Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №522/7704/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/7704/26

Номер провадження № 2/521/7102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання – Наконечна А.В.,

розглянувши по суті в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстирації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Приморських відділ державної реєстрації актів цивільного стану м. Одеси Південного міжрегіонального управління юстиції м. Одеса ( адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 37) про визнання шлюбу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

04.05.2026 року позивачка звернув до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача, в якому просила: визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 04.07.2024 року, актовий запис № 828.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2026 року справу направлено за підсудністю до Хаджибейського районного суду м. Одеси.

11.06.2026 року автоматизованою системою розподілу справ між суддями матеріали справи передано судді Бобуйку І.А.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.06.2026 року позовну заяву залишено без руху.

17.06.2026 року позивачка подала заяву про усунення недоліків, якою усунула всі недоліки, що були визначені в ухвалі від 12.06.2026 року.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

24.08.2026 року від позивача надійшла заява з проханням врахувати його пояснення по справі та відмовити в позові в повному обсязі.

27.08.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи до слухання по суті.

Позивачка та відповідач в судове засідання не з`явились, повідомлялись про місце та час належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Частиною 1 ст. 21 Сімейного Кодексу України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з ч. 2 ст. 40 СК України та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

У відповідності до ст. 45 СК України недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.

Крім цього, як вбачається із позиції, що міститься у ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2013 року у справі №6-569Ісв13, причому відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують

Зі змісту шлюбно-сімейних правовідносин, поняття шлюбу, а також положень СК та зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що при розгляді спорів щодо фіктивності шлюбу судам необхідно встановити всі обставини справи, зокрема, стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сім`ю чи про його відсутність.

Зі слів ОСОБА_1 , позивачка та відповідач до моменту укладення шлюбу були знайомі досить нетривалий час, як зазначає сама позивачка, то відповідача вона бачила двічі: під час укладання шлюбу та під час подання ним в Управлінні державної міграційної служби України документів для видачі посвідки.

Як вказує позивачка, реєстрація шлюбу відповідачу була потрібна для легалізації його перебування на території України, з отриманням посвідки на тимчасове проживання, а у подальшому отримання посвідки на постійне проживання на території України, що відповідно було і зроблено за допомогою посередників за матеріальну винагороду позивачці, про що свідчить відкрите кримінальне провадження № 12025162470000741 від 12.05.2025 року щодо даної категорії осіб.

Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 Сімейного кодексу України).

З 04.07.2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що було складено відповідний актовий запис за № 828. Шлюб був укладений за доброї волі та вільного волевиявлення Позивача та Відповідачки, про що в Книзі реєстрації актів цивільного стану було поставлено підписи. Також Відповідачка не мала та немає ніякого бажання та намірів його розривати.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка . Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Згідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, у відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України.

Та за ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, згідно ст. 80 ЦПК України.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з собою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати тими, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу (частини перша-друга статті 24 СК України).

Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права. Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, тез сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.

Таким чином, суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 не висловлювала згоди на укладення шлюбу або, що з боку ОСОБА_2 мало місце фізичне чи психічне насильство по відношенню до ОСОБА_1 .

Матеріали справи не містять жодних медичних документів, висновків чи довідок, які б підтверджували, що позивачка є недієздатною або що на момент реєстрації шлюбу вона з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що шлюб було укладено добровільно, за вільним волевиявленням обох наречених.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.

Водночас слід зауважити, що відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Щодо доводів позивачки про те, що сторони як подружжя не проживали спільно та не вели спільного побуту, суд зазначає таке. Окреме проживання чоловіка і дружини, або різне зареєстроване місце проживання, може бути зумовлене низкою об`єктивних обставин - воєнним станом, перебуванням одного з подружжя за кордоном, матеріальним становищем, станом здоров`я, характером роботи тощо. Сама лише відсутність спільного проживання не свідчить про фіктивність шлюбу та не може бути достатньою підставою для визнання його недійсним.

Крім того, обставини, на які посилається позивачка, залишилися недоведеними: жодних доказів на підтвердження того, що сторони не проживали спільно та не вели спільного побуту, суду не надано.

Право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування - якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, визнаної недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена (стаття 42 СК України).

Проте ОСОБА_1 не довела, які саме її права порушено реєстрацією оспорюваного шлюбу, і жодних доказів на підтвердження цього суду не надала.

Відповідно до частин першої та другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав і обов`язків подружжя.

Відповідач подав відзив, у якому позов не визнав, зазначивши, що викладені в ньому доводи є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу, а позовні вимоги — необґрунтованими, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому відповідач пояснив, що причиною розладу подружніх стосунків стала втрата взаємних почуттів і взаєморозуміння, які існували між сторонами на момент реєстрації шлюбу. До відзиву додана ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 09.07.2026 року про передачу матеріалів справи за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва, щодо розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Наведене свідчить, що шлюб було укладено за наявності взаємних почуттів і з наміром створення сім`ї, а подальше погіршення стосунків саме по собі не є підставою для визнання шлюбу недійсним і не підтверджує ані його фіктивності, ані укладення під примусом чи за інших несприятливих для позивачки обставин.

Тлумачення норм СК України свідчить, що в цьому Кодексі закріплено три види недійсності шлюбу, який: (а) є недійсним в силу вказівки закону (стаття 39); (б) визнається недійсним за рішенням суду (стаття 40); (в) може бути визнаний недійсним за рішенням суду ст. 41).

При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частини перша, дута статті 41 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу: їх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на тлумаченнях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному тисненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п`ята, шоста, статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Так, Позивач вказуючи, що шлюб був укладений фіктивно не надав жодного належного допустимого доказу на підтвердження викладених в позові обставин.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті З ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Дії позивачки, яка уклала 04.07.2024 року шлюб з відповідачем, а 04.05.2026 року пред`явила позов щодо визнання шлюбу недійсними, суперечать її попередній поведінці та з огляду на доктрину venire contra factum proprium є недобросовісними.

Крім того суд звертає увагу на те, що позивачем не надано достатніх та належних доказів того, що ОСОБА_1 перебуваючи під впливом обману зі сторони відповідача та для захисту своїх майнових прав зареєструвала з ним шлюб. Оскільки на момент укладання шлюбу її згода на шлюб була вільною, зваженою та осмисленою.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що за рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Виходячи з наведеного відповідач вважає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що оспорюваний шлюб був вчинений ОСОБА_1 , внаслідок обману та на вкрай невигідних умовах, без її вільної згоди, а тому правових підстав для задоволення позову та визнання шлюбу недійсним немає.

За теоретичним визначенням шлюб це добровільний сімейний союз (спільність) жінки та чоловіка, спрямований на створення сім`ї, зареєстрований у встановленому порядку з дотриманням вимог закону, і такий, що породжує у них особисті та майнові права й обов`язки подружжя.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї. Неможливо укладання шлюб з будь-якими умовами.

Таким чином, позивачкою не доведено відсутності у відповідача реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. Доводи позивачки про те, що метою укладення шлюбу для відповідача було отримання статусу легального перебування та проживання на території України, не дає підстав для визнання шлюбу недійсним відповідно до статті 40 СК України.

Добровільність шлюбу є однією з основних засад сучасного сімейного права. Тому порушення умов щодо добровільності шлюбу є підставою для визнання його недійсним. Згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, тез сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Згідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», статтями 40, 43 СК України, ст. ст. 3,4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 200, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса реєстирації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: Приморських відділ державної реєстрації актів цивільного стану м. Одеси Південного міжрегіонального управління юстиції м. Одеса ( адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Розумовська, буд. 37) про визнання шлюбу недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.