Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №947/12931/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/12931/26

Провадження № 2/947/3560/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря - Коростій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Споживчого товариства «Будова-Фінанс» (65012, м. Одеса, вул. Осіпова, буд. 25) про розірвання договору асоційованого членства у споживчому товаристві та відшкодування збитків в розмірі сплаченої частки пайового внеску, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05 лютого 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим товариством «Будова-Фінанс», стягнути зі Споживчого товариства «Будова-Фінанс» на користь ОСОБА_1 суму сплаченого пайового внеску в розмірі 1 841 172,29 грн., що становить еквівалент 42 100,22 доларів США за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 971,20 грн. При цьому позивач посилається на те, що 05 лютого 2021 року між сторонами Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ, за умовами якого відповідач узяв на себе зобов`язання збудувати та після прийняття об`єкта в експлуатацію (запланований строк - IV квартал 2021 року) передати у власність позивача двокімнатну квартиру загальною площею 63,2 кв. м (будівельний номер 202), розташовану на 24 поверсі в будинку АДРЕСА_2 . На виконання умов Договору в період із лютого 2021 року по лютий 2022 року позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 1 050 188,00 грн, що в еквіваленті становить 38 330,22 доларів США, а також додатково 3 770,00 доларів США, що в сукупності складає 42 100,22 доларів США.

Позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов Договору, оскільки останній, отримавши від позивача грошові кошти за період із 05 лютого 2021 року по 05 лютого 2022 року в загальному розмірі 42 100,22 доларів США, свої зобов`язання щодо забезпечення фінансування будівництва будинку взагалі не виконав, а будівництво об`єкта станом на лютий 2022 року (майже через рік після підписання Договору) навіть не розпочав, у зв`язку з чим об`єкт в експлуатацію у визначений строк прийнятий не був і позивачу не переданий. Направлені на адресу відповідача 29 грудня 2025 року, 15 січня 2026 року та 09 березня 2026 року письмові вимоги про розірвання Договору та повернення сплачених коштів відповідачем залишено без відповіді та задоволення, а тому із посиланням на приписи статей 651, 653 Цивільного кодексу України, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Фаркаш К.В. в судовому засіданні 26.08.2026 позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, в подальшому надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник СТ «Будова-Фінанс» до судового не з`явився, повідомлявся, надав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги визнав частково, погодившись з вимогами про розірвання Договору асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021 року та повернення фактично сплачених позивачем коштів у розмірі 1 152 297,00 грн. Водночас, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у частині стягнення коштів в еквіваленті іноземної валюти (долара США) та стягнення збитків. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.п. 2.6, 3.1.5, 5.2 Договору та п. 10.1 Статуту Товариства у разі розірвання договору поверненню підлягає виключно фактично внесена сума в гривні без її індексації. Крім того, відповідач вказав, що курсова різниця не є збитками чи упущеною вигодою, позивач не довів факт завдання йому збитків, а виплата суми, більшої за фактично внесену, порушить права інших членів споживчого товариства.

На виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 11.05.2026, Споживчим товариством «Будова-Фінанс» подано заяву від 21.05.2026, у якій відповідач повідомив про відсутність у нього квитанцій до прибуткових касових ордерів за період з 04.11.2021 по 05.02.2022 року. Водночас заявником надано розрахунок здійснених ОСОБА_1 платежів за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021 року на загальну суму 1 152 297,00 грн. Крім того, СТ «Будова-Фінанс» зазначило, що за залишок коштів до сплати та заборгованість позивача за цим Договором станом на 20.05.2026 року становить еквівалент 11 186,00 доларів США, що згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору складає 491 848,42 грн.

Від представника позивача - адвоката Фаркаш К.В. до суду 01.09.2026 року надійшли додаткові письмові пояснення, у яких сторона позивача надала деталізований розрахунок здійснених платежів за Договором асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021 року з урахуванням офіційного курсу НБУ на дати їх проведення. Згідно з наведеним розрахунком, за період з 05.02.2021 року по 14.01.2022 року позивачем сплачено на користь відповідача кошти, що є еквівалентом 41 724,60 доларів США. У зв`язку з цим сторона позивача уточнила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача на свою користь 1 834 213,40 грн. (еквівалент 41 724,60 доларів США станом на дату подання позову 22.03.2026 року за курсом 43,96 грн/долара США).

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.02.2021 між ОСОБА_2 та Споживчим товариством «Будова-Фінанс» укладено Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору Товариство приймає пайовика в асоційовані члени, а пайовик зобов`язується прийняти участь в реалізації статутних цілей і завдань Товариства шляхом внесення в повному обсязі своєї Частки в Товариство, з метою забезпечення Товариством будівництва будинку, і, після здачі будинку в експлуатацію, передати пайовикові закріплений за ним об`єкт.

В додатку № 1 до Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05 лютого 2021 року, Пайовикові після здачі будинку в експлуатацію передається Товариством двокімнатна квартира загальною площею 63, 2 кв.м. під будівельним номером АДРЕСА_3 .

Відповідно до пункту 2.1. Договору Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 52 772, 00 (п`ятдесят дві тисячі сімсот сімдесят два долари 00 центів) доларів США, що на момент укладення Договору становить 1 474 977,00(один мільйон чотириста сімдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят сім гривень 00 копійок) гривень виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на Інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину зі київським часом, що на дату укладення Договору становить 27,9500 гривень за 1 долар США.

Зазначений в даному пункті розмір Частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком може бути проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, і разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на Інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладенні Договору становить 27,9500 гривень за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю, і порядку, передбаченому Додатком № 2.

Розмір Частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає.

Пайовик вносить Частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, внесення Частки Пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства в національній валюті України згідно Додатку № 2 (Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05 лютого 2021 року) до цього договору.

Згідно пункту 7.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пункту 3.1.5. Пайовик має право вимагати від Товариства розірвання даного Договору, в разі невиконання Товариством своїх зобов`язань згідно п. 4.2.1. цього Договору і повернення фактично внесеної частки на момент розірваного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього Договору.

Абзацом 2 пункту 5.2. Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Пайовика, якщо Товариство прострочило виконання п. 4.2.1. цього Договору, Товариство зобов`язано повернути Пайовику всю суму Частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок Пайовика, вказаний в даному Договорі, або іншим узгодженим Сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору, сторони визначили наступний порядок та строки внесення частки: внесення грошової суми в еквіваленті 26 386, 00 доларів США (737 489,00 грн.) не пізніше 05.02.2021; 3 770,00 доларів США (105 372,00 грн.) не пізніше 05.05.2021; 3 770, 00 доларів США (105 372, 00 грн.) не пізніше 05.08.2021; 3 770,00 доларів США (105 372, 00 грн.) не пізніше 05.11.2021; 3 770, 00 доларів США (105 372, 00 грн.) не пізніше 05.02.2022; 3 770, 00 доларів США (105 372, 00 грн.) не пізніше 05.05.2022; 3 770, 00 доларів США (105 372, 00 грн.) не пізніше 05.08.2022; 3 766, 00 доларів США (105 256, 00 грн.) не пізніше 01.10.2022.

На виконання своїх зобов`язань за Договором ОСОБА_1 сплатив на користь Споживчого товариства «Будова-Фінанс» 41 724, 60 доларів США, що на момент укладення договору склало 1 152 297, 00 гривень, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надані копії квитанцій до прибуткового касового ордеру: №1477 від 05.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1498 від 08.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1565 від 09.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1609 від 10.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1648 від 11.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1682 від 12.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1736 від 15.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1765 від 16.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1820 від 17.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1874 від 18.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1911 від 19.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №1945 від 22.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №2040 від 23.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №2068 від 24.02.2021 на суму 49 990,00 грн.; №2145 від 25.02.2021 на суму 37 629, 00 грн.; №1477 від 05.02.2021на суму 49990,00 грн.; №2468 від 04.03.2021на суму 49 995,00 грн.; №2483 від 05.03.2021 на суму 49 995,00 грн.; №1477 від 05.02.2021 на суму 49990,00 грн.; №2541 від 09.03.2021 на суму 5 726,00 грн.; №6810 від 21.07.2021 на суму 45 000,00 грн.; №6913 від 22.07.2021 на суму 45 000,00 грн.; №6934 від 23.07.2021 на суму 13 436,00 грн.; №12395 від 01.11.2021 на суму 49 995,00 грн.; №12411 від 02.11.2021 на суму 49 995,00 грн.; №12479 від 03.11.2021 на суму 216,00 грн.

Та отриманої від відповідача заяви від 21.05.2026 на виконання ухвали від 11.05.2026 про сплату 12.01.2022 на суму 49 990,00 грн; 13.01.2022 на суму 49 990,00 грн; 14.01.2022 на суму 5 470, 00 грн.

Пунктом 4.2.1. Договору Товариство зобов`язано забезпечити будівництво Будинку в строк IV квартал 2021 року.

При цьому Споживче товариство «Будова-Фінанс», отримавши від ОСОБА_1 грошові кошти за період з 05.02.2021 року по 03.11.2022 року в загальному розмірі 1 152 297,00 грн., що на момент здійснення платежів було еквівалентом 41 724, 60 доларам США, свої зобов`язання забезпечити будівництво будинку взагалі не виконало, оскільки будівництво будинку не було розпочато станом на даний час, тобто майже через 5 років після підписання Договору.

Судом встановлено, що будинок, визначений у Договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021на сьогоднішній день не побудовано, в експлуатацію не введено.

Вказане визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву. Також «Будова Фінанс» визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині розірвання договору та повернення внесеної (сплаченої) ОСОБА_1 частки в гривні на загальну суму 1 152 297,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1.5. Договору пайовик має право вимагати від Товариства розірвання даного Договору в разі невиконання Товариством своїх зобов`язань згідно з п. 4.2.1 цього Договору та повернення фактично внесеної Частки на момент розірвання даного Договору, протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання цього договору.

Абзацом 2 пункту 5.2. Договору передбачено, що у випадку розірвання Договору за ініціативою Пайовика, якщо Товариство прострочило виконання п. 4.2.1. цього Договору, Товариство зобов`язано повернути Пайовику всю суму Частки, яка фактично була ним внесена на момент розірвання цього Договору протягом 20-ти банківських днів з моменту розірвання Договору на рахунок Пайовика, вказаний в даному Договорі, або іншим узгодженим Сторонами способом або на депозитний рахунок нотаріуса.

Згідно з пунктом 8.2. Договору досудове врегулювання спорів є обов`язковим для сторін цього Договору.

29.12.2025 позивач через представника адвоката Фаркаш К.В. звертався засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» на офіційну адресу для листування відповідача з вимогою про повернення фактично внесених грошових коштів в повному обсязі, в строки, передбачені п. 3.1.5. Договору у зв`язку з невиконанням Товариством умов Договору. Однак, вказана вимога була повернена у зв`язку з відмовою її отримання.

15.01.2026 в порядку досудового врегулювання спору позивач через представника адвоката Фаркаш К.В. звертався засобами поштового зв?язку ТОВ «НОВА ПОШТА» на офіційну адресу для листування відповідача з вимогою про повернення фактично внесених грошових коштів в повному обсязі, в строки, передбачені п. 3.1.5. Договору у зв`язку з невиконанням Товариством умов Договору. Однак, вказана вимога була отримана але відповіді не отримано.

09.03.2026 в порядку досудового врегулювання спору позивач через представника адвоката Фаркаш К.В. звертався на офіційну електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідача з вимогою про повернення фактично внесених грошових коштів в повному обсязі, в строки, передбачені п. 3.1.5. Договору у зв`язку з невиконанням Товариством умов Договору. Вказана вимога також залишена без відповіді.

Щодо розірвання Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України обов`язковість договору є одним із фундаментів, на якому базується цивільне право. Уклавши договір, сторони набувають не лише суб`єктивні права, а і обов`язки, які вони мають виконувати.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так, у постанові Верховного Суду від 15.03.2023 року по справі № 295/3792/16 вказано, що враховуючи приписи ст. 651 ЦК України істотним порушенням умов договору є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

При цьому, Верховний Суд виснував, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.12.2020 року у справі № 199/3846/19 навів критерії, які необхідно враховувати при оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання.

Істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Споживче Товариство «Будова-Фінанс» не виконало свій обов`язок у встановлений строк, який остаточно сплинув у 2022 році та не передало пайовикові після здачі будинку в експлуатацію квартиру будівельний номер квартири АДРЕСА_4 , яка складається з двох кімнат, загальною площею 63, 2 кв.м., оскільки будівництво взагалі не відбувалось з 2021 року, що є істотним порушенням умов договору.

Таким чином, судом встановлено, що у зв`язку із невиконанням Товариством умов Договору ОСОБА_1 був позбавлений того, чого очікував за договором - отримати у власність проінвестований об`єкт нерухомості, а тому наявні правові підстави для розірвання вказаного Договору та стягнення сплаченого пайового внеску.

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідачем визнано позовні вимоги в частині розірвання договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.20221 року та повернення Частки, внесеної ОСОБА_1 в загальній сумі 1 152 297,00 гривень.

При таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, як обґрунтовані та доведені. Щодо стягнення пайового внеску суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір розірваний у зв`язку з істотними порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Позивач вважає збитками суму сплачених на користь Споживчого Товариства «Будова-Фінанс» грошових коштів, в еквіваленті 41 724, 60 (сорок одна тисяча сімсот двадцять чотири) доларів 60 центів США за офіційним курсом обміну валюти в комерційних банках та дорівнює станом на 22.03.2026 року в національній валюті 1 834 213, 40 (один мільйон вісімсот тридцять чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 40 коп., тобто курсову різницю.

Відповідач, не погоджуючись з позицією позивача, вказує, що Товариство отримало від позивача 1 152 297,00 грн., внесеної ним частки за Договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021 року. Вказаним Договором асоційованого членства встановлено обов`язок Товариства у випадку розірвання Договору - повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була ним внесена в гривні на момент розірвання цього Договору (п. 2.6., 5.2. Договору). Встановлено право пайовика вимагати від Товариства повернення фактично внесеної ним частки на момент розірвання Договору (п. 3.1.5. Договору).

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами. Гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У пункті 2.1 Договору асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021, Пайовик в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, зобов`язується внести Частку в розмірі еквівалентному 52 772,00 доларів США, що на момент укладення Договору становить 1 474 977,00 гривень, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на Інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом, що на дату укладення Договору становить 27,9500 гривень за 1 долар США. Зазначений в даному пункті розмір Частки, закріплений в гривні, в частині не оплаченої Пайовиком може бути проіндексований (збільшений) Товариством в односторонньому порядку, під час дії цього Договору, у разі збільшення вартості долара США по відношенню до гривні, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на Інтернет сторінці за адресою http://minfm.com.ua/currency/auction/usd/buy/kiev/ на дату проведення платежу, що на дату укладення Договору становить 27,9500 гривень за 1 долар США. Індексація проводиться щодо сум внесених після укладення цього Договору, в разі збільшення вартості долара США шляхом множення на курсову різницю, у порядку, передбаченому Додатком № 2.

Розмір Частки, закріплений в еквіваленті долара США, індексуванню не підлягає.

Пайовик вносить Частку (або її частину, згідно з графіком) виключно в національній валюті України гривні - виходячи з розміру Частки (або її частини), закріпленого в еквіваленті долара США, виходячи з комерційного курсу «Середній продаж» долара США, встановленого на інтернет сторінці за адресою http://minfin.com.ua/currency/auction/uscl/buy/kiev/ на дату проведення платежу, станом на 09:00 годину за київським часом.

За п. 2.2. цього Договору внесення Частки Пайовиком здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства та/або внесення готівкових коштів в касу Товариства в національній валюті України у порядку, визначеному в Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно п. 2.6. Договору у випадках, коли за цим Договором передбачається повернення Частки (частини Частки) Пайовикові, сума коштів, що повертаються визначається розміром фактично сплачених грошових коштів в гривні на момент повернення за вирахуванням санкцій за невиконання Пайовиком своїх зобов`язань, при цьому сума Частки, яка підлягає поверненню не індексується і на неї не нараховуються відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину. В даній справі сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США (валюта зобов`язання). Валютою платежу сторони у договорі визначили національну валюту - гривню.

Таким чином, належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення відповідачем позивачу грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 41 724,60 доларів США на момент платежу, оскільки інших клопотань та заяв щодо збільшення позовних вимог від позивача суду не надходило.

Така позиція суду ґрунтується на положеннях постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року по справі № 500/5194/16, за якою зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України: «78. Відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами резидентами. 79. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення». Велика Палата Верховного Суду вказала, що за частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. У цій справі спір виник у зв`язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку договірного зобов`язання, в зв`язку з чим спір підлягає вирішенню судом. На момент розгляду справи судом платіж на виконання умов договору відповідач не здійснив. Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов`язання та обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження). Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Тому стягнення з Товариства на користь позивача грошових коштів у національній валюті, сума яких є еквівалентною 41 724,60 доларів США, має бути здійснена на момент платежу, тобто фактично на момент подання позовної заяви. При цьому, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, а тому стягненню підлягає сума, визначена позивачем при подачі позову.

Задовольняючи в цій частині позов частково, суд виходить з того, що позивач в обґрунтування позовних вимог визначає як збитки «курсову різницю», при цьому Верховний Суд у постанові від 9 грудня 2020 року по справі № 127/27222/16-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 по справі № 750/8676/15-ц вказують, що «курсова різниця» жодним чином не може бути ані збитками, ані упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Такий же висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 521/9518/24 в постанові від 12.02.2026.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачу сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру в розмірі 1331,20 гривень та майногового характеру в розмірі 16 640,00 грн. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, зазначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору. У зв`язку з тим, що відповідач визнав позов частково, слід стягнути з відповідача на користь держави 50 відсотків судового збору в розмірі 8 985,60 гривень (17 971, 20 грн. х 50%) який сплачений позивачем при зверненні до суду.

Керуючись, ст. ст. 13, 141, 142, 263 - 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Розірвати Договір асоційованого членства в споживчому товаристві № 6/202-БФ від 05.02.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Споживчим Товариством «Будова-Фінанс».

Стягнути зі Споживчого Товариства «Будова-Фінанс» (65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25, код ЄДРПОУ 41257261) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) грошові кошти у вигляді сплаченої частки пайового внеску в розмірі, еквівалентному 41 724 (сорок одна тисяча сімсот двадцять чотири) доларів 60 центів США, що дорівнює за курсом НБУ в національній валюті 1 834 213 (один мільйон вісімсот тридцять чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 40 коп.

Стягнути зі Споживчого Товариства «Будова-Фінанс» (65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 25, код ЄДРПОУ 41257261) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 8 985 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять ) гривень 60 копійок в рахунок сплаченого судового збору.

Зобов`язати управління Державної казначейської служби України в м.Одесі Одеської області ( 65001, м. Одеса, вул. Савельєва Артура, 6, код ЄДРПОУ 37607526) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), 50 % сплаченого судового збору, а саме 8 985,60 грн. (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять ) гривень 60 копійок, який було сплачено згідно квитанцій про сплату судового збору № 8MB3-8A8K-9FSE та № 6K8L-KZEL-13UE від 22.03.2026 сумою 17 971, 20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя І. В. Огренич