Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №500/1146/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1146/26

07 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982, періоду військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, періоду роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000, у повному обсязі періодів роботи з 01.01.1987 по 31.12.1995, з 01.01.1999 по 30.06.2003, оформлені відповіддю №1785-1396/Г-02/8-1900/26 від 11.02.2026;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982, період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, період роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000, у повному обсязі періоди роботи з 01.01.1987 по 31.12.1995, з 01.01.1999 по 30.06.2003 та повторно розглянути заяву від 28.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV із врахуванням зазначеного стажу, прийнявши відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 наявні записи про період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982, період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, період роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000 та повинні бути зараховані до загального страхового стажу.

Ухвалою судді від 04.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

12.03.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що за результатами розгляду пенсійної справи позивача з`ясовано, що до страхового стажу не зараховано:

період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982 згідно диплома (серія НОМЕР_2 ), оскільки у дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Для зарахування даного періоду до страхового стажу необхідно надати належним чином оформлену довідку із зазначенням кваліфікації, періодів та форми навчання, видану на підставі первинних документів;

період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, оскільки у військовому квитку (серія НОМЕР_3 ) дата народження позивача не відповідає паспортним даним. Для зарахування військової служби до страхового стажу необхідно надати належним чином оформлену довідку, видану на підставі первинних документів (облікової картки);

період роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000 згідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 ), оскільки у записах трудової книжки відсутній номер наказу про звільнення з роботи.

Зазначає, що період роботи з 01.01.1999 по 30.06.2003 зараховано на підставі даних Реєстру. Період роботи з січня 1987 по грудень 1995 зараховано до страхового стажу з урахуванням довідок про заробітну плату (№ 137/11-09 та №138/11-09 від 19.05.2025) та результатів актів документальних перевірок (№1900-1002-l/2131 та №1900-1002-l/2133 від 19.05.2025).

Вказує, що на даний час, страховий стаж позивача становить 24 роки 09 місяців 21 день.

Зазначає, що з огляду на вище наведене у Пенсійного органу відсутні підстави для призначення пенсії, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки у позивача немає необхідного страхового стажу 31 рік.

Інших заяв по суті справи до суду від учасників справи не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 28.01.2026 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатом розгляду заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №1785-1396/Г-02/8-1900/26 від 11.02.2026 повідомила позивача про відмову в призначенні пенсії за віком.

Свою відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області аргументувало тим, що для призначення пенсії відсутній необхідний страховий стаж. Страховий стаж становить 24 роки 09 місяців 21 день.

До страхового стажу не зараховано:

період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982 згідно диплома (серія НОМЕР_2 ), оскільки у дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;

період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, оскільки у військовому квитку (серія НОМЕР_3 ) дата народження не відповідає паспортним даним;

період роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000 згідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 ), оскільки у записах трудової книжки відсутній номер наказу про звільнення з роботи.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії за віком та не зарахування страхового стажу необґрунтованим та незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як зазначалося вище, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу:

період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982 згідно диплома (серія НОМЕР_2 ), оскільки у дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії;

період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, оскільки у військовому квитку (серія НОМЕР_3 ) дата народження не відповідає паспортним даним;

період роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000 згідно трудової книжки (серія НОМЕР_1 ), оскільки у записах трудової книжки відсутній номер наказу про звільнення з роботи.

Щодо наведеного, то суд зазначає наступне.

У трудовій книжці НОМЕР_4 позивача під порядковим номером "1" наявний запис про період навчання, а саме: "01.09.1981-12.05.1982 Навчання в ТУ №12 м.Дунаївці Хмельницької області УРСР. Диплом НОМЕР_2 ".

Вказаний запис внесено на підставі диплому серії НОМЕР_2 . В дипломі серії НОМЕР_2 , виданому 12 травня 1982 року ОСОБА_1 зазначено, що він 01 вересня 1981 вступив в технічне училище №12 м. Дунаївці Хмельницької області, УРСР і 12 травня 1982 закінчив повний курс технічного училища за професією оператор автоматичних ліній і спец. верстатів. Випускні кваліфікаційні екзамени склав з оцінкою відмінно. Рішенням екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію оператор автоматичних ліній і спец. верстатів четвертого розряду. У вказаному дипломі, який виданий на спеціальному бланку, міститься підпис уповноваженої особи директора училища та заступника директора училища по навчально-виробничій роботі (частині), а також печатку, серію "А" і реєстраційний номер "459827".

З урахуванням наведеного, на переконання суду, відповідні записи є належним підтвердженням періоду навчання, а тому на переконання суду вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Також у трудовій книжці НОМЕР_4 позивача під порядковим номером "2" наявний запис про період проходження військової служби в армії, а саме: "04.06.1982-24.04.1986 служба в лавах радянської армії. Військовий квиток НОМЕР_3 ".

Вказаний запис внесено на підставі військового квитка НОМЕР_3 . У військовому квитку серії НОМЕР_3 містяться прізвище, ім`я та по батькові позивача " ОСОБА_1 ", наявне його фото, місце народження, інформація про основну цивільну спеціальність, наявна печатка та підпис військового комісара. Військовий квиток виданий на спеціальному бланку, міститься серія НК та реєстраційний номер 4377455. Тобто є відповідні записи для підтвердження періоду проходження військової служби.

З урахуванням наведеного, на переконання суду, відповідні записи є належним підтвердженням періоду проходження військової служби, а тому на переконання суду вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

У трудовій книжці НОМЕР_1 позивача під порядковим номером "7" наявний запис про прийняття на роботу, а саме: "01.10.1998. Підприємець ОСОБА_2 . Прийнятий на роботу експедитором в магаз. "Авторитет" у м. Борщові. Наказ №3 від 1.10.98".

Також під порядковим номером "8" є запис про звільнення з роботи, а саме: "08.08.2000. Звільнено з роботи згідно поданої заяви по ст. 38 КЗпП України. Наказ № від 8.08.2000".

Суд зазначає, що у трудовій книжці позивача містяться необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття на роботу, місце роботи, найменування посади та дату звільнення з посади (роботи), а також наявні підписи відповідальних осіб, та відтиски печаток приватного підприємця.

Хоча роботодавцем під час заповнення запису про звільнення 08.08.2000 не був зазначений реєстраційний номер наказу про звільнення, однак за загальним правилом обов`язок належного оформлення документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові у справі № 687/975/17 від 21.02.2018, у справі №607/7638/17 від 06.04.2022 у яких суд касаційної інстанції вказав, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком із зарахуванням відповідних періодів роботи, які є документально підтвердженими.

Отже певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування позивачу періоду роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відповідач обрав упереджений підхід при наданні оцінки відомостям, які містяться у дипломі серії НОМЕР_2 , військовому квитку серії НОМЕР_3 та трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982, періоду військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, періоду роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000 є протиправними.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періоду роботи з 01.01.1987 по 31.12.1995, то суд зазначає наступне.

Як слідує із листа від 11.02.2026 №1785-1396/Г-02/8-1900/26 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, період роботи з січня 1987 по грудень 1995 зараховано до страхового стажу позивача з урахуванням довідок про заробітну плату (№137/11-09 та №138/11-09 від 19.05.205) та результатів актів документальних перевірок (№1900-1002-1/2131 та №1900-1002-1/2133 від 19.05.2025).

Тобто часткове зарахування спірного періоду роботи позивача з 01.01.1987 по 31.12.1995 відбулося за результатом проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідок для призначення (перерахунку) пенсії, в межах регламентованої законодавством процедура контролю, під час якої спеціалісти пенсійного фонду звірили дані наданих довідок з первинними документами підприємства-страхувальника.

Доказів того, що вказана перевірка проведена з порушенням, чи її результати було оскаржено та визнано протиправними, в ході розгляду справи судом не здобуто та суду не надано, тому в суду відсутні підстави для їх неврахування.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періоду роботи з 01.01.1987 по 31.12.1995 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Інших доказів позивачем не подано.

Поряд з цим, це не позбавляє права позивача повторно звернутись до пенсійного фонду про зарахування стажу у разі отримання додаткових доказів щодо вказаного періоду.

Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу позивача у повному обсязі періоду роботи з 01.01.1999 по 30.06.2003, то суд зазначає наступне.

Як слідує із листа від 11.02.2026 №1785-1396/Г-02/8-1900/26 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, вищевказаний період зараховано на підставі даних Реєстру.

При цьому, такий період відноситься до роботи позивача з 01.10.1998 по 08.08.2000 у підприємця ОСОБА_2 та з 08.08.2000 по 30.06.2003 у ПМП "Лев".

Щодо наведеного суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідно до висновків Верховного Суду наведених у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні (перерахунку) пенсії позивача періодів її роботи.

Також згідно висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09,2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 08.10.2025 у справі №400/2492/24, у якій суд дійшов висновку, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Тому, наявність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу даних про часткову сплату страхових внесків за спірний період з 01.01.1999 по 30.06.2003, за наявності в трудовій книжці відповідних записів про зазначений період роботи, не є підставою для позбавлення позивача права на повне зарахування вказаних періодів до страхового стажу.

З урахуванням наведеного суд приходить до переконання про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у повному зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.01.1999 по 30.06.2003.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому, відповідач розглянув заяву позивача про призначення пенсії як звернення та не прийняв рішення у встановленому порядку.

З метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982, період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, у повному обсязі період роботи з 01.01.1999 по 30.06.2003, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 28.01.2026, прийнявши відповідне рішення.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснено у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання, військової служби, роботи та відмови у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 12.05.1982, період військової служби з 04.06.1982 по 25.04.1984, період роботи з 01.10.1998 по 08.08.2000 у підприємця ОСОБА_2 , а також, у повному обсязі період роботи з 01.01.1999 по 30.06.2003, та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 28.01.2026, прийнявши відповідне рішення.

В частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу у повному обсязі періоду роботи з 01.01.1987 по 31.12.1995 - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.