Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №500/2747/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2747/26

06 жовтня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Приватного акціонерного товариства "Тернопільський молокозавод" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №082686 від 21.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.03.2026 головним спеціалістом відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на а/д Р-48, 250 км. було проведено перевірку авто марки DAF, державний номер НОМЕР_1 , складено Акт, яким було виявлено ймовірне порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" водієм ОСОБА_1 . Так, в Акті зазначено, що у водія відсутні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку - заповнені тахокарти за період з 22:30 год. 10.03.2026 по 11:30 год. 12.03.2026 або бланк підтвердження діяльності за цей самий період. Звертає увагу, що обов`язок використання та заповнення тахокарт до аналогового тахографа за дні, в які здійснювались перевезення виконано. Зокрема вказане підтверджується наданими тахокартками, а саме: від 10.03.2026 (початковий кілометр - 1563400, кінцевий - 1563501), від 12.03.2026 року (початковий кілометр - 1563501, кінцевий - 1563601). Відсутність різниці в зафіксованих кілометраж на тахокартах підтверджує, що з 22:30 год. 10.03.2026 по 11:30 год. 12.03.2026 водієм жодних перевезень вантажів не здійснювалось. Також водієм було надано бланк підтвердження діяльності від 12 березня 2026 року, в якому перевізником було зазначено, що водій 11 березня, з 9:00 по 18:00 годину, не здійснював перевезення вантажів (копія додається до позовної заяви). Отже, лише у вказані дні водій виконував перевезення, оскільки кінцеве значення пройдених транспортним засобом кілометрів збігається із початком наступного робочого дня. 21.04.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби з безпеки на транспорті винесено постанову за №082686 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 гривень до ПрАТ Тернопільський молокозавод, яку позивач вважає протиправною.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволені адміністративного позову ПрАТ "Тернопільський молокозавод" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ОПШ 082686 від 21.04.2026 відмовити. Зазначає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі, а доводи відповідача оцінювати, як необґрунтованими та такими, що не спростовують позовних вимог.

Від відповідача до суду поступили заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

16.03.2026 на автомобільній дорозі Р-48, 250 м до повороту на с. Мокроволя, вул. Вербова,43, Хмельницька область, при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з CХВ№751469, водій - ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 видане Тернопільським ВРЕР УДАІ УМВС України в Тернопільській області від 26.08.2010.

Водієм для перевірки пред`явлено товарно-транспортну накладну №102 від 16.03.2026, на підставі якої здійснювалось перевезення вантажу в якій автомобільним перевізником у відповідній графі зазначено: ПрАТ "Тернопільський молокозавод".

Під час перевірки встановлено:

- транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 обладнаний аналоговим тахографом,

- у водія ОСОБА_1 , відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку - заповнені тахокарти за період з 22 год.30 хв. 10.03.2026 по 11 год. 30 хв. 12.03.2026 або бланк підтвердження діяльності водія за вищезазначений період.

Результати перевірки оформлені актом проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом ОАР №069230від 16.03.2026, в якому зазначено, що при здійсненні перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія ОСОБА_1 заповненими тахокартами за період з 22 год.30 хв. 10.03.2026 по 11 год. 30 хв. 12.03.2026 або бланк підтвердження діяльності водія за вищезазначений період, чим порушено вимоги Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 р. №385, ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Водій ОСОБА_1 з актом ознайомився, що засвідчив своїм підписом у відповідній графі акту перевірки.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту ОАР№069230 від 16.03.2026 було призначено на 21.04.2026.

Приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод" запрошено на розгляд справи про порушення листом вих.№22273/39/24-26 від 23.03.2026. Згідно даних трекінгу поштових відправлень Укрпошти №R067128414247 лист вручений адресату 26.03.2026.

Управлінням державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті 21.04.2026 винесено оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ОПШ №082686 в сумі 17000 грн, відповідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за відсутність на момент проведення перевірки документів визначених статтею 48 цього Закону.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу ОПШ №082686 від 21.04.2026 направлена позивачу супровідним листом вих.№ 31648//39.2/24-26 від 23.04.2026. Згідно даних трекінгу поштових відправлень Укрпошти №R067154314536 лист вручений адресату 27.04.2026.

Вважаючи оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Закон України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону №2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами сімнадцятою - двадцятою статті 6 Закону №2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право:

використовувати спеціалізовані автомобілі;

використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку;

супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;

використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю;

використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі;

у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства;

здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото - і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку (п. 3 Порядку №1567). Рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. (пункт 2 Порядку №1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку (пункт 5 Порядку №1567).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

За приписами пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Згідно абзацом 2 пункту 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно частини першої статті 1 Закону №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

У відповідності до частини першої статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджено Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 16 квітня 2025 року №703 (далі - Наказ №703).

Відповідно до Розділу ІІ Наказу №703 до переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті при перевезенні вантажів у внутрішньому сполученні відносяться:

1. Наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення:

1) посвідчення водія відповідної категорії;

2) реєстраційні документи на транспортний засіб;

3) товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документом на вантаж;

4) протокол перевірки технічного стану транспортного засобу;

5) договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни:

картку водія або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності, або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв);

7) для вантажних автомобілів з повною масою до 3,5 тонн включно: індивідуальну контрольну книжку водія або копію графіка змінності водіїв, або картку водія, або інформацію з діючого та повіреного тахографа (заповнені реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти у кількості, встановленій ЄУТР), або у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом - роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія;

8) санітарна книжка водія (експедитора), зайнятого перевезенням харчових продуктів, із результатами медичного огляду;

9) у разі перевезення небезпечних вантажів:

свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів;

свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

письмова інструкція на випадок аварії або надзвичайної ситуації відповідно до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів, до якої Україна приєднана відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року №1511-III "Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)";

10) цілісної таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до переліку суб`єктів господарювання, що здійснюють установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) в автомобільних транспортних засобах;

11) договір або належним чином засвідчена перевізником копія договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну багажу (вантажу) під час перевезення автомобільним транспортом, за класом страхування 10, визначеним статтею 4 Закону України “Про страхування”;

12) первинний документ, що фіксує маршрут руху транспортного засобу спеціального та спеціалізованого призначення суб`єктів господарювання незалежно від форм власності, що здійснюють експлуатаційне утримання, будівництво та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування, вулиць у населених пунктах, а також інших об`єктів транспортної інфраструктури в радіусі не більше 150 км від об`єкта будівництва (ремонту).

2. Дотримання водієм вимог праці та відпочинку.

3. Оснащення колісного транспортного засобу вогнегасником.

4. Виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства України про автомобільний транспорт.

5. Належне кріплення вантажів (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до:

ДСТУ EN 12195-1:2018 (EN 12195-1:2010; AC:2014, IDT) "Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 1. Розрахунок сил кріплення"; ДСТУ EN 12195-2:2018 (EN 12195-2:2000, IDT) "Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 2. Кріпильні стяжні ремені з хімічних волокон"; ДСТУ EN 12195-3:2018 (EN 12195-3:2001, IDT) "Пристрої кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Безпека. Частина 3. Кріпильні ланцюги"; ДСТУ EN 12640:2018 (EN 12640:2000, IDT) "Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Точки кріплення на вантажних автомобілях. Мінімальні вимоги та випробування"; ДСТУ EN 12641-1:2018 (EN 12641-1:2005, IDT) "Знімні кузови та комерційні транспортні засоби. Тенти. Частина 1. Мінімальні вимоги"; ДСТУ EN 12642:2018 (EN 12642:2016, IDT) "Кріплення вантажу на колісних транспортних засобах. Конструкція кузовів комерційних колісних транспортних засобів. Мінімальні вимоги".

6. Дотримання вимог до перевезень вантажів, які швидко псуються, сипучих вантажів без тари, вибухових, займистих, їдких та отруйних речовин.

7. Наявність відповідної ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з перевезення небезпечних вантажів.

8. Дотримання вимог габаритних та/або вагових обмежень.

Суд зазначає, що перевіркою встановлено, що транспортний засіб марки DAF н.з. НОМЕР_1 обладнаний аналоговим тахографом, у водія ОСОБА_1 , відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку - заповнені тахокарти за період з 22 год.30 хв. 10.03.2026 по 11 год. 30 хв. 12.03.2026 або бланк підтвердження діяльності водія за вищезазначений період.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення пункт 1.3 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Пунктом 6.1 Положення № 340, визначено що автобуси, які використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 6.4.Положення № 340 визначено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4).

Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.

Отже, позивач підпадає під дію даного Положення, оскільки на час проведення рейдової перевірки здійснювалися внутрішні перевезення вантажів транспортним засобом з повною масою понад 3,5 т.

Порядок використання тахографів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, що затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція №385).

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) (пункт 1.3 Інструкції №385).

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції №385:

тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно із пунктом 3.1. Інструкції № 385, виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку протягом якого керував транспортним засобом; водія кожного дня, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу , або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Перевізник повинен дотримуватись усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі щодо використання діючого та повіреного тахографа.

Як вже зазначалось, відповідно до Розділу ІІ Наказу №703 до переліку питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті при перевезенні вантажів у внутрішньому сполученні відносяться:

1. Наявність та надання водієм для перевірки документів, на підставі яких виконується перевезення:

6) для вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонни: інформацію з діючого та повіреного тахографа (особисту картку водія та роздруковану на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водія (водіїв)- у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом або смарт тахографом чи реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР), або бланк підтвердження діяльності.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок із забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні перевезень пасажирів та вантажів (зокрема, встановлено обов`язок надавати інформацію про роботу та відпочинок водіїв за визначений період).

07.09.2005 прийнято Закон України №2819 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (далі - Закон №2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародні договори України" ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов`язковість для неї міжнародного договору.

Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону №2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

Відповідно до частини першої статті 2 ЄУТР, ця Угода застосовується на території кожної Договірної Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що виконуються будь-яким транспортним засобом, зареєстрованим на території зазначеної вище Договірної Сторони або на території будь-якої іншої Договірної Сторони.

Відповідно до статті 1017 ЄУТР, Договірні сторони приписують встановлення та використання на транспортних засобах, зареєстрованих на їх території, контрольного пристрою відповідно до вимог цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього.

2. Контрольний пристрій за змістом цієї Угоди повинен відповідати, у тому, що стосується його конструкції, встановлення, використання та перевірки, вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього.

3. Вважається, що контрольний пристрій, що відповідає постанові (СEE) № 3821/85 Ради від 20 грудня 1985 року, у тому, що стосується її конструкції, встановлення, використання та перевірки, відповідає вимогам цієї Угоди, включаючи деталі та додатки до нього.

Відповідно до ст. 12-34 Розділу III "Використання обладнання" Додатку 32 "Контрольний пристрій" ЄУТР,

b) Якщо через свою відсутність водій не може використовувати контрольний пристрій, встановлений на транспортному засобі, то періоди часу, зазначені нижче в підпунктах b), с) та d) другого абзацу пункту 3:

i) якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку I (аналоговий тахограф), проставляються на реєстраційному листку від руки автоматично або іншим способом розбірливо і без помарок; або

ii) якщо транспортний засіб оснащений контрольним пристроєм відповідно до додатку 1В (цифровий тахограф), проставляються в картці водія з використанням ручного пристрою для введення даних, передбаченого в обладнанні, що записує.

3. Водії:

- забезпечують відповідність зазначеного на реєстраційному аркуші часу офіційному часу країни реєстрації транспортного засобу,

- наводять у дію комутаційні механізми, що дозволяють окремо та чітко реєструвати такі періоди часу:

а) під знаком О або 35: тривалість керування;

b) під знаком Х або 36 всі інші періоди роботи;

c) під знаком 37: інші періоди перебування на робочому місці, а саме: - час очікування, тобто. період, протягом якого водії не зобов`язані залишатися на своїх робочих місцях, інакше як для реагування на можливі сигнали до початку або відновлення водіння або до виконання іншої роботи, - час, проведений поряд з водієм у процесі руху транспортного засобу, - час, проведений на спальне місце в процесі руху транспортного засобу,

d) під знаком 38 перерви в управлінні та періоди щоденного відпочинку.

7. b) Якщо водій керує транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додаванням 1B, то він має бути готовий пред`явити щоразу, коли цього вимагатиме інспектуючи посадова особа:

i) картку водія, власником якої він є;

ii) будь-які записи, зроблені вручну, та роздруківку, зроблену протягом поточного тижня та попередніх 28 календарних днів , як це вимагається відповідно до цієї Угоди;

iii) реєстраційні листки, що відповідають тому ж періоду часу, про який йдеться у попередньому підпункті та протягом якого він керував транспортним засобом, оснащеним контрольним пристроєм відповідно до додавання 1.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01 липня 1970, у частині надання до контролю реєстраційні листки (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності таких надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки (тахокарти) за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 29, або бланк підтвердження діяльності. Тобто, факт нездійснення водієм перевезень може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності.

Позивач стверджує, що заповнення бланка підтвердження діяльності є правом, а не обов`язком перевізника, але наявність заповнених належним чином бланків підтвердження діяльності є доказом того, що протягом спірних днів водій не здійснював перевезення, тому не повинен був мати заповненні тахокарти, що надає можливість перевізнику уникнути відповідальності. Як підтверджується матеріалами справи у водія ОСОБА_1 га момент перевірки відсутні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку заповнені тахокарти за період з 22 год.30 хв. 10.03.2026 по 11 год. 30 хв. 12.03.2026 період.

Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 10.05.2019, справа №816/124/17, від 01.02.2024 року у справі №600/3906/22-а водій повинен пред`являти реєстраційні листки тахографа за поточний день та попередні 28 календарних днів забезпечення , що свідчить про необхідність безперервного календарного періоду обліку режиму правці та відпочинку водія.

Забезпечення контролю за режимом праці та відпочинку водіїв можливий лише при аналізі реєстраційних листків тахографа (тахокарт) з інформацією за повний безперервний календарний період визначений законодавством (ЄУТР)- день перевірки та 28 календарних днів, тобто 29. При чому, звертаю увагу суду, що контролю підлягає саме календарний день (повна доба з 00 год.00 хв. до 24 год.00 хв. ), а не робочий день чи зміна, як це помилково трактує Позивач. Тобто, мова йде про безперервний період 28 календарних днів і поточний день перевірки, який підлягає контролю, а не робочі дні.

ЄУТР передбачає саме календарний спосіб обчислення зазначеного періоду, що також прослідковується у наведеній практиці Верховного Суду.

Обов`язок водія полягає у наданні повної інформації про режим праці та відпочинку за вказаний період - 28 календарних днів і поточний день перевірки . Відсутність інформації за будь-яку частину періоду, у тому числі у наданих Позивачем реєстраційних листках тахографа (тахокартах), бланку підтвердження діяльності фактично прирівнюється до непред`явлення документа і є підставою для притягнення до відповідальності.

Реєстраційні листки тахографа (тахокарти), бланк підтвердження діяльності без повних даних зазначеного календарного періоду не може вважатися належним документом. Адже, відповідно до вимог ЄУТР, для належного контролю режиму праці та відпочинку водія важливою є саме інформація за календарний період, а не паперовий носій як такий, який може не містити повної інформації, що і мало місце в даному випадку.

Долучені Позивачем до позовної заяви реєстраційні листки тахографа (тахокарти) за 10.03.2026 та 12.03.2026, бланк підтвердження діяльності за 11.03.2026 тільки засвідчують, що в них відсутня повна інформація про режим роботи і відпочинку водія ОСОБА_1 за вказані вище періоди. Таким чином, вказані документи не спростовують виявленого порушення.

До позовної заяви позивачем також не долучено заповнених тахокарт за період з 22 год.30 хв. 10.03.2026 по 11 год. 30 хв. 12.03.2026 чи бланк підтвердження діяльності за вказаний період. А наявний в матеріалах справи бланк підтвердження діяльності, який засвідчує, що водій ОСОБА_1 з 09 год. 00 хв. 11.03.2026 до 18 год. 00 хв. 11.03.2026 не здійснював перевезення вантажів, не містить інформації за повну добу, а тільки за робочий день, що в свою чергу не узгоджується з логікою календарного способу обчислення періоду, що підлягає контролю, відповідно до вимог ЄУТР.

Отже, застосування штрафу є правомірним при відсутності повної інформації в реєстраційних листках тахографа (тахокартах), бланку підтвердження діяльності за всі календарні дні визначеного законодавством періоду. Інформація з діючого та повіреного тахографа входить до переліку обов`язкових документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, на рівні з документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах. Мета наявності інформації з діючого та повіреного тахографа та обліку режиму праці та відпочинку водія – саме забезпечення безпеки дорожнього руху водіїв як конкретного транспортного засобу, так і інших учасників дорожнього руху, в тому числі пішоходів.

У постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16 Верховний Суд наголосив на тому, що: "адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності)".

У постанові від 14.11.2024, справа №440/8156/23 Верховний Суд зауважив, що: "основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

64. Натомість нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

65. За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті."

Верховний Суд по справі №340/5660/22 від 14.12.2023 року надав такий правовий висновок: “аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника".

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови №082686 від 21.04.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення/вчинення дій/бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Приватне акціонерне товариство "Тернопільський молокозавод" (місцезнаходження: вул. Лозовецька, 28, м. Тернопіль, 46010, код ЄДРПОУ: 30356917);

відповідачі:

- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845);

- Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).

Головуючий суддя Мартиць О.І.