Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/24448/26 — Київський районний суд м. Одеси

____________________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/24448/26

Провадження № 2/947/5819/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Київський районний суд м Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Приймака Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовних вимог

Позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд надати дозвіл на виїзд за межі України малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без нотаріально посвідченої згоди та без супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та відповідач ОСОБА_2 з 09.09.2014 перебували у шлюбі.

У період шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року (справа 521/18435/20) вказаний шлюб був розірваний.

Зазначеним рішення також встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю.

Після розірвання шлюбу донька проживає разом з матір`ю та перебуває на її утриманні.

Станом на теперішній час, позивачка перебуває в іншому шлюбі з громадянином США, який зареєстрований Департаментом охорони здоров`я штату Вашингтон 16.11.2024 році. У вказаному шлюбі також народилася спільна дитина ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивачка постійно мешкає у США. Дитина ОСОБА_3 безперервно проживає та зареєстрована разом з позивачкою в орендованому житлі, отримує базову освіту та забезпечена всіма необхідними умовами повноцінного для життя, розвитку та дозвілля.

Проте, у позивачки виникла потреба прибути до України разом з дитиною, у зв`язку з бажанням дитини побачити своїх близьких родичів. За попереднім місцем мешкання у м. Одесі у позивачки постійно мешкає її мати, яка є бабусею неповнолітньої ОСОБА_3 .

З даною метою позивачка на електрону адресу відповідача надісланий лист з проханням надати дозвіл на супровід дитини ОСОБА_3 при перетині державних кордонів країн: Україна, Сполучені Штати Америки, Польща, Молдова, Румунія.

Також, вказана заява була надіслана у месенджері «Viber» на адресу адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, яка представляла інтереси ОСОБА_2 у попередніх цивільних судових провадженнях.

На сьогоднішній день, жодною відповіді позивачці не надано.

Додатково сторона позивача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 01.07.2022 року перетнув державний кордон України та досі до України не повертався.

Таким чином сторони – батьки неповнолітньої ОСОБА_3 тривалий час мешкають поза межами території України та втратили зв`язок один з одним. Відсутність комунікації між батьками суттєво обмежує неповнолітню ОСОБА_3 у вільному пересуванні між державними кордонами різних країн та обмежує дитину у безперешкодному спілкуванні з літньою бабусею, яка постійно мешкає на території України. Оскільки листи з вказаною заявою, які були надіслані на адресу відповідача та його представника проігноровані, позивачка вимушена вирішувати вказане питання в судовому порядку.

У подальшому сторона позивача змінила предмет позову, яка прийнята судом, та відповідно до позовних вимог, позивачка просить суд надати дозвіл малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без нотаріально посвідченої згоди та без супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на міжнародні поїздки за маршрутом Сполучені Штати Америки – держави транзитного прямування – Україна – держави транзитного прямування – Сполучені Штати Америки, із правом в`їзду на територію України та виїзду з території України, перетину державного кордону України, а також супроводу дитини під час перетину державних кордонів Сполучених Штатів Америки, Республіки Польща, Республіки Молдова, Румунії та інших держав транзитного прямування або пересадки, проходження через які буде обумовлене фактичним маршрутом цієї поїздки, без необхідності отримання окремої згоди батька на кожний такий перетин кордону.

При цьому представник позивачки зазначив, що відсутність комунікації між батьками та фактичне ухилення відповідача від надання відповіді на звернення Позивачки створюють невизначеність щодо можливості дитини здійснити міжнародну поїздку разом із матір`ю. При цьому дитина постійно проживає разом із матір`ю у Сполучених Штатах Америки, а запланована поїздка до України має тимчасовий характер і не пов`язана зі зміною визначеного місця проживання дитини. Після завершення поїздки дитина має повернутися разом із матір`ю до місця свого постійного проживання у США, де продовжити навчання.

Позовні вимоги просить задовольнити.

Відзив на позовну заяву

Відзив на позов від сторони відповідача до суду не надійшов.

Процесуальні дії та рух справи

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Левіта В.С. 15.06.2026 через підсистему «Електронний суд» звернулась до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Скриль Ю.А.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 19.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначене на 13.07.2026.

У судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки за місцем його реєстрації. Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштового відправлення, останнє повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній», що відповідно до норм ЦПК України є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.

Також відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлявся шляхом розміщення Оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада».

За клопотанням представника позивачки судове засідання відкладене на 03.09.2026 (у період часу з 10.08.2026 по 01.09.2026 включно головуюча у справі суддя перебувала у щорічній відпустці).

28.08.2026 через підсистему «Електронний суд» до суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

У судовому засіданні 03.09.2026 суд прийняв заяву про зміну предмету позову та задоволено. Судове засідання відкладене до 06.10.2026 для надання можливості стороні відповідача надати власну позицію з приводу заявлених позовних вимог.

Про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 06.10.2026, відповідача повідомлено шляхом розміщення Оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада», а також надісланням смс-повідомлення на відомий номер телефону.

04.09.2026 до суду надійшла заява представника позивачки про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачки, позовні вимоги підтримують та просить задовольнити.

У судове засідання сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Суд, з урахуванням належного повідомлення відповідача про розгляд справи, за наявності заяви від сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, дійшов висновку про можливість розглядати справи на підставі наявних в ній матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини справи

Установлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому 09 вересня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1762, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 25.09.2014 повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції.

У період шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14.03.2016 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2600.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року у справі № 521/18435/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірваний.

Вказаним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 січня 2021 року у справі № 521/18435/20 про розірвання шлюбу також встановлено, що дитина проживає разом з матір`ю.

Також встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одесі від 25.01.2023 у справі № 947/7443/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8000 гривень, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 29.03.2022 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 , в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У відзиві на позовну заяву про стягнення аліментів, представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Хижняк А.В. повідомила, що ОСОБА_2 має відстрочку від призову за станом здоров`я, та на момент розгляду справи щодо стягнення аліментів перебуває у Республіці Італія.

До вказаного відзиву долучена інформація з Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.07.2022, ОСОБА_2 01.07.2022 виїхав за межі України.

З 24.12.2021 ОСОБА_2 перебуває у новому шлюбі, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого 24.12.2021 Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Від шлюбу має дитину, ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка народилась у м. Модена Республіки Італія.

Також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 16.11.2024 перебуває у новому шлюбі з громадянином США - ФУЕД АММАРІ, який зареєстрований Департаментом охорони здоров`я штату Вашингтон 16.11.2024 році. У вказаному шлюбі також народилася спільна дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження дитини, виданим Департаментом охорони здоров`я штату Вашингтон.

Відповідно до договору оренди від квартири від 06.10.2025, укладеного між квартиронаймачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) та власником житла, встановлено, що у вказаній квартирі також мешкатиме ОСОБА_8 . Ареса квратири, що орендується: 10423 Рейнір ОСОБА_9 , квартира АДРЕСА_1 .

Окрім цього згідно з Листом Початкова школа Ехреdition Відрахування з початкової школи навчальний 2025-2026 рік встановлено, що ОСОБА_3 27.08.2025 відрахована та 27.08.2025 зарахована до 4 класу. У вказаному ЛДисті вказана домашня адреса дитини: 10423 Рейнір Рідж Бульвар Схід, квартира АДРЕСА_1 .

Документи, видані відповідними органами США та Респуьбліки Італії, досліджені судом, надані до суду з офіційним їх перекладом українською мовою.

Як зазначає сторона позивача, наразі у дитини виникло бажання відвідати своїх близьких родичів, зокрема бабусю, яка проживає в м. Одесі, у зв`язку з цим просить суд надати дозвіл на супровід дитини ОСОБА_3 при перетині державних кордонів країн: Україна, Сполучені Штати Америки, Польща, Молдова, Румунія.

Тесктс відповідно заяви надсилався відповідачу месенджері «Viber» та на відому електронну пошту, а також його представнику, яка представляла інтереси ОСОБА_2 у попередніх цивільних судових провадженнях в іншій справі.

Докази про надання відповіді на вказані звернення позивачки з боку відповідача відсутні.

Оцінка аргументів та Мотиви суду

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Відповідно до частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила).

Пунктами 3, 4 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред`явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює конкретний (одноразовий) виїзд дитини за кордон із визначенням його початку й закінчення.

Тимчасовий виїзд за кордон у супроводі одного з батьків має відповідати найкращим інтересам дитини і такий дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.

Як встановлено судом неповнолітня ОСОБА_3 , якій виповнилось 10 років, фактично проживає з матір`ю – позивачкою ОСОБА_1 у США, де наразі продовжує навчання, яке згідно з наданими документами закладу освіту США розпочала у 2025 році.

Відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 27 Європейської Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікованої 27.02.1991 р., за якою, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 150 та ч. 1 ст. 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, поважати дитину, і здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 Сімейного кодексу України, за якою батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» дитина та її батьки для возз`єднання сім`ї мають право на вільний в`їзд в Україну та виїзд з України у порядку, встановленому законом. Батьки, інші члени сім`ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов`язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Згідно п. п. 17, 18 затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 380 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини проїзний документ дитини, за наявності заперечень одного з батьків, може бути оформлений на підставі рішення суду.

Постановою Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі № 552/1938/20 були залишені в силі висновки суду апеляційної інстанції щодо надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини з матір`ю закордон з метою навчання дитини, що відповідає найкращим інтересам останньої, оскільки мати дитини має постійну роботу, житло та здатна забезпечити дитину усім необхідним.

Також Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 року у справі № 297/1949/21 зазначає, що тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини.

Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Дозвіл на виїзд неповнолітньої дитини за межі України без згоди та супроводу батька, на підставі наведених нормативних актів, не передбачає можливості його видачі на майбутні, постійні поїздки, є разовим, тобто таким, що надається судом на конкретно визначену поїздку із конкретно визначеним періодом перебування за кордоном.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що позивачка у зв`язку з відсутністю дозволу від батька дитини та відсутністю фактичної можливості його отримати, вимушена звернутися до суду з позовом про надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини закордон.

З огляду на викладене, виходячи з положень зазначених вище норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків, за відсутності згоди другого з батьків, на підставі рішення суду, може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.

У Постанові від 04.07.2018 у справі № 712/10623/17 (провадження N 14-244цс18) Велика Палата Верховного Суду відійшла від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 235/139/16-ц (N 6-15цс17), згідно з якою пріоритетними в цій категорії справ є дотримання принципу рівності прав батьків щодо дитини.

У своїй постанові від 04.07.2018 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а тимчасовий виїзд дитини за кордон (із визначенням конкретного періоду) у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання та який здійснює забезпечення дитині рівня життя, необхідного для всебічного розвитку, не може беззаперечно свідчити про позбавлення іншого з батьків дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність в одного з батьків права відмовити в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон з іншим з батьків є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Неможливість отримання дозволу на виїзд за кордон неповнолітній доньці сторін у справі ОСОБА_3 на переконання суду суперечать законним правам і інтересам дитини. Будь - яких обмежень для реалізації права на виїзд за межі України неповнолітньої доньки сторін не має.

Суд виснував, що повернення дитини до США обумовлена продовженням отримання освіти у США, що також пов`язане із усталеним вже способом життя та оточенням дитини, а відсутність зв`язку з батьком дитини, через його перебування в іншій країні ускладнює отримання від нього відповідного дозволу на виїзд дитини.

Також суд зазначає, що наразі повернення дитини до США не може свідчити про залишення дитини на постійне місце проживання, що може порушити або обмежити право батька дитини на спілкування чи виховання дитини.

За встановлених обставин, виходячи з найкращих інтересів дитини, суд виснував про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині надання такого дозволу з встановленням відповідного проміжку часу. Оскільки дитини розпочала навчання, яке продовжується, суд вважає за необхідне надати дозвіл на виїзд дитини за межі України на період навчання дитини ОСОБА_3 .

Розподіл судових витрат

З урахуванням відсутності вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат зі сплати судового збору, суд покладає ці витрати на позивачку.

Керуючись ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, ст. 51 Конституції України, Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», ст. 313 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон України задовольнити частково.

Надати дозвіл малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без нотаріально посвідченої згоди та без супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на міжнародні поїздки за маршрутом Сполучені Штати Америки – держави транзитного прямування – Україна – держави транзитного прямування – Сполучені Штати Америки, із правом в`їзду на територію України та виїзду з території України, перетину державного кордону України, а також супроводу дитини під час перетину державних кордонів Сполучених Штатів Америки, Республіки Польща, Республіки Молдова, Румунії та інших держав транзитного прямування або пересадки, проходження через які буде обумовлене фактичним маршрутом цієї поїздки, без необхідності отримання окремої згоди батька на кожний такий перетин кордону, на період навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду підписано 06.10.2026.

Суддя Ю. А. Скриль