Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №560/13109/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №560/13109/26

Суддя: Шевчук О.П.

Справа № 560/13109/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025, викладену у листі військової частини НОМЕР_1 від 01 липня 2026 року №1499/120/3/8/5652. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено одноразову грошову винагороду у розмірі 1 мільйон гривень на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що за результатами опрацювання встановленим порядком документів стосовно молодшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до Протоколу від 30.06.2026 року №14 засідання комісії для перевірки документальних підстав для включення військовослужбовців до наказів на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, комісією було встановлено відсутність документальних підстав для включення ОСОБА_1 до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалістю проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” у зв`язку із тим, що військовослужбовець брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, проте станом на 13.02.2025 року не брав безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка знаходилася в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 19.08.2024 року №232 Позивача, звільненого наказом командира НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) №114-РС від 16.08.2024 р. з військової служби, з 19.08.2024 року виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 року № Д-321/65/дск, Директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році» (витяг додається), військова частина НОМЕР_2 була перепідпорядкована військовій частині НОМЕР_1 , а з 31 липня 2025 року проведено організаційно-штатні зміни та ліквідація військової частини НОМЕР_2 шляхом переформування останньої у військову частину НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 23.08.2024 №1474/3/1365 встановлено, що позивач дійсно в період з 27.04.2022 по 22.11.2022, з 02.12.2022 по 01.03.2023, з 13.03.2023 по 30.06.2023, з 13.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 02.12.2023, з 31.12.2023 по 03.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в Запорізькій області, Пологівського району, н.п. Гуляйполе.

Відповідно до довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 31.06.2026 №1499/692/3/2/375 встановлено, що позивач всього брав безпосередню участь в бойових діях 0 (нуль) днів. Станом на 19 серпня 2024 року за молодшим сержантом ОСОБА_1 : випадків притягнення до кримінальної відповідальності: не обліковано; - випадків притягнення до адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення: не обліковано; - дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився: не обліковано; 3) Військовослужбовець не має захворювання, поранення, одержані під час захисту Вітчизни; 4) Військовослужбовець не перебував у полоні. Зазначена довідка долучена до Протоколу від 30.06.2026 року №14.

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 , щодо виплати одноразової грошової винагороди згідно Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року.

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем було надано відповіді, якими позивач відмовлено у виплаті винагороди. Відмову відповідач обґрунтував тим, що за результатами перевірки облікових документів, бойових наказів та розпоряджень по військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) за період з 02.03.2022 по 19.08.2024 року, факт залучення військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , молодшого сержанта ОСОБА_1 , безпосередньої участі у бойових діях або виконання бойових (спеціальних) завдань не підтверджується.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та триває до цього часу.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 №387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153», якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, пп. 1 п. 3 Постанови №153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби».

Так, до кола учасників експериментального проекту додано, зокрема, громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також абзацом другим пункту 4 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови №153).

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Разом з тим, абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 №387 та від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови №153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови №153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вказані положення пункту 4 Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Суд встановив, що позивач призваний на військову службу у війці до 25 років, а саме з 02.03.2022, тобто після введення в Україні військового стану та проходив службу на посаді осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення.

Суд зауважує, що довідка від 23.08.2024 №1474/3/1365 не є прямим доказом участі позивача у бойових діях в розумінні постанови №153, тобто участі у воєнних (бойових) діях на тимчасово окупованій російською федерацією території України, або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або на території держави-агресора.

При цьому, довідка військової частини від 23.08.2024 №1474/3/1365 підтверджує, що позивач в період з 27.04.2022 по 22.11.2022, з 02.12.2022 по 01.03.2023, з 13.03.2023 по 30.06.2023, з 13.07.2023 по 18.10.2023, з 05.11.2023 по 02.12.2023, з 31.12.2023 по 03.01.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Суд також звертає увагу відповідача, що вказана довідка була видана на підставі витягу з журналу бойових дій №2 від 24.04.2022, який було витребувано у відповідача, однак вказаного витягу на виконання ухвали суду відповідачем надано не було.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що оскільки підстава вказана у довідці про безпосередню участь згідно якої підставою для видачі відповідної довідки є Витяг з журналу бойових дій №2 від 24.02.2024 року, а отже у відповідача були і є наявними всі необхідні документи, що підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях.

Крім того, суд встановив, що за весь час проходження військової служби позивач перебував спочатку на посаді стрільця, а потім командира відділення снайперів. Зазначені посади відносяться безпосередньо до бойових посад, перебування на яких передбачає безпосередню участь в бойових діях та залучення до виконання бойових завдань.

Також, варто зазначити, що згідно свідоцтва про хворобу №17262 від 15.07.2024 року, підтверджено і жодним чином відповідачем не спростовано, що в п.7 Свідоцтва про хворобу зазначено, що ОСОБА_1 , має скарги на постійну виражену тривогу, страх, панічні напади, виражену дратівливість, напади агресії, коливання настрою, стійке безсоння, з нічними жахіттями, відсутність інтересу та бажання до будь чого, пригніченість, нав`язливі спогади про бойові дій, виражена слабкість, виснажливість, погіршення пам`яті та уваги, заїкання, головний біль, зниження слуху.

Відповідно до п.8 у березні 2022 року позивач мобілізований до лав ЗСУ, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у звязку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 27.04.2022 року по 22 листопада 2022 року, з 02.12.2022 року по 01.03.2023 року, з 13.03.2023 року по 30.06.2023 року, з 13.07.2023 року по 18.10.2023 року, з 05.11.2023 року по 02.12.2023 року, з 31.12.2023 року по 03.01.2024 року, де часто був під постійними масованими обстрілами, під впливом безпосереднього вогневого контакту, небезпеки засідок ворога, ситуацій безнадійності вижити, бачив загибель побратимів та друзів, евакуйовував важко поранених. Під дією вказаного, на фоні триваючих надмірних нервових, фізичних та психоемоційних навантажень, значних обмежень відпочинку та сну, виникли постійна тривога, періодичний страх, в стресових ситуаціях почав впадати в «ступор», почав заїкатись, став дратівливим, зі спалахами невмотивованої агресії до оточуючих…. З приводу чого лікувався: КНП «ОКЗ НПД, НВМКЦ «ГВКГ», ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини, гематології та онкології НАМН України та інших медичних закладах.

Крім того, з урахування отриманого захворювання при захисті Батьківщини, військово-лікарською комісією було визначено, що стійкий різко виражений посттравматичний стресовий розлад, тривожно-депресивний варіант розвитку, прогредієнтний тип перебігу, з вираженою емоційно-воловою нестійкістю, панічними нападами, стійкою інсомнією, проявами логоневрозу – захворювання, так пов`язане із захистом Батьківщини, на підставі п.17 «а» графи ІІ Розладу хвороб визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд також зазначає, що військово-лікарською комісією було однозначно та чітко визначено причини захворювання та причинний зв`язок даних захворювань, що і було відображено відповідно у Свідоцтві про хворобу. Варто зазначити, що дане свідоцтво про хворобу є абсолютно законним, діючим та ніким не оскарженим.

На підставі даного свідоцтва про хворобу Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №232 від 19.08.2024 року (по стройовій частині), ОСОБА_1 , на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби було звільнено з військової служби.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява №36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21.02.1997) (п.п. 48-49 рішення у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013, заява №10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 №14-рп/2004).

Згідно аб.2 п.4 Постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що позивач підпадає під визначені Постановою №153 та Порядком №153 умови для призначення та виплати одноразової грошової винагороди за проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, у зв`язку з чим, відповідачем протиправно було відмовлено йому у виплаті такої одноразової грошової винагороди.

Таким чином, виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою №153 лише за умови подальшого проходження ними військової служби на момент набрання чинності постановою №153 (13.02.2025), буде дискримінаційним відносно осіб, які були прийняті на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, брали безпосередню участь у бойових діях та у яких наявні захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержані під час захисту Вітчизни, та є звільненими з військової служби.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює захист від дискримінації при користуванні правами, визнаними у Конвенції. Відповідно до практики Суду принцип заборони дискримінації носить «фундаментальний» характер та покладений в основу Конвенції разом з верховенством права, цінностями толерантності та суспільного миру («S.A.S. проти Франції» (S.A.S. v. France) [ВП], 2014, § 149; «Стрейн та інші проти Румунії» (Strгin and Others v. Romania), 2005, § 59).

Крім того, такий захист доповнюється статтею 1 Протоколу №12 до Конвенції, яка загалом забороняє дискримінацію при користуванні будь-яким правом, передбаченим законом.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_6 визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_8 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua