Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №501/1789/26 — Чорноморський міський суд Одеської області

Суд: Чорноморський міський суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: визнання права власності

Дата: 04 жовтня 2026 р.

Справа: №501/1789/26

Суддя: Петрюченко М. І.

Дата документу 05.10.2026

Справа № 501/1789/26

2/501/1817/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Якових Є.В.

до

відповідачів:

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

предмет та підстави заяви: про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

учасники справи не з`явились

ухвалив рішення про наступне та

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник ОСОБА_1 17.04.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, згідно якого просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його діда ОСОБА_4 право власності на:

- житловий будинок загальною площею 757,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0049, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,119 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0050, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем після смерті дідуся ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одеса.

19.06.2012 батьки малолітнього на той час ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4 (спадкова справа № 95/2012).

За наявною у ОСОБА_1 на момент прийняття спадщини інформацією, спадкове майно ОСОБА_4 складалося з наступного:

- житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,250 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0049, розташованої за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,119 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0050, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Також, 19.06.2012 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_7 (син померлого) та ОСОБА_2 (дружина померлого).

ОСОБА_6 (донька померлого) відмовилась від спадщини на користь свого сина (онука померлого) – ОСОБА_1 .

Враховуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті діда ОСОБА_4 , однак наявні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що фактично унеможливлює реалізацію його законного права на оформлення спадщини, а також з огляду на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнають права ОСОБА_1 на спадщину, останній, з метою захисту свого спадкового права, в 2023 році звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця Бондарева Р.В., подану в інтересах кредитора – ТОВ «Консалт Солюшенс», рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024 скасовано, прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – залишено без задоволення.

Позивач стверджує у позові, що після набрання рішенням законної сили, у травні 2025 року вся заборгованість ОСОБА_2 перед кредитором – ТОВ «Консалт Солюшенс» за виконавчими листами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця Бондарева Р.В. була погашена.

Водночас, ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті ОСОБА_4 надалі не може оформити спадщину у нотаріальному порядку через наявні перешкоди.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідачі відзиву на позов не надали.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1’7.04.2026 справа розподілена на розгляд судді Петрюченко М.І. (а.с.90).

Ухвалою судді від 29.04.2026 позовну заяву залишено без руху (а.с.95-96).

Ухвалою суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.111-112).

Ухвалою суду від 07.07.2026 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.125).

Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з’явились.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідачі відзив або заперечення на позов до суду не надали, про розгляд справи повідомлялися належним чином шляхом надсилання на їх адресу ухвали суду про відкриття провадження, проте конверт повернувся з відміткою: «відсутній за вказаною адресою» (а.с.117-121, 127, 128, ), а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особи вважається такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи.

Частиною 8 ст.128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є спадкоємцем після смерті дідуся ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Одеса (а.с.11, 18-20).

Спадкове майно ОСОБА_4 складається з наступного:

- житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24, 29-30);

- земельної ділянки площею 0,250 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0049, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22-23, 31-32);

- земельної ділянки площею 0,119 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0050, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.26-27, 33-34).

Також, 19.06.2012 до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3 (син померлого) (а.с.14) та ОСОБА_2 (дружина померлого) (а.с.16-17).

ОСОБА_6 (донька померлого) відмовилась від спадщини на користь свого сина (онука померлого) – ОСОБА_1 (а.с.15).

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця Бондарева Р.В., подану в інтересах кредитора – ТОВ «Консалт Солюшенс», згідно якої рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024 скасовано, прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – залишено без задоволення (а.с.46-51).

На виконання постанови Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 ОСОБА_1 вжито заходів щодо повного врегулювання заборгованості ОСОБА_2 перед кредитором, шляхом її оплати, що підтверджується такими документами:

- договором про відступлення права вимоги № 1605/25 від 16.05.2025 р. з додатком № 1, відповідно до якого ТОВ «Консалт Солюшенс» передало ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_2 за кредитними договорами та актом приймання-передачі матеріалів за договором (а.с.59-65);

- договором про відступлення права вимоги № 25/05/16 від 16.05.2025 з додатком № 1, відповідно до якого ТОВ «ІНКОМ-ФІНАНС» передало ОСОБА_1 права вимоги до ОСОБА_2 за кредитними договорами та актом приймання-передачі матеріалів за договором (а.с.52-58).

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомого майна є набуття спадкодавцем такого права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку. У разі обґрунтованої відмови нотаріуса у видачі такого свідоцтва виникає цивільно-правовий спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Так, відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового стоку для прийняття спадщини.

Аналізуючи предмет позову, матеріали справи, суд доходить висновку, що у даній справі наявні об`єктивні перешкоди для оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку, що зумовлює необхідність судового захисту.

Відповідно до п.9 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, є рішення суду щодо права власності на нерухоме майно.

У постанові ВС від 23.01.2019 у справі №522/19112/16-ц Суд дійшов до висновку, що у випадку, коли спадкоємець не має можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, зокрема через відсутність належних правовстановлюючих документів або наявність спору, належним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 10.11.2021 у справі №759/19779/18-ц

Також у постанові ВС від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц суд зазначено, що відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно або наявність спору щодо такого майна є підставою для судового захисту шляхом визнання права власності.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду наголошено, що спосіб захисту має бути ефективним, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечує його реальне поновлення, а не лише формальне визнання.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17 зазначено, що суд повинен застосовувати саме той спосіб захисту, який є належним і достатнім для відновлення порушеного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, відповідно до якої обраний спосіб захисту має усувати правову невизначеність та відновлювати становище, яке існувало до порушення права.

19.06.2012 року батьки малолітнього на той час ОСОБА_1 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини померлого ОСОБА_4 (спадкова справа №95/2012) (а.с.12-13).

Спадкове майно ОСОБА_4 складалося з:

- житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.24, 29-30);

- земельної ділянки площею 0,250 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0049, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.22-23, 31-32);

- земельну ділянку площею 0,119 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0050, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (а.с.26-27, 33-34).

ОСОБА_6 (донька померлого) відмовилась від спадщини на користь свого сина (онука померлого) – ОСОБА_1 (а.с.15).

У 2023 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задоволено повністю (а.с.38-44).

В обґрунтування висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, Судом зазначено що:

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, будь які заборони відчуження, обтяження щодо спірного нерухомого майна відсутні;

- враховуючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті діда ОСОБА_4 , однак існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, вказане призводить до не можливості реалізації Позивачем свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини;

- в даному випадку Позивач прийняв спадщину в порядку ч.1 ст.1269 ЦК України, оскільки його воля, як спадкоємця за законом, виражена у діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

У зв`язку з набранням відповідним рішенням законної сили, 26.03.2024 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме:

- на житловий будинок загальною площею 757,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ;

- на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0049, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

Вказані обставини підтверджуються витягом із Дерджавного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.07.2025 (а.с.35-37).

02.04.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. в інтересах кредитора – ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024.

Апеляційна скарга приватного виконавця Бондарева Р.В. обґрунтована наступним:

- в провадженні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» грошових коштів, у зв`язку з чим вважає, що учасниками справи використано приватно-правовий інструментарій (подання позову про визнання права власності) для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником ОСОБА_2 , а позов направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника – частку у спільній сумісній власності подружжя та частку складу спадщини (спадкової маси), право власності на яке набула боржник;

- у Позивача були відсутні перешкоди для оформлення спадщини в нотаріальному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 задоволено апеляційну скаргу приватного виконавця Бондарева Р.В., подану в інтересах кредитора – ТОВ «Консалт Солюшенс»: рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024 скасовано, прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – залишено без задоволення.

В обґрунтування висновків щодо наявності підстав для задоволення апелчційної скарги, Судом зазначено таке:

- судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у приватного виконавця Бондарева Р.В. перебуває зведене виконавче провадження №72096224, до якого входять такі:

- по справі № 520/1382/14-ц – ВП № 71624009 від 20.04.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованості у розмірі 1 698 435,69 грн.;

- по справі № 947/27248/22 – ВП № 72096194 від 21.06.2023 та ВП №72096239 від 21.06.2023 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованості у розмірі 435 229,3 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 528,44 грн.

- судом першої інстанції помилково не залучено до участі у справі в якості третьої особи ТОВ «Консалт Солюшенс», що позбавило можливості захистити свої права та законні інтереси стосовно майна, на яке може бути звернуто стягнення за виконавчими листами, які перебувають у провадженні приватного виконавця.

У травні 2025 року вся заборгованість ОСОБА_2 перед кредитором – ТОВ «Консалт Солюшенс» за виконавчими листами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця Бондарева Р.В. (а.с.69-70, 78-79, 80-81, 87-88), погашена.

Таким чином, станом на теперішній час порушені права первісного кредитора — ТОВ «Консалт Солюшенс» є повністю поновленими.

Детальна інформація, що підтверджує належне виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед кредиторами, викладена у додатку до позовної заяви – «Аналітична довідка щодо стану виконання зобов`язань» (а.с.68).

Таким чином, внаслідок укладення вищезазначених договорів відступлення права вимоги, з 16.05.2025 ОСОБА_1 набув статусу кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_2 , у зв`язку з чим до нього перейшли всі права та обов`язки попереднього кредитора — ТОВ «Консалт Солюшенс», у тому числі в межах виконавчих проваджень, що перебували на виконанні у приватного виконавця Бондарева Р.В.

У подальшому, керуючись статтею 605 ЦК України, ОСОБА_1 прийняв рішення про прощення боргу та звільнив ОСОБА_2 від виконання всіх зобов`язань за вищезазначеними договорами у повному обсязі, що підтверджується відповідним повідомленням про прощення боргу від 02.02.2026 (а.с.67).

Таким чином, суд доходить висновку, що після набрання законної сили постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2024 року ОСОБА_1 фактично врегулював усі боргові зобов`язання ОСОБА_2 , що усунуло обставини, які були підставою для скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 12.02.2024.

Позивач по справі ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , однак позбавлений можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, тому підстави його звернення до суду з даним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених стороною по справі в обґрунтування власної правової позиції, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Якових Є.В. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті його діда ОСОБА_4 право власності на:

- житловий будинок загальною площею 757,7 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0049, розташовану за адресою АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 0,119 га, кадастровий номер 5110800000:05:005:0050, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua