Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №500/3752/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3752/26

07 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо призначення пенсії по вислузі років ОСОБА_1 (що викладена у листі №1900-0308-8/53874 від 19.11.2025);

зобов`язати ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію по вислузі років з врахуванням повного грошового забезпечення, починаючи з дня звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

В обґрунтування позову вказує, що наказом №20/ОС-20 від 29.05.2020 позивача звільнено з посади інспектора групи охорони №2 (с. Лосятич Борщівського району) Державна установа “Копичинська виправна колонія №112”. Відповідно до зазначеного наказу вислуга років на день звільнення становила: календарна 20 років 10 місяців 20 днів; пільгова 27 років 04 місяці 24 дні.

Позивач звернувся до уповноваженого органу з попереднього місця роботи із заявою щодо підготовки подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Відповідне подання було направлено до територіального органу Пенсійного фонду України з пакетом необхідних документів, проте ГУ ПФУ в Тернопільській області відмовило у призначенні пенсії, бо на день звільнення не було достатньої календарної вислуги років. Відмова оскаржена до суду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №500/1703/25, яке набрало законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській розглянути заяву ОСОБА_1 , подану Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції разом з поданням та іншими документами про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

Надалі відповідач листом від 19.11.2025, який позивачем отримано 12.12.2025, відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення зі служби календарна вислуга років ОСОБА_1 становила 20 календарних років, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

Відмову відповідача представник позивача вважає протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси позивача. Покликаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а, вказує, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб (далі – Порядок №393).

Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги).

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII.

Таким чином, позивач стверджує, що наявна у нього вислуга років, яка підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить 27 календарний рік, відтак він набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “а” частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

15.07.2026 від ГУ ПФУ в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідач позовних вимог не визнає та вказує, що з метою належного виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №500/1703/25 до ГУ ПФУ в Тернопільській області були повторно направлені матеріали для призначення пенсії за вислугу років позивачу разом з його заявою. Згідно розрахунку вислуги років для призначення пенсії Державної установи “Копичинська виправна колонія” вислуга років позивача в календарному обчисленні складає 20 років 10 місяців 20 днів. У той же час для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Також вважає, що дії позивача є зловживанням процесуальними правами, оскільки судом уже розглядалась справа про призначення пенсії за вислугу років позивачу. Крім того, позивач просить визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо призначення пенсії по вислузі років ОСОБА_1 , яка викладена у листі №1900-0308-8/53874 від 19.11.2025), що свідчить про недотримання встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) шестимісячного строку звернення до суду.

З огляду на вказане просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 відповідно до наказу Державної установи “Копичинська виправна колонія №112” від 29.05.2020 №20/ОС-20 звільнений з посади інспектора групи охорони №2, останній день служби 31.05.2020.

Згідно з відомостями цього наказу на день звільнення позивача вислуга років у календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 20 днів; пільгова - 27 років 04 місяці 24 дні. Вказаний стаж підтверджується розрахунком вислуги років.

18.10.2024 Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції сформовано подання до призначення пенсії №4.2/44-24 позивачу та разом з його заявою про призначення пенсії від 11.10.2024 та іншими документами згідно з переліком направлено поштовим зв`язком до ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 26.12.2024 документи повернуто без реалізації по причинні відсутності необхідної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом до ГУ ПФУ в Тернопільській області.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №500/1703/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2025, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Тернопільській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції разом з поданням та іншими документами про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Зобов`язано ГУ ПФУ в Тернопільській області розглянути заяву ОСОБА_1 , подану Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції разом з поданням та іншими документами, про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ, з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення суду ГУ ПФУ в Тернопільській області листом №1900-0308-8/53874 від 19.11.2025 позивачу повідомило, що на запит повторного надання документів за №1900-0308-5/46555 від 03.10.2025 до ГУ ПФУ в Тернопільській області були повторно направлені матеріали для призначення пенсії за вислугу років позивачу разом з його заявою. З матеріалів справи станом на 31.05.2020 (дата звільнення в запас) та відповідно до розрахунку, поданого Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, вислуга років позивача в календарному обчисленні складає 20 років 10 місяців 20 днів.

Виходячи з зазначеного, підстав для призначення пенсії за вислугу років немає по причині відсутності необхідної вислуги років (а.с.23).

Позивач не погоджується з такими діями суб`єкта владних повноважень, вважає їх такими, що порушують його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Щодо твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом варто наголосити, що питання дотримання позивачем строку вирішувалося судом на етапі відкриття провадження у цій справі.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представник позивача долучив до матеріалів позовної заяви накладну про вручення позивачу 12.12.2025 поштового відправлення за трекінгом R067042165775, яким ГУ ПФУ в Тернопільській області надіслано лист №1900-0308-8/53874 від 19.11.2025.

Отже, саме 12.12.2025 позивач дізнався про відмову в призначення пенсії за вислугу років.

З врахуванням наведених обставин, позов, що надійшов до суду 12.06.2026 (позовну заяву сформовано в системі “Електронний суд” 11.06.2026), подано з дотриманням строку звернення до суду, установленого законом.

Щодо твердження відповідача про зловживанням процесуальними правами ОСОБА_1 , оскільки судом уже розглядалась справа про призначення пенсії за вислугу років позивачу, то слід наголосити, що предметом оскарження у цій справі є відмова ГУ ПФУ в Тернопільській області, викладена у листі №1900-0308-8/53874 від 19.11.2025, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , поданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції разом з поданням та іншими документами, про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ саме на виконання судового рішення у справі №500/1703/25, тобто предмет спору є різним.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Спеціальні умови, норми і порядок пенсійного забезпечення за особливостями спеціального статусу громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, визначені цим Законом, який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713-IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 2713-IV пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”.

Частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

Пунктом “б” статті 12 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б”-“д” статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Судом встановлено, що позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, звільнений зі служби 31.05.2020, на момент звільнення його вислуга років у календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 20 днів, пільгова - 27 років 04 місяці 24 дні.

Досліджуючи природу пільгового зарахування вислуги років особі, яка проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 зробив висновок, що таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

У зазначеній постанові судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду констатувала, що право на пільговий залік вислуги років для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби передбачене Законом № 2713-IV, у зв`язку з чим зазначені особи мають право на призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням такої вислуги в пільговому обчисленні.

Крім того, у постановах від 18.02.2025 у справі №520/14878/23 та від 26.02.2025 у справі № 560/14729/23, аналізуючи аналогічні правовідносини щодо пільгового обчислення календарної вислуги років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, Верховний Суд дійшов висновку про те, що право позивача на пільгове зарахування вислуги років саме для призначення пенсії передбачене частиною четвертою статті 23 Закону № 2713-IV, яка підлягає застосуванню під час вирішення спірних правовідносин.

Подібний підхід застосований також і у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №420/29256/23, від 13.03.2025 у справі № 160/9410/24, від 19.06.2025 у справі №160/32341/23, від 28.11.2025 у справі №420/28161/23.

Отож, право осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби на зарахування вислуги, необхідної для призначення пенсії, в пільговому обчисленні визначене в першу чергу Законом № 2713-IV і такий обрахунок вислуги років для зазначених осіб не суперечить положенням статті 12 Закону №2262-ХІІ, а лише конкретизує його, надаючи можливість зарахування зазначеним особам календарної вислуги в пільговому обчисленні, у зв`язку зі специфічними умовами праці колишніх працівників кримінально-виконавчої служби.

Як вже було зазначено, позивач проходив службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби і на момент звільнення його вислуга в пільговому обчисленні становила більше 24 календарних роки та 6 місяців.

За таких обставин, оскільки спеціальною нормою Закону № 2713-IV (частина четверта статті 23) передбачено пільгове зарахування вислуги років для призначення пенсії особам, які проходили службу на посадах рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ.

При цьому посилання позивача на Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393”), є безпідставним, оскільки, як було вказано вище, право позивача на пільгове зарахування вислуги років передбачене частиною четвертою статті 23 Закону №2713-IV.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що у даному випадку слід констатувати допущення ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправної поведінки у вигляді дій щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас у даному випадку ГУ ПФУ в Тернопільській області вчергове розглядало заяву ОСОБА_1 , подану Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальний покарань Міністерства юстиції разом з поданням та іншими документами, про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ і мало б таку розглянути з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні від 12.06.2025 у справі №500/1703/25. Проте встановлені обставини у цій справі свідчать, що ГУ ПФУ в Тернопільській області не врахувало таких висновків суду і протиправно вчерговий раз відмовило у призначені пенсії, натомість позивач підтвердив своє право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.

Чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Зважаючи на це, суд вважає, що у цьому випадку можливим ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту суд враховує його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

В даному випадку, за наявності правових підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, та враховуючи чергову протиправну відмову ГУ ПФУ в Тернопільській області, прийняту без урахування висновків, викладених у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №500/1703/25, суд погоджується з позивачем, що ефективним та належним способом відновлення порушеного права буде не лише визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, а й зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Відтак, оскільки вказані дії органу Пенсійного фонду є протиправними, застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем ГУ ПФУ в Тернопільській області як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов`язання ГУ ПФУ в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Така позиція суду щодо обраного способу захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 15.04.2024 у справі №140/11144/23.

Щодо дати, з якої слід призначити пенсію, то у позові позивач просив призначити пенсію з дня звернення - з 11.10.2024.

Згідно зі статтею 48 Закону №2262-ХІІ днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1 в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку №3-1 заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

За змістом пункту 11 Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

В даному випадку уповноважений орган Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції заяву про призначення пенсії разом з іншими документами про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років направлено поштою 18.10.2024 (а.с.10 зворот), відтак датою призначення пенсії є 18.10.2024, а не 11.10.2024 як просить позивач.

Водночас, зазначення у резолютивній частині судового рішення інших відомостей, окрім тих, стосовно яких виник спір, процесуальним законодавством не передбачено.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1064,96 грн, сплачений відповідно до квитанції від 29.06.2026.

При цьому суд вважає, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень, а спір по суті вирішено в користь позивача, тоді як прийняття рішення про часткове задоволення позову пов`язується зі способом захисту порушених прав позивача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 11.10.2024 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений та підписаний 07 жовтня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.