Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №517/1057/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/1057/26

Провадження № 2/517/559/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 рокусмт. Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Гончар І.В., за участю секретаря Заболотної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ "Споживчий центр" - адвоката Івкової Карини Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ "Споживчий центр" звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.06.2024 ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №11.06.2024-100002023. Відповідно до умов договору відповідачеві надано кредит в розмірі 4000,00 грн, строком на 124 дні, кінцева дата повернення - 12.10.2024, зі сплатою процентів - 1,5% в день, комісія за надання кредиту - 9% (360 грн), комісія за обслуговування - 720,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому станом на 10.09.2026 його заборгованість становить 13 280,00 грн.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 11.09.2026 позовну заяву прийнято до свого провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однією із сторін або власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до матеріалів справи додав клопотання, в якому вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу без його участі. Зазначивши, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Судова повістка направлялася відповідачу за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , однак повернулася до суду без вручення з відміткою АТ «Укрпошта» «Адресат відсутній». Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач є належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що відповідач не з`явився до суду без поважних причин, не подав відзив, тому, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.06.2024 ОСОБА_1 та ТОВ "Споживчий центр" уклали кредитний договір №11.06.2024-100002023.

Договір підписано в електронному вигляді.

На підставі укладеного Договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 124 дні, дата повернення 12.10.2024, що підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1-1604 від 16.04.2026, в якій зазначається, що 11.06.2024 о 16:49 на картку № НОМЕР_1 було перераховано кошти в сумі 4 000,00 грн. (номер транзакції в системі iPay.ua – 422402351).

ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків та з ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі. Відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим відповідно до розрахунку заборгованості виникла заборгованість у розмірі 13 280,00 грн., що складається з наступного: - 4 000,00 грн. – сума заборгованості за тілом кредиту; - 6 200,00 грн. – сума заборгованості за процентами;

- 360,00 грн - комісія, пов`язана з надання кредиту;

- 720 грн - додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості; - 2 000,00 грн. – неустойка.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановленно законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів і вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмові форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підпис.

Таким чином, укладення електронного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора за умови дотримання вимог Закону України «Про електронну комерцію» є належною формою укладення договору та прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідкам прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в електронній формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним взятих на себе зобов`язань, вимоги позивача про стягнення 4 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 6 200,00 грн процентів підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2 000,00 грн суд зазначає наступне. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18. Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткового виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведена норма поширюється на спірні правовідносини, оскільки позивач заявляє до стягнення неустойки.

З огляду на імперативні приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відповідач звільнений від обов`язку сплати пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, а нарахована за відповідний період пеня підлягає списанню кредитодавцем.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача пені в розмірі 2 000,00 грн відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про її стягнення слід відмовити.

Щодо комісії, то загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

З положення ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо включаються до реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки.

Умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за обслуговування кредиту та за надання кредиту. При цьому позивачем не надано доказів того, що зазначена комісія встановлена як плата за конкретні додаткові чи супутні послуги, фактично надані позичальнику, та не доведено зміст таких послуг. Натомість дії кредитодавця щодо ведення кредитної справи, розрахунку та обліку заборгованості за кредитним договором є діями самого кредитодавця, спрямованими на виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, і не становлять окремої банківської послуги, замовленої позичальником.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19.

Також, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) ВП ВС зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Таким чином заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за обслуговування кредиту в розмірі 720,00 грн. та комісія за надання кредиту в розмірі 360 грн не підлягає стягненню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 200,00 грн, яка складається із 4 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 6 200,00 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами. У задоволенні позовних вимог про стягнення 720,00 грн заборгованості за обслуговування кредиту та 360,00 грн комісії за надання кредиту слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на поштове відправлення копії позовної заяви з доданими до неї документами у сумі 120,18 грн суд зазначає, що відповідно до статті 133 ЦПК України такі витрати не належать до судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами. Зазначені витрати пов`язані з виконанням позивачем процесуального обов`язку щодо надсилання іншому учаснику справи копій документів, поданих до суду, а тому не підлягають стягненню з відповідача. У зв`язку з цим у задоволенні зазначеної вимоги слід відмовити. Щодо судового збору суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні позовної заяви в електронній формі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що відповідає ставці судового збору, визначеній законом, із застосуванням коефіцієнта 0,8. Ціна позову становила 13 280,00 грн, з яких судом задоволено позовні вимоги на суму 10 200,00 грн. Частка задоволених позовних вимог становить 76,81 %. Таким чином, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 045,92 грн (2 662,40 грн ? 76,81 %) На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" - адвоката Івкової Карини Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" (ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 , адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ) заборгованість за Кредитним договором № 11.06.2024-100002023 у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" судовий збір в розмірі 2 045,92 грн. В решті позовних вимог - відмовити. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Ірина ГОНЧАР