Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №521/21722/25 — Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №521/21722/25

Провадження по справі №2/498/586/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року с-ще. Велика Михайлівка

Великомихайлівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Чернецької Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Гонтаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України в залі суду с-щі. Велика Михайлівка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2026 року до Великомихайлівського районного суду Одеської області за підсудністю надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Мотивуючи, його тим що, сторони зареєстрували шлюб 18.10.2012 року. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Спільне життя з відповідачем не склалось, через різні погляди на життя а також на вирішення різних питань. Шлюбні відносини припинились три роки тому, спільне господарство не ведуть. Шлюб існує лише формально. Просить суд, розірвати шлюб та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей. Уточнюючи свої позовні вимоги позивач зазначила, що просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі частини з усіх видів його доходів, щомісячно але не більше 10-ти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 17.12.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи її відсутність, уточнені позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, заяв, клопотань не надав.

Оскільки відповідач належним чином повідомлявся про дату розгляду справи і позивач не заперечує проти розгляду справи у відсутність відповідача суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.10.2012 року виданого адміністрацією с.Владимировка Слободзейського району ПМР, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_6 уклали шлюб 18.10.2012 року .

Крім того, в матеріалах справи наявний завірений належним чином переклад з румунської мови на українську мову свідоцтво про шлюб.

Також в матеріалах наявна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 08.06.2016 виданого Великомихайлівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батьки вказано: батько « ОСОБА_2 , громадянин Республіки Молдова», мати « ОСОБА_1 , громадянка України».

В матеріалах справи наявна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 10 вересня 2014 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Великомихайлівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в графі батьки вказано: батько « ОСОБА_2 , громадянин Республіки Молдова», мати « ОСОБА_1 , громадянка України».

Також в матеріалах справи наявна копія перекладу з румунської мови на українську мову свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , в графі батьки вказано: батько « ОСОБА_2 » мати « ОСОБА_7 ».

В матеріалах справи наявна копія довідки ОСОБА_1 від 09.09.2026 року №625 ТОВ «КОПІЙКА-ЦЕНТР»,що її заробітна плата за період з 01 березня 2026 року по 31 серпня 2026 року складає 53586,24 грн.

Оскільки відповідач є іноземцем, спірні правовідносини містять іноземний елемент, а тому суд вирішує питання юрисдикції та права, що підлягає застосуванню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання. Відповідач має зареєстроване місце проживання в Україні на підставі посвідки на постійне проживання, а спір щодо стягнення аліментів, крім того, пов`язаний з місцем проживання дитини та позивача в Україні.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. Відповідно до ст. 60 цього Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі. Сторони спільного особистого закону не мають, при цьому останнім спільним місцем їхнього проживання була Україна, де обидва з подружжя мають зареєстроване місце проживання й наразі. Отже, до правовідносин щодо розірвання шлюбу застосовується право України.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам у частині вимог про розірвання шлюбу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічно ч. 1 ст. 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом (ч. 4 ст. 56 СК України).

За приписами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач наполягає на розірванні шлюбу та не бажає його збереження, вважає примирення неможливим. Наведені обставини відповідачем не спростовані, доказів на підтвердження можливості збереження сім`ї суду не надано.

Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач заперечень проти цієї вимоги не заявив, відмова у задоволенні позову означала б примушування подружжя до збереження шлюбу, що є неприпустимим. Наявність у сторін неповнолітніх дітей сама по собі не є перешкодою для розірвання шлюбу, оскільки збереження шлюбу, який фактично припинив своє існування, не відповідає інтересам ані подружжя, ані дитини.

Заходи щодо примирення подружжя (ст. 111 СК України) суд не вживає, оскільки позивач наполягала на неможливості примирення та просила строк для примирення не надавати, а відповідач своєї позиції щодо збереження шлюбу суду не висловив.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу.

Вирішуючи спір у частині вимог про стягнення аліментів, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 27 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Наведене означає, що обов`язок утримувати дитину не залежить від факту перебування батьків у шлюбі або його припинення.

Як визначено ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Приписами ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 СК України).

Оскільки судом встановлено, що діти проживають разом з матір`ю та перебувають на її утриманні, а відповідач, який є батьком дітей, обов`язку з їх утримання належним чином не виконує, доказів протилежного не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує вік дітей, необхідність забезпечення їх гармонійного розвитку, відсутність у матеріалах справи відомостей про наявність у відповідача інших осіб на утриманні або обставин, які б обмежували його можливість утримувати дітей, а також те, що заявлений позивачем розмір 1/2 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку відповідає приписам ч. 5 ст. 183 та ч. 2 ст. 182 СК України і є необхідним та достатнім.

Позовну заяву подано до суду 17 грудня 2025 року, у зв`язку з чим аліменти підлягають стягненню з цієї дати до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Позивач при зверненні до суду з вимогою про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку з чим судовий збір за цю вимогу в розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

При цьому, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 28, 43, 81, 89, 141, 178, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-284, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів –задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрований 18 жовтня 2012 Мерія Володимирівка, Слободзея, Республіка Молдова, відповідний актовий запис №01.

Стягнути з ОСОБА_2 10.11.1993 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/2 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. на користь держави.

Звернути рішення до негайного виконання у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Великомихайлівським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Н.С. Чернецька