Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №504/4411/25 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/4411/25

Номер провадження 2/504/1897/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк», в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

27.10.2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Доброславського районного суду Одеської області із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №501395484 від 22.11.2021 року у розмірі 92 842,06 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2025 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

04.01.2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 04.05.2026 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. 128-130 ЦПК України.

В судові засідання, призначені на 22.06.2026 року та 07.10.2026 року представник позивача Рудницький Ю.І. та відповідач ОСОБА_1 не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

17.12.2021 року між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається із оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту №501395484 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, із наступними основними умовами: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту – 65 523,37 грн, процентна ставка - 18,99 % річних, процентна ставка може бути змінена шляхом укладання відповідної додаткової угоди, строк кредиту - 12 місяців, дата повернення кредиту 22.11.2022 року, акцептом пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №501395484 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, додатком №1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг», паспортом споживчого кредиту, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до умов оферти банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Відповідно до п.п.1 оферти встановлено, що під час користування кредитом запропоновано надавати позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких встановлено комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту - 0% від суми, зазначеної в цій оферті на укладання угоди без ПДВ; за обслуговування (управління) кредиту 2,75% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Відповідно до умов оферти передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору, останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 днів з дня отримання від банку інформації.

22.11.2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, де також були погоджені всі умови кредитування.

Згідно меморіального ордеру №719460900 від 22.11.2021 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 65 527,37 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 04.08.2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором №501395484 від 22.11.2021 року склала 92 842,06 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 55 441,84 грн, за відсотками – 12 173,86 грн, за комісією – 25 225,46 грн.

Згідно виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 22.11.2021 року по 04.08.2025 року, отримав кредитні кошти у розмірі 65 523,37 грн.

12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа - Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа - Банк» на АТ «Сенс Банк».

24.03.2025 року банк поштою направив вимогу ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту за кредитним договором № 501395484 від 22.11.2021 року, яка залишилася позичальником без реагування і відповіді останнього, з огляду на що, банк вважає наявним право звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо нарахованої позивачем до сплати відповідачем комісії, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч.1, 2 ст. 11 вказаного закону, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що у даному разі послуги з обслуговування кредитної заборгованості, відсоток за який складав 2,75% за своєю суттю і є комісією за обслуговування кредитної заборгованості та фактично включає плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Водночас, умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З правової позиції висловленій в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 вбачається, що: «Законом України «Про споживче кредитування», який вступив в дію 10 червня 2017 року, безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту; відповідно до частин 1 та 2 вказаного Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит; умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними; тож умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом у даній справі встановлено, що укладеним кредитним договором №501395484 від 22.11.2021 року сторони погодили між собою, що комісія за обслуговування кредиту становить: 2,75 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Відтак, у даному разі, враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору №501395484, укладеного між АТ «Альфа - Банк» та ОСОБА_1 щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, а тому вимоги позовної заяви в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми комісій у розмірі 25 226,46 задоволення не потребують.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» необхідно стягнути заборгованість у розмірі 67 615,60 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 55 441,84 грн та заборгованості по відсотках у розмірі 12 173,76 грн.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем надано копію платіжної інструкції № 974730 від 17.10.2025 року про сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 67 615,60 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 75,27 відсотків, відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 27,17 відсотків, тому розмір судового збору, що підлягає стягненню становить 1 764,23 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 514,526,536,611,625,1050,1054,1077,1078,1081 ЦК України, ст.ст.13,76,81,89,141,263-265,273,274,352,354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк», в особі представника Рудницького Юлія Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором №501395484 від 22.11.2021 року у розмірі 67 615 (шістдесят сім тисяч шістсот п`ятнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 55 441,84 грн та заборгованості по відсотках у розмірі 12 173,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 764 (тисяча сімсот шістдесят чотири) гривні 23 (двадцять три) копійки.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя : Литвинюк А. В.