, призначеної позивачу з 06.01.2026 відповідно до Закону №1058-IV, показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні попереднього виду пенсії, є протиправним.

Тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №222330002638 у спірній частині не відповідає вимогам Закону №1058-IV та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який розглядає заяву та формує електронну пенсійну справу.

У цій справі заяву позивача від 06.01.2026 за принципом екстериторіальності розглядало саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке і прийняло оскаржуване рішення.

Верховний Суд виходить із того, що дії зобов`язального характеру щодо здійснення перерахунку пенсії мають бути покладені на територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який розглянув відповідну заяву та прийняв рішення за результатами її розгляду.

Тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 06.01.2026 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023– 2025 роки.

Водночас вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити виплату перерахованої пенсії задоволенню не підлягає.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення структурним підрозділом, визначеним за принципом екстериторіальності, електронна пенсійна справа передається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, функції органу, визначеного за принципом екстериторіальності, щодо розгляду заяви та проведення відповідного перерахунку і функції територіального органу за місцем проживання щодо подальшої виплати пенсії розмежовані. Верховний Суд у постанові від 04.08.2026 у справі №340/5804/25 також зазначив, що вимога про зобов`язання органу Пенсійного фонду за місцем проживання здійснити виплату після майбутнього перерахунку є передчасною до проведення такого перерахунку.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області бере участь у цій справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Покладення судовим рішенням обов`язку на особу, яка не має процесуального статусу відповідача чи співвідповідача, суперечило б положенням статті 48 КАС України та підходу Верховного Суду щодо належного суб`єктного складу сторін.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Позовну заяву подано в електронній формі через підсистему «Електронний суд».

Виходячи з установленого на 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, ставки судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму та коефіцієнта 0,8, що застосовується при поданні процесуального документа в електронній формі, належний розмір судового збору становить 1064,96 грн.

Тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн. Питання щодо повернення надміру сплаченої суми судового збору може бути вирішене в порядку, передбаченому Законом України «Про судовий збір», за відповідним клопотанням особи.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 12.01.2026 №222330002638 в частині відмови у застосуванні при обчисленні пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023-2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком з 06.01.2026 відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023, 2024 та 2025 роки.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016 , код ЄДРПОУ - 13814885)

Третя особа:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Є.В. Печений