Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №480/6697/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року Справа № 480/6697/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Опімах Л.М.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6697/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

30.07.2024 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 27.09.2000 року працювала в митних органах України, зокрема, на посадах в Глухівській митниці, Сумській митниці, Сумській митниці Міндоходів, Сумській митниці ДФС, Північній митниці Держмитслужби, Сумській митниці. Остання посада, яку займала позивач перед звільнення була старший державний інспектор митного поста «Конотоп» ( з 03.07.2023 по 28.06.2024 ).

Наказом Сумської митниці від 21.06.2024 № 216-о позивача звільнено з посади старшого державного інспектора митного поста «Конотоп» Сумської митниці у звязку із скороченням посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю.

Своє звільнення позивач вважає незаконним, просить скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, зазначаючи, що Наказом Держмитслужби №212 від 23.05.2023 затверджено граничну чисельність працівників територіальних органів Держмитслужби зі змінами, внесеними наказом Держмитслужби №441 від 01.04.2024.

Відповідно до наказів Сумської митниці від 14.05.2024 №49 та від 20.05.2024 №50 затверджено структуру Сумської митниці та введено в дію штатний розпис на 2024 рік.

12.06.2024 позивачеві вручено попередження про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців. Також цього дня позивачем на вимогу відповідача надана заява про скорочення строку попередження про можливе звільнення та вказана дата звільнення 28.06.2024, що суперечить вимогам ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Також у попередженні про звільнення позивачеві було запропоновано вакантні посади не в Сумській митниці, хоча вони були наявні, а в інших митницях з укладанням контракту про проходженння державної служби. При цьому перелік вакантних посад в попередженні про можливе наступне звільнення вказаний не був.

Ознайомившись з попередженням, позивач не погодилась із запропонованими посадами.

Відповідач не вчинив жодних дій задля виконання вимог ч.3 статті 87 Закону України «Про державну службу», не запропонував позивачу інших наявних посад для її працевлаштування, не врахував переважного права на залишення позивача на роботі.

За наведених обставин, позивач просить визнати протиправним і скасувати наказ Сумської митниці від 21.06.2024 № 216-о про звільнення позивача та поновити її на посаді старшого інспектора митного поста «Конотоп» Сумської митниці, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що станом на 20.05.2024 позивач обіймала посаду старшого державного інспектора митного поста «Конотоп» Сумської митниці, яка відноситься до посад підкатегорії «В2». Відповідно до штатного розпису Сумської митниці на 2024 рік (затвердженого наказом Сумської митниці від 20.05.2024 року № 50) на митному пості «Конотоп» Сумської митниці зменшено граничну чисельність працівників з 78 до 31 одиниці.

12 червня 2024 року позивача ознайомлено з попередженням про можливе наступне звільнення. Станом на час попередження та звільнення позивача рівнозначні вакантні посади або нижчі в Сумській митниці були відсутні, тому позивачу були запропоновані всі вакантні посади, які були наявні в територіальних підрозділах, які функціонують в межах єдиної юридичної особи - Держмитслужби України, а саме: Кропивницькій митниці, Вінницькій митниці, Рівненській митниці, Одеській митниці, Координаційно-моніторинговій митниці, Енергетичній митниці, Київській митниці, Тернопільській митниці.

12.06.2024 позивач, ознайомившись із попередженням, вказала, що із запропонованими їй посадами вона не згодна та звернулася до Сумської митниці із заявою, в якій просила скоротити їй строк попередження про можливе наступне звільнення та звільнити із займаної посади 28.06.2024, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із скороченням посади державної служби, тобто самостійно виявила бажання звільнитися раніше ніж за тридцять календарних днів з дня ознайомлення з попередженням.

Оскільки, позивач висловила свою волю на припинення трудових відносин та звільнення із посади з 28.06.2024, то наказом керівника Сумської митниці № 216-о від 21.06.2024 її було звільнено з 28 червня 2024 з посади старшого державного інспектора митного поста «Конотоп» Сумської митниці у зв`язку із скороченням посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону «Про державну службу». При цьому, будь якого впливу на волевиявлення позивача відповідачем не здійснювалось.

Відповідач зазначив, що звільнення у зв`язку із скороченням посади до закінчення строку попередження, не суперечать вимогам трудового законодавства України та спрямовані на забезпечення трудових прав і гарантій працівника.

Також твердження позивача про невиконання відповідачем обов`язку запропонувати позивачеві рівнозначні посади та нижчі посади наявні в Сумській митниці не відповідає дійсності та є надуманим, адже як на час попередження так і на час звільнення у штатному розписі Сумської митниці були відсутні вакантні посади державного інспектора, які відноситься до посад підкатегорії «В2» (рівнозначні посади).

Стосовно дотримання законодавчих вимог про переважне право залишення на роботі, передбачених частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» та статтею 42 КЗпП України», відповідач вказав, що термін дії укладеного з позивачем контракту про проходження державної служби від 30.06.2023 № 159 закінчився 02 липня 2024 року, що є суттєвою обставиною по даній справі. Враховуючи ці обставини, відповідач задовольнив заяву позивача від 12.06.2024 про скорочення їй строку попередження про можливе наступне звільнення та звільнив на її прохання із займаної посади з 28.06.2024, у зв`язку із скороченням посади, із виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Посилання позивача на те, що подана нею заява про скорочення терміну попередження не передбачена жодним нормативно-правовим актом, тому звільнення є протиправним, не заслуговують на увагу, оскільки за наявності заяви працівника про звільнення у зв`язку із скороченням посади до закінчення строку попередження, звільнення не суперечить вимогам трудового законодавства України. Більше того, звертаючись з цією заявою, позивач усвідомлювала наслідки її розгляду, а саме, що вона підлягала звільненню з 02 липня 2024 року відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби (закінчення строку контракту), що не передбачає виплату вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Таким чином, Сумська митниця вважає, що в межах повноважень в повному обсязі забезпечила дотримання гарантій та діяла виключно в інтересах позивача.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає заддовленню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 27.09.2000 року працювала в митних органах України, зокрема, на посадах в Глухівській митниці, Сумській митниці, Сумській митниці Міндоходів, Сумській митниці ДФС, Північній митниці Держмитслужби, Сумській митниці. Остання посада, яку займала позивач перед звільнення була старший державний інспектор митного поста «Конотоп» ( з 03.07.2023 по 28.06.2024 ) ( а.с.33-38, 44-50, 54).

Наказом Держмитслужби №212 від 23.05.2023 затверджено граничну чисельність працівників територіальних органів Держмитслужби зі змінами, внесеними наказом Держмитслужби №442 від 01.04.2024.

Відповідно до наказів Сумської митниці від 14.05.2024 №49 та від 20.05.2024 №50 затверджено структуру Сумської митниці та введено в дію штатний розпис на 2024 рік ( а.с. 89,98).

12.06.2024 позивачеві вручено попередження про можливе наступне звільнення у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців ( а.с.41).

Цього ж дня, 12.06.2024, позивач звернулася до Сумської митниці із заявою, в якій просила скоротити їй строк попередження про можливе наступне звільнення та звільнити із займаної посади 28.06.2024, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із скороченням посади державної служби ( а.с.43).

Наказом Сумської митниці від 21.06.2024 № 216-о позивача звільнено з посади старшого державного інспектора митного поста «Конотоп» Сумської митниці у звязку із скороченням посади державної служби відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю ( а.с.86).

Надаючи правову оцінку наказу про звільнення позивача з посади, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1, 3 статті 569 Митного кодексу України працівники митних органів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи митних органів є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб митних органів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

У свою чергу, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу”.

Пункт 4 частини першої статті 83 Закону України “Про державну службу” однією із підстав для припинення державної служби визначає за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України “Про державну службу” підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

За змістом частини третьої 87 Закону України “Про державну службу” процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 Кодексу законів про працю України).

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України визначено порядок вивільнення працівників, за змістом якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України “Про зайнятість населення”, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Із наказів Сумської митниці від 14.05.2024 №49 та від 20.05.2024 №50 про затвердження структури Сумської митниці та введенння в дію штатного розпису на 2024 рік вбачається значне зменшення кількості посад, зокрема, посад старших державних інспекторів та державних інспекторів митного поста “Конотоп”. Також убачається скорочення кількості посад старших державних інспекторів та державних інспекторів у інших підрозділах Сумської митниці.

Судом встановлено, що з метою забезпечення прав позивача на працю та можливості працевлаштування з урахуванням професійної підготовки та компетентності позивачу були запропоновані всі вакантні посади, які були наявні в територіальних підрозділах, які функціонують за моделлю єдиної юридичної особи – Держмитслужби України, а саме:

- Кропивницька митниця (лист Кропивницької митниці від 29.05.2024 №7.22-1/12/7/1956);

- Вінницька митниця (лист Вінницької митниці від 29.05.2024 №7.12-1/12-02/7/3874);

- Рівненська митниця (лист Рівненської митниці від 31.05.2024 №7.13-1/12/7-40/3450);

- Одеська митниця (лист Одеської митниці від 03.06.2024 №7.10-1/12-01/7/9828);

- Координаційно-моніторингова митниця (лист Координаційно-моніторингової митниці №7.9-1/12/7/2062 від 03.06.2024);

- Енергетична митниця (лист Енергетичної митниці від 05.06.2024 №7.6-1/12/7/2806);

- Київська митниця (лист Київської митниці від 05.06.2024 №7.8-1/12-02/7/10739);

- Тернопільська митниця (лист Тернопільської митниці від 05.06.2024 №7.25- 1/12/7/3697).

Із цими листами, які були невід`ємною частиною попередження, позивача ознайомлено особисто, що підтверджується її підписом на листах.

Дослідженими доказами не підтверджується наявність у Сумській митниці вакантних посад як підкатегорії посад державної служби “В2” (рівнозначні посади) та нижчі посади підкатегорії “В3” - державний інспектор, що могли бути запропоновані позивачу.

Суд зазначає, що посади, які зберігаються за тимчасово відсутніми працівниками та у зв`язку з цим тимчасово зайняті іншими працівниками не є вакантними, а тому підстав пропонувати посади працівників, які перебувають, зокрема, у відпустці по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х річного віку чи працівників, які увільнені у зв`язку з проходженням військової служби під час мобілізації, у відповідача не було. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 26 січня 2023 року у справі №160/336/20.

Також, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.12.2020 у справі № 285/4227/18, право на відпустки забезпечується, зокрема, гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених законом. Тому, якщо працівник відсутній у зв`язку із хворобою, відрядженням та, зокрема, відпусткою, посада, яку він займає, не є вакантною.

Також суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність твердження позивача про те, що відповідач не дослідив та не врахував переважне прав на залишення на роботі. Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП перш за все роботодавцем має враховуватися продуктивність праці та кваліфікація працівника. Оцінка цих якостей державного службовця є повноваженнями суб`єкта призначення. Лише при рівній кваліфікації та продуктивності праці враховуються інші, визначені законом переваги. З наданих відповідачем відомостей у формі таблиць вбачається, що відповідачем здійснювався аналіз зазначених характеристик працівників Сумської митниці на посадах старшого державного інспектора та державного інспектора (а.с. 138-150).

Надаючи оцінку обставинам подання позивачем заяви про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення, суд зазначає таке.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при зміні в організації праці, в тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду й існувала на день звільнення

Отже, роботодавець має запропонувати працівнику, якого він вивільняє, всі вакансії, які були (з`явилися) на підприємстві, аж до моменту звільнення.

Метою персонального попередження про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці з одночасною пропозицією іншої роботи в розумінні статті 49-2 КЗпП України є надання працівникові можливості завчасно визначитися з майбутнім працевлаштуванням або підшукати собі іншу роботу. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року у справі № 303/798/17.

Дотримання двомісячного строку до моменту вивільнення працівника є обов`язковим при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що призводить до розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. Отже, цей строк є обов`язковим для роботодавця, так як, при цьому працівник не обмежений у праві припинити трудові правовідносини з власної ініціативи чи за угодою сторін (статті 36, 38 КЗпП України).

Так само працівник може погодитися з неможливістю продовження трудових правовідносин через зміну в організації праці роботодавця, у зв`язку із чим вправі просити звільнити його з роботи до закінчення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення. Проте така неможливість продовження трудових правовідносин безпосередньо пов`язана з фактом належного дотримання роботодавцем своїх зобов`язань щодо працевлаштування працівника, тобто пропозицією всіх вакансій (що існували з моменту повідомлення про наступне вивільнення до дня звільнення працівника), які такий працівник може зайняти з урахуванням його кваліфікації.

Водночас, право на скорочення двомісячного строку попередження працівника про наступне вивільнення не є безумовним, і роботодавець може відмовити в задоволенні такого клопотання працівника. Вказане обумовлено тим, що звільнення працівника за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України є вимушеною дією роботодавця через неможливість збереження трудових правовідносин і за можливості роботодавця до завершення двомісячного строку запропонувати працівникові роботу, яка відповідатиме його кваліфікації, скоротити вказаний строк можна лише у випадку відмови працівника від зайняття всіх запропонованих йому посад.

Отже, скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення є виправданим при об`єктивній безперспективності очікування працівника на подальше працевлаштування або у випадку безальтернативної відмови працівника на продовження трудових правовідносин на змінених умовах праці, тобто коли працівник відмовляється від продовження роботи на будь-яких посадах у зв`язку зі змінами в організації праці, про що доцільно вказати в його заяві про скорочення строку попередження про наступне вивільнення та звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Якщо працівник відмовився від усіх запропонованих роботодавцем вакансій, висловлюючи цим своє небажання продовжувати працювати на змінених умовах праці, тоді роботодавець вправі звільнити його з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України до завершення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові ВП ВС від 28.08.2024 у справі № 641/1334/23.

Як вже встановлено судом, позивач, який був повідомлений про наступне вивільнення, 12.06.2024 отримав пропозицію на зайняття вакантних посад, які в значній кількості були наявні в територіальних підрозділах, які функціонують за моделлю єдиної юридичної особи – Держмитслужби України, від яких відмовився, та цього ж дня подав заяву про скорочення строку попередження про наступне звільнення та звільнення з займаної посади 28.06.2024 у зв`язку зі скороченням посади державної служби ( а.с.41-42, 43, 105-119).

На переконання суду, скорочення двомісячного строку попередження про наступне звільнення та звільнення позивача є виправданим, оскільки, звертаючись з такою заявою позивач не могла не усвідомлювати наслідки її розгляду, а також наслідки звільнення, зважаючи на закінчення 02.07.2024 дії контракту про проходження державної служби (а.с. 44-50, 54).

З огляду на викладене, суд вважає, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог норм трудового законодавства, зокрема: у відповідача мало місце скорочення штату працівників; позивач була вчасно попереджена про наступне звільнення і їй запропоновані наявні вакантні посади, від яких вона відмовився, а відтак позовні вимоги про поновлення її на роботі й похідні від них вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Сумської митниці( код ЄДРПОУ ВП 44017631, вул.Юрія Вєтрова, 24, м.Суми, 40020) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах