Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №511/1622/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 511/1622/26

Провадження № 2/517/426/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Гончар І.В., за участі: секретаря - Заболотної Л.В., представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Айквітас" адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» через свого представника — адвоката Пушкарьова Олексія Олексійовича — звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 775,72 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20 лютого 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем укладено заяву-договір №014-RO-82-45320628. Згідно з паспортом споживчого кредиту розмір кредиту становив 15 638,86 грн, строк кредитування — 48 місяців. Позивач також посилається на передбачені умовами кредитування платежі, комісії, страхування, процентну ставку та відповідальність за прострочення виконання зобов`язань. Позивач зазначає, що первісним кредитором кредитні кошти були надані відповідачу. У подальшому, як зазначає позивач, 09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір №114/2.31-F, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» перейшли грошові вимоги. 13 червня 2024 року між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СОНАТІ» укладено договір №13-06/24 про відступлення права вимоги, за яким, за твердженням позивача, до ТОВ «СОНАТІ» перейшли відповідні права грошової вимоги. 02 грудня 2025 року між ТОВ «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» укладено договір №02122025-1ДВ, за яким до позивача передано права грошової вимоги. Позивач посилається на реєстр боржників від 02 грудня 2025 року, доданий до зазначеного договору, в якому зазначено відповідача та розмір заборгованості 56 775,72 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору позивач просить стягнути з нього заборгованість у розмірі 56 775,72 грн, а також судові витрати. Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, надав до суду відповідб на відзив, в якому позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, його інтереси представляв його представник, який в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись, зокрема, на недоведеність позивачем заявлених вимог, ненадання належних доказів переходу права вимоги, відсутність документів, які підтверджують передачу саме його заборгованості між попередніми кредиторами, а також на неналежність та недостатність поданих позивачем доказів. Первісно відповідач також звертав увагу на неналежність документа, який підтверджував повноваження представника позивача, а також на помилкове зазначення у витягу іншого банку як первісного кредитора. У ході розгляду справи позивачем надано належний документ на підтвердження повноважень адвоката Пушкарьова О.О. на представництво інтересів ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» у Захарівському районному суді Одеської області. Також позивачем надано виправлений витяг із зазначенням первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль». За таких обставин суд не бере до уваги первісні доводи представника відповідача щодо відсутності у представника позивача належних повноважень та неправильного зазначення первісного кредитора, оскільки відповідні недоліки були усунуті позивачем у ході розгляду справи. Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, оцінивши надані докази у їх сукупності, приходить до такого висновку. Щодо факту укладення кредитного договору та надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа — кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредитувальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. З матеріалів справи вбачається, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 20 лютого 2020 року укладено заяву-договір №014-RO-82-45320628. Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується також банківськими виписками. Так, відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Райффайзен Банк», за 20 лютого 2020 року на рахунок відповідача зараховано 15 638,86 грн із зазначенням призначення платежу «АВДОНЬКІН П.О. - "Виплата кредиту". Зазначена сума того ж дня була списана з цього рахунку двома операціями — у розмірі 1 538,86 грн та 14 100,00 грн. Із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Райффайзен Банк», вбачається зарахування 20 лютого 2020 року коштів у сумі 15 638,86 грн із призначенням платежу « ОСОБА_3 - "Виплата кредиту". При цьому у відповідній банківській операції зазначено номер кредитного договору №014-RO-82-45320628 від 20 лютого 2020 року. Таким чином, надані банківські виписки у сукупності підтверджують факт руху коштів у сумі 15 638,86 грн за операціями, пов`язаними з кредитним договором №014-RO-82-45320628. Отже, суд приходить до висновку, що факт надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 15 638,86 грн первісним кредитором знайшов належне підтвердження. Водночас встановлення факту укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів саме по собі не є достатнім для задоволення позову ТОВ «ФК «АЙКВІТАС», оскільки позивач не є стороною первісного кредитного договору. Предметом доказування у цій справі є також набуття позивачем права вимоги до відповідача за конкретним кредитним договором.

Щодо правового значення переходу права вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином — відступлення права вимоги. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Таким чином, особа, яка звертається до суду як новий кредитор, повинна довести наявність у неї відповідного матеріально-правового права, зокрема шляхом надання доказів переходу до неї саме тієї вимоги, яка є предметом спору. У даному випадку позивач посилається на послідовний перехід права вимоги АТ «Райффайзен Банк Аваль» - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» - ТОВ «СОНАТІ» - ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». Тому суд має перевірити кожну ланку цього ланцюга окремо та у взаємному зв`язку з іншими доказами. Щодо переходу права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2020 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір №114/2.31-F. Позивач посилається на цей договір як на правову підставу переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Разом із тим сам факт укладення договору між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» не дозволяє безумовно встановити, що предметом його виконання була саме вимога до ОСОБА_2 за кредитним договором №014-RO-82-45320628. Для підтвердження цієї обставини необхідним є дослідження документів, які відповідно до умов договору визначають конкретний склад переданих грошових вимог. Проте позивачем не надано суду реєстру переданих прав вимоги, акта приймання-передачі прав вимоги або іншого документа, який би містив відомості, що дозволяють індивідуалізувати саме вимогу до ОСОБА_2 за кредитним договором №014-RO-82-45320628 та підтвердити її передачу ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Суд при цьому не виходить із того, що відсутність акта приймання-передачі сама по собі автоматично свідчить про непереходження права вимоги. Однак за відсутності акта або іншого документа, який відповідно до умов договору підтверджує фактичну передачу конкретних вимог, суд повинен мати інші належні докази, що дозволяють достовірно встановити склад переданих прав. Таких доказів щодо відповідача суду не надано. Крім того, позивачем не подано документів, які б дозволяли встановити виконання сторонами договору №114/2.31-F у частині передачі саме спірної вимоги, у тому числі документів щодо її фактичної передачі та, за наявності відповідної договірної умови, оплати вартості переданих прав. Таким чином, матеріали справи не дають суду можливості достовірно встановити, що після укладення договору №114/2.31-F ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло саме право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №014-RO-82-45320628. Щодо переходу права вимоги від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «СОНАТІ». Наступною ланкою, на яку посилається позивач, є договір №13-06/24 від 13 червня 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «СОНАТІ». За змістом позовної заяви саме цей договір є підставою для переходу відповідної вимоги від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ТОВ «СОНАТІ». Разом із тим ця ланка не може бути оцінена відокремлено від попередньої. Відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває лише ті права, які належали первісному кредитору на момент переходу. Отже, для встановлення набуття ТОВ «СОНАТІ» права вимоги до відповідача необхідно було встановити, що таким правом на момент укладення договору №13-06/24 володіло ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП». Як зазначено вище, належних доказів переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» від первісного кредитора позивачем не надано. Крім того, безпосередньо щодо договору №13-06/24 позивачем не надано реєстру боржників, акта приймання-передачі або іншого документа, який би дозволив індивідуалізувати вимогу до ОСОБА_2 за кредитним договором №014-RO-82-45320628 як таку, що була передана ТОВ «СОНАТІ». Відсутність таких документів має істотне значення, оскільки договір між двома фінансовими компаніями сам по собі не встановлює, що кожна конкретна вимога, яка існувала у первісного кредитора або попереднього набувача, була фактично включена до обсягу переданих прав. Не надано також документів, які б підтверджували фактичне виконання сторонами цього договору в частині передачі саме спірної вимоги, у тому числі акта приймання-передачі, якщо його складення передбачене договором, та документів щодо оплати ціни відступлення — у разі, якщо відповідні обставини відповідно до умов договору впливають на момент переходу права вимоги. Таким чином, матеріали справи не дають можливості достовірно встановити, що ТОВ «СОНАТІ» набуло від ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» саме право вимоги до відповідача за кредитним договором №014-RO-82-45320628. Щодо переходу права вимоги від ТОВ «СОНАТІ» до ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» Останнім правочином, на який посилається позивач, є договір №02122025-1ДВ від 02 грудня 2025 року, укладений між ТОВ «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». На підтвердження передачі права вимоги за цим договором позивачем надано реєстр боржників від 02 грудня 2025 року, у якому зазначено ОСОБА_2 та суму заборгованості 56 775,72 грн. Суд враховує зазначений реєстр як доказ, який має значення для встановлення змісту останнього правочину між ТОВ «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». Водночас сам по собі реєстр боржників не підтверджує виникнення права у ТОВ «СОНАТІ» та не може замінити доказів попереднього переходу цього права. ТОВ «СОНАТІ» могло передати ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» лише те право, яке належало йому на момент укладення договору №02122025-1ДВ. Якщо ж попередні переходи права вимоги не підтверджені належними доказами, то сам факт зазначення відповідача у реєстрі, складеному на останньому етапі, не усуває цієї доказової прогалини. Крім того, позивачем не надано акта приймання-передачі за договором №02122025-1ДВ від 02 грудня 2025 року. Відсутність такого акта сама по собі не є автоматичною підставою для висновку про відсутність переходу права вимоги, однак у разі, якщо умовами договору його складення передбачено як документальне оформлення передачі вимог або моменту їх переходу, відповідний документ набуває істотного значення для встановлення факту набуття права позивачем. Так само підлягають оцінці умови договору щодо оплати ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» вартості переданих прав вимоги. Позивачем не надано документів, які б у сукупності з договором та реєстром дозволили встановити фактичне виконання передбаченого договором механізму переходу саме права вимоги до відповідача. За таких обставин суд не може визнати доведеним факт набуття ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» права вимоги до ОСОБА_2 лише на підставі договору №02122025-1ДВ та доданого до нього реєстру. Щодо безперервності ланцюга переходу права вимоги. Таким чином, позивачем заявлено про такий ланцюг переходу права вимоги: АТ «Райффайзен Банк Аваль» - ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» - ТОВ «СОНАТІ» -ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». Для підтвердження матеріально-правового права позивача на стягнення заборгованості необхідно встановити кожну із зазначених ланок. Наявність останнього договору не може підтверджувати попередні переходи права вимоги. Так само наявність договору між попереднім та наступним кредитором не може підтверджувати, що попередній кредитор дійсно набув саме ту вимогу, яку він у подальшому передав. У даній справі позивачем не надано повного комплексу документів, який дозволив би послідовно встановити: - що вимога до ОСОБА_2 за кредитним договором №014-RO-82-45320628 була включена до обсягу прав, переданих АТ «Райффайзен Банк Аваль» ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП»; - що саме ця вимога була надалі передана ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» ТОВ «СОНАТІ»; - що ТОВ «СОНАТІ» на момент укладення договору №02122025-1ДВ володіло саме цією вимогою; - що передбачений договором №02122025-1ДВ механізм переходу права вимоги був належним чином виконаний; - що в результаті всіх зазначених правочинів саме ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло право вимоги до відповідача. Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За змістом статті 78 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідно до статті 79 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Отже, суд не заперечує ані існування первісного кредитного зобов`язання, ані факту надання відповідачу кредитних коштів. Проте ці обставини не підтверджують автоматично наявність у ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» права вимоги до відповідача. Для задоволення позову необхідно встановити, що саме позивач є належним кредитором за цим зобов`язанням. Надані позивачем докази такої обставини у необхідній сукупності не підтверджують. Щодо розміру заявленої заборгованості, то позивач просить стягнути з відповідача 56 775,72 грн. Водночас розрахунок заборгованості сам по собі не може підтверджувати право позивача на її стягнення, якщо не доведено набуття позивачем відповідного права вимоги. Розрахунок, складений або поданий новим кредитором, може підтверджувати розмір заявленої ним вимоги лише за умови встановлення самого права цього кредитора на відповідне стягнення. У даній справі суд не може перейти до остаточної оцінки правильності розрахунку заборгованості як підстави для стягнення, оскільки позивачем не доведено належними та достатніми доказами саме право вимоги до відповідача. За відсутності належного підтвердження матеріально-правового статусу позивача як кредитора вимога про стягнення 56 775,72 грн не може бути задоволена незалежно від правильності арифметичного розрахунку цієї суми. Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт виникнення первісного кредитного зобов`язання між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем та факт надання відповідачу кредитних коштів у сумі 15 638,86 грн. Разом із тим позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами безперервний перехід саме права вимоги за кредитним договором №014-RO-82-45320628 від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», від останнього до ТОВ «СОНАТІ» та надалі до ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». Наданий на останньому етапі реєстр боржників, у якому зазначено відповідача, не усуває відсутності доказів попередніх переходів права вимоги та не підтверджує сам по собі, що ТОВ «СОНАТІ» мало відповідне право, яке могло бути передане позивачу. За таких обставин суд позбавлений можливості достовірно встановити, що право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №014-RO-82-45320628, яке виникло у первісного кредитора, в установленому порядку перейшло до ТОВ «ФК «АЙКВІТАС». Таким чином, позивачем не виконано покладений на нього статтею 81 ЦПК України обов`язок щодо доказування обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, у частині наявності у нього права вимоги до відповідача. Відтак позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 56 775,72 грн задоволенню не підлягають. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача. Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 15, 16, 509, 512, 514, 516, 517, 526, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовити. Судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи, покласти на позивача. Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя: Ірина ГОНЧАР