Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №510/2543/25 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/720/26

Справа № 510/2543/25

06 жовтня 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

за участю секретаря Фурсової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРИДУНАЙСЬКИЙ» про визнання права власності на житло, -

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на житло, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з кінця 1982 року позивач володіє та користується житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач користується житловим будинком, доглядає та утримує його, сплачує комунальні послуги.

За весь час користування та володіння позивачем зазначеним будинком, будь-яких вимог або претензій до позивача з боку відповідача відносно нерухомості не пред`являлось. Нерухоме майно не витребувалось із володіння позивача відповідачем.

Таким чином, позивач вважає, що має право на вищевказане нерухоме майно з підстав ст. 344 ЦК України, а саме за набувальною давністю.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, від її представника – адвоката Вальченко В.В. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Дімчев В.І. у судове засідання також не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначив про відсутність заперечень відносно позовних вимог.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено судом, позивач та її чоловік ОСОБА_2 , з кінця 1982 року володіли та користувались належним відповідачу житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а позивач продовжила самостійно користуватись та володіти спірним будинком, сплачувати комунальні послуги.

Так, нерухоме майно перейшло у повне володіння та розпорядження позивача, яка фактично, відкрито та безперервно володіє вищевказаною нерухомістю, доглядає та утримує її.

За весь час користування та володіння позивачем зазначеним будинком, будь-яких вимог або претензій до позивача з боку відповідача відносно нерухомості не пред`являлось. Нерухоме майно не витребувалось із володіння позивача відповідачем.

Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду (ч.ч. 1, 3 ст. 397 ЦК України).

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України, що визначено ст. 344 зазначеного Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Так, позивач більше 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє належним відповідачу житловим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, суд вважає, що зазначений житловий будинок перейшов у володіння та користування позивача з законних підстав, внаслідок чого ОСОБА_1 набула право власності за набувальною давністю.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що викладені позивачем обставини знайшли своє належне підтвердження під час розгляду справи та підтверджуються наданими доказами, тому є всі законні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, оскільки у своїй заяві позивач просила залишити судові витрати за нею, питання про стягнення судових витрат з відповідача, судом не розглядалось.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ПРИДУНАЙСЬКИЙ» про визнання права власності на житло – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова