Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №504/811/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/811/26

Номер провадження 2/504/2706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцар А.М.,

представника позивача – адвоката Сонька В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

25.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачки на його користь основний борг за договором позики в сумі 17 150,00 Євро.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 листопада 2021 року він передав відповідачці в позику грошові кошти у сумі 17 150,00 Євро, на підтвердження чого відповідачка власноручно підписала розписку. Строк повернення позики сторонами визначено не було. Позивач неодноразово звертався до відповідачки з вимогою про повернення коштів, зокрема направляв на адресу її зареєстрованого місця проживання листи-вимоги від 15.08.2024 та від 17.02.2026 цінними листами з описом вкладення, однак відповідачка вимоги залишила без відповіді та задоволення, від спілкування ухиляється, позику не повернула.

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 27.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, зобов`язано позивача надати до суду оригінал письмового доказу – розписки ОСОБА_2 від 10.11.2021, встановлено відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 01.04.2026 заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

29.04.2026 представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2026 року подано до суду оригінал розписки ОСОБА_2 від 10.11.2021 року.

Ухвалою суду від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відзив на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 27.02.2026 строк відповідачка до суду не подала.

01.08.2026 року відповідачка через підсистему «Електронний суд» подала до Одеського апеляційного суду документ, із заголовком «апеляційна скарга» до якого долучено відзив на позовну заяву від 01.08.2026 року та роздруківки знімків екрана (скріншотів) листування в месенджері Telegram. У відзиві відповідачка проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено існування між сторонами договору позики; не заперечуючи наявності між сторонами фінансових взаємовідносин у минулому, стверджує, що такі відносини мали інший економічний та правовий характер, пов`язаний із банківськими переказами, оформленням платіжних документів та взаємодією з представниками Kador Group; заперечує факт складання та підписання розписки; вважає копію розписки неналежним доказом; просить дослідити оригінал розписки, долучити скріншот листування в Telegram та у разі необхідності призначити судову почеркознавчу експертизу; у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 23.09.2026 року представник позивача – адвокат Сонько В.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, зазначив, що документи, подані відповідачкою після закриття підготовчого провадження, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності не подавала. Враховуючи наведене, суд, керуючись ст. 223 ЦПК України, вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки на підставі наявних у справі матеріалів.

23.09.2026 року суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши судові дебати, оголосив перерву для ухвалення судового рішення до 28.09.2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом:

З оригіналу розписки від 10 листопада 2021 року, дослідженого судом, вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , отримала від ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 17 150,00 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) євро згідно договору позики від 10.11.2021. Розписка містить зазначення про те, що вона підписана добровільно, у здоровому розумінні значення своїх дій, підпис та власноручно виконаний запис прізвища, імені та по батькові відповідачки.

Строк повернення позики розпискою не встановлено.

27.08.2024 позивач направив відповідачці за адресою: АДРЕСА_2 лист-вимогу від 15.08.2024 про повернення 17 150,00 євро, що підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 1249320 від 27.08.2024 та описом вкладення.

17.02.2026 позивач повторно направив відповідачці за тією ж адресою лист-вимогу від 17.02.2026 про повернення коштів, що підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 1949953 від 17.02.2026 та описом вкладення.

Доказів повернення позивачу позики повністю або частково відповідачка суду не надала.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у кредитора підтверджує, якщо не доведене інше, що зобов`язання не виконане.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц сформульовано правовий висновок, згідно з яким письмова форма договору позики внаслідок її реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику. Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджує як факт укладення договору, так і зміст умов договору, а також факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Наявність оригіналу боргового документа у кредитора свідчить про невиконання боржником зобов`язання, якщо не доведено інше.

Досліджена судом розписка від 10.11.2021 містить усі істотні умови договору позики: відомості про сторони, суму та валюту позики, а також пряму вказівку на те, що грошові кошти отримані відповідачкою саме згідно договору позики, тобто на умовах повернення. Отже, розписка є належним, допустимим та достатнім доказом укладення між сторонами договору позики у письмовій формі та передання позивачем відповідачці грошових коштів у сумі 17 150,00 євро.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки сума позики перевищує десятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, договір позики відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України мав бути укладений у письмовій формі. Отже, факт укладення договору позики, його умови та факт передання коштів підтверджуються письмовими доказами, а відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України у такому разі рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші не були одержані позичальником, за винятком випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або тяжкої обставини.

Розписка від 10.11.2021 року безпосередньо містить інформацію про предмет доказування у цій справі – факт отримання відповідачкою від позивача грошових коштів у сумі 17 150,00 євро на умовах договору позики, подана до суду в оригіналі відповідно до ст. 95 ЦПК України, а отже, є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України.

Оригінал розписки перебував у позивача та поданий ним до суду, що відповідно до ч. 1 ст. 545 ЦК України підтверджує невиконання відповідачкою зобов`язання з повернення позики.

Оскільки строк повернення позики сторонами не встановлено, позика підлягала поверненню протягом семи днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги. Вимога про повернення позики направлялася позивачем відповідачці 27.08.2024 року та повторно 17.02.2026 року за адресою, яку відповідачка сама зазначила у розписці як адресу своєї реєстрації. На момент звернення позивача до суду та ухвалення цього рішення тридцятиденний строк з дня пред`явлення вимоги сплив, однак відповідачка позику не повернула.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 та ч. 2 ст. 127 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Разом з тим, з метою всебічного та повного з`ясування обставин справи суд вважає за необхідне зазначити, що викладені у відзиві доводи жодним чином не спростовують обставин, встановлених судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, на якого покладено обов`язок доказування факту укладення договору позики та передання коштів, такий обов`язок виконав, надавши суду оригінал розписки. Натомість відповідачка, будь-яких доказів на підтвердження погашення заборгованості не надала, в судове засідання не з`явилася.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 100 ЦПК України електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, або у паперовій копії, посвідченій в порядку, передбаченому законом. Надані роздруківки зазначеним вимогам не відповідають, не засвідчені, мають фрагментарний характер (окремі знімки екрана обрізані, послідовність повідомлень не є безперервною), зміст голосових повідомлень, які містяться у листуванні, не відтворено. За таких обставин встановити повноту та цілісність листування неможливо.

Оцінюючи зміст наданого листування, суд встановив, що воно відображає існування між сторонами у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року відносин з приводу придбання квартири, а саме розрахунків за договором № 1-20-5/63 від 09.12.2021, укладеним від імені відповідачки з ТОВ «Кадорр-Україна Плюс», внесення нею платежів за квитанціями до прибуткових касових ордерів від 09.12.2021 та від 04.02.2022, у яких платником зазначена сама відповідачка, а також отримання відповідачкою на її власний рахунок SWIFT-переказу від 31.01.2022 року.

Разом з тим, розписка від 10.11.2021 року до зазначених відносин відношення не має. Вона складена майже за місяць до укладення договору № 1-20-5/63 від 09.12.2021 року, не містить жодного посилання на придбання квартири чи інше цільове призначення коштів, а засвідчує лише отримання відповідачкою від позивача 17 150,00 Євро згідно договору позики. Листування ж розпочинається більш ніж через місяць після складення розписки, і в жодному з повідомлень не згадується про передання позивачем відповідачці 10.11.2021 року грошових коштів у сумі 17 150,00 Євро, про їх правову природу, повернення чи зарахування в рахунок будь-яких інших розрахунків.

Наявність між сторонами у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року інших фінансових взаємовідносин не виключає існування між ними позикових правовідносин, що виникли 10.11.2021 на підставі розписки, та не свідчить про виконання відповідачкою обов`язку з повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики грошові кошти передаються у власність позичальника. Спосіб, у який позичальник надалі розпорядився отриманими коштами, у тому числі їх використання для розрахунків за іншими правочинами, не впливає на його обов`язок повернути позику, оскільки розписка не містить умови про цільовий характер позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Таких вимог відповідачка не заявляла, а безгрошовість договору позики, укладеного у письмовій формі, з огляду на ч. 2 ст. 1051 ЦК України та ч. 2 ст. 78 ЦПК України не може доводитися показаннями свідків чи поясненнями сторін.

Таким чином, надане відповідачкою листування в месенджері Telegram не містить інформації щодо предмета доказування у цій справі, а тому відповідно до ст. 77 ЦПК України не є належним доказом; крім того, воно подане з порушенням вимог ст. 100 ЦПК України щодо форми електронних доказів і з пропуском встановленого судом строку, що з урахуванням ч. 1 ст. 78, ч. 8 ст. 83 ЦПК України виключає його допустимість. Так само не можуть бути допустимими доказами на спростування факту отримання коштів за розпискою показання свідків. Існування між сторонами окремих відносин з приводу придбання квартири не спростовує факту укладення договору позики від 10.11.2021 та не звільняє відповідачку від обов`язку повернути позику.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини укладення між сторонами договору позики, передання позивачем відповідачці грошових коштів у сумі 17 150,00 євро та неповернення їх відповідачкою знайшли своє підтвердження, а доводи відповідачки таких обставин не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем. Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц та від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц дійшла висновку, що гривня як грошова одиниця України є законним платіжним засобом на території України, однак це не виключає можливості використання іноземної валюти як засобу платежу; суд, ухвалюючи рішення про стягнення боргу за договором позики, може стягнути борг у іноземній валюті, в якій отримано позику.

Оскільки позику відповідачкою отримано в євро, суд вважає за можливе стягнути заборгованість у валюті зобов`язання – 17 150,00 євро.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 992,52 грн, що підтверджується квитанцією ID 7936-4718-6359-5740 від 25.02.2026. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 992,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 545, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 95, 100, 103, 141, 178, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за договором позики від 10 листопада 2021 року в розмірі 17 150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) Євро.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений при поданні позову судовий збір 6992 (Шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 52 копійок,

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : /підпис/ Вінська Н. В.

Копія вірна.

Суддя:

Рішення набрало законної сили 08 жовтня 2026 року.

Суддя:

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Помічник судді Мостовий І.Л.

Дата засвідчення копії 08 жовтня 2026 року.